Презентація " Виконавська діяльність та фортепіанна творчість Л. Бетховена"

Виконавська діяльність  та фортепіанна творчість Л. ван Бетховена

ЗМІСТЛ. ван Бетховена як піаніст – виконавець і педагог. Виконавський стиль Л. ван Бетховена. Звучання фортепіано у Л. ван  Бетховена. Значення темпоритму у грі Л.ван  Бетховена. Виконавська техніка композитора. Педагогічні засади Л.ван Бетховена

Бетховен зберіг і підняв  до нової якості істотні засади класицизму: ясність та раціональність, монументальність і структурність композиції. Властиві бетховенській музиці величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, драматизм боротьби робили її близькою романтикам. 

ФАКТ 3

Виконавський стиль Л.ван Бетховена.

Звучання фортепіано у Л. ван Бетховена.

В‘язана манера звуковедення «Специфічне бетховенське легато більшою мірою наближається до плинної мови, ніж до кантиленності в плані італійського bel canto”.(підкреслив у своєму дослідженні Фішман)Саме мовні інтонації й прийоми розмовної логіки розкривають зміст мелодики Бетховена.Їхнім виконавським виявом стали акценти, цезури й риторичні паузи – спадщина музичної риторики ХУІІІ ст. 

Характерні акценти Характерні акценти були двох типів: організуючі ритмічні наголоси (класичної норми) піаніст показував регулярно, виразно і міцно; і мелодійні – що розкривали фразувальну логіку й часто вносили до метрики конфліктність. Бетховен любив підкреслювати саме конфліктні моменти – дисонанси, синкопи й мелодійні затримання. 

Бетховенові зміни  в Бетховенові зміни  в трактуванні фортепіанного звучання торкнулися не тільки більшої легатності, але й означали також певну сумарність і живописність – відхід від ідеалу, цебто ясного й чіткого, докладного виконання

Градаціями динамічних змін

Значення темпоритму у грі Л. Бетховена. Важливе значення в грі Бетховена мав рух – ритм і темп. Бетховен впевнено розмежовував визначення темпу й характеру п’єси, як два різні поняття.« Такт є тілом твору, а ці слова ( що визначають характер) мають відношення до його духу». « Ми не можемо більше мати жодних tempi ordinari, орієнтуватися треба на ідеї вільного генія». Бетховен говорив про ментроном Мельцеля: « Це стосується лише перших тактів, бо почуття має свій власний такт, який не можна повністю виразити певною градацією». 

Темповим нюансуванням у грі Бетховена« Композитор грав свої твори дуже примхливо, але переважно залишався строго в такті, лиш іноді, та й то рідко, приспішував рух». ( учень Ф. Ріс)Особливо гарного ефекту Бетховен досягав, поєднуючи велике динамічне наростання зі сповільненням темпу. Характерне поєднання відхилення темпу  з виразною акцентною пульсацією надавало темпоритмові гостроти.

Виконавська техніка композитора

Є вправи на швидкі гамоподібні пасажу поєднанні з перехрещенням рук.      Вправи на легатне повторення одного звуку вимагають еластично організованої руки – не зафіксованої.       Авторська вказівка: « Тримати третій палець навхрест над четвертим доти, доки четвертий не відпустить клавішу і третій не займе його місце».      Бетховен надавав великого значення цілісним рухам руки, використанню її ваги й сили. 

      Для досягнення плавності звуку й широти дихання мелодій Бетховен застосував прийом сковзання  з чорної клавіші на білу, що в той час широко не практикувалося.    Бетховенські аплікатурні вказівки, свідчать, що музикант широко використовував всі п‘ять пальців, особливої ваги надавав роботі першого пальця. Пальцювання Бетховена оригінальне, нестандартне і здебільшого зумовлене виразовими завданнями музики.

Педаль. Бетховен – один з перших піаністів, що послідовно й багато використовував педаль. З 1800-1801рр. він постійно позначав педаль у своїх творах. За словами Черні, « користувався педаллю дуже часто, значно частіше, ніж це позначено в його творах». 

Педагогічні засади Л.ван Бетховена. Бетховен не завжди відносився до педагогічної діяльності охоче. Проте питання фортепіанної методики завжди цікавили музиканта, він був в курсі всіх найновіших здобутків у цій сфері і все краще відразу ж використовував для своїх учнів. Першочерговим завданням у навчанні для Бетховена було виховання з учня музиканта. Бетховен звернув велику увагу на розуміння змісту, відчуття духу виконуваних творів і зразу запалювався цікавістю та завзяттям до роботи з такими учнями.

Процес навчання  Бетховен поділяв умовно на два етапи: Спершу потрібно було прищепити початківцю необхідну кількість обов‘язкових навиків музичної грамотності: належну аплікатуру, правильне відчуття такту, безпомилкове прочитанні нот. Коли учень володів цими навиками, Бетховен старався зосередити його увагу на змісті музики і не розпорошувати її дрібними виправленнями. 

Учні Бетховена. Не багато учнів Бетховена стали професійними музикантами Систематичній музичній діяльності присвятили себе тільки троє дійсно видатних учнів Бетховена: Фердинанд  Ріс, Карл Черні та Доротея  Ертман.