Презентація "Синдром тривалолго стискання"

Синдром тривалолго стискання

Синдром тривалого роздавлювання - це шокоподібний стан, що виникає після тривалого здавлення тулуба, кінцівок або їх сегментів важкими предметами. Проявляється болем, погіршенням стану, набряком уражених відділів тіла, гострою нирковою недостатністю. Без медичної допомоги пацієнти гинуть від гострої ниркової недостатності, наростаючою інтоксикації, легеневої або серцево-судинної недостатності. Лікування включає дезінтоксикаційну і плазмозаменяющіе інфузійну терапію, екстракорпоральне гемокорекція, антибіотикотерапію, висічення ділянок некрозу або ампутацію роздавленою кінцівки.

Причини СТРЗазвичай синдром тривалого роздавлювання виникає у постраждалих під час зсувів, землетрусів, обвалів в шахтах, будівельних робіт, дорожніх аварій, заготівлі лісу, вибухи і руйнування будівель в результаті бомбардування. Синдром позиційного здавлення зазвичай виявляється у пацієнтів, які на момент травми перебували в стані отруєння снодійними препаратами, наркотичного або алкогольного сп'яніння. Частіше страждають підсукані під тулуб верхні кінцівки. З причин розвитку, симптомів та методів лікування синдром позиційного здавлення практично не відрізняється від синдрому тривалого роздавлювання, однак, зазвичай протікає більш сприятливо внаслідок меншої площі ураження.

Патогенез. Виникнення синдрому тривалого роздавлювання обумовлено поєднанням трьох факторів:* больового синдрому;* масивної втрати плазми, зумовленої виходом рідкої частини крові через стінки судин в пошкоджені тканини;* травматичної токсемії (інтоксикації організму продуктами тканинного розпаду). Тривале болюче подразнення при краш-синдромі призводить до розвитку травматичного шоку. Втрата плазми стає причиною згущення крові і викликає тромбоз дрібних судин. Травматична токсемія при краш-синдромі розвивається внаслідок всмоктування в кров продуктів тканинного розпаду травмованих м'язів. Відразу після звільнення кінцівки з пошкоджених тканин в судинне русло надходить значна кількість іонів калію, які можуть викликати аритмію, а у важких випадках - припинення роботи легенів і серця.

Класифікація. За ступенем тяжкості:* Легка форма краш-синдрому. Виникає при роздавлюванні сегментів кінцівки протягом 4 і менше годин.* Среднетяжка форма краш-синдрому. Розвивається в результаті роздавлювання однієї кінцівки протягом 4-6 годин. При своєчасному початку лікування прогноз сприятливий.* Важка форма краш-синдрому. Виникає при роздавлюванні однієї кінцівки протягом 6-8 годин. Супроводжується розладами гемодинаміки і гострою нирковою недостатністю. При своєчасному початку лікування прогноз відносно сприятливий.* Вкрай важка форма краш-синдрому. Розвивається в результаті роздавлювання двох і більше кінцівок протягом 6 і більше годин. Супроводжується важким шоком. Прогноз несприятливий. За клінічній симптоматиці:* ранній період (з моменту звільнення до 3 діб);* токсичний період (починається на 4-5 добу);період пізніх ускладнень (розвивається, через 20-30 діб з моменту травми).

Симптоми. Відразу після усунення здавлення загальний стан потерпілого поліпшується. Пацієнта з синдромом тривалого роздавлювання турбує біль і обмеження рухів в роздавленою кінцівки. Протягом перших годин після звільнення поступово наростає набряк потерпілого ділянки, який стає щільним, дерев'янистих. На шкірі кінцівки утворюються бульбашки з серозно-геморагічним вмістом. При огляді пошкодженої частини тіла виявляється ослаблення пульсації артерій, зниження чутливості і місцевої температури. Наростає загальна симптоматика. Стан потерпілого з краш-синдромом погіршується. Після короткого періоду збудження пацієнт стає млявим, загальмованим. Відзначається зниження артеріального тиску і температури тіла, аритмія, тахікардія, виражена блідість шкірних покривів. Шкіра хворого краш-синдромом покрита липким холодним потом. Можлива втрата свідомості, мимовільна дефекація і сечовипускання. Іноді розвивається набряк легенів. Зменшується кількість сечі, що виділяється. Без адекватної лікарської допомоги є вірогідність смертельного результату протягом 1 або 2 доби. На роздавленою кінцівки формуються осередки некрозу. При відторгненні мертвих тканин оголюються м'язи, що мають характерний вигляд вареного м'яса. Розвивається нагноєння ран і ерозованих поверхонь. З'являється і поступово наростає гостра ниркова недостатність. На 5-6 добу у хворих з синдромом тривалого роздавлювання розвивається уремічний синдром. Підвищення рівня калію в крові викликає аритмію і брадикардію.