Презентація "Зародження мовознавчої думки в арабських країнах"

اللغويات العربيةاللغويات العربيةЗародження мовознавчої думки в арабських країнахاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربية

Формування та розвиток арабського мовознавства. VII-XII ст. н. е.1)3)Території Аравії і завойованих арабами країн від Іспанії до Індії 2)Арабська – єдина державна мова

ХАЛІФАТ

Арабська мова є однією з найістотніших зовнішніх ознак тієї культури, яка була створена в середні віки арабами та іншими народами північної Африки, південно-західної Європи, Близького та Середнього Сходу.

Кордова. Бухара. Багдад. Басра. Куфа. Дамаск. Каїр. Хорезм. Колискою цієї культури була Аравія, а її осередками в різні часи були Басра, Куфа, Дамаск, Багдад, Кордова, Каїр, Бухара, Хорезм.

اللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةاللغويات العربيةПередумови розвитку арабського мовознавства. Передумови розвитку арабського мовознавства

Тлумачення Корану (релігійного вчення, писаного чи укладеного Магометом у першій половині VII ст.)Оскільки, Коран не можна було ні перекладати іншими мовами, ні переписувати іншим письмом, то підкорювані народи із ісламом і Кораном змушені були приймати мову та письмо своїх завойовників.

2) Боротьба проти засмічення літературної мови. В Корані було суворо витримано позначення голосних. Стандартність, точність вимовляння кожної форми, фрази. Жива арабська мова розпадалася на безліч наріч і говорів Мова Корану ніби застигла у своїй непорушності, вона не може і не повинна зазнавати змін, притаманних усному мовленню, її мають араби розуміти, засвоювати, вживати такою, якою вона є у всій своїй величі, недоторканості.

Як висновок, учені Арабського халіфату зорієнтувалися на. СТВОРЕННІ НАУКИ ПРО АРАБСЬКУ МОВУвиготовленні нових списків Коранувитлумаченні Коранудослідженні розмовної мови, народної поезіїстворенні довідників, посібників, словників, граматики

У здійсненні цих завдань стародавні арабські мовознавці не могли не використовувати мовознавчих надбань інших народів і передусім наукових досягнень у вивченні мов, мовних явищ Стародавньої Греції (через Сирію) та Індії (через Персію). Спираючись на ті досягнення, вони досліджували арабську мову і створили детальний опис її фонетики, морфології та лексики.

Першими осередками арабського мовознавства були Басра і Куфа. У VII—VIII ст. у цих містах утворилися мовознавчі школи, які без кінця сперечалися між собою аж до IX ст., коли Куфа втратила своє колишнє значення. Басра. Куфаstyle.text. Decoration. Underlinestyle.text. Decoration. Underline

Багдадська(м. Багдад)Андалузька(Іспанія)Єгипетсько-сирійська. Басрійська(м. Басра)Куфійська(м. Куфа)Арабське мовознавство

Представники басрійської школи. Основоположник школи. Халіл аль-Фарахаді(автор першого арабського словника «Книга Айна»)Перші представникиІса ас Сагафі, Абу Амр ібн аль-Ала, Юнус ібн-Хабіб(призбирували і витлумачували давні пам'ятки арабської словесності )БАСРІЙСЬКА ШКОЛА

Сібавейхі(автор праці «Книга» у якій підсумовано попередні пошуки і подано у викінченому вигляді систему арабської граматики)аль-Асмаї і його учень Абу Абайда(вивчення словникових і фразеологічних одиниць живої арабської мови та поезії)аль-Мубаррада(книга «Катії» про класичну арабську мову)Мохамед ібн-Дурейд(продовжив працю своїх попередників і сучасників над збиранням і класифікацією словникового складу арабської мови, зокрема її синоніміки)

КУФІЙСЬКА ШКОЛА Засновник: аль-Руасі. Представники: аль-Кісаї («Трактат про помилки народної мови», де вперше наводить матеріал із різних говіркових відхилень від класичної арабської мови, називаючи ці відхилення «помилками»;Ібн ас-Сіккіт (автор твору «Про поліпшення мови», видавець давньоарабських поетичних творів з філологічними поясненнями та критичними примітками до них);Мохамед аль-Абмарі (видав чимало розвідок з арабської лексикології, зокрема розвідку про слова з протилежним значенням).

Найбільших успіхів араби досягли в лексикографії:двадцятитомний словник Сагані (1181—1252);стотомний (або шістдесятитомний) словник аль Фірузабаді (1329—1414) «Камус», що в перекладі означає «океан».

Арабська лінгвістична традиція вплинула на середньовічного тюрколога Махмуда аль Кашгарі (XI ст.), відомого в мовознавстві своєю оригінальною працею «Диван тюркських мов» (написана в 1073-1074 рр., опублікована у Стамбулі в 1912-1915 рр.)Ця праця є своєюрідною енциклопедією тюркських мов, де вперше застосовано порівняльний метод як науковий принцип дослідження. Пам’ятник на могилі Махмуда аль Кашгарі

ПОЛОЖЕННЯ ТА ДОСЯГНЕННЯ АРАБСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА:чітко розмежовують літеру і звук;опис звуків ґрунтується на фізіологічному принципі, хоча береться до уваги і принцип акустичний;виділили звуки голосові та безголосові, звуки напружені та ненапружені, звуки закриті та відкриті, звуки «припідняті» та «неприпідняті»;створено своєрідну систему координат для характеристики звуків, визначивши 16 місць утворення звуків (Сібавейхі);точний опис артикуляції окремих звуків та їх комбінаторних змін;вчення про просодію (мелодика, відносна сила вимови слів) та метрику;виділяли три категорії частин мови: дієслова, імена та частки (за Арістотелем);вчення про корінь, афікси та внутрішню флексію.