Вікторина1. Назвіть п’ять зимуючих у нас птахів.2. Які птахи прилітають до нас з півдня першими? 3. Які птахи влаштовують по кілька гнізд на одному дереві? 4. Хто з птахів найважчий? 5. Хто з птахів найлегший? 6. Хто з птахів найглибше пірнає? 7. Хто з птахів найбільш морозостійкий?8. Хто з птахів неперевершений співак? 9. У кого з птахів найдовший дзьоб? 10. Чиє яйце найважче? 11. Чиє яйце найлегше? 12. Який птах є символом вірності і любові? 13. Який птах є символом мудрості? 14. Який птах є символом щастя? 15. Чому не можна брати в руки яєчка?
ПТАШОК ВИКЛИКАЮ З ДАЛЕКОГО КРАЮ22 березня, на Сорок Святих, по вертались із вирію шпаки та жайворонки — вісники весни. За уявленнями наших предків, їх поверталося сорок. Цього дня бабусі, мами та дівчата пекли «жайворонків» із тіста, ніби прискорюючи приліт пташок і наближення тепла. Потім «жайворонків» і діти, і дорослі підкидали угору, приказуючи: «Жайворонки, прилетіте, весну-красну принесіте!». А ще вигукували: Пташок викликаю з далекого краю!Летіть, соловейки, на нашу земельку!Летіть, ластівоньки, пасти корівоньки!Діти бігли на вулицю, в сади, городи, клали «жайворонків» на голови, тримали в руках, наштрикували на палички і бігали з ними селом. Намагалися підняти їх повище — для цього забирались на дахи сараїв, на огорожі, на дерева.
«Пташок» саджали на скирти, стоги, гілки, пагорби, підкидали вгору,іноді прив’язували нитками до дрючків. За повір’ям, жайворонок брав соломинку в дзьобик, летів угору «до Бога» і співав: «Урожай, урожай, теплий дощ на врожай!». Імітували спів жайворонка, коли він летів угору: «Сонце ловити! Сонце ловити! Сонце ловити!». А коли летів донизу, то так: «Ціп урвався! Ціп урвався! Ціп урвався! Кру-ці! Кру-ці! Кру-ці!». «Жайворонками» з тіста діти гралися увесь день, а увечері їх з’їдали. Словничок Дрюк — дерев’яна палиця. Скирта — великий стіг сіна. Легенда — невеликий за обсягом твір усної народної творчості про незвичайну подію, що належить до минулого і, як правило, прийшла з давнини.
ЖАЙВОРОНОК Легенда. На п’ятий день, як створив Господь пташок та риб, увечері зібралися вони довкола Нього. І сказав Господь:— Пташки мої! Зібрав я вас і хочу кожній дати подарунок. Вибирайте: хто силу, хто гарне пір’я, а хто співучий голос. Соколи, яструби, круки просили: «Сили, Господи ...». І Господь клав руки на їхні крила, і вониставали дужими. Підходили дрозди, солов’ї, чижі, голуби, горлиці й просили: «Голосу, Господи ...». І торкався Господь Своєю рукою їхнього горла, і вони одразу починали співати. А далі прийшли щиглі, півники, качки, індики, пави і просили: «Дай нам гарне пір’ячко, Боже ...». У той час почалася бійка між совою і зозулею. Одна хотіла бути кращою від другої, і Господь покарав їх: «Ти, зозуле, не будеш мати свого гнізда, а ти, сово, будеш ховатися, щоб ніхто тебе не бачив ...». Аж ось уже всі розлетілись, коли до Господа ще підійшла маленька пташина: «І мені голос дай, Боже!»
— А ти чому раніше не прийшла? — запитав Господь.— Тут така суперечка зчинилася, то я вирішила зачекати. Господь поглянув на неї й усміхнувся:— За те, що ти така скромна і терпляча, матимеш не тількиголос — зроблю тебе наймилішою пташкою для людей. Будеш кликати весну, кожен тебе благословлятиме. І став жайворонок наймилішою пташиною. Тільки- но він над ріллею заспіває, то селянин усміхнеться і гляне вгору:— Співай, співай, пташино Божа!