Презентація з теми: "Соціальна компетентність. Стосунки і рівні спілкування. Навички ефективного спілкування"

Соціальна компетентність. Стосунки і рівні спілкування. Навички ефективного спілкування

Мудрість. Один чоловік запитав у Сократа: — Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг? — Почекай, — зупинив його Сократ. — Перш ніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда? — Ні, я просто чув це. — Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді профільтруй через друге сито — сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше? — Ні, навпаки. — Значить, — продовжував Сократ, — ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений у тому, що це правда. Спробуємо третє сито — сито користі. Чи вкрай необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти? — Ні, в цьому немає необхідності. — Отже, — підсумував Сократ, — у тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ні користі. Навіщо тоді говорити?

Американський психолог Джон Пауел виокремив п’ять рівнів комунікації, на яких люди спілкуються залежно від якості їхніх стосунків. Перший рівень (фрази) — люди ледь знайомі або цілком чужі одне одному, їхнє спілкування обмежується короткими репліками: «Вітаю», «як справи?», «Чудова погода», «Усе гаразд», «Помаленьку», «Бувай». Другий рівень (факти)­ — люди розмовляють, але не про себе, а на нейтральні теми: про події у школі, спорт, політику, обмінюються чутками про спільних знайомих. Третій рівень (думки) — люди розповідають дещо про себе, але не надто відкриваються. обережно висловлюють свої судження й оцінки, стежать, щоб не сказати зайвого. Уважно придивляються і намагаються зрозуміти, чи цікаві одне одному. якщо на цьому етапі вони відчули взаєморозуміння, якщо їхні погляди і смаки подібні, стосунки між ними можуть розвиватися. якщо цього не відчувається, вони можуть легко повернутися на попередній рівень комунікації. Четвертий рівень (почуття) — люди поступово, крок за кроком відкриваються, починають говорити про особисте, відверто ділитися своїми почуттями. П’ятий рівень (довіра)­ — вершина комунікації, досконале порозуміння. Потребує цілковитої щирості, тут немає місця недомовкам. Люди почуваються одне з одним у цілковитій безпеці, не бояться розкритися, показати свої переваги й недоліки, оскільки впевнені, що їх люблять і поважають такими, якими вони є.

Навички ефективного спілкування­Спілкування ­(комунікація)­— процес обміну думками, почуттями, враженнями, тобто повідомленнями. Здається, що може бути простіше за спілкування: один говорить, інший слухає. Та цей процес не такий простий, адже нерідко трапляється, що зміст відправленого нами повідомлення не збігається з тим, яке отримує співрозмовник. Ми звикли думати, що люди однаково сприймають світ. Та насправді кожен має власну унікальну модель світу й живе відповідно до неї. Двоє людей можуть подивитися той самий фільм, прочитати ту саму книжку, прослухати ту саму лекцію і мати від них протилежні враження. якщо вони сперечаються між собою, то роблять це тому, що їхні моделі світу різні. однак кожна модель має таке ж право на існування, як і наша власна, і треба з повагою ставитися до неї. Ефективне спілкування — це обмін повідомленнями, під час якого співрозмовники демонструють взаємну повагу, і той, хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі той, хто говорить.

«Коли ти хочеш показати своєму співрозмовникові якусь істину, то найголовніше при цьому — не дратуватися й не сказати жодного недоброго чи образливого слова», — уважав давньогрецький філософ Епіктет.

Процес обробки інформації під час слухання

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Умінняговорити❖ висловлювати власну думку точно, чітко, конкретно й послідовно❖ говорити правильно, зрозуміло❖ вживати загальновідомі слова й терміни❖ не вживати зайвих, жаргонних слів і слів-паразитів. Умінняслухати❖ слухати уважно, не перебивати співрозмовника, намагатися зрозуміти його почуття❖ заохочувати до розмови словами: «А що далі?», «Цікаво» тощо❖ не відволікатися, не змінювати тему розмови❖ якщо щось незрозуміло, не соромитися уточнити❖ спокійно пояснити співрозмовнику те, що він не зрозумів❖ висловлювати власну точку зору, уважно вислухавши співрозмовника. Уміння використовувати невер-бальні сигнали❖ дивитися на співрозмовника, кивати, усміхатися❖ вираз обличчя має бути доброзичливим, зацікавленим❖ інтонація голосу — спокійною, доброзичливою❖ темп мовлення — нешвидкий❖ жести мають відповідати словам, змісту висловлювань, не бути різкими. Умінняуникатинепорозумінь❖ уміти розпочинати розмову. Спочатку встановити невербальний контакт: помахати рукою, подати руку для привітання, кивнути, усміхнутися, доброзичливо подивитися в очі співрозмовнику. Потім — привітатися словами (вербальний контакт)❖ подумати, чи доречною буде розмова❖ надавати можливість співрозмовнику висловитися❖ поважати думку співрозмовника❖ вчасно закінчувати розмову, не зловживати увагою і часом співрозмовника

Як люди створюють унікальні моделі світу. Багато людей вважає свою внутрішню модель світу істинним відображенням реальності. насправді ж як меню — це ще не обід, ноти — ще не музика, а карта — ще не територія, так і внутрішня картина світу є лише спрощеним відображенням об’єктивної реальності. Ми користуємося своїми органами чуття для дослідження навколишнього світу. об’єктивна реальність є настільки складною, що для осмислення ми змушені спрощувати її. Складання географічних карт — приклад того, як людина осмислює реальність. Карти містять інформацію про конкретну територію. Але не всю, а лише ту, яка потрібна в певній ситуації. Тому є карти різного масштабу (деталізації) та різної тематики (фізичні, політичні, туристичні, топографічні). як територія відрізняється від карти, так і навколишній світ відрізняється від наших уявлень про нього. Ми звертаємо увагу на ті аспекти реальності, які нас цікавлять, а решту ігноруємо. Послуговуючись неповною інформацією, можемо зробити неправильні висновки, і це впливає на нашу картину світу. Фільтрами, через які ми сприймаємо реальність, є наш життєвий досвід, освіта, коло інтересів, цінності та переконання.

Перебуваючи в лісі, художник, ботанік і лісоруб створять цілком відмінні карти реальності. Перший внесе до неї прекрасні пейзажі, гру світла й тіні, другий — десятки видів рослин, а третій насамперед зверне увагу на якість деревини та обсяг можливих лісозаготівель. Протягом життя, спілкуючись, іноді стикаємося з неадекватною реакцією людей на наші слова. Таке трапляється, коли зміст повідомлення, яке передаємо, не збігається з тим, яке сприймає співрозмовник. Те, що здається допустимим для нашої моделі світу, може бути неприйнятним для іншої карти реальності. наприклад, якщо людина не терпить жаргонної лексики, не варто звертатися до неї з проханням, вживаючи таку лексику, — вона його проігнорує чи поставиться упереджено. Ми відповідальні за наше спілкування з іншими людьми. Тому не маємо права звинувачувати їх у тому, що вони погано нас слухають чи неправильно розуміють. Треба навчитися передбачати реакцію співрозмовника і вчасно змінювати манеру спілкування, якщо вона недостатньо ефективна.

Рівні спілкуванняпримітивний — коли партнера розглядають як перешкоду, що потребує усунення (один — постійний комунікатор, а інший — постійний реципієнт). Співбесідник налагоджує контакт, не особливо турбуючись, наскільки адекватно й пра вильно ви його сприймете. Він уважає за краще більше говорити, ніж слухати;маніпулятивний — коли партнера сприймають як засіб для досягнення певної мети. Один із співрозмовників через визначену соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера, нав’язати власну думку тощо. Часто маніпуляція характеризується імітацією — зацікавленості, чемності.стандартизований — справжнє ставлення ховається за «масками», які демонструють партнеру певні стандартні норми поведінки. Наприклад, партнер мимоволі вдягає маску привітності, серйозності, увічливості через те, що іноді психологічно не може вкладати в спілкування всі свої розумові ресур си, чарівливість. Або коли говорить не зовсім щирий комплімент, він одягає маску, щоб приховати нещирість. У деяких ситуаціях настрій не варто показувати, оскільки будь який відступ від норми може бути неправильно сприй нятий;конвенційний — нормальна партнерська взаємодія випадкових (чужих) людей, коли враховуються потреби, інтереси, цінності обох сторін;діловий — партнерська взаємодія, що не виходить за межі ділових стосунків, спрямована на взаємодопомогу, взаєморозуміння. Партнер уважний до ваших особистих поглядів, смаків, він звертає увагу на ваш характер, вік. У вас є спіль -на мета, що вас об’єднує;ігровий — взаємодія між досить близько знайомими людьми, які чуйно й щиро намагаються «грати партнера», створювати оптимальну атмосферу спілкування. Цей рівень спілкування безпосередньо пов’язаний з почуттям гумору, він дуже важливий для будь яких неформальних стосунків;духовний — обмін духовними цінностями, доступ до найпотаємніших переживань, мрій, «розкриття» душі перед партнером. Це вищий рівень людського спілкування. При такому спілкуванні партнер сприймається як носій духовного начала, й усвідомлення цього пробуджує в співрозмовника почуття особливої поваги, шанобливості. У реальній взаємодії партнери переходять з рівня на рівень. Важливо, щоб вони не опускалися нижче конвенційного рівня.

Основні правила ефективного спілкування•­ концентруйте­ увагу­ на ­людині, ­яка ­говорить; •­ уточнюйте,­ чи­ правильно­ ви ­зрозуміли ­загальний­ зміст­ інформації­ та ­її деталі,­ для­ цього перекажіть ­співрозмовнику ­цю­ інформацію; •­ вислухайте­ уважно ­співрозмовника­ —­ не ­перебивайте,­ не­ давайте ­поради, не ­критикуйте,­ не робіть ­висновків,­ не­ переключайтеся­ на­ іншу­ тему;•­ намагайтеся,­ щоб­ вас ­почули ­й­ зрозуміли; •­ дотримуйтеся ­послідовності ­у­ викладі­ інформації;• ­не­ переходьте­ до­ нових ­повідомлень,­ коли­ не ­впевнені,­ що­ партнер ­зрозумів­ вас; •­ спілкуйтеся­ в­ атмосфері­ довіри,­ взаємної­ поваги,­ виявляйте­ емпатію (співпереживання)­ до­ співрозмовника; •­ застосовуйте­ невербальні­ засоби­ комунікації:­ намагайтеся­ дивитися ­під час­ розмови ­у ­вічі співрозмовнику ­та ­приділяти­ увагу­ лише­ йому.

прийоми методу ненасильницького спілкування

П’ять основних принципів спілкування з людьми (за Д. Карнегі) 1. Замість того щоб звинувачувати, спробуйте зрозуміти людину. Це набагато корисніше, бо виховує здатність ставитись одне до одного терпимо, із співчуттям і добротою. 2. Передусім важливо зацікавити людину, щоб змусити її саму захотіти зробити що-небудь.3. Вирішуючи свої проблеми, ми витрачаємо 95 % часу на думки про себе. Це неправильно. Припиніть думати про власні бажання й чесноти, спробуйте пізнати позитивні якості інших людей та відверто й щиро висловте їм схвалення, удячність, будьте щедрими на похвалу. 4. Кращий спосіб впливати на людину — говорити з нею про те, що вона хоче, і намагатися допомогти їй досягти бажаного. 5. Потрібно завжди враховувати думку інших людей, їхні сумніви та плани.

Шість способів сподобатися людям • виявляйте до людей щирий інтерес; • частіше всміхайтеся; • пам’ятайте, що ім’я людини для неї є найкращим словом, тож не забувайте його повторювати; • учіться уважно слухати й заохочувати співбесідника до розмови; • говоріть про те, що більше цікавить вашого співбесідника, ніж вас; • намагайтеся дати людині відчути її перевагу над вами, робіть це щиро й природно.

відпрацювання прийомів ефективного спілкування з дорослими й однолітками 1. Об’єднайтесь у дві групи з умовними назвами «Дорослі» і «Однолітки». Обговоріть, як ви розумієте правила ефективного спілкування. 2. Змоделюйте ситуації, у яких групи «Дорослі» і «Однолітки» спілкуються, застосовуючи прийоми ефективного спілкування, і ситуації, коли ці прийоми не застосовують. Зробіть висновки.

Параметри, які потрібно враховувати при спілкуванні1. Сприймання людини людиною. Перше враження на нас справляє зовнішність людини, з якою ми спілкуємося. Сприймання зовнішності відбувається в такому порядку: волосся; взуття; обличчя: очі, брови, губи, вуха, ніс, чоло; руки; одяг. 2. Обмін інформацією. Тут суттєвими є такі проблеми: • Скільки інформації варто давати співбесідникові? Краще давати інформацію меншими порціями й спостерігати за реакцією партнера. Тоді легше встановити міру необхідної інформації. • У якій формі подавати інформацію? Інформація може передаватися за допомогою слів, інтонації, міміки, пантоміміки, сигналів, символів; форма передавання інформації ще залежить від типу спілкування. • Важливою є також проблема вибору часу, місця, умов, обставин, у яких відбувається спілкування. 3. Обмін впливами, діями, спільна діяльність партнерів. Ефективне спілкування потребує взаєморозуміння в партнерській взаємодії. Партнери надихають одне одного, створюють хороший настрій, емоції тощо. Вони здатні також викликати інтерес, захопленість або ж, навпаки, відразу до певних ідей, речей, дій, явищ тощо.

Самостійна робота. I рівень 1. У чому полягає цінність процесу спілкування? 2. Яке спілкування є вербальним, а яке — невербальним? 3. Наведіть приклади класифікації форм спілкування. II рівень 4. Які ознаки примітивного рівня спілкування? 5. Якими навичками ефективного спілкування ви володієте? 6. Назвіть принципи формування міжособистісних стосунків. III рівень 7. У яких ситуаціях є ефективним діловий рівень спілкування? 8. Як визначити маніпулятивний рівень спілкування? 9. Які особливості духовного рівня спілкування? IV рівень Чому спілкування є найважливішою умовою взаємодії людей у процесі спільної діяльності? 11. Порівняйте діловий і духовний рівні спілкування. Що в них є спільного? Чим вони відрізняються?