Презентація «СоборПаризької Богоматері». Стислий переказ

«Собор. Паризької Богоматері». Стислий переказ Л. Стадник

Дія роману розгортається в Парижі 1482 року. Велике свято на Гревській площі. Приїздить сам кардинал. Розігрують повчальну п'єсу молодого поета Гренгуара, але вона успіху не має. «Подією, що 6 січня "схвилювала весь простолюд Парижа", як каже Жан де Труа , було подвійне, з давніх-давен об'єднане торжество з нагоди дня Богоявлення і свята блазнів. Цього дня мали запалювати святкове вогнище на Гревському майдані, саджати традиційне деревце біля Бракської каплиці та показувати містерію в Палаці правосуддя. Про це ще напередодні на всіх перехрестях оголосили під звуки сурм герольди пана прево, вдягнуті в красиві фіолетові камлотові опанчі з великими білими хрестами на грудях».

«Подією, що 6 січня "схвилювала весь простолюд Парижа", як каже Жан де Труа , було подвійне, з давніх-давен об'єднане торжество з нагоди дня Богоявлення і свята блазнів. Цього дня мали запалювати святкове вогнище на Гревському майдані, саджати традиційне деревце біля Бракської каплиці та показувати містерію в Палаці правосуддя. Про це ще напередодні на всіх перехрестях оголосили під звуки сурм герольди пана прево, вдягнуті в красиві фіолетові камлотові опанчі з великими білими хрестами на грудях».

Тоді влаштовують конкурс гримас. Найбільш відразливого вирішили оголосити Папою блазнів. Це "почесне" звання одержав Квазімодо — дзвонар собору Паризької Богоматері. Нещасний був дуже страшний на вигляд: одноокий, горбатий та ще й глухий. Справжнє чудовисько! Але цей горбань був дуже сильний.

На площі серед багать танцює циганка Есмеральда. Вона така тендітна та красива, що здається поету схожою на ельфа. Разом з циганкою виступає її кізка Джалі. Дівчина добре навчила її передражнювати вельможних панів міста. Біла кізка така розумна, що навіть може, вдаривши по бубну копитом, вкритим позолотою, показати, котра година.

Вистава циганки усіх захоплює, їй сиплють у бубон гроші.— Усе це чаклунство! — бурмотить суворий лисий чоловік, архідиякон Клод Фролло. Він ненавидить красу та веселощі. Побачивши Квазімодо, щасливого з того, що він — Папа блазнів, Фролло жорстоко сварить нещасного каліку. Велетень підкоряється Клодові.

Поет Гренгуар, вражений красою циганки, йде за нею. Він бачить, як два чоловіки схопили дівчину, і викликає охорону. Один із нападників — Квазімодо. Він ударив Гренгуара, але з'явився нічний дозор. Глухого дзвонаря схопили та зв'язали. Капітан королівських стрільців, що врятували дівчину, — красень Феб де Шатопер. Дівчина подивилася на нього дуже ніжно та втекла.

Гренгуар, вражений усім, що сталося, плутав вулицями міста та несподівано опинився у дворі Див, де мешкали злодії, розбійники, жебраки. Це було страшне місце. Король жебраків звелів повісити бідолашного поета. Ось тому вже накинули мотузку на шию. Раптом король згадав: "Якщо якась жінка захоче взяти приреченого до страти за чоловіка, то життя його буде врятовано!"Але огидні, старі та неохайні жінки двору Див не мали бажання рятувати бідного поета.

З'явилася Есмеральда. Її чарівність має дивну владу навіть над цими жорстокими серцями. Циганка погодилася взяти поета за чоловіка. Кинули на землю глиняний кухоль, він розколовся на чотири частини. Отож було оголошено, що Есмеральда та Гренгуар — чоловік і жінка. На чотири роки. Дівчина привела врятованого поета до своєї досить затишної кімнатки. Коли Гренгуар спробував обійняти Есмеральду, вона вихопила гострий кинджал. Кізка наставила на нахабу свої не менш гострі ріжки. Гренгуар зрозумів, що дівчина зовсім не хоче, щоб він був її чоловіком або коханцем. Вона врятувала його, бо мала добре серце. Циганка погоджується, щоб поет став її другом. А покохати вона може тільки гарного чоловіка зі шпагою в руках. Тільки героя, який зможе тільки гарного чоловіка зі шпагою в руках. Тільки героя, який зможе захистити її.

У бесіді з'ясовується, що Есмеральді шістнадцять років, що вона не знає, хто її батько та матір. На шиї циганка носить амулет із зеленою бусинкою, схожою на смарагд. Може, тому її звуть Есмеральдою, бо іспанською це означає якраз "смарагд".

— А що означає ім'я "Феб"? — питає циганка в поета.— Сонце! — пояснює той.— Так звали прекрасного бога, який дуже гарно вмів стріляти. Циганка замріяно повторила його слова. Феб — це ж було ім'я капітана, що врятував її.

Автор описує історію створення Собору Богоматері. Кожен камінь якого – це не лише сторінка історії Франції, а й історії науки та мистецтва.

16 років тому в Собор Паризької Богоматері підкинули немовля. Одне його око затуляла бородавка. Дитину усиновив молодий священик Клод Фролло. Чоловік назвав немовля «Квазімодо», що означало латиною «майже», «ніби». Клод Фролло з малечку вивчав богослов’я, медицину, латину, грецьку та давньоєврейську. Головною метою його життя була наука. Коли його батьки померли під час епідемії чуми, молодий священик сам виховував маленького брата Жеана. У 20 років Клод став священнослужителем Собору Паризької Богоматері.

Квазімодо виріс у соборі Паризької Богоматері, немов курча у яйці. Він вороже ставився до людей, бо вони сміялися над його бідою. Він любив собор, його статуї, його химер, що були такі схожі на нього. Більше за все вія любив великий дзвін, у який шалено дзвонив. Він був немов душею собору.Єдина людина, яку Квазімодо любив, немов відданий собака, був Клод Фролло.

Священик став суворим та похмурим, усюди шукав крамолу, ненавидів циганок та все, що здавалося йому схожим на чаклунство. Його брат Жеак виріс веселил розпусником. Це дуже засмучує Фролло, але він втішається алхімією. Його погляди дуже далекі від справжньої науки, як її розуміють зараз. Але за часів середньовіччя і хімія, і медицина були сповнені забобонів.

Гюго показує читачеві вбоге приміщення біля собору — так звану Пацюкову нору. Там за ґратами мешкає божевільна жінка. Усі звуть її сестрою Гудулою. Великим щастям для неї було те, що вона народила донечку — справжнє янголятко. Та малу вкрали цигани. Бідолашна мати вже п'ятнадцять років живе у норі, боса та напівгола навіть узимку. Вона кається, оплакує свою загиблу донечку. Як побачить циган або циганок (особливо Есмеральду), проклинає це диявольське плем'я.

Квазімодо, за спробу викрасти Есмеральду, засуджують до бичування на ганебному стовпі. Там він знову зустрічає циганку, що приносить горбаневі, який гине від спраги, води. Хоча всі люди ображали його, глузували та кидали каміння.

Знатна дівчина Флер де Ліс, наречена Феба, побачила Есмеральду на площі і покликала до себе. Флер-де-Ліс з подругами, були вражені красою дівчини, і почали зловтішатися з неї. Коли коза циганки склала з букв слово «Феб», Флер-де-Ліс вигнала  «чаклунку» геть прогали.

Гренгуар розважав народ акробатичними трюками. Поет розповів Клоду, як приєднався до бродяг, як тав чоловіком Есмеральди, про її амулет, який повинен допомогти їй знайти батьків (але він має силу поки дівчина буде незайманою)

Феб і Есмеральда домовляються про зустріч. Клод Фролло стежить за ними й намагається вбити офіцера… У всьому звинувачують Есмеральду й оголошують її відьмою…Коли циганка опам'яталася, усе було залито кров'ю. Вона почула слова: "Чаклунка вбила капітана!"

У дворі Див усі були збентежені. Есмеральда зникла. Кізки Джалі теж ніхто не бачив.

Випадково Гренгуар разом із розбишакою Жеаком, братом Клода Фролло, опинився на відкритому судовому засіданні. Звинувачували якусь жінку, що вбила офіцера. Вбивство було якось пов'язано з чаклунством. Гренгуар вирішив посміятися — дурість судів його завжди розважала.

Підсудною виявилася Есмеральда. Вона не виправдовувалася.

Коли Есмеральда нарешті відповіла, що вона невинна, а страшне вбивство вчинив священик, який переслідував її, судді вирішили застосувати тортури."Іспанський чобіт" стиснув маленьку гарну ніжку. Есмеральда зізналася в усьому: і в тому, що вбила, і в тому, що чаклувала, і в тому, що бідна Джалі насправді — сам Диявол. Судді винесли вирок: повісити Есмеральду. І кізку теж.

До темниці, де чекає на страту бідна дівчина, приходить Клод Фролло.

Перед стратою Есмеральду привезли на сповідь до Собору Богоматері. Дівчина побачила на балконі живого Феба та прокричала його ім’я. Зрозумівши, що її засудили до смерті за вбивство офіцера, дівчина зомліла. Квазімодо рятує циганку від страти, ховаючи в Соборі, у стінах якого засуджена була недоторканною.

Клод не бачив, як Квазімодо вкрав циганку. Він до вечора тинявся по околицях Парижа. Пізно ввечері він повернувся до собору і опівночі біля протилежного кута вежі побачив Есмеральду. Він вирішив, що це її примара.

Квазімодо приніс Есмеральду в келію, призначену «для тих, хто шукає притулку». Жалісливі жінки передали їй одяг, горбун приніс їй кошик з їжею і матрац як постіль. Незабаром до дівчини прибігла її коза. Також Квазімодо дав циганці свисток, щоб вона могла покликати його у разі потреби.

І свищик став у пригоді. Клод Фролло дізнався, де знаходиться Есмеральда, і якось уночі прийшов до неї знов молити про кохання. Він уже був готовий вдатися до насильства, та Есмеральда встигла свиснути. Квазімодо прибіг вчасно і був готовий вбити насильника, якого не впізнав у темряві. Але свого названого батька він пощадив. Навіть подав тесак: "Вбийте спочатку мене. А потім робіть, що завгодно!" І Клод убив би його, але Есмеральда дістала свій кинджал, після чого Клод відступився.

Підступний Клод підмовляє Гренгуара, її фальшивого чоловіка, але справжнього друга, визволити циганку з собору. Мовляв, уже підписано наказ забрати чаклунку з собору та стратити. Гренгуар кличе натовп із двору Див піти на приступ собору, щоб визволити Есмеральду. Квазімодо не розуміє, що діється, він боронить собор та у боротьбі вбиває Жеака — брата Клода Фролло.

Гюго змальовує жадібного, безжалісного та примхливого короля Людовіка XI. Він віддає наказ знищити натовп, а чаклунку-циганку повісити. Армію поведе капітан Феб де Шатопер.

Гренгуар та Клод Фролло, який закрив обличчя плащем, умовляють Есмеральду втекти з собору. Але священик, зрозумівши, що циганка ніколи не покохає його, віддає бідолашну в руки ката.

Уже наприкінці роману жінка, що сиділа в норі за ґратами біля собору, впізнає у Есмеральді свою доньку. Вона намагається врятувати її, але пізно. Невинну, чисту, чарівну, люблячу юну дівчину повісили.

Квазімодо бачив, як під час страти Есмеральди священик засміявся «сатанинським сміхом». Квазімодо в пориві люті зіштовхнув архідиякона з вежі собору. Після цього Квазімодо зник із Собору. Гренгуар зміг врятувати козу і незабаром став успішним драматургом.

Після страти тіло Есмеральди віднесли до склепу Монфокона. Через кілька років там знайшли два скелети – викривлений чоловічий скелет, що міцно обіймав жіночий.  Коли їх хотіли відокремити один від одного, скелет горбуна розсипався прахом.