Номер слайду 7
IV. Оголошення теми та мети уроку Отже, діти, тема нашого сьогоднішнього уроку – це «Сполучник як службова частина мови». А мета – поглибити ваші знання про службові частини мови, навчити відрізняти їх від прийменників та часток, правильно писати сполучники, помічати та виправляти помилки у сполучниках, використовувати сполучники у власних висловлюваннях. V. Засвоєння нового матеріалу Давайте поглянемо, що сказано про сполучник у вашому підручнику. Один із учнів вголос читає правило з підручника. Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. До сполучників належать і, та, й, але, а тощо. Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (Як учитель читає, учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як). За походженням сполучники поділяються на первісні, що морфологічною будовою не пов'язані з іншими частини мови (і, а, чи, та), і на похідні від інших частин мови (щоб, якби, проте, буцімто). Інтонація речення може рекомпенсувати відсутність сполучника (Якщо підеш направо, загризе тебе вовк: Підеш направо, загризе тебе вовк), явище часте у розмовній та художній мові. Дякую, зараз на вправі ми з вами прослідкуємо роль сполучників у реченні. Метод «незакінчені речення». Я роздаю вам картки, по одній на 4 особи. У вас є речення і приклади сполучники, за допомогою яких вам потрібно продовжити ці речення.