Слово еліта має начебто подвійне походження — від лат. eliqere і фран. elite — краще, відібране, вибране, меншість суспільства, що становить достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, національними і політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з функціями управління, розвитку науки і культури (тобто творчі функції). У сучасній західній політології не існує однозначного тлумачення поняття “еліта”. Цим терміном, як правило, означаються люди, що мають найбільшу кількість певних позитивних якостей, цінностей та пріоритетів (влада, багатство, культура, професіоналізм, компетентність, сила волі тощо) і займають найбільш впливові позиції в суспільній ієрархії. Національні еліти визначаються як ті, що «мали моральний авторитет, фактично носії і провідники національних цінностей, які хотіли розвивати національні духовні та культурні цінності, для яких українська державність була споконвічною мрією, а в даних умовах — ще і єдиним виходом, способом уникнути повного знищення народу — як народу українського».
Від чого залежить доля нації? Від багатьох чинників, але чи не найбільше саме від еліти нації. Національна еліта — це найбільший скарб нації. І що патріотичніша еліта, що більша вона чисельно, то сильніша нація, то могутніша країна, могутніша держава. І навпаки, відсутність національної еліти чи її нерозвинутість, розпорошеність, несформованість призводить до втрати народом почуття національної єдності, зв’язаності, залежності долі кожної людини від долі цілої нації. Ці істини підтверджені багатьма прикладами з історії різних народів, а з історії нашого — найбільше. Українська нація належить до тих націй, які на своєму довгому шляху зазнали всякого: був період (за Княжої доби), коли Україна мала високорозвинену еліту і західні королівські двори раді були родичатися з нею, потім нація потрапила під татаро-монгольську окупацію і частина еліти була винищена, а інша поставлена в умови животіння. З переміною польської окупації на московську Україна поступово втрачає національну еліту, а з настанням комуністичної стадії московської окупації існування національної еліти стало в принципі неможливе. Національна еліта — це частина нації. Це та інфраструктура представників народу у різних сферах діяльності, де вони у своїх середовищах є носіями української національної ідеї та промоторами втілення її в життя. Вони, елітні особистості, не складають весь колектив, наприклад, офіцерський корпус армії, але в середовищах офіцерів становлять національно свідоме, безоглядно віддане Україні осердя, яке надає армії національний дух і постійну готовність захищати незалежність своєї держави, аж до власної смерті. Це — військова еліта. Політична, наукова та інші загони національної еліти з тою ж самовідданістю служать єдиній батьківщині у своїх професійних галузях. Еліта концентрує в собі сутність народу більше, ніж сам народ.
Без еліти нація перебуває на рівні етнічної свідомості і не досягає рівня політичного самоусвідомлення. Еліта — та українська людність, яка, незалежно від соціального становища й фаху, прагне величі України й віддає всі свої сили для об’єднання українського народу в монолітну українську націю та побудови міцної української держави. «Елітність полягає не в аристократичному походженні, не у володінні матеріальними багатствами і навіть не у високій освіті і вченості, а в тому, що цей аристократизм (якщо він є), великі матеріальні багатства (якщо вони є), висока освіта і вченість (якщо вони є), духовні надбання (якщо вони є) та вся людська енергія спрямовані на творення загальної сукупності, яка називається українською нацією, на утвердження, зміцнення і розбудову української незалежної державності, на економічне процвітання країни, народу, кожного лояльного громадянина України . Ми вже бачили й бачимо на прикладах, коли рядова, малоосвічена і матеріально бідна людина є велетом українського духу, і коли високоосвічена, зовні культурна та матеріально багата людина є водночас ницою духовно, брудною морально і зрадницькою щодо власної нації, власного народу, власної держави».
Українська еліта до 1917 року. Треба констатувати щонайменш тисячолітнє неперервне існування української еліти. Князівська Україна-Русь. Князівська, козацька еліта складали верхівку українських держав минулого — Київської Русі-України, Галицько-Волинського Королівства (князівства), Гетьманщини, Запорізької Січі. Саме еліта українського народу створила ряд відомих літописів всеслов'янського значення, започаткувала своє книгодрукарство в перші десятиріччя після його виникнення в Європі, відкрила перші в Східній Європі Академії в Острозі й Києві, створила Київський Патріархат, ряд мистецьких, художніх творів світового значення, визначні правові акти («Руську правду», Конституцію Пилипа Орлика), зробила значний внесок в розвиток доленосних для людства галузей, зокрема, космонавтики. І саме еліта очолила процес національного і державного відродження в XIX—XX столітті. Княжий період України доніс до нас, попри великій часовий вимір, імена видатних українців з інтелектуальним потенціалом вселюдського масштабу — Ярослава Мудрого, автора «Руської правди» — збірника законів Київської держави, Володимира Великого — хрестителя Русі-України, Анни — регіни Франції — авторки першої книги рецептів з фітотерапії, дочки Я. Мудрого, Нестора-літописця, автора «Повісті временних літ» та багатьох інших.
У XV—XIV ст. українську еліту представляли відомий ректор Болонського університету Ю. Дрогобич (він викладав астрономію і молодому М. Коперніку), філософи і літератори С. Оріховський, П. Русин. Українські юнаки навчалися в університетах Парижа, Праги, Кракова, Болоньї, Падуї, Гейдельберга, Лейдена майже з часу їх заснування. А при дворі українського Короля Данила Галицького (корону якого освятив сам Папа Римський) вважалося цілком нормальним знати 5-7 і більше мов.
У XIX—XVIII ст. українську еліту репрезентують поет, художник, мислитель Тарас Шевченко, композитор С. Гулак-Артемовський, історики М. Костомаров, М. Грушевський, Д. Яворницький, фізик-відкривач Х-променів І. Пулюй, математик М. Остроградський, винахідник і автор проекту ракети М. Кибальчич, філософ Г. Сковорода, поет І. Котляревський, бізнесмен і урядовець М. Терещенко, поет і філософ, мислитель І. Франко, поетеса Л. Українка і т. д.
Нічим не поступається і середньовіччя — українська шляхта, зокрема козацька, військова, була елітою народу. Та й підвалини для того були — ще в 1576 році на Волині в Острозі відкрита нами, українцями, перша в Східній Європі Академія, у 1632 р. запрацювала всесвітньовідома Києво-Могилянська Академія, у 1661 році — Львівський університет. Елітою були високоосвідчені керівники держави — Б. Хмельницький, П. Конашевич-Сагайдачний, Іван Мазепа, П. Орлик та ін.
Беззаперечні глибокі історичні джерела, тисячолітнє існування української еліти, яка складала інтелектуальну, військову і духовничу основу наших держав від Антського Союзу племен і Київської Руси-України — Галицько-Волинського князівства (королівства) — Козацької держави до XX і ХХІ сторіччя. Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, яке спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів Речі Посполитої, соціальне безправ'я, активізація діяльності православної церкви та зростання чисельності козацтва попри обмеження уряду. За влучним описом тогочасного становища Річ Посполита являла собою: “рай для шляхти, Небеса для євреїв, пекло для селян”
Еліта України часів незалежностіЗ початком «оксамитової революції» в Україні з 1989 року і, навіть, з періоду «Горбачовської відлиги» 1990-тих, спершу повільно, еволюційно, а потім і з певними сплесками-стрибками склад і структура української еліти різко змінилися. Сьогодні процес формування і переформатування української еліти триває. До її складу входять, як і раніше, керівники держави, керівники провідних партій і громадських рухів, відомі науковці, митці, письменники, релігійні діячі, військові, спортсмени. Загалом серед політично-економічних еліт кінця XX-го початку XXI століть переважно домінували представники Дніпропетровського та Донецького кланів . Водночас, існували й існують до сьогодні суттєві проблеми формування сучасної української еліти на Донбасі.
Мистецтво . Ще досить помітними темпами розвивається сучасне українське кіномистецтво. Вийшло кілька документальних фільмів, присвячених в основному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них "Сад Гетсиманський" за мотивами творів І. Багряного, "Пастка" (за І. Франком), телесеріал "Роксолана" На 34 кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільму "Ізгой" (за мотивами повісті А. Дімарова, режисер В. Савельев, продюсер А. Браунер; ФРН) присуджено гран-прі. На жаль, більшість талановитих українських кіноакторів сьогодні зайняті в інших сферах діяльності (театр реклама, телебачення або й просто присадибне господарство). Деякі з них знімаються у фільмах іноземних кіностудій. Подією в кіно-мистецькому житті не тільки Польщі, а й України стала історико-пригодницька картина "Вогнем і мечем" за участю кількох українських акторів, Б. Ступки, Р. Писанки.
Видатні українські актори. Богдан Ступка(27 серпня 1941 – 22 липня 2012)Український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі "Тев'є-Тевель" за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011). Фільмографія: "Вогнем і мечем", "Молитва за гетьмана Мазепу", "Тарас Бульба", "Платон Ангел" та інші.
Володимир Зеленський (Рік народження: 1978)Президент України, політичний діяч. Він має всесвітню популярність. Його звернення слухали — і аплодували їм — парламенти ледь не всіх демократичних держав планети та зібрання представників найвпливовіших міжнародних організацій. Про нього пишуть топові ЗМІ. Навряд чи в Україні є ще хоч одна людина такого рівня впізнаваності у світі. Та причина усіх цих досягнень Володимира Зеленського, шостого очільника української держави за часів незалежності, вкрай трагічна — повномасштабне вторгнення РФ.24 лютого докорінно змінило сприйняття президента. До того дня його імідж у світі мав дещо скандальний відтінок через оприлюднені розмови з екс-керівником США Дональдом Трампом. А серед європейських та американських політиків український лідер мав репутацію людини, яка прагне реформ, але не завжди впевнено стоїть на цьому шляху. Та й у внутрішній політиці у Зеленського вистачало опонентів, — і їхня критика дій президента у деяких випадках була на 100% справедливою. Після початку великої війни Зеленський, неочікувано для багатьох, довів, що здатен керувати країною, на яку напала одна з найпотужніших армій світу. Віддавши військову сферу головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному, Зеленський зосередився — і робить це вкрай енергійно — на надважливій функції: забезпеченню широкої міжнародної підтримки України — політичної, військової та економічної.
Олег Сенцов(Рік народження: 1976)Режисер, сценарист. За звільнення Олега Сенцова, найвідомішого російського політв'язня-українця, протягом п’яти років боролася світова еліта — від голлівудських зірок до релігійних авторитетів. Його, активіста Автомайдану під час Революції гідності, після окупації Криму РФ заарештували російські спецслужби. А потім «суд» дав йому 20 років колонії суворого режиму за сфабрикованою справою про тероризм. Свободу Сенцов здобув лише в межах обміну полоненими. Після звільнення у вересні 2019-го він близько року розповідав про Україну на авторитетних світових майданчиках. Згодом вийшли дві повнометражні режисерські роботи Сенцова — Номери (спільно з Ахтемом Сеітаблаєвим) та Носоріг. З початку повномасштабного російського вторгнення українець став добровольцем ЗСУ і відправився на фронт.
Сергій Жадан(Рік народження: 1974)Поет, прозаїк, громадський діяч. Сергія Жадана називають серед тих письменників, чия творчість найбільше вплинула на сучасну українську літературу й сформувала її обличчя. Втім, з початком повномасштабної війни, письменницька діяльність відійшла для Жадана на другий план. Він прийняв рішення не залишати свій Харків й став одним з найенергійніших його волонтерів. Ще одна сфера діяльності письменника – участь в рок-гурті Жадан і собаки, де він є лідером. У вересні гурт, який перші півроку війни давав концерти або для військових, або на підтримку військових, відправляється у європейське турне, і всі гроші, зібрані на цих гастролях, також підуть на українську армію, зокрема підрозділу харківських добровольців Хартія.
Валерій Залужний(Рік народження: 1973)Головнокомандувач Збройних Сил України, військовий діяч. Людина, яка опинилась у правильному місці в потрібний час, — це про головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. він займається тим, що не робив жоден з його попередників: веде повномасштабну війну проти однієї з найпотужніших армій світу. І робить це добре: кремлівський диктатор так і не досяг жодної зі своїх цілей в Україні. Головнокомандувач ЗСУ використовує маневрену оборону, яка дозволяє стримувати ворога. Йому вдалося досягти того, що командири на місцях мають певну частину ініціативи. А ще нинішнє командування ЗСУ — людиноцентричне: життя громадян у місцях для нього важливе. Американський журнал The Time вніс Залужного до списку 100 найвпливовіших людей світу. А в профалі про українця в Politico зазначається: він герой, а не зірка. Володимир Зеленський у травні зробив головнокомандувача ЗСУ першим кавалером Хреста бойових заслуг.