Презентація "Прийоми маніпуляції: особливості використання у міжособистісному спілкуванні."

Прийоми маніпуляції: особливості використання у міжособистісному спілкуванні.

Розгляд прийомів психологічних маніпуляцій, що використовуються у різних формах міжособистісної взаємодії, дає змогу проілюструвати яким чином люди з вираженими маніпулятивними якостями формують спеціальні аргументаційні моделі. На сьогодні у психологічній літературі виділяється три основні групи маніпулятивних прийомів: організаційно-процедурні, логіко-психологічні та особистісні.

1. Прийоми організаційно-процедурного характеру пов’язані із створенням певних умов, попередньої організацією і специфічним здійсненням процедури міжособистісної взаємодії. Використання таких прийомів ускладнюють процес обговорення для об’єктів маніпулятивного впливу і, відповідно, полегшують його для суб’єкта, який організовує маніпуляцію.

До прийомів організаційно-процедурного характеру відносять: – дозування вихідної інформаційної бази. Матеріали, необхідні для обговорення не надаються учасникам вчасно або даються вибірково. Окремим учасникам обговорень «ніби випадково» роздають неповний комплект матеріалів, а в ході взаємодії з’ясовується, що хтось, на жаль, виявився не в курсі всієї наявної інформації. Втрачаються робочі документи, листи, звернення, записки, що може вплинути на процес і результати обговорення. Здійснюється неповне інформування деяких учасників, що ускладнює для них обговорення, а для інших створює додаткові можливості використання психологічних маніпуляцій. Зворотній варіант – надлишкове інформування, що передбачає підготовку багатьох проектів, пропозицій, рішень, зіставлення яких в процесі обговорення виявляється практично неможливим.

– формування установок шляхом цілеспрямованого підбору виступаючих. Слово надається спочатку тим, чия думка відома та імпонує організатору маніпулятивного впливу або учасникам завчасно підготовлених відповідним чином до виступу. Таким способом на першому етапі здійснюється формування бажаної установки в учасників обговорення. Це пояснюється тим, що зміна створеної первинної установки вимагає великих зусиль, ніж її формування. З цією ж метою обговорення може припинятися на виступаючому, позиція якого більш бажана і відповідає поглядам організатора маніпулятивного впливу.

– подвійний стандарт в нормах оцінювання поведінки учасників дискусій. Одних виступаючих жорстко обмежують у дотриманні регламенту і правил взаємовідносин під час обговорення, іншим дозволяють відходити від них і порушувати встановлені правила. Те ж саме відбувається щодо характеру дозволених висловлювань – одним «вибачають» різкі висловлювання на адресу опонентів, іншим роблять зауваження тощо. При цьому здійснюється згладжування позицій опонентів або, навпаки, проводиться посилення відмінностей в їх позиціях аж до несумісних і взаємовиключних точок зору, доведення обговорення до абсурду.

– «маневрування» порядком обговорення. Для того, щоб легше пройшло «потрібне» питання спочатку «випускається пар» на малозначних і несуттєвих питаннях, а потім, коли всі втомилися або перебувають під враженням попередньої перепалки, виноситься питання, яке хочуть обговорити без посиленої критики. Може бути змінена послідовність обговорення, коли на перше місце виносяться питання і пропозиції не за мірою надходження, а спочатку пропонуються для обговорення більш прийнятні положення, щоб ті, хто сумніваються могли швидше прийняти бажане рішення.

управління процесом обговорення. У публічних дискусіях слово по черзі надається найбільш агресивно налаштованим представникам опозиційних груп, що допускають взаємні образи, які не зупиняються або зупиняються тільки для видимості. В результаті атмосфера обговорення загострюється. Відтак, може бути припинене обговорення актуальної теми або навіть дискредитоване саме питання обговорення. Інший, більш «цивілізований» спосіб переривання процесу обговорення, полягає в тому, що в ключові моменти, коли може бути задоволене небажане рішення, оголошується перерва або учасники переходять до розгляду іншої теми.

обмеження в техніці проведення обговорення. При використанні цього прийому ігноруються пропозиції, що стосуються процедури обговорення, обходяться небажані факти, питання, доводи. Учасникам, які можуть своїми висловами призвести до небажаних змін ходу обговорення, слово не надається. Прийняті рішення фіксуються жорстко, не допускається повернення до них навіть під час отримання нових даних.

– реферування – коротке переформулювання питань, пропозицій, аргументів, в процесі якого відбувається зміщення акцентів в бажану сторону. Одночасно з цим може здійснюватися довільне резюмування, при якому в процесі підведення підсумків відбувається зміна акцентів у висновках, викладі позицій опонентів, їх поглядів, результатів обговорення в бажану сторону.

2. Логіко-психологічні прийоми. Ці прийоми побудовані на порушенні законів логіки або на використанні формальної логіки з метою маніпуляції недостатньо досвідченим об’єктом. Основними логіко-психологічними прийомами є: «порочне коло», коли будь-яка думка доводиться за допомогою її переформулювання; «неповне спростування».

Серед запропонованих опонентом для захисту положень обирається найбільш уразливе, яке піддається жорстокій критиці; прийом дотримання норм, послідовності, логічності висловлювань. Використовується у випадках, коли пропонують дати однозначну відповідь на питання, що вимагає розгорнутої відповіді, і коли однозначність може призвести до неправильного розуміння суті проблеми; «багато питань», коли по одній темі опонентові задають відразу кілька різних або мало сумісних питань; «постулювання істини», коли висновок, твердження робиться без жодного доказу як зрозуміле для всіх.

3. Особистісні прийоми. До цієї групи відносять прийоми, засновані на роздратуванні опонента, використанні почуття сорому, неуважності, приниженні особистих якостей, лестощів, грі на самолюбстві та інших індивідуально-психологічних особливостях людини. Діючи таким чином і прагнучи уникнути небажаного обговорення, маніпулятор-опонент може підкреслювати негативні риси особистості об’єкта маніпулятивного впливу як неосвіченість, необізнаність в певній галузі.

Серед особистісних прийомів виділяють: – роздратування опонента, виведення його з рівноваги насмішками, несправедливими звинуваченнями та іншими способами, доки він не “закипить”. Успіх маніпуляції буде ще більшим, якщо опонент прийде в стан роздратування, зробить помилкову, невигідну заяву в дискусії або обговоренні

– власне піднесення або самовихваляння. Ця маніпуляція є непрямим прийомом приниження опонента. В даному випадку відбувається підвищення психологічної значущості за рахунок вагомих доводів. – використання незнайомих для опонента слів, теорій і термінів. Маніпуляція вдається, якщо опонент посоромиться перепитувати і зробить вигляд, що він сприйняв ці доводи, зрозумів значення незрозумілих для нього термінів.

– зрив або відступ від обговорення. Така маніпуляція здійснюється з використанням демонстративної образи, провокуванням конфлікту, різноманітними прийомами виведення опонента з рівноваги, коли обговорення перетворюється на звичайну лайку абсолютно не пов’язану з початковою темою. – прийом «паличні доводи». Якщо переслідується мета перервати обговорення, психологічно придушити опонента, перш за все тому, що перемогти за допомогою звичайних аргументів шансів практично немає, то використовується так званий «аргумент до городового». Він побудований на відсиланні до «вищих інтересів» без аргументації причин за якими до них апелюють. – «Читання в серцях», застосовується в двох основних варіантах (так звана позитивна і негативна форми). Увага аудиторії, оточуючих осіб переводиться від змісту доводів опонента на його нібито приховані причини і мотиви.

Дякуємо за увагу!