Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України - впродовж років, десятиліть, століть... Те, що було провідною зорею для геніїв її духу, - і що було їхнім непозбутнім болем і тяжкою мукою...
Вічна Господу вдячність і слава, Що, немов літорства, з живучого пня, Підвелася з колін наша рідна держава В серпні двадцять четвертого дня. - Синьо-жовтими барвами літа Увійшла воля в спраглі серця І дитини, й старезного діда, Запаливши незгасні сонця. Вічна Господу дяка і слава І від кожного десь молитви. Україно моя златоглава Поки світ розквітай і живи!
День Незалежності України. 24 серпня 1991 року Україна стала самостійною, стала творцем власної долі, нам повернуте горде ім’я – Українці. З того часу світ відкриває для себе землю з доброю і ніжною назвою – Україна. Перед ним постала держава з давньою історією, оригінальною духовною культурою, працьовитим миролюбним народом.
«Молитва за Україну» Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти, В чистій любові до краю, Ти нас, Боже, зрости. Молимось, Боже єдиний, Нам Україну храни, Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни. Дай йому волю, дай йому долю, Дай доброго світу, щастя, Дай, Боже, народу І многая, многая літа.