Дитинство Еліот народився у заможній і респектабельній сім'ї, його дитинство та юність минули в США. Майбутнього письменника виховували у пуританському дусі, відтак він здобув досвід суворої самодисципліни і стриманості. Батьки приділяли багато уваги освіті сина, тож він навчався в найкращих приватних закладах того часу.
Становлення поета Захоплення романтичною поезією Дж. Н. Г. Байрона, П. Б. Шеллі та Дж. Кітса змінилося інтересом до середньовічної літератури. Знайомство з "Божественною комедією" Данте стало однією з найважливіших подій у житті Еліота (1910). У Гарварді Еліот відвідував лекції літературознавця І.Беббіта, котрий справив на нього великий вплив. Беббіт розвивав ідеї школи "нового гуманізму", заперечував сучасну цивілізацію в будь-яких її формах та виявах (демократія, індустріалізм, романтизм).
Становлення поета У студентські роки Еліот, слухаючи курс І. Беббіта про французьку літературну критику, звернувся до книги А. Саймонса "Символізм у літературі", що відкрила перед ним поетичний світ А. Рембо, П. Верлена і Жуля Лафорга, вірші котрого, як згодом зізнавався Еліот, справили на нього особливо сильне враження.
Поезії Томаса Еліота У період 1910-1912 pp. були створені і в 1915 р. опубліковані відомі вірші Еліота "Пісня кохання Дж. Альфреда Пруфрока" ("The Love Song of J. Alfred Prufrock"), "Портрет дами" ("Portrait of A Lady"), "Прелюди" ("Preludes"), "Рапсодія вітряної ночі" ("Rhapsody on a Wind Night").
Томас Еліот в Англії Викладав, виступав як літературний критик і рецензент. Брав участь у виданні часопису "Егоїст" ("The Egoist"). З 1922 по 1939 р. видавав журнал "Крайтеріон" ("The Criterion"). Сприяв літературному становленню молодих поетичних талантів. Надавав консультації деяким видавництвам.
Особисте життя Томаса Еліота У 1915 р. Еліот таємно одружився з багатою англійкою Вів’єн Хейвуд. Коли прийшов час повертатися до Америки, дружина категорично відмовилася перетинати Атлантичний океан. Еліот залишився в Англії. У Лондоні поет закінчив свою дисертацію, яку після довгих вагань відмовився захищати, бо вирішив присвятити себе літературі. Томас Еліот багато працює. Він викладає у школі, згодом родичі дружини влаштовують його на роботу до «Ллойдс», одного з найповажніших банків Англії.
Особисте життя Томаса Еліота Перша світова війна вразила поета. Він навіть хотів добровільно вступити до Військово-морських сил США, але не зміг за станом здоров’я. У 1927 р. поет прийняв католицтво і цього ж року став громадянином Великої Британії. 1930 р. розлучився. У 1947 р. Вів'єн померла, а у 1957p. Еліот одружився вдруге — його обраницею стала Валері Флетчер.
Творчість У 1917 р. вийшла друком його збірка «Пруфрок та інші спостереження», що зробила Т. Еліота головним поетом англомовного авангарду: частина літературознавців уважає, що саме «Пруфрок» започаткував сучасну поезію. У 1919 р. вийшла друком іще одна книжка віршів Еліота, що засвідчила зрілість поета. Вірші цієї збірки, як і попередньої, позначені його глибоким розчаруванням у дійсності. Більшість віршів написано у формі чотиривірша, а сатиричний ефект досягається за рахунок педантичного нагромадження деталей і різкого переходу від піднесеного до буденного.
Лауреат Нобелівської премії Під час Другої світової війни Т. Еліот служив уповноваженим із цивільної оборони, тож на власні очі бачив руїни і смерть. У 1948 p. Т. Еліот отримав Нобелівську премію «за видатний новаторський внесок у сучасну поезію». А. Естерлінг у своїй промові зазначив, що віршам Т.Еліота притаманна «здатність врізатися у свідомість нашого покоління з гостротою алмазу».
Ранок біля вікна Вони гуркотять тарілками, сніданок готуючи В кухнях підвальних уздовж вичовганихтротуарів, – Зрозумілі мені душі смутні покоївок, Що проросли без надії за ворітьми. Коричневі хвилі туману набігають на мене Круговоротом облич на дні вулиці, Зриваючи з перехожого, гряззю забризканого, Безпричинну усмішку, що висне в повітрі I щезає над низкою дахів. Перекладач: Максим Стріха
Картина міського ранку На вулиці «коричневі хвилі туману» набігають на ліричного героя «круговоротом облич». Нічого піднесеного немає і не може бути в цій урбаністичній круговерті, що може лише обляпати перехожого багнюкою. Головний мотив вірша — згубна влада сучасного міста над людиною. Місто як руйнівник усього живого, духовного, світлого зображується за допомогою навмисно знижених образів: кухонь підвальних, смутних покоївок, коричневих хвиль туману, низки дахів. Буденність знищує почуття і надії людини, залишаючи їй нудне повторення: приготування їжі, ходіння на роботу — “круговорот облич”.