Презентація "Тарас Шевченко і Запоріжжя"

Тарас Шевченко і Запоріжжя. Презентацію підготувала вчитель української мови та літератури Запорізької гімназії № 50 Подолянець марина Дмитрівна

Багато років над дослідженням цієї теми працював наш земляк, відомий український поет Петро Ребро, який видав збірку «Т. Шевченко і Запоріжжя». Дослідженням займався Дмитро Яворницький і Віктор Чабаненко.

Разом із «Кобзарем» по світу розкривається слава про Запоріжжя(чи, точніше, Запорожжя), про безстрашне і напрочуд волелюбне «запорозство», про козаччину і гетьманщину. Адже любов’ю до Запоріжжя, до Дніпра, до Хортиці, до Великого Лугу пронизана більшість його творів. Образно кажучи, запорізька струна на кобзі Великого Кобзаря, лунає найголосніше, найгрізніше і найніжніше.

У творах великого Тараса термін «Запоріжжя», «запорозький», «запорожець»,зустрічаються понад 70 разів, До цього додамо, що рука Т. Шевченка 6 разів вивела слово «Хортиця», 7 разів – «Великий луг», 23 рази – слово «Січ», яке у нього майже завше було синонімом поняття «Запорожжя». Це свідчення великої, зворушливої любові поета до Запорізького краю, щирого захоплення його легендарною минувшиною.

. Один із періодів життя поета – перший приїзд на Україну, зокрема на Запоріжжя. Як тільки з’явилася у Тараса Шевченка, студента Академії художеств і вже відомого молодого українського поета можливість знову поїхати на Україну у рідні місця, потягнуло його на Запоріжжя. Вабив його сюди, зокрема, інтерес до Січі Запорозької. Для автора «Кобзаря» це було виявленням його любові до свободи, ненависть до гнобителів, волі до боротьби.

Коли приїхав Тарас на Запоріжжя, Січі уже давно не було, та в навколишніх селах жили нащадки козаків, зберігалися у сундуках бойові козацькі шаблі й порохівниці, ходили по запилених степових шляхах лірники і бандуристи, співали старовинні козацькі пісні про Наливайка і Тараса Трясила, Богуна, Хмельницького, Залізняка і Гонту.

Особливо багато людей збиралися на Кічкаській переправі. Від неї шлях вів до вітряків, що стояли на високому пагорбі лівого берега. Тут і зупинився Тарас Григорович у невеликому селі. Козацьким було воно і звалося на ім’я старого козака Нешкреби – Нешкребівкою, згодом - Вознесенкою.

Перед тим, як їхати далі по місцях колишнього запорозької вольниці, побував Шевченко в Олександрівську. Невелике повітове містечко, що виросло поряд з покинутою фортецею, було пожвавлене тільки чотири рази на рік, під час ярмарків. На його центральній площі стояла дерев’яна церква, крамнички, невеликий заїжджий двір і базар. 

Груша Шевченка Спекотними серпневими ночами під цією грушею в альтанці ночував Тарас, коли гостював у старого козака на Запорожжі

Творчість Шевченка надихає всесвітньовідомих письменників. Не залишилися осторонь і наші поети – земляки. П. Ребро, М. Лиходід, Г. Лютий В. Лісняк, М. Ласков, М. Нагнибіда, Г. Бідняк, Т. Нещерет, А. З. Рекубрацький.