Презентація "Тарас Шевченко. Земний шлях у безсмертя"

Тарас Григорович Шевченко Земний шлях у безсмертя

Йшов 1814 рік. 14 січня. В Петербурзі відкрито Публічну бібліотеку. Березень. У Парижі вийшла книга Жана Луї Кара “ Про козаків, або історичні подробиці про звичаї, одяг, зброю та спосіб проводити війну у цього народу ”.

1814 рік. 30 березня. Російсько-прусько- австрійські війська завоювали Париж,що стало Початком падіння Наполеона. Наполеон Бонапарт

1814 рік. Квітень. Зловлено в лісі Устима Кармалюка і ув’язнено в фортеці м.Кам’янця-Подільського Кам’янець-Подільська фортеця Устим Кармалюк

1814 рік. 16 липня. Надруковано перший вірш Олександра Пушкіна “До друга-віршника”. 15 жовтня. Народився Михайло Лермонтов – російський поет. Олександр Пушкін Михайло Лермонтов

1814 рік. 9 березня. В родині селян-кріпаків с.Моринці на Київщині (нині Черкаська обл.) Григорія та Катерини Шевченків народився син Тарас. Тарас Шевченко

Коли Тарасові було біля двох років сім’я переїздить у с.Кирилівку (рідне село матері), де у вбогій хатині діда Івана Тарас Шевченко починав пізнавати світ… Не називаю її раєм, Тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села. Мене там мати повила І, повиваючи, співала, Свою нудьгу переливала, В свою дитину…В тім гаю, У тій хатині, у раю Я бачив пекло…Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають. Якби ви знали паничі.1850 рік. Хата,в якій пройшло дитинство Шевченка

Школа… Коли Тарас підріс, батько брав його з собою чумакувати, а згодом віддав у науку до дяка. Навчання по церковнослов’янських книжках було тяжким і супроводжувалось систематичним покаранням учнів різкам. На 9-му році життя Тараса померла мама. В 11 років хлопчик залишився круглим сиротою. Він був пастухом, попихачем-прислугою у дяка,невдовзі, опанувавши науку, зміг заробляти на шматок хліба, читаючи Псалтир над покійниками. Так почалась боротьба Тараса за місце під сонцем…і творча діяльність: Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака - Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю. Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу, Та й списую Сковороду… Із дитячих спогадів Тараса Шевченка: ” Цей перший деспот-дячок, на якого я наткнувся на моєму житті, викликав у мене на все життя глибоку огиду й презирство до всякого насильства однієї людини над другою”.

1829 рік. Козачок. “Павло Енгельгардт був ніби за походженням німець,віри православної,розмовляв польською чи французькою мовами, “вєрноподданий” офіцер російської армії. Поміщикові Павлу Енгельгардту, який щойно дістав у спадщину маєток, знадобився моторний хлопець, і обідраний бродяга Тарас вмить опинився в кімнатних козачках. Павло Енгельгардт Маєток, у якому Тарас служив козачком

Перша оцінка таланту… Одного разу, під час перебування у Вільно(польський маєток пана) Тарас-козачок залишився у покоях сам, пан поїхав на дворянське зібрання.Засвітивши свічку у далекій кімнаті і діставши один із таємно прихованих нехитрих малюнків невідомого художника, Тарас почав копіювати його прямо на стіні панської кімнати.Час промайнув швидко і вже дібравшись до маленьких козачків біля копит коня, він почув ,як відчинилися двері і до кімнати зайшов поміщик. Він люто нам’яв вуха і надавав ляпасів Шевченкові, але не за мистецтво чи зіпсовану стіну(на це він навіть не звернув уваги), а за те, що козачок міг спалити будинок запаленими свічками. Другого дня він звелів кучерові висікти непослуха добренько,що й було виконано з належною ретельністю. Настінний малюнок Шевченка

1831 рік.Санкт-Петербург… Юний Тарас Шевченко прийшов 1831 року з Вільного до Петербурга пішки,подолавши разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта тисячі верст глибокими снігами Прибалтики й російської Півночі.З цього часу почалося його тривале столичне життя, сповнене непереборного бажання стати вільним та вивчитися на професійного художника. Тарас дуже полюбив невимовну красу Петербурга, а особливо Невський проспект.Згодом у поемі “Сон” він писатиме: …От пішов я город озирати. Там ніч, як день. Дивлюся: Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем. Дивуюсь, Мов несамовитий! Як-то воно зробилося З калюжі такої таке диво?.. Санкт-Петербург Санкт-Петербург

Наука в Ширяєва. Найбільші успіхи у роки перебування у Ширяєва Шевченко мав у жанрі акварельного портрета. Один з найперших акварельних творів того періоду “Голова жінки”(1834). Шевченко не міг не замислюватись над власним майбутнім. У 1835 році він посилає свої малюнки на розгляд комітету товариства заохочування художників. В 1832 році у віці 18 років Тарас Шевченко був направлений паном на контрактове навчання різних живописних справ до цехового майстра Ширяєва. Живучи на даху триповерхового будинку Шевченко вчився малювати і жити. Голова жінки.1834р. Будинок Ширяєва на даху якого жив Шевченко

Ясними весняними ночами бігав Тарас до Літнього саду у Петербурзі. Любив перебувати там на самоті у повній тиші. Вправлявся у малярстві ,змальовуючи статуї, що прикрашали довгі алеї саду.В один із таких вечорів Шевченко знайомиться з Іваном Сошенком, українцем, художником,якого доля теж на довгий час закинула в Петербург. Ця зустріч докорінно змінить життя Шевченка у майбутньому. Іван Сошенко Скульптура літнього саду Алея літнього саду

Петербурзьке життя триває… - Із щоденника Тараса Шевченка:”Про перші літературні мої спрби скажу тільки, що вони почалися в тому ж Літньому саду, в ясні безмісячні ночі…Сьогодні завершив “Причинну”: Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма… - Із спогадів Івана Сошенка:”Дожидаючи увертюри, я любувався орнаментами та арабесками мого друга Тараса, що оздоблюють Великий театр. Про це сказав мені не він сам,а помічник-машиніст,який завжди був у театрі під час роботи і щодня рано-вранці підгодовував мого друга.”

1837 рік. Зустріч з Карлом Великим(Брюлловим). У 1937 році Іван Сошенко просить свого вчителя, професора Петербурзької Академії мистецтв, Карла Брюллова подивитись малярські роботи Тараса Шевченка. Вдивляючись в малюнки Брюллов запитав:”Хто його пан? Про вашого учня треба подумати!” .Невдовзі Тарас почав відвідувати майстерню Карла Брюллова. Шевченко був майже щасливий..,але кріпак. Карл Брюллов

1837 рік. Іван Сошенко та Карл Брюллов знайомлять молодого Тараса Шевченка з мистецьким світом. Серед найближчих (на фото) Євген Гребінка,Василь Жуковський, Василь Григорович,Олексій Венеціанов. Саме ці люди ставлять собі за мету здійснити найзаповітнішу мрію Тараса – стати вільним. Євген Гребінка Василь Жуковський Василь Григорович Олексій Венеціанов

Щаслива лотерея. 24 грудня 1837 року цариця запросила знатних осіб до себе в Аничків палац знатних осіб на вечір. Після вечері було розіграно лотерею за допомогою гральних карт.Її проводив придворний вчитель та друг Тараса Шевченка Василь Жуковський. Серед порцелянових і кришталевих речей було розіграно і портрет самого Жуковського, який намалював Тарас Шевченко. Виручено було 1000 карбованців. Проте пан Енгельгардт оцінив Шевченкову “душу” у 2500 карбованців.Решту внесли “людинолюбні” друзі Тараса. Аничків палац Проданий портрет Жуковського

22 квітня 1838 року підписано документ за яким Тарас Шевченко ставав вільною людиною. А 25 квітня 1838 року відпускну друзі вручили Тарасові. В руках двадцятичотирирічного юнака було омріяне щастя! Відпускна Тараса Шевченка

Навчання в Академіі мистецтв 1839-1845 роки. 21 травня Тарас Шевченко почав відвідувати рисувальні класи академії. Тарас став частенько роз’їжджати по вечорах. Він увійшов у моду; його сприймали скрізь як диковинку. Він став гарно стильно вдягатись , у нього вселився світський біс. Тарас Шевченко намагався якомога більше пізнати:знайомиться зі світовою та рідною літературою, вивчає народознавство,історію,філософію. Та найбільше часу він проводить за мольбертом.За своі роботи під час навчання неодноразово отримує нагороди.Зокрема срібну медаль за картину “Циганка-ворожка”(1841 року). 10 грудня 1845 року Шевченко отримав атестат на звання некласного художника Академії мистецтв. Циганка-ворожка.1841р.

Робочі інструменти та речі Шевченка-художника: мольберт,фарби,офорт,олівці та пензлі.

Народження “Кобзаря” .1840 рік Все частіше Тарас під час роботи щось записував на звороті малюнків, або наспівував.Одного разу за таким заняттям застав його товариш Євген Гребінка.Згодом він писав до Григорія Квітки-Основ’яненка:”А ще є тут земляк Шевченко,що то за завзятий писати вірші, то нехай йому сей та той! Як що напише, то тільки цмокни та вдар руками об поли”. 7 березня 1840 року за сприяння Євгена Гребінки цензура схвалила 8 Шевченкових творів до видання, а саме:”Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”,”Тополя”,”Думка”,”До Основ’яненка”,”Іван Підкова”,”Тарасова ніч”. Це був перший “Кобзар”! Перший “Кобзар” Тараса Шевченка

1843-1847 роки(період “Трьох літ”).Тарас Шевченко разом з Євгеном Гребінкою вирушають у подорож до України.”Це був вік нестерпних доріг,жахливих станцій та утисків станційних доглядачів.Більшого неподобства, бруду та безладдя годі уявити”,-згадував Тарас Григорович.Та душа линула додому… ковель Ковель Берестечко Кременець Почаїв Острог Новоград-Волинський Чернігів Козелець Ніжин Прилуки Ромни Яготин Переяслав Лубни Миргород Чигирин Карта подорожі Тараса Шевченка

1847 рік.Літа невольничі. “5 квітня 1847 року при в’їзді до Києва художника С.-Петербурзької Академії Тараса Шевченка було затримано і доставлено до мене, цивільного губернатора.Поміж його паперами виявилася рукописна книга з малоросійськими, власного його творення віршами, в яких багато обурливого і злочинного змісту”,-із донесення цивільного губернатора Фундуклея в царську канцелярію. Будинок київського губернатора Фундуклея, де утримували Т.Шевченка

1847 рік.Петербург.В казематі. Каземат(тюрма) 3 відділу-місце ув’язнення Т.Шевченка Архівна справа про Кирило-Мефодіївське товариство та Т.Шевченка

Протягом усього слідства Шевченко був незмінно бадьорий та веселий.Перед допитом один офіцер сказав йому:”Бог милостивий, ви виправдаєтесь, і ось тоді-то заспіває ваша муза”.Шевченко відповів:”Не який чорт нас усіх сюди заніс, коли не ся бісова муза, яка і тут співає!” Ця муза згодом вилилась у поетичну книжечку під назвою “В казематі”, яку Тарасові Григоровичу дивом вдалось заховати від доглядачів. Автограф титульної сторінки поезій “В казематі” Автограф сторінки циклу “В казематі”

Вирок. “Художника Шевченка за складання обурливих і вищою мірою зухвалих віршів, як наділеного міцним складом тіла призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус із правом вислуги, доручивши начальству мати якнайстрогіший догляд, щоб від нього ні в якому разі не могло виходити обурливих і пасквільних творів”. Справа з вироком Т.Шевченка

Заслання.Нестерпна солдатська муштра часто змінювалась науковими експедиціями - Шевченка брали в якості художника.З погляду сучасника він виконував функцію фотокамери, тобто змальовував усе необхідне тодішнім науковцям.Оренбург-Орськ-Аральськ-Косарал-Раїм-Орськ-Новопетровськ-Каратауз-Новопетровськ,саме такий мандрівний шлях пройшов Тарас Шевченко за десятирічку ув’язнення. Автопортрет Т.Шевченка, зроблений в 1847 році на початку заслання. Т.Шевченко.Тигр.Акварель.1848,Косарал.Малюнок, зроблений в експедиції з натури.

Поетична муза не полишила Тараса Григоровича, а полетіла на заслання разом з ним. Свої поезії ,написані підпільно у неволі, Шевченко записував у “захалявну книжечку” Неначе степом чумаки Уосени верству проходять, Так і мене минають годи, А я й байдуже. Книжечки Мережаю та начиняю Таки віршами. Розважаю Дурную голову свою Та кайдани собі кую (Як ці добродії дознають). Та вже нехай хоч розіпнуть, А я без віршів не улежу. Уже два годи промережав І третій в добрий час почну. (“Неначе степом чумаки…”1849р.) “Захалявна книжечка” Т.Шевченка

Очікувана воля.1857 рік. Із спогадів Тараса Шевченка. ”Я з нагоди неділі пішов поголитися і почув від унтерофіцера, що о 9 годині ранку прийшов поштовий човен.Повертаючись в поселення я зустрів наглядача госпіталя і він перший привітав мене зі свободою.Це сталося 21 липня 1857 року об 11 годині ранку”. “31 липня комендант несподівано згодився дати мені перепустку прямо в Петербург. Наступного дня він дотримав свого слова , а 2 серпня о 9 годині вечора залишив я Новопетровське укріплення. Додому…” Автопортрет.Т.Шевченко.1857. Паспорт,виданий Шевченку у в’язниці у 1857 р.

Шлях на волю: Нижній Новгород – Москва – С.-Петербург. Із щоденника Т.Шевченка:”О 8 годині вечора громоносний локомотив свиснув і зупинився в Петербурзі”.(27березня 1858 р.) У червні Тарас Григорович переїхав до великого корпусу Академії мистецтв, де йому було відведено маленьку майстерню; переїхав він з тим, щоб зайнятися гравюрою. 31 жовтня 1860 року Т.Шевченку було присвоєно звання академіка . Майстерня Шевченка в Академії Постанова академії про призначення Шевченка академіком

Утретє на Україну.1859 рік. 5 травня Тарасові Шевченку видали посвідчення, яким дозволялося відвідати Україну протягом 5 місяців “для поправлення здоров’я та малювання етюдів з натури”. Шевченко зразу ж вирушає у подорож:Суми,Лебедин,Пирятин, Канів, Кирилівка,Черкаси,Київ, Переяслав. Уся подорож була насичена зустрічами зі старими та новими друзями, його пам’ятали й радо приймали скрізь.Усі емоції і почуття Тарас Григорович виливав у мистецтво пензлем і словом . А ще вирішив переїхати жити до України, навіть створив проект майбутньої хати. Проект та план Шевченкової хати

Повернення в Петербург.1860р. Повернувшись до столиці Тарас Григорович веде активну літературну діяльність: друкується в журналах “Хата”, “Основа”. На початку 1861 року він склав та видав перший буквар українською мовою “Букварь южноруский”. Автопортрет Шевченка 1860 р. “Буквар” Т.Шевченка

10 березня 1861р. У вічність… 9 березня, ідучи східцями з власної майстерні Тарас Шевченко охнув, упав … О пів на шосту 10 березня зупинилось серце Тараса Григоровича Шевченка. Кобзаря похоронили у Петербурзі на Смоленському кладовищі. А на початку весни того ж року тіло Тараса Шевченка вирушило в останню подорож до України. 7 травня у Києві у церкві Різдва відслужили заупокійну службу над Кобзарем, а потім останки провадили до м.Канева Черкаської області. Там, на Чернечій горі і поховано Тараса Григоровича Шевченка. Смоленське кладовище у Петербурзі Чернеча гора,м.Канів