Презентація "Сильний людський характер в екстремальній ситуації" (Дж. Лондон "Жага до життя")

Сильний людський характер в екстремальній ситуаціїЛише ті здатні цінувати життя, кому доводилося бути на краю смерті Дж. Неру

Найбільш повно характер людини проявляється в екстремальній ситуації В. Скотт

Словник. Екстремальна ситуація – ситуація, що загрожує існуванню людини

Північ

Золотошукачі

Золотошукачі

Наскільки людина перемагає страх, настільки вона людина Томас Карлейль. Чи можна головного героя оповідання після всього, що він пережив, вважати людиною?Чи може він більше схожий на якусь іншу живу істоту?

Двоє в дорозіВони ступали, кульгаючи, до річки; сходячи вкритим каменюками берегом. Обидва були стомлені й виснажені. На спині вони несли важкі клунки, загорнені в укривала і підтримувані ремінцями. СТРАХ

Двоє в дорозі— Біле! — гукнув він ще раз. Це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл не обернувся. СТРАХ

Двоє в дорозіВін ішов не зупиняючись. З несамовитим відчаєм, незважаючи на біль, здерся він на горб, за яким зник Біл…СТРАХ

Пустеля. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки. СТРАХ

Пустеля. СТРАХДно долини набухло від води, що просякла густий мох. Вона цвіркала з-під мокасинів, і щоразу, коли він одривав ногу, мокрий мох плющав, неохоче відпускаючи свою здобич. Він ішов слідами товариша від болітця до болітця, намагаючись ставати на каменюки, що витикались острівцями з-посеред зеленого моря моху

Ягоди. СТРАХЯгода одразу танула в роті, лишалося тільки гірке тверде сім'я. Чоловік знав, що з ягід нема ніякого наїдку, проте жував і жував, сподіваючись наїстися всупереч власному досвідові. Раз у раз він нахилявся, зривав бліді болотяні ягоди, клав їх у рот, розжовував і ковтав. Пожива з тієї ягоди кепська — сама водичка та сім'я.

Сірники. СТРАХВін розв'язав свого клумака і передусім полічив сірники. Їх було шістдесят сім. Щоб пересвідчитись, він перелічив їх тричі. Тоді розділив сірники на три пучечки, загорнув кожен у промащений папір і сховав — один пучечок у порожній кисет, другий — за внутрішній обідок приношеного капелюха, а третій — за пазуху, під сорочку.

Олень. СТРАХТварина була всього за якихось п'ятдесят футів, і йому вмить привидівся соковитий шматок оленини, що шкварчав на вогні, смачно пахнучи. Він механічно схопив незаряджену рушницю, націлився і натиснув спуск.

Пустеля. СТРАХНіде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця. Він не знав, де північ, і забув, якою дорогою прийшов сюди минулого вечора

Куріпки. СТРАХЙого штани подерлися об гостре каміння, з колін сочилася кров, полишаючи червоні сліди, та через пекучий голод він не відчував болю. Одяг його змок, тіло дубло з холоду, але він не помічав нічого — так його палила голодна лихоманка. Він жбурляв у них камінцями, але не міг влучити. Тоді він почав скрадатись до птахів плазом, як кіт до горобця.

Куріпка. СТРАХРаз він мало не наткнувся на куріпку, що спала. Він встиг схопити її, але в руці у нього залишилось тільки три пір'їни з хвоста. Дивлячись услід куріпці, він відчув до неї таку ненависть, ніби вона заподіяла йому зло.

Лисиця. СТРАХНазустріч йому вибіг чорний лис із куріпкою в зубах. Чоловік закричав. Крик був страшний; переляканий лис дременув навтіки, але куріпки не випустив.

Рогіз. Хапаючи рогіз побіля коріння, він виривав цибулинки. Вони були м'які і смачно хрумтіли на зубах. Та їх пронизували цупкі волокна. Корінці виявились жилаві, такі самі водянисті, як і ягоди, і не давали аніякого наїдку. СТРАХ

Рибка. СТРАХВін зазирав у кожну калюжу і помітив рибку з пічкура завбільшки. Він занурив руку аж по плече, але рибка втекла. Тоді він узявся ловити її обома руками, впав у калюжу й промок до пояса.

Рибка. СТРАХВін одв'язав бляшане відерце й став вичерпувати калюжу. Він випліскував воду так близько, що вона збігала назад у калюжу. За півгодини він дочерпався до дна. Води не залишилось, але рибка зникла. Вона прослизнула в сусідню, куди більшу калюжу.

Вогонь. Він розпалив вогонь і зігрівся, випивши кілька кварт окропу. Потім уклався спати на прискалку. СТРАХ

ПічкуріСТРАХГолод уже йому не дошкуляв. Чутливість притупилася, і він перестав думати про їжу. Двох пічкурів він спромігся впіймати відерцем. Вони були завдовжки з мізинець. Біль у шлунку дедалі тупішав і вщухав. Здавалося, шлунок дрімає. Він їх з'їв сирими, ретельно розжовуючи, — з'їв лише тому, що йому наказував розум. Увечері він піймав ще трьох пічкурів, двох із'їв, а третього залишив на сніданок.

Мішечок із оленячої шкіри. СТРАХВін розв'язав шкіряну шворку, що нею засупонював лосячу торбинку. З неї полився жовтий потік зернистого золотого піску й самородків. Він розділив золото надвоє: одну половину, зав'язавши її в шмат укривала, заховав біля примітивного кам'яного виступу, а другу згріб назад.

Пташенята. СТРАХТепер він уже не раз спотикався і падав. Одного разу він звалився просто на куріпчине гніздо . Там було четверо пташенят, що вилупилися, напередодні — кожної з цих живих, тремких грудочок ледве стало б на один зуб; він з'їв їх жадібно, вкидаючи в рот живцем, вони хрупали в нього на зубах, немов яєчні шкаралупи.

Поранена куріпка. СТРАХМати куріпка криком кричала, літаючи навколо нього. Тоді він почав жбурляти камінцями й перебив їй крило. Куріпка кинулась навтіки, а він погнався за нею. Пташенята тільки роздражнили його апетит.

Ведмідь. СТРАХОдного разу він прийшов до тями від фантастичного видовища. Перед ним стояв кінь. Перед ним було м'ясо і життя. Провів пальцем по лезу. Лезо було гостре. Вістря теж гостре. Зараз він кинеться на ведмедя і вб'є його. Осмілілий зі страху, він загарчав, дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх.

Кістки. СТРАХНадвечір він натрапив на кістки, розкидані там, де вовки загризли свою жертву. Він вхопив кістку в зуби і почав висмоктувати рештки життя, що ледве рожевіли. Солодкуватий присмак м'яса доводив його до нестями. Він стиснув щелепи скільки сили, щоб розгризти кістку. Іноді ламалася кістка, а іноді його зуб. Тоді він став розбивати кістки каменем, товк їх на друзки й ковтав.

Мертвий Білл. СТРАХВін пішов слідами людини, що лізла навкарачки, і незабаром дістався місця, де вони урвалися, — на мокрому мохові лежали свіжообгризені кістки, а навколо видніли сліди вовчих лап. Тут же валялась торбинка з лосячої шкіри, подерта гострими іклами. Біл ніс її до останку.

Хворий вовк. СТРАХЯкби це був здоровий вовк, чоловік, може, й змирився б зі своєю долею, але стати поживою такої відразливої тварини, майже здохлятини... — сама тільки думка про те сповнювала його огидою.

Поєдинок людини й вовка. СТРАХТоді він притиснувся обличчям до вовчої горлянки, намагаючись її прокусити. Рот забився шерстю. Минуло півгодини, і чоловік відчув, як у горло потік теплий струмочок. Кров зовсім йому не смакувала. Він ковтав її, немов розтоплений свинець, насилу долаючи огиду. Чоловік усією своєю вагою навалився на вовка. Але рукам бракувало сили задушити його.

Дивна істота. СТРАХТо була жива істота, в якій важко було впізнати людину. Вона була сліпа, безтямна і звивалась на піску, немов велетенський хробак. Вона звивалася марно, майже не посуваючись уперед, але була вперта — корчилась, крутилася і за годину пролазила футів із двадцять.1 фут = 0,3048 метра

На китобійному судніСТРАХЙого не облишав страх, що не вистачить харчів. Він розпитував кока, юнгу, капітана про запаси продуктів. Матрац був напханий сухарями, в кожному закутку були сухарі. I все ж чоловік мався при своєму розумі.

Жага до життя

Домашнє завдання. Написати твір-мініатюру «Наскільки людина перемагає страх, настільки вона людина»