Багато тисяч літ тому жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона добра, ласкава, щира й привітна, готова всім допомогти. А коли дивилася на когось своїми чарівними очима, то той відчував до неї прихильність та любов. Співала вона так гарно, що здавалося— неначе то соловейко співає. Маленькі діти та молодь прагнули бути з нею разом. А вона розказувала діточкам про чудові речі, співала їм українські пісні і тим вливала любов до України й українського народу в їхні юні душі. Усім, хто був з нею разом, було дуже приємно та радісно. Усі пачувалися незвичайно щасливими. А називалася ця красуня УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.
Нестор Літописець. Київський літописець, послідовник творців слов'янської писемності Кирила й Мефодія. З 1173 року – чернець Києво-Печерського монастиря. Автор житій святих Бориса й Гліба та Феодосія Печерського, «Повісті минулих літ». Перший професійний історик Русі. Батько усієї нашої історії. Дослідники вважають, що саме з його творчості й починається писемна українська мова .
Тернистий шлях української мовиІз сивої давнини бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова. Перетерпіла вона і укази Петра І, Катерини ІІ, Миколи І, дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив книги українською мовою, окрім творів художніх, і найганебніший Емський указ 1876 року, який зовсім заборонив друкування книг українською мовою. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції. Письменники, вчені, художники переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови.