Презентація "Виробництво сільськогосподарської продукції у світі "

11 кл проф гео Ур 90 Виробництво сільськогосподарської продукції у світі 1 02 2024

* Сучасну спеціалізацію сільського господарства у світі визначають чинники → природні, → соціальні → економічні 1. ЧИННИКИ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ У СВІТІ. Країна. Частка, %Країна. Частка, %Індія17,4 Німеччина0,8Індонезія14,3 Велика Британія0,7 Нігерія17,8 Бельгія0,7 Таїланд13,3 ОАЕ0,7 ЧАСТКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА У СТРУКТУРІ ВВП ОКРЕМИХ КРАЇН

* Особливістю сільськогосподарського виробництва є → використання земельних та агрокліматичних ресурсів, → ведення його на значних територіально розосереджених площах.

* До агрокліматичних ресурсів належать: → тривалість світлового дня, → кількість опадів, → сума активних температур, → тривалість вегетаційного періоду, → родючість ґрунтів.

Мал. 1. Сільськогосподарська продуктивність поверхні Землі.

Соціальні чинники→ визначають зростання потреби в сільськогосподарській продукції → через постійне збільшення кількості населення. Велике значення мають → трудові навички населення багатьох країн світу, → які склалися впродовж століть → і зараз впливають на характер спеціалізації їх аграрного сектору економіки. Кількість населення зростатиме й далі, що → впливатиме на темпи й характер розвитку сільського господарства людства.

* Економічні чинники визначаються → змінами сучасних аграрних відносин у глобальному вимірі,→ у розвинених країнах і країнах, що розвиваються, вони діють по-різному.

* У розвинених країнах існує → високотоварне агропромислове виробництво→ з ефективним агробізнесом,→ сільське господарство тісно інтегроване із галузями промисловості, що переробляють його продукцію. Сільськогосподарські роботи або агроботи

* У країнах, що розвиваються, переважає→ дрібнотоварне (монокультурне) сільське господарство, → фермери працюють для задоволення власних потреб → лише частину продукції реалізують на ринку. * Нерідко використовуються → ручна та дитяча праця й свійські тварини. → мільйони селян вручну саджають і збирають, наприклад, рис, чай, бавовник тощо.

СЛОВНИКАграрні відносини — особливий вид економічних відносин між членами суспільства, господарствами, державою, який полягає → у володінні та використанні землі → й привласненні інших об'єктів власності, а також виробництва, → розподілу, → обміну → та споживання сільськогосподарської продукції.

* Ареали поширення сільськогосподарських культур залежать від → агрокліматичних ресурсів* Чим вибагливіша культура, → тим вужчим є ареал її поширення. → кава, чай, цитрусові вирощують лише в південних регіонах → для пшениці й картоплі існує більше сприятливих територій. 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА. 

Мал. 2. Ареал вирощування рису.

Мал. 3. Країни-лідери з вирощування кукурудзи (2017—2018 рр.).

Мал. 4. Країни-лідери з вирощування бавовнику (2017—2018 рр.).

Мал. 5. Ареал вирощування пшениці.

Розвиток та розміщення тваринницьких комплексів визначається → наявністю відповідної кормової бази. Велике значення мають → розміри, → склад → тривалість використання пасовищ. Високомеханізоване та автоматизоване тваринництво розміщене переважно → в розвинених країнах.

Найбільші виробники та експортери молока й продуктів із нього — країни ЄС, США, Нова Зеландія та Австралія.

США, Бразилія та країни ЄС виробляють майже 50% яловичини.

Свинарство розвинене в густонаселених районах світу, а в Китаї вигодовують майже половину світового поголів’я.

У вівчарстві (хоча воно поширене майже повсюдно) лідерами є Китай, Австралія, Нова Зеландія, Індія.

Найбільшими виробниками продукції птахівництва є Китай, США, Японія, країни ЄС.

Каучук мовою індіанців Амазонки означає «сльоза молочного дерева». Після винаходу американцем Ч. Гудьїром процесу вулканізації (1844 р.) почався промисловий видобуток латексу з гевеї, а в країнах Центральної і Південної Америки — «каучукова лихоманка» (1870—1912 рр.). Прибутки від збору латексу були величезними. Проте гевеї, уражені стійким до різних засобів боротьби грибком макроциклус, припинили виділяти латекс. Плантації занепали, плантатори та підприємці втратили купу грошей.

Незважаючи на заборону, що передбачала смертну кару, англієць Г. Вікем у 1879 р. вивіз понад 2 тис. насінин гевеї, і лише в 1920-х рр. на території колишньої британської колонії Малайзії розпочалося виробництво британського латексу.

* Деякі країни→ потужні виробники сільськогосподарської продукції, → водночас є основними її імпортерами. Китай та Індія, які є→ провідними виробниками пшениці й рису у світі, → є і їх найбільшими імпортерами.* Нестача сільськогосподарської продукції, вирощеної на власній території. → особливості природних умов,→ трудові навички населення, → харчові й релігійні традиції, → надлишкова кількість населення, яка продовжує зростати.3. ОСНОВНІ СВІТОВІ ЕКСПОРТЕРИ ТА ІМПОРТЕРИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ. 

У харчовому раціоні деяких країн Азії (Китай, Індія, Бангладеш, Індонезія, Пакистан) здавна важливу роль відіграють→ зернобобові культури (нут, соя, квасоля, горох, сочевиця тощо). Найбільшими їх виробниками й експортерами є → Канада, Австралія, США, Бразилія та Аргентина.

Більше половини тростинного цукру виробляють → у США, Бразилії, Індії, Мексиці, Австралії, на Кубі.

* Найбільші обсяги виробництва олії з різних культур → в Індонезії та Малайзії (пальмова), → Аргентині, США (соєва), → Україні, Росії (соняшникова), → Індонезії (кокосова), → країнах, розташованих на узбережжі Середземного моря (маслинова).

На Україну припадає → від 55 до 60 % світового експорту соняшникової олії.* Зараз українські фермери почали активно вирощувати → кукурудзу (сьоме місце у світі за обсягами вирощування), → а також іншу екзотичну для нас продукцію — ківі.

Селекціонер із Закарпаття Г. Стратон розповідає: «Співпрацюємо з фермерами, які закладають плантації ківі. Зараз можу назвати три такі ківі- сади, які в мене закупили саджанці. Найбільший буде в Овідіополі, на Одещині: там висадили 5 тис. кущів, також кілька гектарів плантації ківі вже заклали на Черкащині та Чернігівщині».

Сучасну спеціалізацію сільського господарства світу визначають багато чинників, головними з яких є природні, соціальні та економічні. Ареали поширення сільськогосподарських культур залежать від агрокліматичних умов і сучасних технологій виробництва. Розвиток світового тваринництва визначається наявністю відповідної кормової бази. Деякі країни водночас є великими виробниками певної сільськогосподарської продукції та її імпортерами. ВИСНОВКИ