Земля - третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій існує життя. Земля належить до планет земної групи (Меркурій, Венера, Земля, Марс) і є найбільшою із цих планет у Сонячній системі. Назва планети «Земля» походить від стародавнього кореня зем, що у перекладі означає «підлога» або «низ».
Французький учений Жорж Бюффон (1707-1788) припустив, що земна куля виникла в результаті катастрофи. У дуже віддалений час якесь небесне тіло (він вважав, що це була комета) зіткнулося із Сонцем. Під час зіткнення виникло багато «бризок». Найбільші з них, поступово охолоджуючись, дали початок планетам.
Німецький учений Іммануїл Кант (1724-1804) припустив, що Сонячна система утворилася з гігантської холодної пилоподібної хмари. Частини цієї хмари перебували в постійному хаотичному русі, взаємно притягували одна одну, стикалися, ущільнювалися, утворюючи згущення, які стали рости і з часом дали початок Сонцю та планетам.
Академік Отто Юлійович Шмідт (1891-1956) вважав, що мільярди років тому навколо Сонця була гігантська хмара з холодного пилу і замерзлого газу. Під час руху її компоненти взаємно притягуючись одні до одних, згущувалися і дали початок планетам Сонячної системи. Унаслідок зіткнення планет з космічними тілами їхні розміри збільшувалися. Теорію Отто Шмідта розвивають і в наш час. Гіпотези І. Канта та О. Шмідта були дуже близькі. Багато припущень учених лягли в основу сучасного уявлення про походження Землі й усієї Сонячної системи.
За сучасними науковими даними, вік найдавніших порід на Землі сягає понад чотири з половиною мільярдів років. Вік Сонця становить приблизно п’ять мільярдів років. Згідно з теорією О. Шмідта, Земля утворилась з розсіяної газово-пилової хмари, яка існувала в космічному просторі. Поблизу цієї хмари вибухнула наднова зоря, і це призвело до розкручування речовини. Поступово під час обертання у центрі хмари накопичувались легкі гази, які із часом утворили Сонце. Мінеральні речовини газово-пилового диску кружляли навколо Сонця, збирались у згустки - так звані планетезималі, які зіштовхувалися, руйнувалися і об’єднувалися. Такі об’єкти стали будівельним матеріалом для планет, а найбільші планетезималі - їхніми «зародками».