Презентація "Похідна.Правила диференціювання"

Похідна. Правила диференціювання Підготувала вчитель математики Бердянської гімназії №3 “Сузір’я” Щенкова Ю.Г.

Похідна – одне з фундаментальних понять математики. Відкриттю похідної та основ диференціального числення передували роботи французьких математиків П’єра Ферма (1601-1665), який у 1629 р. запропонував способи знаходження найбільших і найменших значень функцій, проведення дотичних до довільних кривих, що фактично спиралися на застосування похідних, а також Рене Декарта (1596-1650), який розробив метод координат і основи аналітичної геометрії. Наука, що на сьогодні називається математичним аналізом, виникла в працях багатьох видатних математиків XVII століття - спочатку у вигляді окремих теорем та методів розв'язування деяких задач. До кінця XVII століття основні положення цієї нової для того часу науки остаточно оформилися (причому одночасно) в роботах двох найвизначніших учених тієї епохи - англійського фізика та математика Ньютона та німецького математика і філософа Лейбніца. У 1670-1671рр. англійський математик і механік Ісаак Ньютон (1643-1727) і дещо пізніше у 1673-1675 рр. німецький філософ і математик Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646 – 1716 ) незалежно один від одного побудували теорію диференціального числення . Історична довідка про похідну

Ньютон прийшов до поняття похідної, розв’язуючи задачі про миттєву швидкість, а Лейбніц – розглядаючи геометричну задачу про проведення дотичної до кривої. Термін «похідна» ввів у 1797 р. французький математик Жозеф Луї Лагранж (1736 – 1813 ). Він ввів і сучасні позначення для похідної у вигляді yʹ та fʹ. Велику роль у розвитку диференціального числення відіграв видатний математик, фізик, механік і астроном Леонард Ейлер, який написав підручник « Диференціальне числення» (1755 р.). За допомогою диференціального числення було розв’язано багато задач теоретичної механіки, фізики, астрономії. Зокрема, використовуючи методи диференціального числення, вчені передбачили повернення комети Галлея, що стало тріумфом науки XVIII ст. Історична довідка про похідну Готфрід Вільгельм Лейбніц

Означення похідної функції Похідною функції y = f(x) в точці називається границя відношення приросту функції до приросту аргумента при умові, що приріст аргументу прямує до нуля, тобто Похідна функції пишеться з штрихом і читається “еф штрих від ікс нульового”

Таблиця похідної деяких функцій С – const, тобто число. Наприклад, -7; 3,14 і т.д. Приклад: f(x) = Користуючись 3) правилом в таблиці похідних:

Приклади знаходження похідних елементарних функцій Знайти похідну функції:

Знайти похідні функції: 1) в точці

2) в точці

3) в точці

4) в точці

Знайдіть похідну функції

Знайдіть похідну функції

З) і)

Дякую за увагу!!! фініш