Презентація "Тичина у Харкові"

Комунальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості №4 Харківської міської ради»«Тичина у Харкові»Підготувала Н. О. Каністратенко. Культоганізатор КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості №4»

У Харківському літературному музеї можна побачити не тільки рідкісні книги 20-х років, а й речі відомих митців – людей, які творили культуру України в 20 столітті

Серед них –  поет часів «розстріляного відродження» Павло Тичина. Працівники Літмузею діляться історіями експонатів, які дісталися їм у спадок від українського «кларнетиста».

Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі,і кривить обличчя в кривавий свій сміх. Поете, любити свій край не є злочин,коли це для всіх!                    П. Тичина, 1919 р. До тодішньої столиці України (як тепер заведено уточнювати – першої столиці) Павло Тичина переїхав 1923 року з Києва

Квартира за жереб. Будинок «Слово» — кооперативне приміщення, спеціально зведене в Харкові для митців. У 1925 році за ініціативи Сергія Пилипенка (голови спілки селянських письменників «Плуг») виникла ідея звести письменницький будинок. Його побудували у формі літери «С», там жили письменники, літературні критики, композитори, художники, актори – своєрідна «мистецька еліта». 15 квартира Будинку „Слово“ в Харкові, — Чим вона пов’язана з Павлом Тичиною? Коли сюди заселялися в 1930 році, то ті, хто був в управлінні цього кооперативу, могли самі собі вибрати квартиру, а всі інші тягнули жереб. При чому цікаво, що квартири були різні: трикімнатні і чотирикімнатні, більші та менші. Але не існувало принципу „відоміший письменник – більша квартира“. Усі тягнули жереб. Так сталося, що Павлові Тичині випала12 квартира на 4 поверсі 1 під’їзду. Він туди заселився».

Прямо над ним в 15 квартиру поселився Майк Йогансен – дуже колоритний чоловік, письменник, поліглот, мовознавець, спортсмен, мисливець. Мабуть, простіше буде сказати, чим він не займався, ніж займався. У цій квартирі разом із ним жили мисливські собаки. Ну й уявіть: Майк Йогансен, який ні хвилини не всидить на місці, собаки, які бігають по квартирі, а знизу Павло Григорович, якому потрібна абсолютна тиша. Для нього це було мукою. Ще й перед поселенням сюди в Тичини теж був шумний сусід – письменник, але полюбляв випити. Павло Григорович через це дуже страждав».

Тичині вдалося домовитися, щоб їх поміняли місцями. Тому поет заселився в 15 квартиру, а Йогансен у 12. Ось у цій 15 квартирі збереглися певні речі поета, які перейшли в літературний музей. Першими – дзвоник і пенсне.

Початковий період перебування Павла Тичини в Харкові. Саме в Харкові вирувало тоді культурне життя, точилися найцікавіші події, тут було зібрано мистецький цвіт України. Створені поезії, що згодом увійшли до збірки «Вітер з України», уривки симфонії «Сковорода» визнані найкращими в його доробку.. Попереду зліва направо: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий. Харків, 1923–1924 рік

Харків, 1927. Павло Тичина сидить крайній ліворуч

Та не тільки самою поезією дихав Павло Григорович у свій харківський період. Він захопився вірменською мовою, швидко досяг успіхів у її вивченні, переклав багато віршів вірменських поетів. Зацікавився грузинською та тюркською мовами та ідиш, брав участь у діяльності Асоціації сходознавства, яку тоді було засновано в Харкові. Окрім численних перекладів поетичних творів, з-під пера Павла Тичини виходять дослідницькі праці про творчість таких поетів як Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Янка Купала, Мажит Гафурі, Христо Ботєв.

У 1925–1926 роках Павло Григорович завідує літературною частиною Харківського оперного театру. Саме тут він робить нечуваний, як на ті часи, крок: перекладає українською мовою лібрет опер, «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Син мандарина» Ц. Кюї, – що спричинило неабиякі напади на наймузичнішого поета України. У закордонній і вітчизняній пресі з’явилися ганебні дописи, розгорнулося цькування поета, на захист якого стали найвідоміші діячі культури – письменники, актори, композитори, що відчували силу його поетичного генія.

Ах, це десь весна танцює,Розтопивши білу кригу! –Переповнений любов’ю,Я одкрив кохання книгу.            П. Тичина.

Поет був закоханий в Олену Чілінгарову. Жінка залишила дуже теплі спогади саме про Павла Тичину. Тичина раніше за їхню родину приїхав у Харків, то на правах місцевого жителя показував їй місто.

Жінка згадувала, що їй завжди було цікаво, де знаходиться Холодна гора. Ось якось взимку водив її Тичина Мироносицьким парком. Погода була досить прохолодна. Йому не хотілося далеко йти, тому, коли вони зайшли на вулицю Гоголя, поет сказав: «Ой, ми так далеко зайшли. Це ж Холодна гора! Давайте повертатися». Потім він був настільки задоволений своїм жартом, що часто любив казати: «А ви знаєте, де в Харкові Холодна гора? Запитайте в Олени Михайлівни, вона вам розкаже». Мироносицький парк.,поч.30-хр. ХХст. (Сквер Премоги)

Про Павла Григоровича розказували, що він був дуже витонченою, делікатною людиною, міг працювати лише в повній тиші. Звісно, любив ще пограти на музичних інструментах, почитати. Головне, щоб ніхто не заважав. Павло Тичина. Дружній шарж художника Сашка (Олександра Довженка). Харків, 1923

Фортепіано і закоханий поет “З кохання плакав я, ридав.(Над бором хмари муром!)Той плач між нею, мною став —(Мармуровим муром…)”                    П. Тичина, 1917 р. Поет часто ходив у гості та грав романси.

Павло Тичина написав вірші «Харків» і «За Харковом воскресла і Полтава», де вихлюпнувся біль не тільки за понівечене ворогом місто, а й за всю Україну: Ще кулемет за містом десь татакав –як нас вже Харків радо зустрічав. Погнутий він, покручений стирчав... Такими взяв би я слізьми заплакав!Таким би криком закричав!Але не час оплакувать руїни:пора відплати, помсти настає. Мій дух на доброту не розтає. Запеклось кров’ю серце України –запеклось і моє.

Дошку на честь П. Г. Тичини встановлено у 1991 році за адресою вулиця Багалія,4 (колишня вулиця Фрунзе). Дошка відсутня. «У цьому будинку в серпні – вересні 1943 р. перебував після поранення Павло Григорович Тичина (1891–1967)». 

Дошку на честь П. Г. Тичини відкрито 24 січня 1976 року за адресою вулиця Культури, 9. Скульптор В. А. Юр’єв. У 2000 році дошка зникла.«"Харків мене підкував і виховав" П. Тичина. Тут, у будинку "Слово", в 1929 – 1934 рр. жив і працював поет-академік, Герой Соціалістичної праці Павло Григорович Тичина».