Презентація "Тарас Шевченко. "Сон""

Т. Шевченко "Сон" ("У всякого своя доля...")

Усі на сім світі — І царята, і старчата — Адамові діти.  Т. Шевченко 

Поема «Сон»- « сміливий маніфест слова проти темного царства»; є першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправоту кріпосництва» І. Франко

Чи довго ще на сім світі Катам панувати? Т. Г. Шевченко 

Історія написання поеми «Сон» В Україні Т. Шевченко провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу. 

Особливості назви: Назва поеми несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовува-лась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокину-тись. Поет показує старшні картини самого цього сну. Більш того сон стає сатиричним прийомом, який дає  поетові волю сатирично, гіперболізо-вано та символічно змалюванти суспільні вади.

Посилання на текст поеми «Сон» у повному виданні:

РОБОТА НАД ЕПІГРАФОМДуху істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Джерело – Євангеліє від Іоанна. Недаремно епіграф взято з Євангелія. У цьому творі Т. Шевченко торкається проблем, що стосуються не тільки долі українського народу, а вселюдських проблем.

Епіграф у творі звучав так: «Дух истины, его же мир не может  прияти, яко не видит его, ниже знает его» (Біблія) . Отже, завдання поета — відкрити очі на правду, несправедливість, яка існує в суспільстві.

Тема:  Зображення російського тоталітарного імперського режиму, картин реального життя народу в умовах самодержавної Росії.

Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни; заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності

Жанр: Ліро-епічна сатирична поема; політична сатира; поема-інвектива. Підзаголовок твору — «Комедія» — вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми. 

Теорія літератури: Сатиричні засобиіроніясарказмгротесккарикатуратонка прихована насмішка, виражена словами, які вживаються у протилежному значенні.гостра, їдка, викривальна, дошкульна насмішка,сповнена ненависті, виражається прямонапівфантастичне, неймовірне перебільшення, засноване на спотворенні, поєднанні контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічнимсатиричний малюнок загостреного, критично-викривального характеру, перекручування оригіналу

Теорія літератури: Контраст — стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар. У Т. Шевченка поетичний контраст — це не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було аж надто багато протиріч. 

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИУмовність – літературний прийом, що полягає у свідомому порушенні правдоподібності з метою зробити зримим те, що з якої-небудь причини не може бути назване прямо.

Композиція: Поділ поеми на частини за змістом:- Пролог.- Покріпачена Україна. - Сибірські нетрі. - Самодержавний Петербург: 1) прийом у царських палатах; 2) видіння над Невою; 3) вранішня столиця; 4) другий прийом у палатах. 

1. Форма подачі матеріалу: сон нетверезої людини, розповідь від 1-ї особи.2. Вид подорожування : політ. Летить із совою, шукає раю  на світі.3. Наявний епіграф. 4. Центральною картиною є зображення «генерального мордобитія». 5. Автор також звертається до історичної ретроспективи (Петро І, Катерина ІІ, гетьман) Павло Полуботок

Сюжет. Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні. Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток дії: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось». 

Асоціативний ряд вступної частини: - «Той мурує, той руйнує»; - « Той неситим оком за край світа зазирає»;  - «Той тузами обирає свата»;  - «А той нишком у куточку гострить ніж на брата»; - «Запустить пазурі в печінки»; - «Кров, як воду, точить».

МАНДРІВКА В ПОКРІПАЧЕНУ УКРАЇНУ

Асоціативний ряд«Україна – земний рай»- «світає, край неба палає»;- «соловейко сонце зустрічає»;- «тихесенько вітер віє»;- «степи, лани мріють»;- «верби зеленіють»;- «тополі… розмовляють з полем»;- «країна повита красою».

Подушний – податок стягуваний з кожної душі податного стану. Покритка – дівчина, що народила позашлюбну дитину. Байстря – позашлюбна дитина. СЛОВНИКОВА РОБОТА

Асоціативний ряд«Україна – пекло»   - «Немає  там  власті»;- «Немає  там  кари»;- «Латану  свитину з каліки  знімають»;- «Покритка з байстрям шкандибає»;- «Батько й мати одцурались;«Розпинають  вдову за  подушне»;«А сина кують, в військо оддають»;«Під тином опухла дитина, голоднеє мре».

СИБІР

Образи – символи: Цар волі – узагальнений образ борців, носіїв провідних ідей;

ОБРАЗИ-СИМВОЛИ«Цар всесвітній», «цар волі»«Рожевії квіти»Узагальнений ідеалізований образ засланого борця з самодержавством. Варто згадати декабристів – – російських дворян, які наважилися повстати про царя. Алюзія на образ Ісуса Христа. Згідно з Біблією, над головою розіп’ятого Христа було вміщено напис: «Це Ісус — Цар Юдейський»Безсмертні ідеї борців за волю.

Асоціативний ряд: Сибір- «Вітер віє…. сніг біліє»;- «Туман і пустота»;- «Людей не чуть»; - «Загули кайдани»; - «заворушилася пустиня»; - «мерці за правдою встають»;- «злодій штемпований кайдани волочить» - «розбійник зубами скрегоче»; - «цар всесвітній, цар волі»; - «не плаче, не стогне».

ПЕТЕРБУРГ

ОБРАЗИ ІСТОРИЧНИХ ДІЯЧІВ Микола I і його дружина

Цар Микола І- Портрет: високий, сердитий, «одутий, мов посинів». - Риси: поганий, проклятий, лукавий, лютий, сердитий. - Вседержитель. - Ведмідь або кошеня.  - П’яничка. - Неситий, «цвенькає». 

Цариця: - «Мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться». - «Небога, мов опеньок засушений». - «Тонка, довгонога, … хита головою». - «Богиня». - «Цяця». 

Чиновники і панство:- Риси: улесливість, жадність, алчність, ненажерливість, підступність. - «Деруть і з батька, і з брата». - «П’явки людські». - Пузаті, сопуть, хропуть, понадувались, як індики.

Петро І та Катерина ІІ Первому – вторая. – Напис на пам’ятнику Петрові I російською та латинською («Petro Primo Katarina Secunda») мовами.«Первий» – Петро I.«Вторая» – Катерина II.

Цар Петро І: - Портрет: «очі неситі». - Риси: жорсткий, підступний, байдужий до проблем простого люду. - «Людоїде, змію». - Вбивця і самодур. - Проклятий людом. - «Мов світ увесь хоче загарбати». - Кат-бузувір. 

Павло Полуботок (бл. 1660 – 1724) – Чернігівський полковник,  наказний гетьман Лівобережної України. Полуботок, з метою збереження української автономії вступив у протистояння із президентом колегії Степаном Вельяміновим. 1724-го справу передали на розгляд Вищого суду. До судового процесу не дійшло, бо Полуботок помер. Через місяць помер імператор Петро І. ПАВЛО ПОЛУБОТОК

Павло́ Полубо́ток (бл.1660 — 29 грудня 1724, Петербург) — український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України (1722-1724). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.

ОБРАЗ КОЗАКІВУзагальнений у дусі народнорелігійних уявлень образ душ козаків, закатованих Петром I, які чекають на Страшний суд (подібний образ є в пізнішій поемі «Великий льох»).

Образи – символи:білі птахи -душі померлих на будівництві, одна з пташок – Павло Полуботок.

Прийом градації Градація (від лат. Gradatio – поступове піднесення) – стилістична фігура, яка полягає в послідовному нагнітанні або, навпаки, ослабленні порівнянь, образів, метафор та інших засобів художньої мови. style.colorfillcolorfill.type

Карта персонажів твору:

Олег Шупляк. Сюрреалістичні картини з оптичними ілюзіями.