Риторика як мистецтво.
Мовленнєва ситуація
Надія КУШНІР
По одягу зустрічають, а по розуму проводжають.
(Нар. творчість)
РИТОРИКА - наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей; про закони підготовки виголошення промови з метою впливу на аудиторію.
РИТОРИКА - наука про те, як гарно, майстерно й переконливо виголошувати промови.
В основі риторики лежить сукупність наук: філософія, психологія, історія, логіка, етика, естетика, психолінгвістика(що поєднує в собі психологію та лінгвістику та досліджує взаємозв'язок між мовою та психічними процесами), стилістика тощо.
Найвідоміші праці:
Аристотель “Риторика” (загальні принципи риторики, особистість оратора, специфіка аудиторії);
Квінтіліан “Риторичні настанови”(узагальнення кількасотлітнього досвіду найвидатніших грецьких і римських ораторів у 12 книгах);
Цицерон “Про ораторське мистецтво” (про важливість усебічних знань істинного оратора);
Яскраві зразки ораторського мист-ва в нашій культурі:
митрополитІларіон “Слово про закон і благодать”;
невідомий автор “Золоте слово Святослава” (“Слово о полку Ігоревім”);
Володимир Мономах “Повчання дітям”;
Феофан Прокопович “Риторика”
Зародилась і розвинулась ця наука (мистецтво) у Стародавній Греції.
“Хто володіє словом, той володіє світом”, - так вважали стародавні філософи. Цицерон (давньогр. оратор і філософ І ст до н.е.) навчався
майстерності красиво говорити в найкращих акторів Стародавнього Риму й у своїх публічних виступах використовував ці акторські прийоми.
Риторика цінувалася греками понад усі науки, професії, мистецтва. Про це свідчать хоча б такі слова філософа Платона: “Я стверджую, що якби до будь-якого міста прибули оратор і лікар і якби в народному
зібранні чи у будь-якому іншому зайшла суперечка, кого з двох обрати лікарем, то на лікаря і дивитися не схотіли, а обрали б того, хто володіє словом, - варто було б йому лише забажати...”
В Європі у середні віки, в епоху Відродження і пізніше мистецтво красномовства посіло почесне місце серед навчальних дисциплін і в інших сферах суспільної діяльності - суді, богослов’ї, політиці.
сукупність різних чинників, що
впливають на особливості мовної поведінки комунікантів, тобто конкретні обставини спілкування.
адресант
мета
мотив предмет
адресант - той, хто визначає мету, предмет, мотив, регулює час; промовець
адресат - той, хто слухає, сприймає
предмет - тема і основна думка
мотив - те, що спонукає до мовлення: потреба у висловленні, бажання запитати, сказати, виразити ставлення до події, явищ тощо
мета - поінформувати, спонукати до дії, переконати, обговорити,
принести задоволення собі й співрозмовнику, висловити своє розуміння
обстановка - офіційна/неофіційна
Домашнє завдання:
О.Авраменко “Українська мова 10 клас” с.48 Вправа 4