Презентація "З’їзд поневолених народів Росії як передвісник розпаду Російської імперії"

З’їзд поневолених народів Росії як передвісник розпаду Російської імперії

План. Передумови, причини і мета скликання З'їзду поневолених народів Росії. Учасники з'їзду та їх позиції. Рішення З'їзду народів Росії. Рада народів.

Передумови. Незадовго до того, 14 вересня 1917 року, Тимчасовий уряд проголосив Росію республікою. Та попри це, він усіма засобами намагався відтермінувати розгляд національного питання – мовляв, не на часі, адже триває Перша світова війна. Зрозумівши марність очікувань, діячі Центральної Ради взяли на себе ініціативу проведення з’їзду. Він мав засвідчити прагнення перетворити «тюрму народів» – як тоді називали Росію – на цивілізовану федеративну державу.

Працюємо з поняттям. З'ї́зд понево́лених наро́дів (також З'їзд народів Росії) (8(21)-15(28) вересня 1917 року) - форум представників народів колишньої Російської імперії, які заснували свої національні організації і виступали за федеративно-демократичний принцип устрою Російської республіки, що пройшов у Києві у вересні 1917 року.

З’їзд поневолених народів РосіїМісце проведення: Київ. Час/дата початку: 21 вересня 1917 р. Час/дата закінчення: 28 вересня 1917 р.

Причини скликання. УЦР остаточно втратила надію дістати автономію не тільки від Тимчасового уряду, а й від майбутніх Всеросійських установчих зборів. Керівництво ЦР взяло на себе ініціативу стати координуючим центром для народів, які прагнули до автономії та федеративної перебудови Росії.

З'їзд був скликаний у Києві з ініціативи Української Центральної Ради з метою розв'язати цивілізованим шляхом корінні національні проблеми. «Золотим сном народів» пізніше назвав з'їзд Михайло Грушевський. На ньому вперше в історії Росії представники різних національностей спробували визначити свою подальшу долю, принципи співжиття та історичну перспективу. Мета скликання

З'їзд проходив в приміщенні Педагогічного музею. У його роботі взяли участь 92 делегати від українців, грузинів, латишів, литовців, естонців, євреїв, білорусів, молдован, козаків, бурятів, татар, кримських татар, тюркських та мусульманських організацій, Ради соціалістичних партій Росії, поляків. Тимчасовий уряд Росії представляв Максим Славинський, який очолював Особливу нараду з провінціальної реформи. 8 делегатів-українців від різних політичних партій об'єдналися на платформі національно-територіальної автономії. Склад з'їзду

Позиції учасників з'їзду В цілому склад з'їзду віддзеркалював рівень тогочасної політичної думки, в якій ідеї федералізму переважали над самостійницькими. Хоча федералізм для учасників форуму означав не відмову від національної незалежності, а найдоцільнішу на той час форму її здійснення, не як кінцеву мету, а як важливий етап на шляху до федерації Європи і в майбутньому до федерації всього світу. Крім литовців та поляків, які відстоювали повну державну незалежність Польщі та Литви, та єврейських делегатів, які порушували питання утворення єврейської держави в Палестині, решта представників національних рухів підтримала ідею перетворення колишньої «тюрми народів» на федеративну демократичну республіку.

Промова Михайла Грушевського. Однією з найяскравіших була промова Михайла Грушевського, голови Центральної Ради і почесного голови з'їзду. Він чітко визначив позицію української сторони і свою концепцію федералізму: «Україна не йде через федералізм до самостійності, бо державна незалежність лежить не перед нами, а за нами. Ми вже раніше об'єднались з Росією як незалежна держава і своїх прав ніколи не зрікалися. … Ми не будемо казати, що ми любимо російську республіку, бо до сеї пори ми від неї нічого доброго для себе не бачили. … Наші симпатії може придбати той „палац народів“, який ми хочемо зробити з Росії».

Рішення з'їзду Постанова «Про федеративний устрій Російської держави», в якій засуджувалася надмірна централізація законодавчої та виконавчої влади, що гальмувало розвиток держави. Делегати з'їзду ухвалили, що поряд з Всеросійськими Установчими зборами будуть скликані крайові Установчі збори для встановлення форм відносин з центральними органами, а також форм внутрішнього устрою автономної одиниці. Постанова «Про загальнодержавну та крайові мови» надавала рівноправного статусу національним мовам. Загальнодержавною визнавалася російська, в окремих державах, частинах федерації — одна або кілька крайових мов. Щодо школи, церкви і суду загальнодержавна мова не повинна була мати жодної переваги над іншими крайовими мовами. Для практичного вирішення завдань національного та крайового автономно-федеративного будівництва з'їзд обрав Раду народів з місцеперебуванням у Києві.

Рішення з’їзду Росія має стати федеративною демократичною республікою; кожен з народів Росії має право на національно-персональну автономію; утворено координаційний орган - Раду народів, де засідали по 4 делегати від кожного народу, що мав представництво на з’їзді.

Рада народів В основу формування цього органу покладено принцип рівного представництва (4 члени від кожного народу, делегати якого брали участь у роботі з'їзду). Організаційне засідання Ради відбулося 16 (29) вересня 1917 року. Головою обрали Михайла Грушевського, секретарем - Миколу Любинського. Друкованим органом став журнал «Свободный союз» (вийшло лише два числа у жовтні та листопаді 1917 року в друкарні Української Центральної Ради). Місцем перебування Ради народів визначався Київ. Після Жовтневого перевороту діяльність Ради припинилася: перед поневоленими народами постали інші завдання. Микола Любинський. Михайло Грушевський

Висновок. Отже, не Петроград чи Москва, а саме Київ став координаційним центром у боротьбі поневолених народів Росії за свою свободу. Проте найближчі події засвідчили неможливість перебудови Росії на засадах демократії та толерування усіх націй, мов і культур. Через 40 днів після закриття «з’їзду поневолених народів» більшовики насильницьким шляхом захопили владу в Петрограді. Маніпулюючи гаслами «права націй на самовизначення» та «світової комуністичної революції», вони заходилися творити нову Російську імперію. Українцям лишилося вже не мріяти про федерацію, а зі зброєю в руках боротися за власну суверенну державність або й надалі жити під п’ятою «братнього народу»…

Домашнє завдання. Опрацювати записи у зошиті; скласти таблицю «З’їзд поневолених народів Росії»{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Передумови. Причини. Мета. Рішення