Презентація. Психологічні особливості переходу учнів 5 класу до середньої школи

Про матеріал

Психологічні особливості переходу учнів 5 класу до середньої школи в умовах воєнного часу.

Перегляд файлу

10-11-13 років Наближення до підліткової кризи – один із самих стресових періодів в житті дитини. Для

поведінки в цьому віці характерні дратівливість, жах, депресія. Діти можуть поводитись агресивно й не

приймати правила. Для них страшно втратити життя, близьких, дім, звичний спосіб життя. В цьому віці підлітки розуміють що відбувається, прогнозують

майбутнє, але незначний власний досвід викликає

тривожність. Дорослим слід відверто говорити про свої переживання, страхи й допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.

Особливості учнів

5 класу

(10-11 років)

"молодші підлітки"

Початок передпубертатного періоду, простежується швидкий «стрибок» росту, порушення пропорцій (швидко ростуть стопи, кінцівки).

Початок статевого дозрівання.

З'являється "почуття дорослості" (порівняння себе з іншими, копіювання поведінки дорослих, або товаришів,...)

Зміна статусу "дитина -підліток"

Загалом велика залежність від батьків, учителів, але у зв'язку з переходом до основної школи посилюється автономність.

~~Проблеми~~ а~~даптації д~~о Багато нових предметів та вчителів (різні

~~5 класу~~ вимоги)

Статус "дорослого" вимагає самостійного виконання завдань і , як наслідок, зниження успішності

Найголовніша проблема в тому, що діти не вміють ефективно спланувати час, щоб його вистачило не лише на заняття, а й на відпочинок. Це призводить до перевтоми, частих захворювань, зниження оцінок і втрати інтересу до навчання.

Успішне засвоєння навчального матеріалу Готовність до виконання вимог учителів без попереднього заохочення Адекватне сприймання оцінок учителя Активність, уважність, стриманість на уроках

Позитивне оцінювання власних дій і результатів докладених зусиль

Спілкування з однокласниками та учнями старших класів

Вміння робити правильний вибір

підвищена втомлюваність зниження рівня концентрації уваги часта зміна настрою уповільнення будь-якої діяльності поступове зниження успішності роздратованість збудженість психічне напруження проблеми соціалізації

Фактори, що впливають на психоемоційний стан дітей в умовах воєнного стану

- зміна звичного розпорядку дня та умов життя;

- розлука з батьками, близькими або їх смерть;

- розлука з однокласниками, втрата друзів;

- насилля щодо дітей чи їхніх рідних та близьких;

- обстріли, повітряні тривоги;

- масштаб руйнування;

- переїзд в інше місце чи країну,

- нестабільність, невідомість, невизначеність.

Рекомендації дорослим щодо надання допомоги дітям в умовах воєнного стану ( 9 простих порад )

1. Говоріть з дитиною

Обговорюйте з дітьми їхні почуття, спостерігайте за поведінкою та реакцією на страшні події. Постійно нагадуйте, що вони під вашим захистом. Якщо є можливість, нехай дитина робить щось руками – ліпить, малює або складає конструктор.

2. Будьте поруч

Надавайте дітям підтримку, у тому числі у вигляді обіймів. Намагайтеся робити щось разом, приділяйте їм більше часу, ніж раніше.

3. Будьте прикладом

Емоційний стан дорослих легко передається дитині. Частіше кажіть, що все налагодиться, діліться з ними тим, що вам допомагає триматись.

4. Контролюйте себе

Коли дорослі втрачають самоконтроль, це дуже впливає на дітей. Вони можуть злякатися та замкнутися. Більшість дорослих зараз відчувають страх, біль, злість та втому. Намагайтеся тримати себе в руках. Хоча б, коли діти поруч з вами.

5. Не забувайте про режим

Намагайтеся, наскільки це можливо, дотримуватися режиму та пам’ятати про сімейні ритуали. Вкладайте дитину спати в той самий час, як вкладалися раніше. Не забувайте про повноцінні прийоми їжі. Навіть, якщо ви знаходитеся у бомбосховищі, читайте дітям казки перед сном, якщо робили це раніше.

6. Не забувайте про ігри

Найкраща терапія під час складних життєвих обставин – це гра. Давайте дитині можливість гратися, дивитися мультфільми, бігати та стрибати. Дозвольте дітям брати з собою в укриття улюблену іграшку.

7. Підтримуйте один одного

Постійно підтримуйте дітей. Говоріть, які вони хоробрі, як добре вони справляються з ситуацією, як вправно допомагають дорослим. Вірте у перемогу.

8. Не забувайте про почуття гумору

Намагайтесь жартувати та посміхатися, не зважаючи на складну ситуацію.

Сприяйте тому, щоб ваші діти та близькі не втрачали радість та віру у майбутнє. Гумор надає терапевтичний ефект, підтримує та зцілює.

9. Відновлюйте сили

І дорослим, і дитям потрібна енергія. Дбайте про сон, харчування, рухову активність.

Опановуйте методи психоемоційної саморегуляції – вправи на дихання, візуалізація, словесні настанови, релаксація, медитація, арт-терапевтичні техніки.