означення стосуються особового займенника. Як я, бідна, тут горюю, прийди, подивися (І. Котляревський). Умови відокремлення означень. Означення відокремлюємо (виділяємо інтонацією, ставимо кому), якщо: Приклади. Срібним маревом повиті, коло сіл стоять тополі (Леся Українка). У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням (Гр. Тютюнник). Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (М. Стельмах). (заіржав бо злякався)Стояла темна ніч, холодна, вітряна... (Є. Гуцало).означення відділені від означуваного слова іншими членами реченняпоширені означення (дієприкметникові й прикметникові звороти) стоять після означуваного слова означення мають додаткове обставинне значення (умови, причини та ін.)два й більше одиничних означень стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!Відокремлені означення переважно виражаємо прикметниками, дієприкметниками, дієприкметниковими та прикметниковими зворотами. Між двома однорідними означеннями, які зв'язані одиничним сполучником і (й), та, чи, або, коми не ставимо. НАПРИКЛАД: Спить сад, умитий дощем і зігрітий сонцем.
Машина мчить по відкритому лише вчора шосе. Машина мчить по шосе, відкритому лише вчора. ПОРІВНЯЙМО: Речення без відокремлених означень. Реченняз відокремленимиозначеннями. Самітна, стоїть тополя в чужій височині. Це наша пісня, рідна, українська. Самітна тополя стоїть у чужій височині. Це наша рідна українська пісня.
Якщо перед означуваним іменником немає означення, то одиничні означення, що стоять після нього, можуть бути відокремлені за бажанням автора. Сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо (М. Рильський). НАПРИКЛАД: Записуючи такі речення, треба користуватися їхнім інтонуванням. Якісь он квіти, сині-сині, на голу цеглу повились (Л. Костенко). Промерзло небо, місячне і тихе (М. Сингаївський).
Неузгоджені означення зазвичай тісно пов'язані з означуваним словом і не відокремлюються від нього. Кімнату прикрашали квіти з лісу. НАПРИКЛАД: Проте можемо відокремлювати й неузгоджені означення, які виражено іменником або неозначеною формою дієслова, коли треба звернути увагу на якісь ознаки чи властивості, інтонаційно підкреслити їхнє значення для змісту речення.
іменник у непрямому відмінку. У сатиновій сорочці, у полотняних штанях, він прийшов сюди першим із дружиною і дітьми (А. Шиян). Троє старшин - у рубцях, у кривавому клоччі, прямо із бою - говорили про бій на Дніпрі (Л. Костенко)Спосіб вираження означення Приклади. Одне лиш мав бажання - допомогти.неозначена форма дієслова (перед таким означенням можна вставити слова а саме)