Презентація " Становлення грошового обігу і фінансів під впливом країн-загарбників."

Мідний бунт. Грошова реформа короля Августа. Підготувала: вчитель математики Северинівського ЗЗСО І-ІІІ ст.-ЗДО Перепона Н. П.

У XVII столітті в Московській державі не було власних золотих і срібних копалень, і дорогоцінні метали ввозилися з-за кордону. На Грошовому дворі з іноземних монет карбували російську монету: копійки, деньги та полушки (половина деньги). Затяжна війна з Річчю Посполитою вимагала величезних витрат. Щоб знайти гроші на продовження війни, А. Л. Ордін-Нащокін запропонував випускати мідні гроші за ціною срібних. Податки збиралися сріблом, а платня видавалась міддю. Дрібна мідна монета спочатку дійсно мала ходіння нарівні зі срібними копійками, однак незабаром надмірний випуск нічим не забезпечених мідних грошей, які карбувалися в Москві, Новгороді та Пскові, призвів до знецінення мідних грошей. За 6 рублів сріблом давали 170 рублів міддю. Незважаючи на царський указ, усі товари різко подорожчали. ПУЛО- давня Мідна монета

Простий народ був обурений безкарністю бояр. На Луб'янці були виявлені листи із звинуваченнями на адресу князя В. Д. Милославського, кількох членів Боярської думи.Їх звинувачували в таємних зносинах з Річчю Посполитою, що не мало під собою ніякої підстави. Але незадоволеним людям потрібен був привід. Показово, що об'єктом загальної ненависті стали ті ж самі люди, яких звинувачували у зловживаннях під час Соляного бунту, і точно так само, як чотирнадцять років тому, натовп напав і розгромив будинок гостя Шоріна, який збирав «п'яту денгу» у всій державі. Кілька тисяч людей вирушили до царя Олексія Михайловича, який знаходився в своєму заміському палаці в селі Коломенському. Несподівана поява повсталих застала царя зненацька, він був змушений вийти до народу. Йому передали чолобитну з вимогою зниження цін та податків і покаранні винних. Під тиском обставин Олексій Михайлович дав слово розслідувати справу, після чого заспокоєний людський натовп, повіривши обіцянкам, повернув назад. Назустріч з Москви рухалася ще один багатотисячний натовп, налаштований набагато ворожіше. Дрібні торговці, м'ясники, пекарі, пиріжники, сільські люди знову оточили палац Олексія Михайловича і цього разу вже не просили, а вимагали видати їм зрадників на розправу, погрожуючи «буде він добром їм тих бояр не віддасть, і вони у нього учнут мати самі, за своїм звичаєм». Проте в Коломенському вже з'явилися стрільці та солдати, надіслані боярами на допомогу. Після відмови розійтися було віддано наказ застосувати силу. Беззбройний натовп загнали в річку, близько тисячі чоловіків було вбито, потоплено в Москві-річці, кілька тисяч заарештовано і після слідства заслано. Розшук у зв'язку з мідним бунтом не мав прецедентів. Всіх грамотних москвичів змусили дати зразки свого почерку, щоб звірити їх зі «злодійськими листами», які послужили сигналом для обурення. Однак винуватців так і не знайшли. Підсумком мідного бунту стала поступова відміна мідної монети. У 1663 році мідні двори в Новгороді і Пскові були закриті, відновилося карбування срібних монет. Мідні гроші були повністю вилучені з обігу і переплавлені в інші потрібні предмети з міді.1662 рік

Історія нам на допомогу…За Андрусівським перемир'ям 1667 р. Правобережна Україна (за винятком Києва та округи) залишалась у складі Речі Посполитої. Унаслідок Бучацької мирної угоди 1672 р. землі Правобережжя було поділено на три частини: Поділля зайняла Османська імперія, Брацлавщина і Південна Київщина перебували під владою правобережного гетьмана Петра Дорошенка (васала Османської імперії), решта території Правобережної України належала Речі Посполитій. За Бахчисарайською мирною угодою 1681 р. кордон між Московською державою й Османською імперією визначили по Дніпру, і Південна Київщина, Брацлавщина та Поділля потрапляли під султанську владу.«Трактат про вічний мир» 1686 р., за яким Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Речі Посполитої. Після поразки османської армії під Віднем (1683) уклали Карловицький мир 1699, за яким Правобережна Україна знову цілком перейшла до складу Речі Посполитої.

Щодо Правобережної України, слід зауважити, що грошове господарство Речі Посполитої у ХVІІІ столітті було вкрай занедбане. Від 1685 року майже не було монет, карбованих на монетних дворах Польщі. Усю масу металевих грошей в обігу становили неповноцінні іноземні монети, низькопробні і фальшиві польські монети, карбовані за кордоном. Лише за короля Станіслава-Августа були вжиті заходи, спрямовані на поліпшення грошової справи. Згідно з постановою сейму в Речі Посполитій 1766 року запроваджується загальнодержавна грошова система. Сейм ухвалив карбувати польські монети за німецькою конвенційною стопою, в основу якої була покладена кельнська марка.

Натуральні збори з промислів часто становили десяту частину прибутку тютюнова, медова, дьогтьова десятиниабо 1/3–2/3 прибутків з селянських млинів.

Грошові збори з промислів:податок з виробництва горілки – ,,показанщина”, із селян-мельників – ,,покабанщина” та ,,поколющина",з пивоварів – ,,скапщина” в багатьох випадках мали фіксований розмір, відрізняючись лише залежно від полків та сотень. Орендні збори поширювалися лише на посполитих, які займалися шинкуванням горілкою.

Враховуючи те, що розмір стації в багатьох випадках не перевищував 10 % середнього прибутку селянської родини, а заняття промислами являли собою додатковий заробіток для посполитих, у цілому податкова система Гетьманщини була посильною для них.

Перші національні страхові товариства «Дністер» та «Карпатія»7 грудня 1891 року відбулось отримання концесії на початок діяльності страховим товариством «Дністер» у Львові. Це було підсумком понад трьох десятиріч змагань галицьких політиків і економічних діячів. Протягом другої половини ХІХ ст. у Галичині поширювалася справа обезпечення (страхування), насамперед, від вогню. Пріоритет у цьому бізнесі мали фірми англійські та німецькі. У 1939 році страхове товариство було ліквідоване більшовицьким режимом

З національної точки погляду "Дністер" має чисто український характер. Головним тереном діяльности Товариства є східна Галичина і тільки невеличка частина обезпечень похилить з західної Галичини та з Буковини. Поверх 96 %членів належить до української народності. Управа і персонал чисто українські. Ділова мова українська. За цілий час існовання виекспедиювало Товариство близько чотири мілйони українських поліс і понад два мілйони наших грамот, подань, листів, письом і карток в українській мові, в тім числі кількадесять тисяч українських подань до судів, урядів і властей. «…Тим способом наше Товариство в дуже значній мірі причинило ся до розповсюдненя української мови й українського письми та до скріпленя укранського національного стану посїданя, тим більше, що "Днїстер" через цїлий час вів консеквентну боротьбу в оборонї прав української мови в усїх областях публичного житя з державними й автономічними властями й урядами…»

За ініціативою буковинського політичного та громадського діяча, професора місцевого університету Степана Смаль-Стоцького 27 серпня 1911 року у Чернівцях було засноване страхове товариство «Карпатія», яке активно займалося страхуванням життя.

Будівля страхового товариства Дністер. Львів

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Виконайте в робочому зошиті завдання 1 і 2 на сторінках 32 і 33. Фото виконаних завдань прикріплюйте в класрумі. Пройдіть тест за посиланням:https://naurok.com.ua/test/start/1375258.