Презентація "Внутрішня будова Землі Температурний режим"

11 кл геог проф Ур 38 Внутрішня будова Землі Температурний режим 21 10 2023 Кольська свердловина

Кольського буріння остаточно зупинили в 1992 році, коли бур досяг шарів з температурою 180 градусів за Цельсієм. Глибина 12262 м Почали 24 травня 1970 року, 

Ми знаємо, що Земля складається із трьох основних оболонок — земної кори, мантії та ядра.

Зовнішня тверда оболонка — земна кора — має товщину від 5 до 70 км.

Глибше, до 2900 км, розташована густіша силікатна оболонка — мантія, яка поділяється на верхню й нижню.

Межа між верхньою й нижньою мантією проходить приблизно на глибині 1000 км. Усередині мантії на глибині 100—250 км під материками і 50—100 км під океанами розташована астеносфера.

Центральну частину Землі становить ядро, радіус якого — 3470 км. Ядро поділяється на зовнішнє (від 2900 до 4980 км) і внутрішнє (від 4980 км і до центру Землі).

Температура кори збільшується із глибиною, досягаючи значень, які зазвичай перебувають у діапазоні +200—400 °С на межі з мантією. 2. ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ, АГРЕГАТНІ СТАНИ РЕЧОВИН ЗЕМЛІ. 

Із заглибленням на кожні 100 м температура може підвищуватися в середньому на З °С.

Різні внутрішні оболонки Землі мають різний температурний режим та агрегатний стан: астеносфера характеризується підвищеною пластичністю і наближається до температури плавлення; ядро Землі силікатне.

Температура в центрі нашої планети не перевищує +5000 °С. Вважається, що у внутрішній частині ядра речовина перебуває в розплавленому рухомому стані. Через це внаслідок обертання Землі тут виникає електричний струм, що створює магнітне поле Землі. Зовнішня частина ядра, на думку вчених, тверда.

Внутрішні оболонки Землі мають різний речовинний склад. Це пов’язують із сильним розплавленням первинної речовини молодої Землі. Вважається, що при цьому важкі елементи (наприклад, залізо, нікель) опускалися вглиб планети й утворили ядро, а відносно легкі (наприклад, кремній, алюміній) піднімалися й утворили земну кору.

Літосфера — верхня тверда оболонка Землі (земної кори), яка зверху обмежена атмосферою й гідросферою, а знизу — поверхнею більш щільної речовини мантії, так званою поверхнею Мохоровичича. Властивості літосфери визначені на основі сейсмічних даних.3. ВЛАСТИВОСТІ ЛІТОСФЕРИ.

Мал. 2. Будова земної кори.

поверхня Мохоровичича. Пове́рхня Мохоровичи́ча — границя розділу (складна перехідна зона) між земною корою та верхньою мантією Землі, що виявляється за стрибкоподібним збільшенням швидкості проходження поздовжніх сейсмічних хвиль від 6,7 — 7,6 до 7,9 — 8,2 км/с, поперечних з 3,6 — 4,2 до 4,4 — 4,7 км/с. Глибина залягання поверхні Мохоровичича — від 25-90 км під континентами та 7-10 км під океанами.

Товщина земної кори коливається: під рівнинами вона становить 30—35 км, у гірських регіонах — 50—75 км, а в межах западин морів та океанів — від 5 до 10 км. Верхня частина земної кори складається переважно з осадових порід. Під нею (тільки під континентами) розташований гранітний шар, ще нижче й під океанами залягають базальти. гранітбазальт

Найбільші щити в межах материків Землі. У межах кристалічних щитів шар осадових порід або взагалі відсутній, або доволі незначний.

Тетеріський канйон

Земна кора два типи: І) континентальна ІІ) океанічна. Межа не збігається з межами материків і океанів, а проходить океанічним дном на глибині 2—3,5 км. * Визначають ще третій тип земної кори → перехідний → із характерним чергуванням ділянок континентальної та океанічної кори.

* Геологічне середовище людства→ верхня частина літосфери, → гірські породи і → мінерали → перебувають під безпосереднім впливом господарської діяльності людини. 4. ГЕОЛОГІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДСТВА.

добування корисних копалин; Надра Землі використовують:

2) зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах;

3) зведення різних споруд, наземних і підземних підприємств;

4) спорудження транспортних комунікацій (метро, трубопроводи);

5) захоронения промислових токсичних і радіоактивних відходів.

Мал. 3. Науки, що вивчають геологічне середовище людства.

Геологічне середовище надзвичайно важливе для самого існування людства* Ресурси в надрах → основа функціонування провідних галузей світового господарства→ національне багатство кожної країни.

Збільшення кількості населення та зростання виробництва потребують раціонального використання геологічного середовища людства.

Воно можливе за умови споживання вторинних ресурсів та альтернативних матеріалів, ресурсозбереження, переходу на безвідходні технології виробництва.

Геологічне середовище людства — приповерхнева оболонка літосфери, що складається з гірських порід, підземних вод, газів та біоти, у межах якої поширюється вплив інженерно-господарської діяльності людини.

Вчені підрахували, що за умови збереження сучасних темпів видобутку та споживання найбільші родовища нафти повністю вичерпаються в Саудівській Аравії за 70 років, в ОАЕ — за 72 роки, у Кувейті — за 220 років, в Ірані — за 115 років.

ВИСНОВКИЗемля має складну внутрішню будову, вивчення якої ще не завершене. Літосфера (земна кора) — верхня тверда оболонка Землі, де розташоване геологічне середовище людства — верхня частина літосфери, гірські породи й поверхня якої перебувають під безпосереднім впливом господарської діяльності людини. Його слід використовувати ощадливо й раціонально. Мінеральні ресурси (вичерпні — такі, що не відновлюються) є національним надбанням кожної країни.