Презентація "Життя та творчість Старицького Михайла Петровича"

Старицький Михайло Петрович

Миха́йло Петро́вич Стари́цький Миха́йло Петро́вич Стари́цький (2 (14) грудня 1840, Кліщинці —14 (27) квітня 1904, Київ) — український письменник (поет, драматург,прозаїк), театральний і культурний діяч. Батько української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Один з корифеївукраїнського побутового театру.

Життєпис. Михайло Старицький народився 2 грудня (14 грудня за новим стилем) 1840 року в селі КліщинціЗолотоніського повіту на Полтавщині (тепер —Черкаська область). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставнийротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 року померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого дядька —Віталія Романовича Лисенка, 

навчання. У 1851—1856 рр. хлопець навчався у Полтавській гімназії, яка була на той час однією з найкращих. У 1858 році Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а у 1860-му переводиться на фізико-математичний факультет Київського університету.1861 року повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною.1862 року одружився із сестрою Миколи Лисенка Софією Віталіївною.

Творчість. Перші твори Старицького були надруковані у 1865 році. Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х рр. Михайло Старицький переробляв п'єси інших авторів та інсценував прозові твори переважно в той час, коли він очолював об'єднану українську професійну трупу. Так були написані «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба», «Циганка Аза», «Чорноморці», «За двома зайцями» та інші.

Драматургія. Великий внесок зробив Старицький в українську драматургію. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п'єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: «Не судилось» (1881), «У темряві» (1893), «Талан» (1893). Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1890). Особливе значення мають його історичні драми: «Богдан Хмельницький» (1897), «Маруся Богуславка» (1899). В історії української драматургії Старицький відзначається як видатний майстер гострих драматичних ситуацій і сильних характерів.

Проза. В останні роки свого життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурею» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Розбійник Кармелюк» (1903) та інші російською мовою.«Розбійник Кармелюк» вперше опубліковано в газеті «Московский листок», окремою книгою цей роман вийшов у Москві у 1908 році. Українською мовою роман виходив у Львові (1909—1910) та у Чернівцях (1927). У 1927–1928 р.р. під назвою «Кармелюк» роман вийшов у Києві за редакцією Л. М. Старицької. У 1957 та у 1959 роках роман з незначними скороченнями видавало видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». У 1965  р. цей роман випустило видавництво «Дніпро» російською мовою під назвою «Разбойник Кармелюк», а у 1971 році — українською мовою під назвою «Кармелюк». М. Старицький і М. Кропивницький

Сім'я. Дочки — Людмила, Оксана і Марія — також були видатними діячами української культури. Син Юрій (пом. 1936) був юристом, ще одна дочка померла малолітньою.

Сім'я. На відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1903рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник,Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко

Вшанування пам'ятіУ Києві з 2002 року працює музей Михайла Старицького, де драматург мешкав з родиною три останні роки життя[4]. Вулиці, названі ім'ям Михайла Старицького, існують в багатьох містах України.