Матеріал презентації є корисним для проведення уроків розвитку мовлення (для написання творів опису місцевості, рідного краю). це допоможе краще розвивати творчу уяву. мислення учнів.
Мабуть важко знайти на території України такий куточок, де б природа не тішила людське око. Однак Поділля ( красо України – за висловом Лесі Українки ) завжди займало у переліку природних скарбів і наших рукотворних надбань особливе місце. Тут ніби зібрано докупи природні ландшафти з усієї України . Термін «Поділля» широко вживаний у науковій і краєзнавчій літературі. Він був відомий світові із сивої давнини, хоча назва «Поділля вперше з’явилася у XIV cт. Митрофан Сімашкевич , дослідник історії краю, писав, що в руських літописах вона зустрічається під 1363 роком і пов’язана була з ім’ям литовського князя Ольгерда з династії Гедеміновичів. Описуючи перемогу русько-литовського війська над монголо-татарами, літописець, зокрема, зазначає: «И оттоли от Подоля изгна власть татарскую».
Нестерівці! Перша згадка про населений пункт датована 1943 роком. Тоді, за даними відомих подільських істориків-краєзнавців Є. Сіцінського та Н. Яворовського, в податкових списках села нараховувалося шість господарів з сім’ями. За народною легендою, назва населеного пункту походить від імені місцевого жителя Нестора, якому вдалося врятуватися під час чергового набігу татарської орди. Разом з родиною він заховався в глибокій лощині, за лісом, біля струмка, на захід від сучасних Нестерівців. Нестор збудував зі зрубу першу хату, від якої й пішло село. Зараз населення в Нестерівцях становить 1045 осіб.
Нестерівці розмістилися на рівнині, що навхрест перетинається двома долинами з півдня на північ й зі сходу на схід, за 12 км. Від містечка Дунаївці. Неподалік села є озеро, яке з давніх-давен постійно змінює свої розміри:одного року воно значно менше, другого постійно змінює свої розміри, наступного – зовсім висихає.
Нестерівці поділяються на частини кожна з яких має власну назву. Центральна вулиця села завжди звалася Шляхом(старий шлях, дорога, якою нестерівчани добиралися до міста Дунаївці) Південна частина села поділяється на дві частини: Дубина і Звіринець. Південно-західна околиця зветься Карвасари, що в перекладі з татарського означає «табір», «стоянка». Західна частина села й поля називається грабиною на згадку про грабовий ліс, який зберігся донині. Північна частина села поділяється на дві околиці : Широка вулиця, Деребасівка та багато інших великих та малих вулиць.
На північний схід від села знаходиться Янкова долина, яка отримала свою назву від імені нестеровчанина Янка. Чоловік знайшов тут джерело і викопав криницю, яку і досі називають Янковою. Вода в цьому колодязі ніколи не пересихає. Люди з села у випадку посухи йдуть хресним ходом до джерела і моляться про дощ.
В 1542 р. через татарські набіги Нестерівці майже повністю були пустими, але через деякий час відновилися і на період формування Барського староства було найзахіднішим пунктом. Про це йшлося в грамоті короля Речі Посполитої Сигізмунда, яка затверджувала права королеви Бонни на володіння містом Ровом ( сучасним м. Баром ) та навколишніми селами. До складу цих володінь були зараховані і Нестерівці.
У 1890 р. у Нестерівцях проживало біля 2,5 тис. чоловік населення. Серед них нараховувалося 2045 українців, що були православними, 416 католиків і 13 євреїв. Усього було 1259 чоловіків і 1291 жінка. На той час у Нестерівцях знаходилась православна церква і діяло Міністерське однокласне народне початкове училище. Народна освіта с. Нестеровець припадає на початок ХІХ ст. і пов’язана з ім’ям протоієрея Матвія Федоровича Коцюбинського ( це дід поета Михайла Коцюбинського) Він був священником прийшов в село одразу після семінарії і почав опікуватися церквою після смерті Антонія Добриловського, також настоятеля церкви. Діяння Матвія : церковну землю, яка була розбита на 12 відрізків згрупував в 4, на краю села був посаджений сад, площа якого мала 2 га. , організація в селі повітового училища, також біля школи посадив дуба, який росте і до сьогодні.
У селі Нестерівці названого повіту на початку ХХ ст. також працювало однокласне училище Міністерства народної Просвіти, де навчалося 82 хлопчики і 32 дівчинки. Тоді в селі проживало 2581 особа, серед них 258 школярів. Початковою освітою було охоплено лише 40,3 % сільської молоді. Ще на початку ХVІІІ ст. було побудовано уніатську церкву, названу на честь святого Миколая. Будівля була дерев’яна з трьома куполами. В 1777 році церва згоріла, а будівництво нового храму розпочалося аж в 1781 році і тривало до 1789 нова церква також була збудована на честь святого Миколая. Церква була дерев’яна з одним куполом, крита залізом. Але і цю церкву було зруйновано партійцями. Будівництво нової православної церкви, за традицією освяченої на честь Святого Миколая, в селі Нестерівці було завершено в рік здобуття Україною незалежності – 1991р.
Події 1923-1941 У 1923 році у Нестерівцях налічувалося 510 дворів, населення складало 2670 чоловік, які працювли на 2233 десятинах землі. Всього в селі було 185 коней, 40 волів, 489 корів, 80 овець. Було 120 возів, 108 саней,126 плугів, 229 борін. Виникло кредитне товариство «Молодий господар», яке нараховувало 108 чоловік. В 1926 році на село прибуває перша акушерка.
Масові репресіїСтрашна хвиля арештів прокотилася Нестерівцями, арештовували тих, хто думав по-іншому, тобто не за законами влади. Родина Грицал Д. ГРодина Лісецьких. Родина Філіпова Г. СРодина Дарморозів (за релігійні переконання)Родина Зайців. Родина Кобилянських та ін. Всього було репресовано 89 чоловік.1937 році був заарештований земляк-поет Леонід Лупан, студент літературного факультету Київського університету. 16 січня 1944 року поет помер від важкої хвороби у таборі.
Друга Світова війна та повоєнна відбудова. Село Нестерівці було окуповано німецькими військами 10 липня 1941 року, а визволено 26 березня 1944 року. На фронт пішло 482 чоловіка.313 мешканців села Нестерівці було відправлено нацистами на примусові роботи до Німеччини. Під час війни було знищено всіх євреїв в селі. В 1967 році на території села було збудовано пам’ятник загиблим воїнам односельчанам, їх не повернулося 111 чоловік.
Після війни почалися економічні і соціальні зміни. Колгосп «Ленінським шляхом» нараховував 1125 чоловік. Появився комбайн «Комунар», 2 трактори «ХТЗ». 9 лютого 1947 року було створено виборчу дільницю №977 де відбулися вибори до Верховної ради УРСР.1947 року голод втретє охопив село. Після смерті Сталіна колгосп знову ожив, зросли врожаї, в 1952 році колгосп став першим в області міліонером.1957 році в село був проведений газ, побудовано будинок культури, і посаджений парк.
Микола Петрович Чорнобривий – лікар-пульмонолог,доктор медичних наук,професор, автор понад 300 наукових публікацій,колишній головний лікар Хмельницької обласної лікарні, заслужений лікар України. Франц Броніславович Чешневський – композитор, виконавець, лауреат Всеукраїнського конкурсу співаків «Сонячні кларнети», дипломат багатьох мистецьких акцій.