Сучасна людина живе у свт текств. Спочатку ми формуємо звички, потм звички формують нас.

Пригадуємо:

1.              Що таке текст?

2.              Що таке тема тексту?

3.              Що таке основна думка тексту?

4.              Що таке мікротема тексту?

5.              Що таке ключові слова?

6.              Які тексти первинні, а які — вторинні?

Запам’ятаємо!

Текст — це група речень, об'єднаних між собою темою, основною думкою та граматично. Тема тексту — те, про що у ньому мовиться. Основна думка — те, що автор хоче нам сказати, порадити, до чого закликає. Текст складається з мікротем — частин загальної теми.

Запам’ятаємо!

Мікротема – це частина загальної теми (частина тексту, що містить окрему, відносно закінчену думку). Мікротеми тексту визначають, складаючи його план.

Ключові слова — це окремі слова чи словосполучення, що визначають тему і зміст тексту,мають істотне смислове навантаження.

Первинний текст - це текст першоджерело. Вторинний текст - це текст , створений на основі первинного (переказ, тези, конспект, план).

Основні ознаки тексту це:  -наявність теми й основної думки;

 -наявність двох і більше речень;

 -пов’язаність речень за змістом; -послідовність та завершеність викладу; -граматичний зв’язок між реченнями. Текст має структуру : вступ, основна частина, кінцівка.

Завдання

Прочитайте виразно текст. Усно перекажіть його.

Визначте тему, основну думку, мікротеми тексту.

Випишіть ключові слова й словосполучення.

У якому випадку текст є первинним / вторинним?

ЛЕГЕНДА ПРО ЩАСТЯ

   Ви чули легенду про щастя? Стверджують, що воно перебувало в золотистому, щільно стуленому пуп'янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто — силою, хто — хитрощами, хто — заклинаннями. I йшли до тієї квітки старі й молоді, здорові й каліки, ішли царі зі шляхетним почтом і жебраки з торбами, ішли багатіїмарнотрати й злидарі без шеляга за душею. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим.

   Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, ішла натомлена тяжкою працею бідна жінка, вела за руку свого маленького сина. Їй хотілося бодай подивитися на пуп'янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не бачила за все своє життя, лише тяжко зітхала, згадуючи про нього. Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилася до квітки... Раптом її хлопчик, побачивши пуп'янок, дзвінко й голосно, як може лише дитина, розсміявся.

    I сталося диво! Тієї самої миті пуп'янок розкрився. Те, що не вдавалося зробити ні силою, ні хитрощами, зробив веселий безтурботний сміх. Дорослому часом важко збагнути, що не все можна купити за гроші, не все можна здобути хитрощами. По-справжньому щасливою може бути лише дитина: їй так небагато для цього треба.

  (185 сл.)                                 (За М. Злотницъким)

ЗЕЛЕНИЙ СВІТ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ    У безмежному морі пшеничних ланів острівцями розкидані Україною села. Хати ховаються у садочках. А поряд з ошатними хатками обов'язково є хоч невеличка грядочка з квітами. Віддавна українські жінки любили квіти — вони рясніють на рушниках, сорочках, ними розмальовані не лише писанки, а й колисочки, печі, тарілки і глечики.

Сьогодні біля наших осель палахкотять невибагливі та яскраві чорнобривці, рудбекії; над ними тріпочуть легенькі хмарки космосу, поряд — барвисті жоржини. Нині ці квіти творять образ українського села. Здається, так було завжди...     Однак ще кілька століть тому ці красиві рослини прикрашали святилища та домівки американських аборигенів. Виявляється, там також любили квіти. З доісторичних часів індіанські матері сіяли чорнобривці, а може, і їхні сини про це складали пісні.

   Як виглядають «наші світанкові сади», ми знаємо. А в давнину в заможних ацтеків були чудові «світанкові» міні-садочки, які плавали на воді. Рослини в спеціальних посудинах вирощували на очеретяних плотах. I серед багатьох інших рослин — яскраві й невибагливі чорнобривці. У цих садочках родина обідала, тут відпочивали, як на човнах, їздили в гості.

(163 сл.)  (Із журналу)

Дякую за увагу!