Про математику і математиків

САМБІРСЬКА ГІМНАЗІЯ № 1

імені Тараса Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

«Про математику і математиків»

/Матеріал для проведення учнівських групових проектів, вечорів цікавої математики тощо /,10 клас.

 

 

 

 

 

Підготувала вчителька математики

Думич Любов Іванівна.

 

 

 

 

 

Самбір.2024.

 

Тема. Проект «Про математику і математиків»

Мета: а) ознайомити учнів з життям і діяльністю видатних вчених-математиків, які зустрічаються на уроках, з цікавими моментами у їхньому житті. На їх прикладі показати значення особистості у розвитку науки і освіти, , важливий вклад наукових досягнень у розвитку економіки і культури народу.

б) формувати і розвивати глибокі пізнавальні інтереси до фізико-математичних наук, історії, логічне мислення, кмітливість, вміння зосередити увагу, організувати свою роботу, розв’язувати важливі життєві задачі.

Обладнання: портрети вчених –математиків. На дошці написані вислови видатних людей про математику. Проектор.

План

1. Вступне слово вчителя.
2. Захист проектів

•          Шкотська школа Стефан Банах
•          М.Остроградський
•          Фалес Мілецький
•          Піфагор
•          Гаус
•          Евклід
•          Ейлер
•          Вієт
•          Ньютон
•          Архімед
•          Тарталья
•          Декарт

3. Підсумок роботи.

 

Вступ

Математика, як наука пройшла довгий шлях свого розвитку. Вона належить до тих галузей людської діяльності, які сприяють розвитку здібностей і талантів людини.

Уся наука і математика не мислимі без людей, які внесли свій вклад, залишили в ній слід свого неповторного «Я», без яких рівень людського пізнання був би набагато нижчий. Відомий інженер Чаплигін, спілкуючись зі своїми учнями говорив: «Вивчайте математику і все будете знати».

Відомий вчений Штенгауз про вплив математики на особистість писав: «Математик це зробить краще».

А зараз ознайомимося з історією розвитку математики і відомими математиками. Почнемо з історії розвитку математики на наших теренах.

СТЕФАН  БАНАХ

У 20-30-х рр. XX ст. місто Львів було справжньою світовою математичною столицею. У той час у його закладах працювали такі легендарні математики, як Казимир Куратовський, Станіслав Мазур, Владислав Орліч, Вацлав Серпінський, Станіслав Улам, Юліуш Шаудер, Гуґо Штейнгауз і багато інших. Кваліфікація науковців Львова була настільки високою, що всесвітньо відомий математик, автор видатних теорем у математичній логіці та теорії множин Альфред Тарський не пройшов за конкурсом на вакантну посаду професора Львівського університету.

Математики Львова створили міцний науковий колектив, відо­мий як «львівська математична школа». її керівником вважають геніального математика Стефана Банаха.

Сьогодні С. Банаха в усьому світі з цілковитою підставою вважають засновником функціонального аналізу. Один з перших у світі підручників з цієї дисципліни написано самим С. Банахом. Багато результатів С. Банаха та введених ним понять стали кла­сичними. Наприклад, досліджені ним множини одержали назву «простори Банаха» і зараз входять до необхідного мінімуму знань кожного студента-математика, фізика, кібернетика тощо.

Розповідають, що багато теорем львівські математики дово­дили... у кав'ярні. С. Банах з учнями облюбували «Шкотську (шотландську) кав'ярню», де маленькі столики мали мармурове покриття — дуже зручне для запису математичних формул і тео­рем. Господар кав'ярні був незадоволений таким свавіллям на­уковців, але ситуацію врятувала дружина С. Банаха, яка придбала великий зошит для записів. Так з'явилася знаменита «Шкотська книга» — збірка математичних проблем, над якими працювала група С. Банаха. Як винагороду за розв'язання складних задач автори з гумором пропонували коли кухлі пива, коли вечерю в ресторані. Так, одна з проблем, за яку автор пообіцяв живого гусака (1936 р.), була розв'язана лише в 1972 р., тоді ж і було вручено винагороду.

Проблеми, поставлені в «Шкотській книзі», вважають на­стільки важливими і складними, що кожний, кому вдасться розв'язати хоча б одну з них, одразу дістає світового визнання. Сама ж «Шкотська книга» є однією з найвідоміших і найцінні­ших реліквій світової науки.

 

 

МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ОСТРОГРАДСЬКИЙ

 

Видатний український математик Михайло Васильович Остроградський народився в селі Пашенівка на Полтавщині. У 1816- 1820 рр. він навчався в Харківському університеті, а потім удо­сконалював математичну освіту, навчаючись у таких великих учених, як П'єр Симон Лаплас (1749—1827), Симеон Дені Пуассон (1781-1840), Огюстен Луї Коші (1789-1857), Жан Батіст Жозеф.

Серед величезної наукової спадщини, яку залишив нам Михайло Остроград- ський, значну роль відіграють роботи, пов'язані з дослідженням тригонометрич­них рядів і коливань. Багато важливих математичних теорем сьогодні носять ім'я Остроградського.

Крім наукових досліджень, Остроградський написав низку чудових під­ручників для молоді, зокрема «Програму і конспект тригонометрії». Сам Остро- градський надавав питанню викладання тригонометрії такого значення, що це стало предметом доповіді в Академії наук.

Науковий авторитет Остроградського був настільки високим, що в ті часи, відправляючи молодь на навчання, казали: «Ставай Остроградським!» Це побажання актуальне і сьогодні, тому: «Ставай Остроградським!»

 

Фалес Мілетський

(624 - 547р. до н. е.)

Один з перших відомих в історії математиків, "батько грецької науки”, геометр, філософ, астроном, політик, засновник так званої Іонійської школи. Родом з Мілета. Займався торгівлею, яка привела його у Єгипет, де він ознайомився з єгипетською наукою. Передбачив сонячне затемнення 23.05.585р. до н.е.

Фалесу належить відкриття і строге доведення таких теорем:

1.         Вертикальні кути рівні.
2.         Кути при основі рівнобедреного трикутника рівні.
3.         Діаметр ділить круг пополам.
4.         Кут вписаний у півколо прямий.
5.         Якщо сторона і прилеглі до неї кути одного трикутника відповідно дорівнюють стороні і прилеглим до неї кутам другого трикутника, то такі трикутники рівні.

6. Якщо на одній стороні кута відкласти рівні між собою відрізки і через їх кінці провести паралельні прямі, які перетнуть другу сторону кута, то утворені на ній відрізки рівні між собою.

Піфагор

580-500 рік  н.е.

Давньогрецький математик, філософ, ідеаліст. Розробив теорії паралельних прямих та суми кутів у трикутниках, чотирикутниках та многокутниках.

Створив вчення про подібність, довів теорему, названу його ім’ям. Відкрив ірраціональні величини, вирішив задачі по здвоєнню куба, поділу кута на 3 рівні частини та квадратури кола за допомогою циркуля та лінійки. Вважав Землю кулею, що розташована в центрі Всесвіту, а сам Всесвіт розглядав як гармонійну систему чисел та відношень.

Народився Піфагор близько 580 р.  н.е. на о. Самос  на узбережжі Середземного моря в багатодітній купецький сім'ї.  Тому його ще називали Піфагором Самоським. З ім’ям Піфагора пов’язано дуже багато подій і легенд. Коли йому виповнилося 18 років то за звичаями того часу, він почав подорожувати. Перш за все поїхав у Мілету, щоб зустрітися з філософом і мислителем Фалесом. Вчений зустрів його ласкаво, щиро, поділився знаннями, жалівся на старість і слабке здоров’я. Тому відмовився навчати його і порадив їхати до Єгипту, щоб навчитись там у жерців.

Місто Кронтон. Тут починається славний період біографії Піфагора. Сорок років - вершина творчих сил людини — став часом розквіту філософії Піфагора. В Кротоні Піфагор розпочав свою педагогічну діяльність. Тут він організував школу, члени якої зобов’язувалися вести піфагорійський спосіб життя. Це було одночасно і релігійне братство, і політичний клуб, і наукове товариство. Школа і Піфагор дуже швидко завоювали велику; популярність. Піфагора вважали пророком, а школа стала провідним центром духовного і суспільного життя.

Не лише сила характеру особистості і мудрість Піфагора, але і висока моральність і духовність проповідуваних ним ідей і життєвих принципів притягувала до себе однодумців.Ці ідеї і на сьогоднішній час актуальні і гідні наслідування.Система морально-етичних правил була зібрана в своєрідний моральний кодекс піфагорійців «Золоті вірші».Вони переписувались і доповнювались на протязі усієї тисячолітньої історії античності, а потім і в епоху середньовіччя та Відродження.Актуальні вони і тепер.

Піфагорійці з однаковою наполегливістю турбувалися і про духовний розвиток і про фізичний. В них був особливий режим дня, де обов’язково виділявся час для гімнастичних вправ.

Не випадково до наших днів дійшли імена олімпійських переможців, серед яких багато кронтонців.

Саме Піфагор був чемпіоном у кулачному бою на 58 олімпійських іграх. Його наставник Фалес був сильним уболівальником і помер на трибуні олімпійського стадіону під час бою Піфагора.

Сам Піфагор помер у 80 р. насильницькою смертю випадково під час повстання. У 1940 р. було надруковано книгу, в якій є 370 різних способів доведення теорій Піфагора. Серед них є доведення, яке запропонував президент США Гарфінд.

 

Йоган Карл Фрідріх Гаус

Карл Фрідріх Гаус народився 30 квітня 1777 р. у Брауншвейгу — одному з німецьких князівств, які на той час ще не були об'єднані в єдину централізовану державу. Батько Карла спочатку працював слюсарем, а згодом став садівником, суміщаючи це заняття з обов'язками рахівника в торговельній конторі якогось купця. Він був людиною суворою, навіть грубою. Мати Карла була дочкою каменяра; від природи вона була жінкою розумною, розважливою, доброю і веселою. Карл був її єдиною дитиною, і вона безмежно та щиро любила його. Син відповідав їй такою самою гарячою любов'ю. Від матері він успадкував розважливість і м'яку вдачу.

Читати і писати Карл навчився сам; йому досить було знати лише кілька букв, підказаних матір'ю, щоб цілком оволодіти технікою читання. Вже в ранньому дитинстві у хлопчика виявились особливі здібності до математики. Пізніше він сам жартома говорив: «Я навчився рахувати раніше, ніж розмовляти». Розповідають про такий випадок. Якось до батька Карла зібралися товариші по роботі, щоб розподілити зароблені за тиждень гроші. Тут же був і трирічний Карл. Коли батько закінчив розрахунки, які він проводив уголос, щоб усі чули їх, і оголосив наслідки, Карл вигукнув: «Татку, ти помилився!» Присутні були вражені заявою малої дитини, але батько підрахував усе спочатку. Коли він назвав нову цифру (а раніше він справді зробив помилку), Карл радісно вигукнув: «Тепер правильно!» Дуже важливе значення має доведена Гаусом у 1799 р. основна теорема алгебри про існування кореня алгебраїчного рівняння. На основі цієї теореми доведено таку властивість рівнянь: «Алгебраїчне рівняння має стільки коренів дійсних чи комплексних, скільки одиниць у показнику його степеня». За працю, в якій доведено ці теореми, Гаус дістав звання приват-доцента.

У першій частині праці «Арифметичні дослідження» Гаус глибоко проаналізував питання про так звані «квадратичні лишки» і вперше довів важливу теорему з теорії чисел, яку він назвав «золотою теоремою» про «квадратичний закон взаємності». Можна без перебільшень сказати, що теорія чисел, як наука, почала своє справжнє існування саме з досліджень Ґауса. «Арифметичні дослідження» Гауса в математичній науці створили цілу епоху, а Гаус був визнаний найвизначнішим математиком світу.

В алгебрі Гауса цікавила насамперед основна теорема. До неї він не раз повертався і дав понад шість різних її доведень. Усі вони були опубліковані в працях ученого у 1808—1817рр.

Евклід

близько 365-300 р. до н.е.

 

Давньогрецький  математик, учень Платона автор теоретичного трактату з математики «Начала», у якому систематизував майже всі попередні відомості і заклав базу для їх подальшого розвитку. Праця складається із 13 книг. Тут є найважливіше положення про будову  трикутників, їхні сторони, кути і площі, є теорія раціональних величин і цілих чисел. Дано основи стереометрії.

Створив евклідову геометрію, в якій аксіоматичним методом  вивчаються найпростіші просторові форми і відношення. Визначив вихідні відношення, які беруться без доведення – незалежність, порядок, рух, неперервність, паралельність – між основними поняттями – точка, пряма, площина. Підручником геометрії користувалися до ХХ сторіччя.

Одного разу цар Платомей запитав у Евкліда, чи немає в геометрії коротшого шляху для її вивчення. На що вчений відповів: «Для царів немає окремого шляху в геометрії».

 

ЛеонардЕйлер

(1707-1783)

ЛеонардЕйлер (Euler, Leonhard) (1707- 1783) входить в першу п'ятірку найбільших математиків всіх часів і народів. Народився в Базелі (Швейцарія)

15 квітня 1707 в сім'ї пастора і провів дитинство в сусідньому селищі, де його батько отримав парафію. Тут на лоні сільської природи, в благочестивій обстановці скромного пасторського будинку Леонард отримав початкове виховання, що наклала глибокий відбиток на всю його подальше життя і світогляд. Навчання в гімназії в ті часи було нетривалим.

Восени 1720р. тринадцятирічний Ейлер поступив в Базельський університет, через три роки закінчив нижчий - філософський факультет і записався, за бажанням батька, на теологічний факультет. Влітку 1724р. на річному університетському акті він прочитав латинською  мовою трактат про порівняння картезіанської і ньютоніанської філософії. Проявивши інтерес до математики, він привернув до себе увагу Йоганна Бернуллі. Професор почав особисто керувати самостійними заняттями юнака та невдовзі публічно визнав, що від  проникливості і гостроти розуму юного Ейлера він очікує найбільших успіхів.

Ейлер вніс великий внесок у розвиток математичного аналізу. Він належить до числа геніїв, чия творчість стала надбанням всього людства. Досі школярі всіх країн вивчають тригонометрію і логарифми в тому вигляді, який надав їм Ейлер. Студенти проходять вищу математику за інструкціями, першими зразками яких були класичні монографії Ейлера. Він був насамперед математиком, але він знав, що грунтом, на якому розквітає математика, є практична діяльність. Він залишив нам найважливіші праці з різних галузей математики, механіки, фізики, астрономії і ряду прикладних наук. Важко навіть перелічити всі галузі, в яких працював великий учений.

Франсуа Вієт

(1540 - 1603 )

Велика заслуга у створенні системи алгебраїчної символіки і вдосконалення на її основі теорії алгебраїчних рівнянь належить видатному французькому математику Франсуа Вієту. Адвокат, політичний діяч при дворі короля Генріха ІІІ, а згодом Генріха ІV. Зумів розшифрувати тайнопис, яким користувалася Іспанія. За всі поразки, одержані через це, іспанська інквізиція оголосила Вієта богохульником і присудила до спалення на вогнищі. В шкільному курсі алгебри користуємося теоремою Вієта для коренів квадратного рівняння

де х₁і х₂- корені рівняння.

 

Архімед

Архімед народився і прожив більшу частину життя в Сіракузах на острові Сицилія, самоуправній колонії ВеликоїГреції. Його батьком був математик і астроном Фідій який, за свідченнями Плутарха. доводився близьким родичем сіракузькому тирану Перону. Батько прищепив синові ще в ранні роки цікавість до математики, механіки й астрономії. Для навчання Архімед відправився в Александрію — науковий і культурний центр елліністичного світу.

Деякі твори Архімеда дійшли до нас, але значна частина їх не збереглася. Про їх зміст дізнаються з творів інших вчених, Архімед зробив величезний внесок в розвиток математики. Спіраль Архімеда, яку описує точка, яка рухається по колу, що обертається, стояла окремо серед численних кривих, відомих його сучасникам. Архімед навчився знаходити дотичну до своєї спіралі (а його попередники вміли проводити лише дотичні до конічних перетинів), знайшов площу її витка, а також площу еліпса, поверхні конуса і кулі, об'єми кулі і сферичного сегменту у праці «Про коноїди і сфероїди». Особливо він пишався відкритим ним співвідношенням об'єму кулі і описаного навколо неї циліндра, що дорівнює 2:3 у праці «Про кулю і циліндр». Архімед багато займався і проблемою квадратури круга. Серед його досягнень у фізиці, — заснування гідростатики, статики та пояснення принципу важеля. Йому приписують винайдення новаторських механізмів, включно з облоговими машинами та гвинтовим насосом, що названий на його честь. Сучасними експериментами перевіряли твердження, що Архімедові машини могли піднімати кораблі в повітря та підпалювати їх за допомогою набору дзеркал.

Архімед, як правило, вважається найвидатнішим математиком античності та одним з найвидатніших всіх часів. Він використовував метод вичерпування, щоб розрахувати площу обмежену дугою параболи шляхом розрахунку суми нескінченного ряду і дав надзвичайно точне наближення числа пі. Він також винайшов спіраль, що носить його ім'я, формули для розрахунку об’ємів поверхонь обертання та оригінальну систему для вираження дуже великих чисел.

Архімед помер під час облоги Сіракуз, вбитий римським солдатом, попри виданий наказ не заподіювати йому шкоди. Цицерон описує свій візит на могилу Архімеда, яку увінчувала сфера вписана в циліндр. Архімед довів, що сфера має дві треті від площі та об'єму описаного циліндра (включно з його основами) і вважав це одним з своїх найбільших математичних досягнень.

В часи античності Архімед був більше відомий через свої винаходи, а не математичні роботи. Математики з Александрії читали та цитували його, проте перша повна компіляція була зроблена тільки 530 р. н. е. Ісидором з Мілету, тоді як коментарі праць Архімеда написані Євгокієм в шостому столітті н. е. вперше відкрили їх для широкої аудиторії. Ті кілька письмових копій Архімедових робіт, які вціліли протягом Середніх віків, були впливовими джерелами ідей для науковців в часи Ренесансу. Завдяки віднайденому в 1906 році Палімпсесту Архімеда, де були раніше невідомі його роботи, вдалося пролити світло на те, як він отримував математичні результати.

Рене Декарт

(1596 – 1650)

Народився в маленькому французькому містечку в старовинній дворянській сім'ї. На другому році залишився без матері і кволого, хворобливого хлопчика виходила нянька, якій він потім виплачував пожиттєву пенсію. Був виключно здібним, захоплювався поезією, математикою за її строгість та лаконічність, філософією. Закінчив єзуїтський коледж, згодом вивчав юридичні науки, поступив на військову службу. Військова кар’єра дозволила Декарту побувати в Німеччині, Італії, Голландії і там особисто познайомитися з багатьма вченими. Його наукова спадщина присвячена дуже багатьом питанням у філософії, фізиці, біології, астрономії, математиці. Запропонований ним метод координат відкрив шлях у математику змінним величинам. Відкрив ряд кривих, які широко застосовуються у самій математиці, математичному природознавстві і техніці. Це логарифмічна спіраль, овали Декарта, декартів лист (квітка жасмину). У шкільному курсі вивчаємо розділи декартової геометрії.

Був надзвичайною людиною, зробив дуже багато для людства в цілому, держави та можновладців. Ним захоплювались, він став модою. Йому присуджували почесні звання та мало давали грошей. Світ, у якому він жив, був неспокійним. Це все тривожило і лякало Декарта. На запрошення шведської королеви поселився у Стокгольмі, їздив на заняття з філософії до королеви у холодній кареті, простудився і помер. Оскільки у Стокгольмі не було католицького цвинтаря, то його поховали там, де ховали бездомних і нехрещених дітей. Таке життя.

 

 

 

 

 

Цікаві моменти з життя відомих математиків

Серед видатних вчених різних національностей є представники і з України - це Остроградський, Вороний і Боголюбов, Ляпунов, Банах, Кулик, Антропольський, Фущич, Самійленко, Перестук, Парасюк, Ядренко, Скороход та інші. В Україні існують такі передові математичні школи: київська, львівська, одеська, харківська, дніпропетровська, донецька.

Майбутні вчені народжувались у різних сім'ях: багатих і бідних, безрідних і знатних. По-різному складалося життя і проходило дитинство цих великих у майбутньому людей. Дехто жив у розкошах, а дехто потерпав від злиднів і труднощів. У зрілому віці деякі жили у славі, а інших не розуміли їхні ж сучасники і велич їхніх праць була визнана лише набагато пізніше, після смерті. Деякі вчені незалежно один від одного робили однакові винаходи, а потім все життя сперечались за авторство.

Зазирнемо в дитинство окремих видатних математиків.

ЖанД'Аламбер (Лерон). Початок його життя, як у поганому романі: листопад, ніч, мороз, заметіль. На східцях церкви св. Жана лежав маленький згорточок, що тихенько здригався і попискував. Його знайшов поліцейський, який побачив, що було немовля в дорогій ковдрі. Виявилось, що це був хлопчик. Його віддали на виховання у  багатодітну сім'ю скляра. Хлопчика назвали Жаном Пероном (тобто Жаном Круглим) за іменем церкви, де його знайшли. Ставши дорослим, він сам собі вигадав ім'я: Жан Лерон Д'Аламбер.

НікколоТарталья. Справжнє прізвище вченого - Фонтана. Народився у бідній родині. Коли місто окупували французи, батько Нікколо загинув. Солдати грабували, палили, вбивали. Маленького Нікколо тяжко поранили і викинули у вікно, при цьому пошкодили йому щелепу, у нього був розсічений язик. Матері пощастило врятувати життя сина, але вільно говорити Нікколо вже ніколи не міг, мова його була вкрай незрозумілою, від чого він і дістав прізвисько Тарталья, тобто заїка.

По-різному відомі математики здобували освіту. Більшості з них пощастило навчатися у кращих вчителів, у престижних школах. Великий вплив на своїх дітей мали їхні освічені батьки. Але багато хто не мав такої можливості через злидні та інші труднощі, а тому таким дітям ^і довелося здобувати освіту самотужки. Візьмемо, наприклад, одну з шкіл.

Піфагорійський союз. Цей союз був одночасно і філософською школою, і політичною партією, і релігійним братством. Статут піфагорійського союзу був дуже суворим. Кожний, хто вступав до нього, відмовлявся від особистої власності на користь союзу, зобов'язувався не проливати крові, не вживати м'ясної їжі, берегти таємницю вчення свого вчителя. Членам школи заборонялось навчати інших за винагороду.

Для стародавніх греків математика була насамперед геометрією. А тому над дверима Академії, де Платон навчав своїх учнів, було зроблено напис: «Нехай сюди не входить ніхто, хто не знає геометрії».

Одного разу цар Птолемей запитав у Евкліда, чи немає в геометрії коротшого шляху для її вивчення, ніж той, що пропонує Евклід. На що вчений відповів: «Для царів немає окремого шляху в геометрії».

Про феноменальну пам'ять Пуссена існує легенда: однієї безсонної ночі він обчислив у пам'яті 27 цифр квадратного кореня із 5 3-цифрового числа, а ранком записав їх.

Обдаровані від природи діти з'являються у всі часи і серед всіх народів:

Дазе називали людиною-рахівником. У 15 років він виступав перед публікою. Боголюбов у 14 років став студентом Академії наук.

Ейлер у 20 років дістав запрошення до Петербурзької Академії наук, у 26 років його обрали академіком.

Гамільтон у 3 роки читав, у 5 років знав три мови, у 10 років став студентом, у 12 років знав 12 мов, у 22 роки став професором.

Фрідман займався наукою у 6 класі.

Грін, навпаки, тільки у 40 років вступив до університету.

Деякі жадібні до знань діти, не маючи можливості здобути освіту, були самоучками. Ось деякі факти.

Тарталья через бідність залишив школу, вивчивши абетку тільки до букви К. Потім самостійно опанував грамоту, оволодів латиною і грецькою мовою, математикою. Не маючи паперу для вправ, він свої записи обчислення робив на надгробках одного із затишних кладовищ.

Софі Жермен батьки не дозволяли займатися математикою, якою вона захоплювалась. Софі писала свої виклади таємно ночами під ковдрою.

Еварист Галуа, ще коли був хлопчиком, прочитав першу математичну книжку, що потрапила до його рук, - це була «Геометрія» Лежандра. Прочитав її так, як інші читають роман.

Щодо здоров'я великих вчених: одні вчені мали добре здоров'я, інші хворіли (хто з дитинства, хто уже в зрілому віці). Є серед вчених і довгожителі, і ті, хто пішов з життя в ранньому віці, дехто від хвороб, які тоді були невиліковні.

Є вчені, які померли своєю смертю, а є й ті, що загинули насильницькою смертю.

Загинули від хвороби:

від запалення легенів - Декарт, Больцман, Ковалевська;

від чуми - Шикард;

від серцевого нападу - Лузін;

від злиднів і хвороб - Абель;

у стані, близькому до психозу, - Больяй.

Померли насильницькою смертю: Піфагор - випадково під час повстання: Архімед - від руки римлянина під час облоги Сиракуз: Гіпатія - вбили християнські фанатики; Вільмес - спалили інквізитори; Банах - загинув у фашистських застінках; Галуа - загинув на дуелі в 20 років, Ляпунов - самогубство. Ось деякі витяги з цього приводу.

Нестриманість і дратівливість Больяя, успадковані ним від матері, спричиняли його сварки з товаришами, які закінчувалися поєдинками. Було навіть таке, що одного дня його викликали на дуель відразу 12 офіцерів.

У 24 роки Паскаля розбив параліч (в дитинстві його покусав скажений пес). Він ледве пересувався на милицях, але й далі працював. Здавалося, дух цієї людини переміг її немічну плоть. Потім здоров'я Паскаля то поліпшувалось, то погіршувалось. Коли йому стало краще, він зібрався одружитися, але нещасний випадок (карету понесли коні) зовсім вибив Паскаля із нормального життя. З цієї миті, можна вважати, він помер, хоча прожив іще 8 років. Він сидів одягнений у волосяницю, утикану цвяхами, жовтий, худий, мовчазний. Паскаль помер на 39-му році життя.

Під час німецької окупації Стефана Банаха замучили фашисти: його кинули до в'язниці, де вчений був використаний як донор для годування вошей з метою виготовлення протитифозної сироватки.

Окремо слід поговорити про довгожителів серед вчених математиків. Якщо за точку відліку взяти 70 років, то до цього віку і довше дожили такі вчені, як: Кулик, Вінер, Лейбніц (по 70 років); Фішер (72); Чаплигін (73); Кардано і Архімед (по 75); Ейлер (76); Гулак (77); Лагранж (77); Галілей (78); Платон (80); Вівіані (81); Жордан(84); Діофант (84); Пуссен (87); Гаусс(88); Піфагор (90); Фалес (до 100 років).

Математика ставала в нагоді вченим при виконанні складних завдань у різні часи.

Знання математики допомогли французу Вієту розкрити шифр у листуванні іспанського короля Філіппа II під час війни Франції з Іспанією, чим він прискорив перемогу Франції. За це іспанська інквізиція оголосила Вієта чаклуном і боговідступником і присудила його до спалення на вогнищі.

Архімед за допомогою математичних розрахунків сконструював силу-силенну всіляких механізмів, які настільки допомагали у війні проти римлян при облозі Сиракуз, що Марцелло вимушений був сказати: «Треба припинити війну проти геометра». Пізніше тільки зрада допомогла римлянам увійти до Сиракуз.

Для багатьох вчених математика була сенсом життя. Тяжко хворий Боссю так ослаб, що не подавав ніяких ознак життя. Коли над ним схилились його друзі, які вже думали, що він помер, один з них зауважив: «Зачекайте! Боссю,скажи,скільки              буде сім помножити на дев'ять?». Тяжкохворий, не розплющуючи очей, ледь чутно сказав: «63». Друзі зраділи: «Раз обчислює, значить живе».

Тяжкохворому Вороному забороняли займатися обчисленням і взагалі математикою. Він і сам розумів, що не повинен цього робити, та водночас казав лікарям: «Як ви не розумієте, що заняття математикою - це і є життя, а інакше для чого ж тоді жити».

Коли на одній вченій раді постало питання, якому предмету у програмах віддати перевагу - мові чи математиці, піднявся мовчазний Гіббс і сказав: «Математика - це мова».

Про те, що математика може все, влучно сказав Чаплигін у розмові з майбутніми інженерами: «Вивчайте математику, все будете знати». Штейнгауз зазначав, що коли двом різним людям доручити виконати якусь одну справу, то її краще зробить математик.

Вчені-математики за різних часів не знаходилися осторонь політичних подій, вони брали в них активну участь. Деякі виступали проти релігії, проти існуючого уряду і потерпали від цього.

Больцман виступав проти уряду. За ці виступи його звільнили з роботи, віддали під нагляд поліції.

Галуа був революціонером, публічно виступав проти королівського режиму. Його супротивники призвели до ситуації, що спричинила дуель, на якій він і загинув у 20 років, встигнувши за свій короткий вік зробити дуже багато в царині математики.

Марков (батько) виступав проти царських сатрапів.

Лузін був революціонером.

Галілей під натиском інквізиції відрікся від «єресі Коперніка», і ще ходить легенда, що, піднімаючись з колін, він сказав: «А все ж таки вона обертається» (маючи на увазі Землю).

Вільмес Паоло мав необережність у присутності інквізитора Торквемади сказати, що він знає, як розв'язуються рівняння четвертого степеня, які, за словами Торквемади, самим Богом були заховані від людей. За це Паоло було заарештовано, після страшних тортур його спалили за вироком іспанської інквізиції.

Шикарда за винахід лічильної машини (арифмометра) інквізиція засудила до церковного каяття. Машину спалили.

Лобачевському за його атеїзм, волелюбний характер загрожували бути звільненим з університету і відданим у солдати.

Ейнштейну за часів перебування Гітлера при владі винесли заочно смертний вирок.

Янішевський відмовився прийняти присягу на вірність австрійському уряду, змушений був переховуватись.

Платона правитель Сиракуз Діонісій-старший продав у рабство.

Гіпатію з Александрії християнські фанатики вбили за те, що вона не прийняла їхньої віри.

На прикладах з життя видатних учених слід вчитися виховувати у собі чуйність, людяність, мужність.

Безу повинен був прийняти екзамен у двох своїх учнів, що захворіли на віспу. Сам Безу не хворів на віспу і дуже цього боявся. Але розумів і те, що коли учні не складуть іспит, то втратять рік навчання. Забувши про свої страхи, він поїхав до хворих, проекзаменував їх і був задоволений, бо його жертва не була марною.

Лобачевський помітив в одній із крамниць хлопчика який кожної вільної хвилини щось обчислював. Як виявилось, це був сирота, якого господар привіз з Італії. На запитання Лобачевського, чи хоче хлопчик навчатися, той з радістю відповів:              «Так»

Лобачевський домовився з господарем і, забравши хлопчика, віддав його до гімназії. Закінчивши гімназію, здібний учень закінчив і університет. В майбутньому він став професором фізики.

 Янішевський роздавав бідним свій одяг, згодом на власні кошти відкрив притулок для сиріт і весь час утримував його. Після смерті своє тіло заповідав віддати до університетської клініки.

Математика - чудова наука.

Олександр з Вільдьє написав пісню про алгоритм, яка складається з 2645 віршів.

Леонардо даВінчі назвав механіку «раєм математичних наук».

У XVст. арифметику називали «малим мистецтвом», а алгебру - «великим мистецтвом».

Ньютон сказав про математику, що вона подібна до сварливої жінки, якщо хто захоче з нею поспілкуватися, то повинен весь час сперечатися.

Магницький одержав своє прізвище від Петра І за велике прагнення де математики.

Бурбакі- це псевдонім, під яким виступала ціла група вчених математиків.

Лагранжа за велику ерудицію Наполеон назвав «Хеопсовоюпірамідою математичних наук».

Гаусса називали «королем математики» навіть його сучасники.

Вієта називали «батьком алгебри».

Вінера називали «батьком кібернетики».

Чи знаєте ви, що...

Чи знаєте ви, що Шарль Перро, автор «Червоної Шапочки», написав казку «Любов циркуля і лінійки»?

Чи знаєте ви, що Наполеон Бонапарт писав математичні роботи і один геометричний трактат називається «Задача Наполеона»?

Чи знаєте ви, що одна з кривих ліній називається «Локон Аньєзі» на честь першої у світі жінки-професора математики Марії Гаетани Аньєзі?

Чи знаєте ви, що Л. М. Толстой, автор роману «Війна і мир», писав підручники для початкової школи і, зокрема, підручник арифметики?

Чи знаєте ви, що одна з мов програмування називається Ада на честь Ади Лавлейс, однієї з перших програмісток, яка працювала з математичними машинами і була дочкою відомого англійського поета Джорджа Байрона?

Чи знаєте ви, що квітку гортензію назвали на честь Гортензії Лепот, відомої обчислювальниці, що складала математичні таблиці? Вона привезла цю квітку з Індії.

Чи знаєте ви, що англійський математик Дж. Сильвестр написав сонет «Небесна муза», який він присвятив першій російській жінці-математику Софії Василівні Ковалевській?

Чи знаєте ви, що всі сучасні підручники з геометрії укладено на основі відомих «Начал» Евкліда, які написані в IV ст. до н. є.?

Чи знаєте ви, що великий Евклід сказав царю Птолемею: «В геометрії немає царської дороги»?

Чи знаєте ви, що М. Ю. Лєрмонтов цікавився математикою і міг до пізньої ночі розв'язувати яку-небудь математичну задачу?

 Чи знаєте ви, що Піфагор був переможцем з кулачного бою на 58-х Олімпійських іграх, які проходили в 548 році до н. є., а потім перемагав ще на декількох Олімпіадах?

Чи знаєте ви, що знаменитий Фалес був спортивним уболівальником і помер на трибуні олімпійського стадіону під час бою Піфагора?

Чи знаєте ви, що в 1940 році було надруковано книгу, в якій є 370 різних способів              доведення теореми Піфагора, а серед них              є доведення, яке запропонував президент США Гарфілд?

Чи знаєте ви, що англійська королева, прочитавши книгу Льюїса Керрола «Аліса в Країні див», так зацікавилась нею, що наказала принести їй всі книжки цього письменника, але була розчарована, тому що в інших книгах були математичні формули?

Чи знаєте ви, що зібрання творів Леонарда Ейлера становить 75 великих томів, і якщо кожного дня переписувати по десять годин його роботи, то не вистачить 76 років?

Чи знаєте ви, що Франсуа Вієта майже було відправлено на вогнище за те, що йому пощастило розшифрувати таємне листування іспанського уряду з командуванням своїх військ? Іспанці вважали, що розкриття їхнього шифру людському розуму не під силу і Вієтові допомагав сам Сатана.

Чи знаєте ви, що аристократи-театрали просили французького короля нагородити Рене Декарта, який першим запропонував метод нумерації крісел по рядах і місцях? Але король відповів: «Так, те, що винайшов Декарт, - чудово і гідно нагороди, але дати її філософу?! Ні, це вже занадто!»

Чи знаєте ви, що теорему Піфагора називали «ослячим мостом»? Учнів, що запам'ятовували теорему без розуміння, називали віслюками, оскільки вони не могли перейти через міст - теорему Піфагора.

Одного разу до відомого математика А.М, Колмогорова звернулися будівельники однієї з гідроелектростанцій за порадою. Вони повідомили, що швидка течія не дає змоги перекрити русло річки звичайним способом. Тому будівельники хотіли знайти форму кам'яних брил, якими можна було б зупинити течію річки. Учені зробили розрахунки і встановили, Що річку потрібно перекрити бетонними тетраедрами і їх повинно бути сім з половиною тисяч. Будівельники засумнівалися в правильності розрахунків математиків і, щоб уникнути помилки, спочатку подвоїли кількість пірамід, а потім добавили ще трохи зайвих і приготували аж тридцять п'ять тисяч пірамід. Кинули в річку сім з половиною тисяч, і цього було досить, щоб перекрити течію річки. А решта пірамід залишилася на березі, як пам'ятник тим, хто не вірить в математику.

Відомий польський математик Гую Штейнгауз жартома стверджував, що існує закон, який формулюється так: «Математик це зробить краще». Це значить, що коли доручити двом особам, одна з яких є математиком, виконати незнайому їм роботу, то результат завжди буде таким: математик виконає її краще.

Відомого математика Д. Гілберта якось спитали про долю одного з його учнів, який колись подавав великі надії. «А, це той... - згадав Гілберт,- він став поетом, для математика у нього занадто мало уяви».

Відомому математикові Остроградському спала на думку якась незвичайно приваблива математична ідея в ту мить, коли він ішов однією з вулиць Петербурга. Тоді він почав списувати формулами те, що вважав за чорну дошку в аудиторії. Зненацька дошка стала від нього віддалятися. З'ясувалося, що це була карета. Здивований математик гукнув услід візнику: «Стривай! Куди ж ти поспішаєш? Зачекай ще трішки».

Відомий математик Боссю помирав, бувши без пам'яті. Ніхто з його рідних не міг домогтися відповіді на жодне питання. Коли увійшов його друг - математик, йому пояснили стан справ. «Зачекайте, зараз він мені відповість. Скажи-но мені, друже, який квадрат дванадцяти?»

«Сто сорок чотири», - відповів Боссю. Це були його останні слова.

Одного разу Ейнштейна спитали, як, на його думку, з'являються винаходи, що змінюють світ. «Дуже просто, - відповів той. — Усі знають, що зробити це неможливо. Але неодмінно знайдеться один невіглас, що цього не знає. Саме він і зробить винахід».

У Ньютона було дві кішки, які звикли рано вранці будити свого хазяїна.Щоб обидві кішки - велика й маленька - могли вибігати на подвір'я не турбуючи його, учений пропиляв у дверях два отвори, які відповідали розмірам тварин. Коли наступного дня він розповів про це сусідові, той зауважив, що достатньо було б і одного отвору. «Справді! - вигукнув Ньютон. - А мені це й на думку не спало!»

Одного разу Ампер із сином зупинилися в готелі відпочити. Неуважний Ампер ніяк не міг порахувати скільки треба заплатити господареві. Урешті-решт йому допоміг зробити це син. «Шановний пане, - зауважив господар,- ви майже не вмієте рахувати, вам слід було б повчитися у нашого священика. Відтоді, як він навчив мене рахувати, минуло багато часу, а я, бачте, ще й досі дещо пригадую». Славетний фізик і математик навіть не зміг йому заперечити.

Одного разу Ісаак Ньютон вирішив зварити куряче яйце, не полишаючи роботи. Узяв хронометр, щоб варити яйце упродовж трьох хвилин. Але захопився математичною задачею, яку намагався в той момент розв'язати. Коли ж він спохватився, то дуже здивувався: годинник було поставлено варитися, а в руці він тримав яйце, щоб засікати час.

Якось Леонард Ейлер висловив припущення, що 1 000 009 - просте число. Щоб перевірити, чи це справді так, учений виявив, що воно є добутком двох чисел; 293 і 3413. Указані обчислення Л. Ейлер виконував у 70 років, коли він був сліпий. Розрахунки він робив усно.

Карл Гаусс, відомий німецький математик, навчався у початковій школі у Брауншвейзі. Єдиному вчителю школи доводилось одночасно щось пояснювати одній групі учнів і чимось зайняти на цей час інших. Тому на уроках арифметики вчитель звичайно давав задачу з великою кількістю дій, і той з учнів, хто виконував завдання, клав свою аспідну дошку з розв'язанням на стіл учителя. На столі поступово зростала ціла купа дощок, і вчитель міг потім не тільки перевірити подані йому розв'язання, але й визначити, хто раніше впорався із завданням.На тому уроці, про який йде мова, завдання було таким: знайти суму всіх чисел від 1до100. Дуже швидко після того, як учитель дав цю задачу,маленький Гаусс поклав свою дошку на стіл і сказав: „Подивіться". Вчитель подивився. І що з'ясувалось? Результат був правильний. Гаусс додав 1 і 100, 2 і 99, З і 98 і т.д., отримав таким чином 50 пар чисел з сумою для кожної пари 101, так що він зміг відразу записати підсумок 5050.

Одного разу вчитель сказав Карлу:

- Карле, я хочу поставити тобі два запитання. Якщо на перше запитання ти правильно відповіси, то на друге можеш не відповідати. Отже, скільки голок на шкільній ялинці, прикрашеній до Нового року? 65 786 голок, пане вчителю, - негайно відповів Гаусс.Добре, але як ти дізнався? - запитав учитель. А це вже друге запитання, - швидко відповів учень.

Одного разу французький математик Жозеф Луї Лагранж був на концерті. Помітивши його зосередженість, хтось запитав, чим йому подобається музика?

- Подобається, - відповів той, - тому що я усамітнююсь. Слухаю перші три такти, на четвертому вже нічого не розрізняю, думки несуть мене, ніщо мене не хвилює; таким чином я розв'язав уже не одну складну задачу.

У 1631 році англійський математик Оутред для позначення дії множення ввів косий хрестик - х. Крапку запропонував німецький математик Лейбніц. У XVIII ст. цей знак став загальноприйнятим.Тепер використовують обидва знаки множення: і крапку, і косий хрестик. Крапкою користуються при множенні в рядок, а косий хрестик ставлять при множенні у стовпчик.

Існує думка, що Альфред Нобель не включив математику в список дисциплін своєї премії через те, що його дружина зрадила його з математиком. Насправді Нобель ніколи не був одружений. Справжня причина ігнорування математики Нобелем невідома, але є кілька припущень. Наприклад, на той момент вже існувала премія з математики від шведського короля. Інша — математики не роблять важливих винаходів для людства, так як ця наука має чисто теоретичний характер.

Американський математик Джордж Данціг, будучи аспірантом університету, одного разу спізнився на урок і прийняв написані на дошці рівняння за домашнє завдання. Воно здалося йому складніше звичайного, але через кілька днів він зміг його виконати. Виявилося, що він вирішив дві «нерозв'язані» проблеми в статистиці, над якими билося багато вчених умів.

Абрахам де Муавр, англійський математик, в літньому віці виявив дивну властивість свого сну. Як виявилося, з кожним разом тривалість його сну збільшувалася рівно на 15 хвилин. Вчений навіть обчислив день, коли його сон мав тривати 24 години. Йдеться про 27 листопада далекого 1754. Того дня Абрахам де Муавр помер.

Один з найцікавіших фактів математики є те, що вона має досі багато невирішених питань. Відомий Математичний інститут пропонує $ 1000000 для тих, хто зможе вирішити будь-яку з цих семи невирішених проблем в математиці: - гіпотеза Ходжа; - гіпотеза Пуанкаре; - гіпотеза Рімана; - гіпотеза Янга-Міллса; - Рівняння Нав'є-Стокса: існування і гладкість; - Гіпотеза Swinnerton- Дайера;  - Р порівняно з проблемою НП

Якщо хтось із вас знайде рішення хоча б однієї математичної задачі, то Нобелівська премія з математики вам забезпечена!

Анотація-опис.

Матеріал до підготовки учнівських проектів,  вечорів  цікавоїі математики тощо представлений як довготривала робота із збирання цікавих фактів про Королеву наук- МАТЕМАТИКУ. Він може прислужитися також для зацікавлення учнів на уроках, а також для глибшого зацікавлення математикою дітей різного віку, що, без сумніву зможе в подальшому впливати як на розвиток освіти, так і на розвиток держави.