Непритомність. Це найпоширеніший і найлегший прояв гострої судинної недостатності, який настає внаслідок раптового короткочасного недокрів'я головного мозку. Рефлекторне падіння судинного тонусу може виникнути як при різних захворюваннях серцево-судинної системи, крововтратах, так і при різних зовнішніх подразниках (гострий біль або страх перед болючою процедурою, вигляд крові, сильне хвилювання, духота в приміщенні тощо). Частіше непритомність виникає у людей втомлених чи голодних, а також у тих, які перехворіли на інфекційні захворювання. У осіб, схильних до непритомності, приступи виникають повторно в різних ситуаціях, зокрема при переході з горизонтального положення у вертикальне.
Втраті свідомості при непритомності передує раптова слабкість, запаморочення, потемніння в очах, оніміння рук та інше. Часто приступ обмежується цими відчуттями і людина свідомості повністю не втрачає. Об'єктивними симптомами непритомності є різка блідість обличчя, холодні кінцівки, прискорене неглибоке дихання, слабкий частий пульс, знижений артеріальний тиск, розслаблення м’язів, спалі периферичні вени. Іноді хворий "закочує" очі, зіниці звужені, реакція на світло збережена. Через декілька хвилин хворий приходить до тями, відкриває очі і починає реагувати на навколишнє середовище, ставить запитання тощо. Поступово обличчя набуває нормального кольору. Однак слабість, головний біль можуть залишатися протягом кількох годин.
Непритомність може знову повторитись, якщо хворий спробує занадто різко підвестися або сісти.Істинну непритомність необхідно відрізняти від приступу слабкості, а також від епілептичного припадку, гострої внутрішньої кровотечі, інфаркту міокарда, порушення мозкового кровообігу та інше. При епілепсії хворий раптово непритомніє і падає, часто з криком. Одночасно починаються судоми, при яких м'язи тулуба і кінцівок напружуються, голова повертається набік, на 10-30 с зупиняється дихання. Обличчя хворого на початку припадку блідне, потім стає червоно-синім. Далі починається посмикування м'язів обличчя, згинання і розгинання рук і ніг. Із рота витікає піниста слина. Часто під час приступу хворі прикушують язик, може бути мимовільне сечовипускання. В осіб, які вживають засоби, що знижують артеріальний тиск, непритомність може розвиватися при переході з горизонтального положення у вертикальне, особливо якщо вони страждають варикозним розширенням вен нижніх кінцівок.
Долікарська допомога при непритомностіНепритомність проходить переважно самостійно, але для прискорення цього процесу необхідно покласти потерпілого в горизонтальне положення, трохи підняти ноги на висоту до 15 см, щоб збільшити приток крові до головного мозку, звільнити від тісного одягу, розстібнути комір, послабити ремінь, забезпечити доступ свіжого повітря. Доцільно скропити обличчя і груди потерпілого холодною водою, дати йому понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом, зігріти ноги грілками або розтерти рушником. Не потрібно поспішати піднімати хворого. Якщо дозволяють умови, йому дають випити гарячого чаю чи кави. Після цього допомагають сісти і за умови задовільного самопочуття – встати. Якщо ці заходи не допомагають, потерпілому додатково дають серцеві краплі (кордіамін, валокордин). Необхідно пам’ятати, що непритомність може бути проявом важкого, у тому числі й гострого захворювання, при якому потерпілий потребує термінової кваліфікованої допомоги. Ці хворі потребують термінової госпіталізації. Транспортувати таких хворих слід у положенні лежачи.
ЗАУВАЖЕННЯ!У деяких людей непритомність повторюється часто. Для їх попередження потрібно надягати еластичні панчохи перед вставанням з ліжка. Жінкам не можна носити еластичних поясів, що стискують тіло, зменшуючи відтік венозної крові від нижніх кінцівок. Особи, які схильні до непритомності, не повинні приймати гарячих ванн через те, що після них кров відтікає в розширені судини нижніх кінцівок.
Колапс. Це важка форма судинної недостатності, що характеризується падінням судинного тонусу, ознаками гіпоксії головного мозку і пригніченням життєвоважливих функцій організму. На відміну від непритомності, він характеризується важкими проявами і перебігом. Колапс розвивається гостро на фоні інфекційних захворювань, при інтоксикаціях, кровотечах, інфаркті міокарда та ін. При інфекційних захворюваннях (харчова токсикоінфекція, крупозна пневмонія тощо) колапсу, як правило, передує, критичне падіння температури тіла, іноді до субфебрильної. Основними симптомами захворювання є: різка блідість шкірних покривів, часто вкритих холодним липким потом, загострені риси обличчя, глибоко запалі очі, розширення зіниць. Тіні навколо очей, дихання прискорене, неглибоке, пульс частий, слабкого наповнення, частіше ниткоподібний, низький артеріальний тиск, тони серця глухі, може бути блювання. Хворий лежить нерухомо, байдужий до всього, що відбувається довкола, відповіді на запитання неохочі, ледве чутні, відчуває сильну слабкість і озноб. Кінцівки холодні на дотик, шкіра з синім відтінком. Вени пусті, спалі. Вираженість описаних симптомів залежить від характеру основного захворювання.
Долікарська допомога при колапсіНеобхідно покласти хворого з трохи опущеною головою, нижні кінцівки обкласти теплими грілками і накрити теплою ковдрою. Якщо можливо, хворому дають випити гарячого чаю чи кави. До приходу лікаря необхідно дати серцеві засоби, госпіталізація можлива лише після виведення хворого зі стану колапсу і спеціалізованою машиною "швидкої допомоги", в якій продовжують необхідні лікувальні заходи.
Долікарська допомога при колапсіОскільки причини колапсу можуть бути різні, необхідно провести патогенетичну терапію. Так, при харчовій токсикоінфекції – промивання шлунка, клізми. При травматичних ушкодженнях і зовнішній кровотечі – знеболюючі, вживання заходів для зупинки кровотечі тощо. Хворий має перебувати в добре провітрюваному приміщенні, зовнішні подразники (яскраве світло, шум) усувають.
ЗАУВАЖЕННЯ!Тяжкість проявів колапсу залежить від основного захворювання і ступеня судинних розладів. Мають також значення ступінь адаптації (наприклад, до гіпоксії), вік (у літніх людей і дітей раннього віку колапс протікає важче) і емоційні особливості хворого. Відносно легку ступінь колапсу іноді називають коллаптоідним станом.
Доповнення: шок. Шок — це важкий стан, що виникає в результаті сильного впливу і обумовлене різким порушенням механізмів регуляції всіх життєвих процесів. В основному це стан глибокого пригнічення кровообігу, центральної нервової системи, дихання та ендокринної системи. Диференціюють травматичний шок, токсико-інфекційний, кардіогенний, алергічний, анафілактичний та ін. Розрізняють дві фази шоку: еректильну і торпидную. У короткочасної еректильній фазі, яка настає слідом за травмою (стресом, сильною напругою), основним симптомом шоку є надмірна рухливість хворого. Як правило, людина в стані такого шоку багатослівний, його пульс прискорений, артеріальний тиск підвищений. У більш затяжний торпідній фазі при збереженому свідомості клінічним симптомом шоку є апатичність хворого, його байдужість до навколишнього. Шкіра і слизові оболонки бліді, з ціанотичним відтінком, рефлекси пригнічені, артеріальний тиск знижений, пульс слабкого наповнення, температура тіла знижена.
Доповнення: шок. Діагноз «шок» ставлять при наявності у хворого наступних ознак: зниження артеріального тиску та тахікардія (при торпідній фазі); занепокоєння (еректильна фаза) або затемнення свідомості (торпідна фаза); порушення дихання; зменшення об’єму сечі, що виділяється (олигонурия і анурія); холодна, волога шкіра блідо-ціанотичний або мармуровою забарвленням.(Надання допомоги і лікування проводяться в спеціалізованому закладі)
Долікарська допомога: шок. До приїзду лікаря необхідно надати людині, яка перебуває в стані шоку, невідкладну допомогу. Для цього потрібно звільнити потерпілого з-під завалу, погасити палаючий одяг і т. п. При зовнішньому кровотечі необхідно вжити заходів до його зупинки — накласти стерильну пов’язку, що давить на рану або (при артеріальній кровотечі) накласти вище рани кровоспинний джгут або закрутку з підручних матеріалів. При підозрі на перелом або вивих слід забезпечити тимчасову іммобілізацію кінцівки. Порожнину рота і носоглотки потерпілого звільняють від блювотних мас, крові, сторонніх тіл; при необхідності проводять штучне дихання. Якщо потерпілий без свідомості, але дихання і серцева діяльність збережена, то під час надання першої допомоги при шоці для запобігання затікання блювотних мас у дихальні шляхи потерпілого укладають на живіт, а голову повертають у бік. Потерпілому, що знаходиться у свідомості, можна дати всередину болезаспокійливі засоби (анальгін, пенталгін, седалгін). Важливо негайно доставити потерпілого в лікувальний заклад. У всіх випадках анафілактичного шоку кращий адреналін.
ЗАУВАЖЕННЯ!Як і в разі колапсу, для усунення шоку, будь парентеральні ліки вводяться тільки внутрішньовенно, оскільки порушена мікроциркуляція тканин і внутрішньом’язове введення не дасть результату! Сприятливий прогноз є і при непритомності, і при колапсі, і при шоці. однак, слід пам’ятати, що будь-яка з цих стан краще попереджати, ніж лікувати!