Шістдесятники — назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років. У політиці 1960 — 1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радяського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд формувався на кінці 1950-х — початку 1960-х років і що прийшла до влади.
Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші.
Іван Федорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці Тетіївського району Київської області) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Нагороди: 1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона» 1983 — Державна премія СРСР 1996 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня 19 серпня 2006 — Герой України.
Микола Степанович Вінграновський (7 листопада 1936, Богопіль, нині у складі міста Первомайськ Миколаївської області — †27 травня 2004) — український письменник-шісдесятник, режисер, сценарист, актор. Нагороди: Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) Почесна Грамота Президії Верховної Ради України Лауреат літературної премії «Благовіст» Лауреат премії Фундації Антоновичів (США)
Ліна Василівна Костенко (19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська письменниця-"шістдесятниця", поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987). Нагороди: премія Франческа Петрарки (1994 р.) медаль Святого Володимира (1998 р.) Почесна відзнака Президента України (1992 р.) премія ім. Олени Теліги (2000 р.) Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000 р.)
ВІДЗНАКИ: Почесна професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». Почесна докторка Львівського національного університету. Почесна докторка Чернівецького національного університету (2002). Лауреатка Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»). Лауреатка Премії Антоновичів (1989, за «Сад нетанучих скульптур»). Лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000). Відмовилася від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»[. Відзнака «Золотий письменник України», 2012. У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Шимона Редлиха та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. У 2015 році малу планету Сонячної системи № 290127 названо Лінакостенко. 14 липня 2022 року була нагороджена Орденом Почесного Легіону
Євген Пилипович Гуцало (14 січня 1937, с. Старий Животів, тепер Новоживотів Оратівського району Вінницької області — 4 липня 1995, Київ) — український письменник, журналіст. Нагороди: Літературна премія ім. Ю. Яновського (1982); Державна премія України ім. Т. Шевченка (1985); Міжнародна премія фундації О. і Т. Антоновичів (1995).
Віктор Іванович Зарецький (8 лютого 1925, м. Білопілля, нині Сумської області — 23 серпня 1990, Київ) — український живописець Нагороди: Державна премія України імені Тараса Шевченка (1994, посмертно) — за картини останніх років: «Солдатка», «Літо», «Дерево (Витоки мистецтва)», «Ой кум до куми залицявся», «Весняні клопоти».