Номер слайду 12
Материнське серце. Був у матері єдиний син, душі в ньому ненька не чула. Виріс, одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Мати боялася навернутися невістці на очі, сиділа в сінях. А згодом і в хлів перебралася. Та й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою вбий матір вийми з грудей серце і спали на вогні». Не здригнулася душа сина – так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити Вас, мама… А не послухаю- піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце. Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, поклав материне серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув він, затулив долонею. Стрепенулося серце материнське, прошепотіло: « Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника приклади до обпеченого місця, а зверху притули материнське серце… Потім його знов у вогонь покладеш…»Схопив син гаряче серце матері, уклав його у розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів, що ніхто й ніколи не любив його так, як рідна мати і такою величною і невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина щасливим . Що забилося серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей. Осоружною стала дружина, красуня, не зміг він повернутися до неї . Не повернулася додому й мати . Пішли вони степами широкими та й стали двома могилами високими.