Проект "Перлини українського фольклору" спільний для учнів 1-4, 5-8, 10 класів

Про матеріал

Знати своє минуле, цікавитись сьогоденням – потреба кожної людини, яка відчуває себе частиною українського народу.

Одним із найбагатших і найколоритніших джерел, за допомогою якого можна залучити молодших та середніх школярів до пізнання витоків української культури, є перлини українського фольклору (народний гумор, народні ігри, українські пісні).). У них відбиваються народна мудрість і дотепність: специфіка народного мислення, погляди трудящої людини на світ, на буття у всіх його незліченних проявах – не лише неабиякі фольклорні, мовотворчі здібності, а й висока духовність.

Учасники проекту: учні 1-4 класів, 5-8 класів, 10 класу Ганно-Опанлинського НВК І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області.

Перегляд файлу

Ганно-Опанлинський навчально-виховний комплекс І-ІІІ ступенів

Приазовської районної ради Запорізької області

 

 

 

 

 

 

 

            Проект з української літератури

                               (спільний для учнів 1-4, 5-8, 10 класів)

 

              Перлини українського

фольклору

 

 

Описание: https://vsesvit-news.info/wp-content/uploads/2018/06/YYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYY-2015-05-14-002.jpg

 

 

 

 

                                                                                                               Підготувала

                                                                учитель української мови

                                          та літератури

                                              Каменська Л.В.

 

 

 

 

 

2018 р.

МЕТОДИЧНИЙ ПАСПОРТ ПРОЕКТУ

 

Назва проекту: «Перлини  українського фольклору».

 

Учасники проекту:  учні 1-4 класів, 5-8 класів, 10 класу.

 

Керівник проекту: учитель української мови та літератури

 Каменська Л.В.

 

Місце реалізації проекту: Ганно - Опанлинський НВК І-ІІІ ст.

 

Характеристика проекту:

за характером діяльності – інформаційно-творчий;

за змістом – міжпредметний( українська література, музика);

за кількістю учасників -  колективний

за тривалістю – міні-проект;

за ступенем самостійності – частково-пошуковий.

 

Актуальність проекту:

Знати своє минуле, цікавитись сьогоденням – потреба кожної людини, яка відчуває себе частиною українського народу.

Одним із найбагатших і найколоритніших джерел, за допомогою якого можна залучити молодших та середніх школярів до пізнання витоків української культури, є перлини українського фольклору (народний гумор, народні ігри, українські пісні).). У них відбиваються народна мудрість і дотепність: специфіка народного мислення, погляди трудящої людини на світ, на буття у всіх його незліченних проявах – не лише неабиякі фольклорні, мовотворчі здібності, а й висока духовність.

 

Мета: формувати комунікативну, соціальну компетентності; зацікавити учнів інформаційно-творчим проектом, навчати дітей збирати фольклорний матеріал, співпрацювати в колективі, визначати коло обов’язків, привчати відповідально відноситися до своїх обов’язків; сформувати розуміння того, що український фольклор – наш скарб, без якого не може існувати наш народ. Розширювати знання про красу й багатство рідного слова. Ознайомити дітей з українським гумором, дитячими народними іграми, піснями. Пробудити почуття національної гідності;розвивати артистичні здібності, дослідницькі навички учнів, естетичні смаки, почуття гумору, патріотичність й емоційно-художні почуття, дитячу творчість; сприяти розвитку пізнавальної активності.

Виховувати любов до рідного слова, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою,  наполегливо оволодівати перлинами українського фольклору.

 

Очікувані результати: учні навчаться збирати та аналізувати інформацію, планувати свій час, зацікавляться проектною діяльністю, розширять уявлення про усну народну творчість, жанр; покращаться міжособистісні стосунки між дітьми.

 

Матеріально-технічне, інформаційне та методичне забезпечення: підручники, пісенники, додаткова література; доступ до Інтернету, комп’ютер, принтер, сканер, папір, мультимедійне обладнання

 

Кінцевий продукт:

Інформаційний матеріал,  виховний захід «Український фольклор»,

захист міні-проектів, мультимедійна презентація проекту.

 

Етапи реалізації методу проектів

ЕТАПИ

ЗАВДАННЯ

ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНЯ

ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ

1. Підготовчо-мотиваційний

Визначення мети й завдань проекту, вибір робочої групи

Обговорення завдань проекту

Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення мети й завдань проекту

2. Планування

Аналіз проблеми, визначення інформаційних джерел, розподіл обов’язків між учасниками проекту

Осмислення завдань, вибір джерел отримання інформації

Коригує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.

 

3. Вибір рішення

Збирання інформації, її систематизація й узагальнення, уточнення плану діяльності

Робота з інформаційними джерелами

Спостерігає, непрямо керує діяльністю.

 

4. Виконання

Робота над виконанням проекту, його оформлення

Обирають оптимальний варіант

Спостерігає, непрямо керує діяльністю.

5. Рефлексивний

Аналіз результатів виконання проекту

Участь у колек-тивному самоаналізі проекту й самооцінці, у колективній оцінці результатів проекту

Коригує, спостерігає, радить

6. Захист

Підготовка сценаріїв до свята «Український фольклор», публічний захист виступів, оцінка

Захист проекту

Участь у колективному аналізі й оцінці результатів проекту

 

Планування роботи

 

1.Ознайомлення з метою та завданнями для колективної роботи.

2.Визначення шляхів виконання завдань, пошуку інформації.

3.Розподіл обов’язків між членами колективів.

 

Формування колективів для проведення проектної  діяльності,

визначення напрямків діяльності

 

1. Збір матеріалу про народний гумор.

2. Збір матеріалу про народні пісні.

3. Збір матеріалу про народні ігри.

 

Учні працюють над такими міні-проектами:

 

І міні-проект - «Скарби українського гумору».

ІІ міні-проект – «Інсценізація української народної пісні».

ІІІ міні-проект – «Знай українські народні ігри та забави» .

 

Оцінювання кожного міні - проекту : 12 балів

Максимальна кількість балів: 36.

1.Творчий міні-проект «Скарби українського гумору»

Виконавча майстерність, артистизм –  6 балів.

Сценічна культура, костюм – з бала.

Емоційний вплив – з бала.

2.Творчий міні-проект «Інсценізація української пісні»

Виконавча майстерність, артистизм – 6 балів.

Сценічна культура, костюм – 2 бала.

Оригінальність номера – 2 бала.

Емоційний вплив – 2 бала.

 

3. Творчий міні-проект «Знай народні українські ігри»

Розповідь про гру (опис гри) – 4 бала.

Згуртованість колективу під час гри – 2 бала.

Виконання гри – 3  бала.

Виконання гри з усіма командами ( активність) – 3 бала.

ОПИС ПРОЕКТУ

                                                Анотація

.

Над виконанням даного проекту працювало 9 класних колективів – учні 1-4 класів, 5-8 класів, 10 класу. Кожний клас підготував українські анекдоти та гуморески, дитячі народні ігри, інсценував улюблену народну пісню. Для цього спочатку був складений план. Між членами колективів були раціонально розподілені обов’язки та встановлені строки виконання. Учні збирали інформацію, систематизували її, узагальнювали.

По закінченні проекту на святі «Українські забави»  учні   у рамках  міні-проектів «Скарби українського гумору», «Інсценізація української пісні», «Знай народні українські ігри» захистили свої  роботи. Захід показав доцільність зібраних матеріалів і розкрив творчі здібності кожного учасника проекту.

Формою представлення результатів проектної діяльності керівником проекту було обрано «Конкурс українського гумору», «Конкурс інсценізованої української пісні», «Конкурс на кращу українську народну гру».   Зібрані у теку матеріали учасників проекту.

Підсумовуючи роботи, учні обговорили результати своєї діяльності в колективі.

Даний проект за домінуючою діяльністю – інформаційно-творчий, за змістом – міжпредметний, за характером контактів – внутрішній, за кількістю учасників – колективний, за тривалістю виконання – короткотривалий, за ступенем самостійності – частково-пошуковий.

 

 

 

Творчий міні-проект

«Скарби українського гумору»

Описание: Картинки по запросу Проект Український народний фольклор

 

Мета: формувати в учнців повагу до творчих надбань українського народного мистецтва, виховувати почуття національної гордостї, усвідомлення своєї приналежності до народу, що має величезний творчий скарб, в якому відбилися його традиції і характер; розвивати в учнів почуття гумору, комунікативні навички спілкування, вміння коректно жартувати і розуміти жарти.

       Завдання: з`ясувати значення гумору в житті людини, ознайомитися з жанрами(формами) гумору і майстерністю жартів; вчитися бачити власні вади, звички, комплекси крізь рятівну силу посмішки; вчитися інсценувати українські гуморески; розвивати артистичні здібності учнів.

       Об`єкт: український гумор.

       Учасники: учні НВК.

      Гу́мор  1. доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на Часто у житті ми чуємо слово «фольклор». Що воно означає? Буквальний переклад цього слова – « народна мудрість». Виникла вона дуже  давно. Люди тоді ще не вміли писати, а передавали з вуст в уста твори різні за жанрами.

викриття вад. Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити. В основі лежить протиставлення кількох частин буття, вхоплених гумористом з контексту історичного розвитку. Поняття гумору ґрунтується на спостережливості та аналітичності мислення, тому бути в доброму гуморі - 250px-Eduard_von_Gr%C3%BCtzner_Falstaff

 

Усмішка – ознака присутності почуття гумору

Бути спостережливим та мислити філософськи - підмічати єдність та боротьбу протилежностей в межах однієї сутності.

  • 2. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді, а також твір літератури, або мистецтва, що використовує цей прийом.

У доброму гуморі — у доброму настрої. Не в гуморі — у поганому настрої.

 

     Слово  гумор  має  давньогрецьке коріння. В античній  медицині стан людини описувалося співвідношенням чотирьох рідин  крові, флегми, жовтої та чорної жовчі — які вони називали «гумор» .

     Співвідношення і гармонія цих рідин визначали здоров'я і самопочуття людини.

Види гумору

     Гумор часто не є універсальним і не переноситься з однієї культури в іншу, зазвичай через те, що залежить від деталей конкретного культурного оточення. З одного боку, в епоху глобалізації відмінності між культурами стають все більш зрозумілими і гумор стає універсальнішим. З іншого — у кожної соціальної групи є певні рамки, куди гумор не пускають. Наприклад, фанати футбольної команди не дозволять фанатам іншої футбольної команди сміятися над своїми кумирами, також, як віруючі не будуть сміятися над елементами своєї віри.

     Існують різні форми гумору: іронія, оксюморон або гра слів, пародія, сатира, сарказм, анекдот, жарт, каламбур і так далі. Особливим видом гумору є чорний гумор.

     Поряд з текстовою формою, гумор може бути також представлений в графічному вигляді – карикатура, шарж та інші.

Психологія гумору

     Почуття гумору — здатність людини розуміти гумор. Воно надає людині впевненості в собі й оптимізм. У крайніх випадках викликає почуття зверхності і  влади над об'єктом приниження.

     Інструмент гумору — це жарт. Зазвичай вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх. Однак, якщо жарт висловився на адресу будь-якої людини, то він може нести не тільки радість, а й бути актом агресії, оскільки людина може побачити в ньому зловмисну образу і приниження. Тому жарти зазвичай допускаються тільки по відношенню до добре знайомих людей, які сприймають його як прояв довіри до них самих, що дає можливість подивитися на себе з боку в критичному світлі. У цьому випадку відносини людей зміцнюються ще більше. В іншому ж випадку жарт, особливо висловлений на публіці, сприймається як особиста образа і сприяє виникненню неприязних відносин між людьми. За вищезгаданим причин сміх може бути як злим, так і добрим. Те ж саме можна сказати і про жартівника.

«Столиці гумору»

Деякі міста претендують на звання національної (або навіть світової) «столиці гумору»:

Анекдоти

У скарбниці народної гумористики міститься невичерпне джерело жанрів. Це і українські анекдоти, жарти, дотепи, небилиці. Бувальщини, байки, гуморески, жартівливі пісні, коломийки, каламбури,усмішки, смішні афоризми, веселі казки, дотепні історії. Та хіба все перелічиш! У сміху, як у сонця, - тисячі променів і промінчиків.

Анекдоти – це коротенькі жартівливі оповідання про незвичайну, смішну подію, пригоду чи ситуацію, рису людського характеру або вчинок. Смішний бік типових життєвих фактів тут настільки загострено, що вони виступають на грані між реальним, імовірним і неможливим. Очевидно, саме це й зумовило назву жанру дотепних.

«Майстри гумору»

Гумористична і сатирична творчість українського народу належить до оригінальних набутків вітчизняної культури. Стихія смішного в народнопоетичній творчості виявляє себе як у жартівливій і сатиричній пісенності Павла Глазового, Степана Руданського, прозі Остапа Вишні, І. Нечуя-Левицького та інших.

Реалізація міні-проекту «Скарби українського гумору»

 

Конкурс українського гумору

«Розсміши нас»

Описание: http://gapnvk.at.ua/_ph/9/200063096.jpg

 

Ведуча 1.

 

Конкурсу українського гумору всі чекають,
 

Бо сміятись полюбляють.
 

Маєш добрі слух і зір,
 

Та нікому ти не вір.
 

Ведуча 2.

 

Зранку і до вечора

 

Вигадки лунають

 

І обличчя у дітей

 

Усмішками сяють.

 

Ведуча 1. Доброго вечора!

 

Ведуча 2. Здрастуйте!

 

Ведуча 1. Вітаємо вас на конкурсі сміху та жартів!

 

Ведуча 2. Привітайте одне одного оплесками.

 

Ведуча 1. Людям без сміху просто життя немає. Сміх нам потрібен всюди і завжди.

 

Ведуча 2.

 

І щоб настрій підняти,

 

Кличемо вас у веселу дорогу!

 

Разом. Жарти й гумор – на допомогу!

 

Ведуча 1. З давніх-давен славиться український народ своїм гострим словом. Українці обдаровані незрівнянним гумором, який переливається всіма відтінками сміху, відсвічує легкою і добродушною посмішкою, виграє лукавим жартом або бринить гірким сміхом крізь сльози.

 

Ведуча 2. Всі ми знаємо, що гумор допомагає висміювати вади і недоліки. Але, на жаль, люди реагують на гумор по-різному. Одним людям гумор допомагає побачити і викоренити свої недоліки.

 

Ведуча 1. Іншим же не хочеться помічати свої недоліки. І тоді вони кажуть:

« Не смішно!»

 

Ведуча 2. Про таких людей кажуть, що вони не з того поля ягоди. Але не будемо зупинятися, продовжимо розмову про сміх. Нехай сьогодні наш сміх «весь злітає» веселим жартом, тонким гумором. Сміятися не грішно над тим, що, дійсно, смішно!

 

Ведуча 1. У скарбниці народної гумористики міститься невичерпне джерело жанрів. Це і українські анекдоти, жарти, дотепи, небилиці, бувальщини, байки, гуморески, жартівливі пісні, каламбури, усмішки, дотепні історії.

 

Ведуча 2. Та хіба всі перелічиш! У сміху, як у сонця, - тисячі променів і промінчиків. Познайомимося з деякими з них.

 

Ведуча 1. І першими розпочнуть наш конкурс наші найстарші учасники -  команда 10 класу «Легіон». Зустрічаємо!

 

Ведуча 2. На сцену запрошуються юні гумористи 8 класу – команда «БЕМС». Вітаємо оплесками!

 

Ведуча 1. Наступними будуть виступати учасники 7 класу – команда «Енергія». Зустрічаємо!

 

Ведуча 2. До виступу запрошуємо команду  6 класу « Убойная сила». Зустрічаємо!

 

Ведуча 1. Зараз продемонструють свій талант учні 5 класу – команда «Смайл». Вітаємо оплесками!

 

Ведуча 2. І завершують конкурс українського гумору наші найменші учасники – вихованці дитячо-оздоровчого табору «Сонечко». Зустрічаємо!

 

Ведуча 1. Дорогі друзі! Під час нашого конкурсу ми бачили сліпучі усмішки. Було чутно сміх: задерикуватий, заразливий, радісний.

 

Ведуча 2. Щоб легше було жити, долати дрібні труднощі – даруйте один одному весь рік щирі і добрі усмішки.

 

Ведуча 1. Хай гумору не буде кінця!

 

Ведуча 2. Усміхайтесь! Смійтеся на здоров`я!

23 109Творчий  міні – проект

«Інсценізація української народної пісні»

    Описание: ЧАРИ МОВИ

 

    Мета: сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені художнім генієм українського народу. Прилучати учнів до світу краси; виховувати любов і повагу до України, відчуття прекрасного, формувати правильний естетичний смак.

     Об`єкт: українська народна пісня.

    Учасники: учні НВК.

    Основні завдання:

1. Розширити знання учнів про українську народну пісню, її значення в житті народу.

2. Викликати інтерес до української народної пісні.

3. Розвивати творчі здібності учнів.

Очікувані результати:

1.Робота над проектом дасть можливість розширити знання учнів про українську народну пісню, її значення в житті народу, викличе бажання співати українські народні пісні, інсценувати їх.

2.Презентувати результати своєї роботи на конкурсі інсценізованої української пісні  «Співай вишнева моя Україно».

         Пiсня – це голос душi народу, поетичний вияв його працелюбної i спiвучої вдачi, образне втiлення його iсторiї, моралi, мрiй і прагнень. Пiсня нездоланна i безсмертна, як i той народ, що її породив. Зароджувалась вона у працi й в забавах, у календарних обрядах та ритуальних дiйствах наших далеких предкiв. Була вона з козаками i в звитяжних походах, i в турецькому полонi, i на жалiбних тризнах, ночувала при чумацьких вогнищах пiд високими зорями, тамувала бiль розлуки.

Народнi пiснi рiзножанровi – це iсторичнi, родиннопобутовi, календарно-обрядовi, лiричнi, жартiвливi та iн.

До iсторичних пiсень належить пiсня «Ой у лузi червона калина», яка була нацiональним гiмном сiчових стрiльцiв.

 Красу i силу народної пiснi глибоко розумiли визначнi дiячi нашої лiтератури i мистецтва. Саме з пiснею, з кобзарською думою пов’язував Т.Шевченко безсмертя народного генiя i славу рiдноi землi:

Наша дума, наша пiсня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Для Великого Кобзаря народна пiсня була школою мудростi i правди, живою iсторiєю Батькiвщини, незрадливою i щирою порадницею в житгi й творчостi. Не випадково і народ вiдповiдає йому такою ж вiрнiстю й любов’ю, підхопивши на крила мелодiй багато вiршiв поета і, зробивши їх своїми улюбленими пiснями: «Реве та стогне Днiпр широкий», «Заповiт».

В iсторичних пiснях є особлива ознака – вони мають закличний дух, возвеличують єднiсть народу в боротьбi за волю. До них вiдносяться і «Ой на горi та й женцi жнугь», i «За рiчкою вогнi горять», i «Розлилися крутi бережечки» та iн.

В родинно-побугових пiснях розповiдається про повсякденне життя народу. Зокрема, до родинно-побутових пiсень вiдносяться колисковi.

Колискова пісня. Скiльки їх створив народний генiй! Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним свiтосприйняггям, глибиною мелодiйного звучання, багатством образiв. Лагідний материн наспiв засiвав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого. Пiд звуки неньчиної пiсні виростали поети і композитори, фiлософи та мудрецi, хлiбороби i захисники рiдної землi, просто люди. Якби не мамина пiсня, яким убогим було б наше житгя.

Ай – ну, люлi-люлi, люлi,
Налетiли з поля гулi,
Та й посiдали на воротях
У червоних та чоботях...

Кожна спiваночка оддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвiтом, дитинним свiтосприйнятгям образiв: «буде листя з дуба опадати та синочка забавляти» , «буде дощик iти, дитину купати», «буде сонечко сiяти, через листя заглядати i синочка цiлувати», «будуть пташки прилiтати, дитиноньку годувати»...

Колисковi, як високопоетичний жанр народної творчостi, здавна привертали пильну увагу дослiдникiв i майстрiв художнього слова. Вперше запис колискової «Ой ходить сон коло вiкон», з’явився в альманаху «Русалка Днiстрова» (1838). Згодом цикли пiсень, чи окремi твори входили до збiрникiв М.Максимовича, А.Метлинського, Я.Головацького, Марка Вовчка, М.Номиса, В.Грiнченка та iн. Не обiйшли цей жанр увагою i композитори: мелодiями колискових захоплювалися С. Гулак-Артемовський, І. Колеса, К.Квiтка. До речi, останнiй записав кiлька народних мелодiй з голосу Лесi Украiнки.

Та й сама поетеса надавала цьому жанровi великого значення, навiть сама писала художнi тексти, один з яких – «Колискова» – став хрестоматiйним:

Мiсяць яснесенький
Промiнь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пiзнiй-бо час...

З пiснею над колискою народжується не лише вiдчуггя красивого, з нею засвоюється найбiльше наше багатство – рідна мова, й краса i неповторнiсть. Бо ж, як слушно зауважив К.Д. Ушинський, коли зникає мова, то i зникає народ. А її можна засвоїти лише з маминих уст.

Самi найвiдомiшi такi колисковi: «Котику-сiренький», «Ой ходить сон коло вiкон», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ну, коту, коточок», «Ой ти, коте-ря6ку», «Колисочка нова» та iншi.

Могутнiй вплив на українську иародну пiсню виявила творчiсть Тараса Шевченка. Овiянi духом щирої народностi, поезії Шевченка надзвичайно близькi до народних пiсень i своїм змiстом, i поетичною формою. Разом з тим, вони означенi неповторно яскравою творчою iндивiдуальнiстю великого художника.   

Особливий материк у свiтi української народної пiснi – жартiвливi пiснi. Тут, незалежно вiд того, хто творив її, панує вiртуознiсть у словi, незбагненна здатнiсть i веселитися, i веселити. Наша жартiвлива пiсня буквально втягує в настрiй, опановує душу, мовби омолоджуючи свiт, наповнюючи його вiдчутно-веселою зухвалiстю, мигтiнням, дзенькотом, заливчастим смiхом. І в усьому цьому надзвичайна чистота i делiкатнiсть. Слово i настрiй поєднанi так дивовижно, що несугься вони, мов по самому краєчку леза. Без настрою слово може здатися дуже рiзким. А в ансамблi – i шляхетно, i весело, i дотепно. І розкiшно, соковито спалахує наш животворний характер, в якому трiпоче жива, здорова, безсмертна сила нашого роду.

До жартiвливих пiсень вiдносяться такі пiснi, як «Ой пiд вишнею», «Кину кужiль на полицю», «Грицю, Грицю, до роботи, «Од Києва до Лубен», «Ой ходила дiвчина бсрежком» та багато iнших.

Одним iз скарбiв у скарбницi української народної поезії є календарно-обрядовi пiснi. Вони нерозривно пов’язанi з певною порою року, вiдповiдними звичаями i сiльськогосподарськими роботами. Зустрiч Нового року i весни, проводи лiта i збирання врожаю завжди супроводжувалось ритуальними дiями, пiснями, iграми, хороводами. Рiзноманiтнi за змiстом i формою, характером i часом виконання, колядки, щедрiвки, веснянки, петрiвки, русальнi, купальськi та жниварськi пiснi вiдображають свята i буднi давнього українського села. Впродовж вiкiв у них втiлювались мудрiсть i досвід народу, його духовне багатство, морально-етичнi та естетичнi ідеали.

В основi багатьох обрядiв лежали язичницькi вiрування: анiмiстичне обожнювання природи, культ померлого предка, вiра в силу проспiваного i зображеного слова. В календарно- обрядових пiснях зустрiчаємо антропоморфнi (людиноподiбнi) образи Весни, Купала, Коляди, Шума, та iмена богiв Перуна, Лади. Пiзнаючи природу, людина поступово втрачала вiру в надзвичайнi сили, забувала iмена язичницьких божеств. У плинi вiкiв саме слово «бог», що зустрiчається в усталенних мовних зворотах календарно-обрядових пiсень, позбулося свого первiсного значения i стало узагальненим звертанням. Календарнi пiснi разом з основними обрядовими дiями ввiйшли до фольклорно-етнографiчного комплексу певного свята.

Виконувались вони колективно, в хороводах та iграх. Гра завжди сприяла формуванню обряду, була його обов’язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових iгор, семантично пов’язаних iз культом сонця. В iгрових та хороводних пiснях слово, мелодiя, мiмiка, танцювальнi рухи i драматична дія не розмежованi, а гармонiйно поєднанi, i створюють художню цiлiснiсть.

 Споконвiчно обряди мали не тiльки ритуальну мету, а були, здебільшого, і емоцiйною розрядкою для людей. Із втратою аграрно-магiчної ролi календарних пiсень, їх обрядова функція поступово замiнювалась естетичною, розважальною. Святковi обряди перетворювались у масовi розваги. Календарно-обрядова поезiя у тому виглядi, в якому вона дiйшла до наших днiв, мiстить багато лiричних, гумористичних i сатиричних пiсень, а чимало їх, особливо iгрових та хороводних, перейшло в дитячий репертуар.

Весну зустрiчали радiсно i пишно, з пiснями, танцями, iграми. Цi пiснi називаються веснянками. Iснують i паралельнi назви: в Галичинi – гаївки, гагiлки, на Полiссi – маївки, магiвки, на Волинi – рогульки. Назва «веснянка»об’єднує всi пiснi, які спiвають на вулицi, на вигонi за селом вiд ранньої весни аж до зелених свят...

Як тiльки починали танути снiги, дiвчата виходили на пагорби, «на високу гiрку», iнодi навiть вилазили на дерева i спiвали пiсень, запрошуючи весну скорiш повернутися. Цей обряд називався «закликанням» або «гуканням весни»:

Благослови мати,
Весну закликати.
Весну закликати,
Зиму проводжати.

Із приходом весни землероб мрiяв про той час, коли можна буде «поле орати». А тому з таким нетерпiнням чекав повернення з вирiю птахiв – провiсникiв весни, що нiбито на своїх крилах приносили тепло. Щоб скорiше настала благодатна пора, в українських селах випiкали з борошна печиво у формi пташок, пiдкидали його вгору – або носили на довгих палицях i приспiвували:

«Вилети, гулю, горою,
Винеси лiто з собою».

Найстародавнiшими, за походженням, є хороводно-iгровi пiснi землеробської тематики («Просо», «Овес», «Льон», «Гречка»),  де учасники iмітували оранку, засiв, визрiвання та збiр – сiльськогосподарських культур.

Вiдгомiн обожнювання природи простежується у хороводнiй пiснi «Шум», де подано персонiфiкований образ шуму першої весняної землi. «Нумо, нумо, заплiтати Шума! У нашого Шума зеленая шуба...».

 Окремий цикл українського календарно-обрядового фольклору становлять купальськi  пiснi, виконуванi під час свята Івана Купала.

У колi рiчних свят Купало – одне з найголовнiших i вiдзначалося урочисто, чому значною мiрою сприяла благодатна пора проведення: буяла рослиннiсть, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народним повiр’ям у цей день «сонце сходить, грає», трави i квiти набирають найбiльшої сили, а опiвночi вогнистим цвiтом розквiтає папороть, вiщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.

Українськi жниварськi пiснi вiдносяться до врочистої та відповідальної пори у життi хлiбороба – пори збирання врожаю. Вони є своєрiдним апофезом землеробської працi селянина-трударя, величним гiмном природi й людинi. За своїм походженням цi пiснi такi ж давнi, як і саме землеробство.

Жниварськi пiснi подiляються на:

зажинковi – спiванi на початку роботи;

жнивнi – виконуванi пiд час збирання врожаю;

обжинковi – (дожинковi) – що супроводжували святковий комплекс закiнчення праці на нивi.

У зажинкових пiснях бажали радiсних i щасливих жнив, спiвали похвалу першому снопу, який урочисто ставили в свiтлицi на покугi. Першi зрiзанi колоски, як i останнi, вважалися надiленими особливими якостями, здатними впливати на майбутнiй урожай. Бажання зберегти першi колоски, очевидно, походило від уявлення про те, що в них зберiгається плодюча сила зерна. Пiсля зажинку робота на полi йшла повним ходом. Жали i спiвали жнивних пiсень переважно жiнки.

Найбiльшу групу жниварських пiсень складають обжинковi пiснi, пов’язанi з численними обрядами i звичаями закiнчення жнив.

Тема тяжкої працi поступається щедрiй похвалi золотiй нивi, яка «сто копiв зродила» i подарувала хазяїну на весь рiк достаток; величанню господаря, що зростив i полив своїм потом урожай; уславленню працелюбних женцiв, які допомогли зiбрати збiжжя. Спiвали обжинкових пiсень хором всi женцi, що працювали на нивi.

За язичницькими вiруваннями, збереження в хатi на покуттi останнього снопа та обряд «завивання бороди» мали зв’язок з духом рослинностi й покликанi були передати силу, що перейшла в колосся, назад землi, а також всьому хазяйству господаря. Закiнчивши жнива, женцi качалися на стернi, щоб не болiла спина i легко було жати наступного року. При цьому спiвали:

Ой, ниво наша, ниво,

Верни нам нашу силу!
Ми на тобi жили,  
Силоньку положили.

Жниварський пiсенний цикл яскраво доповнює позаобрядова лiрика родинно-побутової тематики. Основнi її мотиви теж зосереджено навколо збирання врожаю, i особливо цiкавим є те, що розпочата у веснянках тема зародження першого почуття знаходить тут нiби своє логiчне завершення – пiсля жнив вiдбувалися весiлля, i бiльшiсть подiбних пiсень присвячено саме очiкуванню майбутнього шлюбу, що має вiдбутися по закінченнi жнив восени:

Пiсенна творчiсть українського народу – нев’януча окраса його духовної культури. Все життя народу, його мрiї й надiї відтворенi в пiснях i легендах, в казках i оповiданнях, у великих епiко-героiчних творах – думах.

Народна музика вiдiгравала, й нинi вiдiграє, вирiшальну роль у виникненнi й розвитку професiйно-музичної творчостi та виконавства.

 

Реалізація міні-проекту «Інсценізація української народної пісні»

 

Конкурс інсценізованої української пісні

«Співай, вишнева моя Україно!»

P1050588

Ведуча 1.

Розвеселили нас гуморески. А під гарний настрій завжди хочеться співати.

Пісня – це голос душі народу, поетичний вияв його працелюбної i співучої вдачі, образне втілення його історії , моралі, мрій і прагнень. Пісня нездоланна i безсмертна, як i той народ, що її породив.

 

Ведуча 2.

Зароджувалась вона у праця й в забавах, у календарних обрядах та ритуальних дійствах наших далеких предків. Була вона з козаками i в звитяжних походах, i в турецькому полоні, i на жалібних тризнах, ночувала при чумацьких вогнищах під високими зорями, тамувала біль розлуки.

 

Ведуча 1

Ну де ще є така чарівна пісня?

 

Серед яких на світі славних мов?                                                                                   

 

То серце від журби неначе стисне,

 

 А то — навіє радість та любов.

      

Розпочинаємо конкурс , де кожен клас представить  пісню, яку виконуватиме соліст або дует. Виступи буде оцінювати наше шановне журі. (представляє членів журі).

 

 Ведуча 2.  3 піснями у нас зустрічають гостей, з піснями починають роботу. Пісні скрізь - на весіллях, на хрестинах, на родинах - піснею навіть  хлопці позалицятися можуть .

Ведуча1.

Ніде нема у цілім світі

Пісень дзвінкіших, ніж у нас

Лунають в сонячній блакиті –

Відлуння котиться в серцях.

Ведуча 2.

 В піснях і щастя, і тривога,

В піснях і радість, і печаль.

Летить від рідного порога

У світ пісенний водограй.

Тож першими розпочнуть конкурс учні  10 класу.

 Пісня «Ой , у вишневому садочку».

Ведуча 1.

В піснях співаємо про вроду,

Дівочу вроду неземну.

Про краю нашого природу

Таку красиву й чарівну!

Ведуча 2.

Нехай же лине пісня щира,

В серцях відлунюється знов,

І хай живе у наших мріях

Надія, віра і любов!
 

Запрошуємо наступних учасників 8 класу.

Пісня «Ой, на горі два дубки».

Ведуча 1.

О! Пісне гарна, щира та багата –

Ти треба, як повітря і вода!

Як хліб і сіль,як росяне світання

В тобі живуть такі п`янкі слова!

Любов, добро та трепетне кохання,

Ти вічна, пісне, щира та жива.

Наступними будуть виступати учні 7класу.

 Пісня «Два веселі гуси».

Ведуча 2. 

Коли помовчати хоч трохи

І зупинитися на мить –

Почути можна, як довкола

Чарівна музика дзвенить.

Ведуча 1.

В нашій школі кожну мить

Дивна музика звучить,

Бо натури в нас музичні,

Творчі, ніжні і ліричні.

Зараз продемонструють свій талант учні 6 класу.

Пісня «Ой, під вишнею. під черешнею».

Ведуча 2.

Пісня вранці завжди помагає,

Пісня в горі нас вітає,

Пісня радощі приносить,

Наше серце пісні просить.

Запрошуємо до виступу учнів 5 класу.

 Пісня «А мій милий вареничків хоче».

Ведуча 1.

А душа моя прагне співати

Безупинну, щодня, щогодини.

Хочу щастя це дарувати

Всім, хто хоче – знайомим, родині!

А зараз наші дружні оплески найменшим учасникам 1-4 класів.

Пісня «Ти ж мене підманула».

Ведуча 1.

На цьому конкурс української інсценізованої пісні підійшов до завершення.

Ведуча 2.

Дякуємо всім учасникам і запрошуємо на святкову дискотеку.

 

 

 

 

Творчий  міні – проект

«Українська  народна гра»

Описание: https://vsesvit-news.info/wp-content/uploads/2018/06/YYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYY-2015-05-14-002.jpg

Мета:  Привернути увагу до дітей до народної гри як одного із жанрів народної творчості; сформувати елементарне уявлення про технологічний процес створення та проведення гри; розвивати творчі здібності, пізнавальну активність, взаємодопомогу в процесі спільної роботи, взаємодопомогу, здібність працювати в мікро  - та макро -, постійних групах, вміння узгоджувати свої дії задля досягнення бажаного результату.

Об`єкт: народна гра.

Учасники: учні НВК.

Основні завдання:

1. Розвивати інтерес до усної народної творчості.

2. Розвивати дитячу уяву на основі музично-поетичного та усного фольклору.

3. Дати знання про безліч способів художнього відображення культурних традицій та творів усного фольклору.

4. Учити знаходити власні образи.    

5. Активізувати здібності до самостійного творчого рішення знайденого образу, власному сприйняттю усної народної творчості.    

Очікувані результати:

Багатий український народ на ігри зі співанками. «Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається, – говорить народна мудрість. Хто знає не любить гру? В ній передається характер народу. Гра виховує почуття дружби і колективізму, розвиває спритність, силу, швидкість реакції. Змалечку треба бути чесним, сміливим. Саме гра допоможе стати таким.

1.Цей міні-проект  допоможе зберегти, розвити емоціональне життя, викликати багатий спектр асоціацій, творчих здібностей дітей.

2.Об`єднання колективу дітей, розвиток і саморозвиток особистості на основі пізнавальної та творчої діяльності.

3. Поліпшиться настрій, працездатність, здоров`я.

4. Наші діти не будуть злими, брутальними, похмурими, невеселими, тому що творчий проект дарує ласкаві почуття, любов. Знання, хороший настрій, вихованість. Поряд з дитиною учитель та однокласники

Спрямованість проекту:

   Інтерактивне вивчення культурної спадщини допомагає учневі усвідомити духовний досвід народу, естетичну цілісність, єдність народного мистецтва. Завдяки ньому виховується патріотизм, колективізм, згуртованість, довіра, гостинність, доброта і взаємодопомога, почуття взаємоповаги до навколишніх людей і природи, і на цій основі формується творча особа, її духовно-моральна основа.

Класифікація спрямувань:

1.Соціально-педагогічна діяльність спрямована на надання допомоги кожній дитині в процесі її соціалізації.

2. Культурологічне виховання – виховання дітей на основі народних традицій через залучення їх до традиційної культури.

Форми і методи роботи:

- ігрові - дидактичні, драматизації, ігрові прийоми, обігравання предметів, зображень, вправ і інше.

Провідним методом цієї програми є ігровий: використання гри, ігрових прийомів, ситуацій і інше.

Беручи участь в іграх, хороводах, діти осягають правила поведінки, культуру спілкування в колективі. Культурологічне виховання – виховання дітей на основі народних традицій через залучення їх до традиційної культури.

     Етапи проекту:

І.Підготовчий.

ІІ. Спільна робота з реалізації  проекту.

ІІІ. Презентація проекту.

- кожний клас захищає свій проект перед комісією з вчителів, демонструючи його на святі «Українські забави» перед іншими класними колективами.

 ІV. Демонстрація гри перед учнями НВК та оформлення матеріалів народних ігор з фотографіями.

 

Описание: Картинки по запросу Проект Український народний фольклор

 

 

Дитячі  ігри та забави

      Невід’ємною частиною культури українського народу є народна гра. Зародившись у прадавні часи, ігри, розвиваючись, вбирали риси різних суспільних формацій, життєвих укладів. Старі історичні джерела подають основні ігри наших пращурів – біг, стрибки вгору, через вогонь, через воду, метання списів, стрільба з лука, кулачні бої. Такими іграми захоплювались переважно хлопці, бо вони були символічним мірилом сили, відваги, мужності, хоробрості, спритності. У дівчат переважали ігри, що пов’язані із культовими діями – гадання, ворожіння, чарування. В давнину чимало ігор приурочувалось до певних свят і мало обрядовий характер. Найдавнішими за походженням є хороводні драматичні ігри, що були колись частиною весняного календарного обряду і які ще до сьогодні виконуються саме навесні – це великодні та зеленосвятські хороводи, пов’язані з ритуалами плетіння та пускання вінків на воду, водіння, «куста» та інші.

 

     Важливе місце відводилось дитячим іграм, витвореним протягом століть. Відомо, що піжмурки були ще в докиївські часи і призначались не тільки для фізичного загартування підлітків, а й являли собою своєрідну школу етики й естетики, завдяки грі формувалось поетичне мислення, мистецькі смаки.

 

    Ігри супроводжували дітей всюди – на обійстях, вулиці, леваді, у полі серед попасичів й навіть за працею, коли наставав короткий перепочинок. У побуті вони поділялись на тимчасові, тобто сезонні та повсякденні.

 

     До дитячих ігор відносили ігри «В цурки», «М’яч», «Гори-дуба», «У коней», «Мовчанка», «Борода», «Гойдалка на гілках», «Король», «Мак», «Ластівка», «Довга лоза», «Просо», «Кіт і миші», «Вовк і гуси» та інші.

 

     З кожним роком наші діти все менше і менше грають у народні ігри. Комп’ютер, ігрові приставки заполонили душі наших дітей, вони перестають спілкуватися один з одним, живуть у примарному світі, стають кволими, як фізично, так і духовно. Проте, по селах, де комп’ютер ще не так сильно прижився, діти продовжують грати в улюблені ігри, що передаються з покоління в покоління.

 

     У дитячих іграх, як і у колисанках, лічилках, пестушках, взятих від мами гра розвиває не тільки мовлення, а й силу, спритність, витривалість. Свого часу В.Я.Сухомлинський нагадував – «Казка, гра – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та устремлінь». Для того, щоб ця святенна духовність не замулювалася, не згасали її пульсуючі водограї, котрі повсякчас повгамовують духовну спрагу, приносять радість і здоровий дух, мусимо оберігати кращі традиції нашого народу, серед яких належне місце посідають народні ігри, що самою природою покликані виконувати виняткову роль у вихованні любові до праці, краси, природи, дружби, всього найкращого, що нас оточує.

 

Граємо в українські народні ігри

Реалізація міні-проекту «Конкурс на кращу українську народну гру»

 

     Учнівські колективи-команди по черзі представляють свою гру, пояснюють її умови і грають разом з усіма учасниками свята. Чия гра виявиться найцікавішою і гратимуть у  неї найбільша кількість учасників з різних колективів, той клас і переможе. Всі команди отримують бали за участь у конкурсі.

Подоляночка (1-4 класи)

     Діти беруться за руки й стають у коло. Вибирають «подоляночку».

Діти співають, а «подоляночка» робить все те, що вони співають:

 

Десь тут була подоляночка,

 

Десь тут була молодесенька.

 

Тут вона стала,

 

До землі припала,

 

Личка не вмивала,

 

Бо води не мала.

 

Ой, встань, устань, подоляночко,

 

Омий личко, як ту скляночку,

 

Візьмися в бочки, –

 

За свої скочки,

 

Та піди до раю

 

Бери ту, що скраю.

 

«Подоляночка» вибирає когось з кола і та стає на її місце.

 

Кіт і мишка ( 5 клас)

Діти стають у коло і беруться за руки. З-поміж себе вибирають одного за «котика», а другого за «мишку». «Мишка» стоїть у колі, «кіт» – поза колом. «Кіт» бігає поза колом, намагаючись проникнути у коло і піймати «мишку».

Учасники в колі то підіймають, то опускають руки, не пускають «кота» у коло, тим самим даючи змогу «мишці» втекти від нього. Коли «кіт» піймає «мишку», то «мишка» вибуває з гри, тобто стає на чиєсь місце у колі, а той учасник стає «котом». Перший «кіт» стає «мишкою». Гра починається знову.

     Діти вибирають матір і вовка. Всі інші – гуси. Мати жене гусей у поле, а сама сидить на певній відстані за лінією, яка називається «городом». Між нею та гусенятами відбувається такий діалог:

 

Гуси (6 клас)

     Діти вибирають матір і вовка. Всі інші – гуси. Мати жене гусей у поле, а сама сидить на певній відстані за лінією, яка називається «городом». Між нею та гусенятами відбувається такий діалог:

 

Гуси, гуси, додому!

Задля чого?

Вовк за горою.

Що він робить?

Гуси скубе.

Які?

Сірі, білі, волохаті. Тікайте, гуси, просто до моєї хати!

В цей час гуси біжать в «город», а вовк перебігає їм дорогу й намагається когось зловити.

 

     Піймане за лінією гусеня вовк не бере до себе, а забирає пійманих на шляху до «города». Гра триває доти, поки вовк переловить всіх гусей.

 

У квача( 7 клас)

     Гравці вибирають «квача». Всі стоять у колі, «квач» рахує до п’яти і діти розбігаються з криком:

 

Квач, квач, лови мишей, а не нас!

 

Квачу, квачу, їсти хочу!

 

А я квача не боюся, за гаряче ухоплюся!

 

     Якщо домовились грати в «дерев’яного» чи «залізного» або ще там якогось, то, втікаючи, в останню мить хапаються за дерево, залізо, чи щось інше, й того «квач» облишить, поженеться за другим, якщо  торкне – той «квач».

 

Великий курінь (8 клас)

     Хлопчики і дівчатка віком від 7 до 16 років діляться порівну на два курені. Обирають отаманів. Отамани вирішують, кому першому починати.

 

     На відстані 10 метрів одну від одної проводять дві паралельні лінії – вали. Вздовж валів стають «курені». Всі беруться за руки, утворюючи міцний живий ланцюг.

 

     Перший «курінь» хором гукає:

 

     «Отамане, отамане, подай нам козака (козачку) – і називають прізвище козака (козачки) лівого куреня. Кого назвали, розбігається, намагаючись розірвати живий ланцюг правого куреня. Якщо розірвав ланцюг, то забирає у свій курінь двох учасників, які не втримали живий ланцюг. Якщо не розірвав, то залишається сам у супротивному курені. Виграє той курінь, який після рівної кількості викликів (за домовленістю) має більше козаків у своєму складі і стає великим куренем.

 

Куца баба (10 клас)

     Діти з-поміж себе вибирають «куцу бабу». Зав’язують їй хусткою очі. Учасники стають навколо неї, крутять її на місці і кажуть: «Куца баба, на чому стоїш?» «На камені», – відповідає вона. «Що продаєш?» – «Квас». Усі кажуть:            «Лови мишей, а не нас» і розбігаються. Кого «баба» піймає та ще й вгадає, той і стає «куцою бабою». І гра продовжується.

 

Перстень

     Стають у коло, руки тримають витягнутими вперед, долоні вкупі. В центрі кола два ведучих. Підходять по черзі до кожного гравця і перший непомітно для другого і всіх учасників комусь у руки кладе перстень. Обійшовши усіх, другий ведучий повинен відгадати у кого перстень. Якщо відгадав, то той, хто клав перстень стає на місце граючого, а той виходить у коло і гра починається знову.

урок 8 1_0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

     Працюючи над проектом, вивчаючи перлини українського фольклору, діти зацікавилися проектною діяльністю, історичним минулим українського народу, навчилися збирати та аналізувати інформацію, планувати свій час, розширили уявлення про усну народну творчість, жанр та покращили міжособистісні стосунки.

Вивчення фольклору допомагає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є запорукою виховання любові до рідної мови, української пісні, народної гри, до рідної  землі.   Виховання на народних традиціях – основа патріотичного виховання школярів.

По закінченні проекту, на святі «Український фольклор»,  учні  захистили  свої міні-проекти: «Перлини українського гумору», «Інсценізація української пісні», «Знай народні українські ігри та забави».

Такі виховні заходи сприяють зміцненню міжособистісних стосунків,  відповідальності, збереженню і відродженню тих традицій, які існували багато-багато років на нашій Україні.

Таким чином, проект «Перлини українського фольклору» досяг своєї мети.

photo202837833_320577408Голосієнко Єлизавета, учениця 10 класу

«Захист проекту справив на мене незабутні враження. Це було дуже цікаво й пізнавально. Ми працювали в команді. Це потребувало відповідальності кожного перед своєю групою для досягнення максимального результату всієї команди, в нас розвинулося відчуття взаємної відповідальності. Ми раділи знахідкам, помилялися, дивувалися, тому, напевно, все склалося добре».

 

photo166629828_329886451

 

 

 

Костиря Дарина, учениця 8 класу

 «Мені сподобалося працювати над проектом. Особливо те, що ми працювали разом у групі, збирали інформацію самостійно. Ми поглибили свої знання з українського фольклору, дізналися багато цікавого».

                      

 

 

 

photo227212096_329022645

 

Клюєва Карина, учениця 6 класу

 «Мені дуже сподобалося свято «Український фольклор». Як ми всі старалися у декламуванні віршів, театралізації українського гумору та народних пісень, а які були захоплюючі ігри. Здавалося, що від них аж земля дрижала».                                                                        

 

 

 

photo195221494_328447822

 

 

Каменська Ганна, учениця 5 класу

«Мені дуже сподобалася проектна діяльність. Під час роботи над проектом ми мали продемонструвати свої здібності: чітко розподіливши час і обов’язки, досягли бажаного результату».

 

 

 

 

Фотоматеріали

учасників проекту

 

P1050643

 

P1050607P1050588

P1050671P1050667

P1050609P1050659

P1050644P1050639

 

 

1

 

docx
Додано
20 липня 2018
Переглядів
8498
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку