Презентація "Розділові знаки при відокремлених членах речення"

  Розділові знаки при відокремлених членахречення

— це смислове та інтонаційне виділення дру­горядних членів речення для надання їм особливої значеннєвої ваги й більшої самостійності. Відокремлюватися можуть лише другорядні члени речення за допомогою ком чи тире. Відокремлення

Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зво­ротом, які стоять після означуваного слова: Знову уявляю я твоє обличчя, зморшками укрите, повне суму вщерть (В. Сосюра). Кілька непоширених або поширених узгоджених означень, ви­ражених прикметниками чи дієприкметниками, які вживаються після іменника, перед яким уже є узгоджене означення: Далекий обрій, синій, неосяжний, манив мандрівника чимось таємничим, незвіданим. Примітка 1. Якщо означення перед іменником виражене займен­ником, то означення після іменника можуть не відокремлюватися: Мої літа молоді непомітно так промайнули. І з найбільшої висоти бачу я ваші руки загрубілі... (О. Гончар).І. Відокремлені узгоджені та неузгоджені означення. Комами виділяються:

Не відокремлюються й так звані препозитивно-постпозитивні не-поширені узгоджені означення, тобто подібні за значенням, але одне вживається перед означуваним словом, а друге — після: Пахло жов­тавим листом кленовим і бур 'янами (А. Головко). Примітка 2. Якщо перед означуваним іменником немає узгодже­ного означення, то непоширені означення, що вживаються після імен­ника, можуть відокремлюватися чи не відокремлюватися за бажанням автора: Темрява, глибока й холодна, розлилася над світом, і, здавало­ся, її ні перейти, ні перелетіти (О. Гончар). Прикметникові та дієприкметникові звороти, що вживаються пе­ред означуваним словом і мають додатковий обставинний від­тінок причини: Зачіплений цією розмовою за живе, сибіряк роз­повів присутнім одну із своїх мисливських історій (О. Гончар). Увага! Такий відокремлений зворот досить легко перебудувати напідрядну обставинну частину причини: Троє змовників почали тікати, бо були сполохані Віктором.

Якщо подібна перебудова неможлива, то зворот є невідокремле-ним членом речення, оскільки має лише означальне значення: Вкриті маскувальними сітками міномети стоять у ячейках. Перебудоване речення з підрядною обставинною частиною причини не має зміс­ту: Міномети стоять у ячейках, тому що вкриті маскувальними сітками. Означення, що стосуються особового займенника, незалежно від позиції в реченні: Життям і канчуками вчений, він, загнаний на самий низ, останній гривеник Шевченку на перший пам 'ятник приніс (Б. Олійник). Означення, відірвані від означуваного слова іншими членами ре­чення, особливо присудком: Дівчата стовпилися біля перил, захо­плені краєвидом, сповнені передчуттям чогось радісного, бен­тежно-щасливого (О. Гончар).

Одиничне означення, а також два й більше непоширених озна­чень, якщо вони мають обставинний відтінок або уточнюють зна­чення означуваного слова: Косуля, стривожена, зникла в гущави­ні лісу. Найчастіше поширені чи непоширені узгоджені означення, що стосуються пропущеного в реченні означуваного слова: Висока думка в'юнитись не вміє.... Морозами бита, муштрована по­киддю, виходила сива з тих академій (Л. Костенко). Неузгоджені означення, що відносяться до власної назви чи осо­бового займенника: Ганна, з її охотою до роботи, безпосередніс­тю, щирістю та привітністю, теж якось одразу сподобалася своїм новим знайомим (В. Козаченко). Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих відмін­ках, якщо стоять поряд з узгодженими: Напроти кінець лави за­йняв пасажир, чистенько одягнений і свіжовиголений, з вусами довгими, закрученими вниз (О. Копиленко).

Між двома однорідними означеннями, вираженими дієприкмет­никовими зворотами та з'єднаними неповторюваним єднальним сполучником (і (й), та): За полем побачили кручу, оповиту ран­ковим туманом і порослу низьким чагарником. Якщо означення при іменнику чи займеннику стосується більше присудка, ніж підмета: Школярі поверталися з поля веселі й натом-лені. Грицько прибіг додому голодний і лютий (Панас Мирний). Якщо означення, виражені дієприкметниковими зворотами, стоять після означальних, вказівних, присвійних та неозначених займен­ників: Все мною давно вже забуте ніби оживало перед очима знову. Кома не ставиться:

За бажанням автора для інтонаційно-смислового виділення кіль­ка відокремлених означень: Під шал оплесків сходила Вутань-ка — сяюча, розпашіла — з трибуни (О. Гончар). Неузгоджені означення, виражені інфінітивом, якщо перед ними можна поставити слова а саме: Необхідно виконати розпоря­дження декана — підготувати святковий випуск факультет­ської газети. Тире виділяються:

Якщо вживаються після означуваного слова (найчастіше поширені прикладки): Приїзду онуків, своїх маленьких помічників, бабуся завжди раділа. Коли поширена прикладка вживається перед означуваним імен­ником і має додатковий обставинний відтінок причини: Людина енциклопедичних знань, мій батько міг дати відповідь на будь-яке питання. Примітка. Якщо така прикладка має лише означальне значення, то комами не відокремлюється: Основоположник українського по­етичного кіно Олександр Довженко зумів поєднати у своїй творчос­ті глибокий філософський епос і потужний ліричний струмінь. Коли стосуються особових займенників (такі прикладки від­окремлюються завжди, незалежно від позиції в реченні стосовно означуваного слова): Він, Роман, не дасть йому загинути (М. Ко­цюбинський. II. Відокремлені прикладки. Відокремлюються прикладки в таких випадках:

Якщо прикладка, виражена загальним іменником, стосується власної назви й уживається після неї: Сіверцев, високий, вродли­вий блондин з акуратними бакенбардами, дивився на нього не-порозуміло, здивовано (О. Гончар. Коли прикладка приєднується за допомогою слів родом, на ім'я, на ймення, на прізвище, так званий тощо: В. Винниченко, родом із Єлисаветградщини, ніколи не забував рідних місць. Прикладки із сполучником як, коли вони мають значення причи­ни: Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Панас Мирний. Примітка. Якщо прикладка з як не має відтінку причини, а озна­чає «у ролі кого, чого», то комами не виділяється: Як архітектурна пам'ятка античного зодчества в Україні Царський курган IV століт­тя до нашої ери, відкритий біля Керчі 1837року, зберігся і його мож­на оглянути (З посібника).

Якщо поширена, рідше непоширена прикладка вживається в аб­солютному кінці речення чи його структурної частини, щоб від­різнити її від однорідних членів речення або щоб підкреслити її пояснювальне значення (останнє можливе й у середині речення): Вийме кетяжок калини — сузір'я спечених кровинок (Є. Гуцало)Якщо прикладка виділяється тире в середині речення, а після неї за умовами контексту повинна вживатися кома, то ставиться лише перше тире перед відокремленою прикладкою: Наш тренер — привітна та розумна людина, вийшовши на пенсію, організував дворову футбольну команду. Така ж постановка розділових знаків, коли прикладка стосується одного чи кількох різних однорідних членів речення: Під час конфе­ренції виступили Олена Білоножко — переможець обласної олімпіа­ди, Тарас Швець — призер шкільного конкурсу творчих робіт, Віктор Дідик — студент-практикант. Якщо поширена прикладка вживається перед означуваним словом і має обставинний відтінок: Репресований комуністичним режи­мом поет-дисидент — Василь Стус у своїх поезіях відходив від традиційно емоційної стихії української лірики, намагався осмис­лити трагедію світу крізь призму філософії стоїчного існування (За підручником). Тире ставиться:

1. Відокремлюються, як правило, обставини, виражені дієприслівни­ковими зворотами: Повіяв легенький вітерець, струшуючи з лис­ту неопалі краплі (Панас Мирний)Примітка 1. Відокремлені обставини способу дії, виражені діє­прислівниковими зворотами, можуть уживатися із сполучниками ніби, наче, неначе, мов тощо: Враз, наче змовившись, Хома і Маковей ме­тають одночасно (О. Гончар). Примітка 2. Якщо фразеологізм, що має у своєму складі дієприс­лівниковий зворот, уживається в ролі присудка, утворюючи з дієсловом єдине ціле, то такий зворот комами не виділяється: Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти склавши руки (Леся Українка). Проте навіть у таких випадках дієприслівниковий зворот може виділятися, особливо, коли вживається перед дієсловом-присудком: Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. III. Відокремлені обставини

2. Виділяються комами обставини, виражені одиничними дієприс- лівниками: Не спиняючись, прямую до молодої верби і обома руками обвиваю вербовий стан (Ю. Збанацький). Дієприслівники та дієприслівникові звороти, що вживаються піс- ля сполучників сурядності та підрядності, у вимові від них паузою не відділяються, проте на письмі відокремлюються від сполучника комою, коли цей сполучник стосується інших членів чи з'єднує складові частини речення: Тільки один птах не злетів, а, тягнучи по землі крило, одбіг трохи й зупинився, наставивши на Кузьку блискучі оченята (Григір Тютюнник). Не ставиться кома перед неповторюваними сполучниками і, та (=і), або, чи, які з'єднують дві однорідні відокремлені обставини, виражені дієприслівниками чи дієприслівниковими зворотами: Хлопець пішов, не оглядаючись і словом не заперечуючи крив­дників (Ю. Збанацький). Не ставиться кома, якщо обставина, виражена дієприслівниковим зворотом чи одиничним дієприслівником, є однорідним членом з іншим, невідокремленим членом речення й сполучається з ним єднальним сполучником: Перекладач переглядав веб-сторінку швидко й не звертаючи ні на кого уваги.

Не відокремлюється обставина, виражена дієприслівниковим зво­ротом, якщо вона починається підсилювальною часткою і (й): Можна творити мистецтво й не вдаючись до плагіату. Не відокремлюється дієприслівниковий зворот, утворений діє­прислівником та сполучним словом який у складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення: На краю села зу­стріла та сама верба, прощаючись із якою навіть не мріяв про повернення. Як правило, відокремлюються обставини допусту, що вживаються з прийменником незважаючи на: Незважаючи на невдачу, на­стрій у всіх був бадьорий (Л. Дмитерко). За бажанням автора відокремлюються чи не відокремлюються обставини, виражені іменниками з прийменниками чи приймен­никовим сполученням слів: залежно від, відповідно до, згідно з, подібно до, у зв'язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за бра­ком, за відсутністю, на відміну від та ін.

Обов'язово виділяються комами додатки із прийменниками крім (окрім), опріч, що мають значення виключення: Крім птахів, іс­нують риби, що вміють літати. Відокремлюються також найчастіше додатки зі словами за винят­ком, включаючи, наприклад, навіть, особливо, зокрема тощо, які означають виключення, включення чи заміщення: Столітня війна (1336-1453 років) між Англією і Францією закінчилася май­же повним вигнанням англійців з континенту, за винятком міс­та Кале (З посібника). Додаток, виражений інфінітивом із прийменником замість, від­окремлюється: Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями (О. Забужко). Примітка. Якщо прийменник замість синонімічний до приймен­ника за, такий додаток комами не відокремлюється: Поїдь замість мене (за мене) у відрядження. Виступи замість брата (за брата) на концерті. Відокремлюються додатки, які вводяться за допомогою приймен­ника щодо разом із часткою то: Щодо нового комп'ютерного класу, то обіцяли фінансово допомогти колишні випускники. Якщо частки то немає, такі додатки не відокремлюються: Не було заперечень щодо пропозиції відвідати краєзнавчий музей. Досить рідко (за бажанням автора) додатки відокремлюються тире: Зараз же ні за чим не шкодую — крім власних помилок (О. Яровий). IV. Відокремлені додатки