Проєкт "Шевченко - український художник"

Тема. Т. Г. Шевченко – український художник.

Мета: подати учням додаткові відомості з біографії Шевченка, дати уявлення про велике значення художнього доробку великого майстра, прищеплювати любов до творчості. Розвивати художній смак.

Тип уроку: практико – орієнтовний.

Термін  виконання: короткостроковий, моно проект.

Обладнання: міні – галерея , портрет Шевченка.

Епіграф:Як той щирий віл, запрягся я в роботу – сплю на карбінах; так ніколи! Так ніколи!

                                                                                     Т. Г. Шевченко.

Використання ресурсів: інтернет, художні твори про Шевченка, додаткова література, посібники.

Мета завдання: ознайомити учнів із творчістю Т. Шевченка як художника, навчити учнів працювати з різними видами джерел інформації, систематизувати інформацію у вигляді міні – книжки, представити її  через публічний виступ – презентацію.

Прогнозований результат: діти отримають знання про життя та творчість Шевченка як художника, зацікавляться  його доробками, створять міні – галерею картин Великого Кобзаря.

Форма представлення результатів роботи: презентація міні – галереї.

Етапи проектної роботи

І. Підготовчий етап.

ІІ. Дослідницький етап.

ІІІ. Підсумковий етап (захист проекту).

                                                      Хід проведення.

І. Підготовчий етап.

За два тижні  учням повідомляється тема та ставляться випереджальні завдання, відповідно до яких клас поділяється на групи.

«БІОГРАФИ» - збирають біографи збирають біографічні відомості про Шевченка, фотографії, інший матеріал.

«ДОСЛІДНИКИ» - представляють дерево роду Т. Шевченка.

«АКТОРИ» - інсценізують уривки з творів «Тарасові шляхи» Оксани Іваненко та «Син волі» В. Шевчука.

«РЕДАКТОРИ» - систематизують зібраний матеріал, за потреби коригують, групують за розділами і передають мистецтвознавцям.

«МИСТЕЦТВОЗНАВЦІ» - оформляють міні – галерею картин Шевченка. Всі групи готують її презентацію

ІІ. Дослідницький етап.

Протягом двох тижнів учні збирають матеріал, координують свої дії з керівником проекту , пропонують макети майбутньої міні – галереї, узгоджують її зміст, обирають форму презентації відповідно до мети проекту.

ІІІ.Презентація проекту. (урок).

                                                                Хід уроку.

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

«Біографи» (розповідають життєпис Шевченка).

«Дослідники» (представляють дерево роду Шевченка).

«Актори» (інсценізують уривки творів)

УЧИТЕЛЬ.Як бачимо, Т. Шевченко хотів учитися справжнього мистецтва живопису. Білими ночами юнак ходив « на сеанси» до Літнього саду , зарисовував статуї. Тут йому пощастило зустітися з учнем Петербурзької академії художеств Іваном Сошенком. І зустрічі цій судилося стати історичною.

«Мистецтвознавці» (презентують міні – галерею)

Іван Сошенко зверну увагу на неабиякі здібності юнака і доклав багато зусиль для того, щоб він учився. Є підстави гадати, що саме через Сошенка рисунки Шевченка стали відомими Товариству заохочення художників і його секретареві В.Г. Григоровичу, а вже з його допомогою Шевченко  одержав дозвіл відвідувати учбовий клас цього Товариства.

    У протоколі засідання комітету Товаритсва від 4 жовтня 1835 року читаємо:  «По рассмотрении рисунков ученика Шевченко, Комитет нашел онде заслуживающими похвалу и положил « иметь его в виду на будуще время».

Молодий художник звертається у своїй творчості до рідного краю: « Сметь Олега , князя древлянського», « Смерть Б. Хмельницького». Пише ряд портретів, а саме: пана Енгельгардта, Катерини, Є. Гребінки, Миколи Луніна…..

Отже, щодо вступу в Академію художеств Шевченко досяг визначних успіхів.

 В Академії художеств.

Здобувши волю, Шевченко навчається в Петеребурзькій Академії художеств у класі професора  Карла Брюллова, пансіонером Товариства заохочення художниківТепер він може сказати про себе: « Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь…». Незабаром Шевченко став улюбленим учнем Брюллова. Натхненно працював. Навесні    1839 року за успіхи був нагороджений Радою Академії срібною медаллю другого ступеня за малюнок з натури, який , на жаль не зберігся.27 вересня 1840 року юнака вдруге нагородили срібною медаллю другого достоїнства «за первуй опыт в живописи масляными красками картину « Нищий мальчик, достающий хлеб собаке». Ця картина до нас не дійшла.

26 вересня 1841 року рада Академії художеств нагородила Шевченка третою срібною медаллю другого достоїнства за картину «Циганка – ворожка».  Це полотно хтось придбав, подальша доля невідома – зберігся лише акварельний малюнок із цією назвою.

Під розлогим кленом стоїть дівчина- селянка. Праву руку простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартук. Зосереджене обличчя дівчини звернене в бік глядача, та слухає вона ворожку уважно. Постать циганки подано лише до половини, вона стоїть за огорожею. На плечах смугасте рядно, за плечима – дитина. В одній руці вона тримає дівочу руку, а в іншій – костур, бо біля ніг дівчини завмер собака.

Катерина зображує сцену з народного життя. Це, очевидно, і стало причиною,що Шевченку жодного разу не присуджувалася золота медаль, адже сюжети з повсякденного життя вважалися «низькими». Шевченко на той час уже відійшов від впливу класицизму. Зв’язок з народом, з реальним життям виявився сильнішим за академічні канони.

Найважливішою роботою Шевченка академічного періоду є його олійний «Автопортрет»(1840). Цей твір самостійний, поєднує в собі безпосередність вияв людських переживань, властивих романтизму, з глибоким відтворенням внутрішнього світу людини, що було характерним для російського реалістичного портрета.

Серед картин цього періоду відзначається «Катерина». Оригінал цієї картини, створеної за мотивами власної однойменної поеми зберігається  в Державному музеї імені Шевченка в Києві. Безперечно, «Катерина» - найвідоміше полотно. Художник зобразив Катерину босою на тлі українського пейзажу: сільська околиця з безкрахм степом, курінь, біля якого сидить селянин – ложкар, далі височить козацька могила з вітряком.

На вродливому обличчі юної дівчини – вираз глибокої образи, сорому, покірності.Постать освітлена яскравим сонцем. На другому плані, затемненому, спокусник – офіцер на коні. Злодійкувато оглядається. Тікає. Дівчина повільно йде, схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати свій сором.

 Мистецтвознавець О. Сидоров пише: « Дівчина по – справжньому гарна, рисунок її ніг , варто звернути увагу, майже точно копіює ноги «Сікстинської Мадонни» Рафаеля,  яку Шевченко  знав з багатьох гравюр.

1843 року Т. Г. Шевченко їде в Україну,  вперше і селах Полтавщини, Ченігівщини після чотирнадцятирічної розлуки.

Із карти місць перебування художника в Україні видно, що поет відвідав тоді Київ, Кирилівку, подорожував по містах і селах Полтавщини, Чернігівщини,  Київщини, їздив на Хортицю.

Найкращими живописними творами цього періду є картина «Селянська родина» та «На пасіці». У «Селянській родині» відчувається внутрішній перегук із зображенням Святої родини, лише сюжет перенесено на народний грунт.Біля убогої селянської родини, молодого подружжя й дитини, лежить глек. Біля ніг чоловіка – собака, що ніби слухає розмову.За хатою сидить дід у киреї. Людські постаті зображено природньо. Відчувається, що стосунки між подружжям доброзичливі, лагідні. Надворі погоже надвечір’я. Промені сонця фарбують золотом стіну хати, полотняні сорочки .

 Під час подорожі Україною Шевченко задумав створити серію «Живописна Україна» - альбом офортів.

Розкриваючи задум серії, в одному з листів до О. Бодянського Шевченко писав: «…я хочу рисовать нашу Україну. Я  її нарисую в трьох книгах. В год буде виходити  10 картин.»

На особливу увагу заслуговує офорт «Дари в Чигирині 1649 року».

У 1845 році Шевченко закінчив Академію художеств і одержав атестат, у якому зазначено, що за успіхи в історичному і портретному живопису йому надано звання некласного художника.

І знову митець прибуває в Україну. Відвідав Полтавщину, Чернігівщину, Київщину. Вивчав,  описував, малював. Але не судилося поєднати своє життя з україною. У 1847 році його було заарештовано і вдправлено на заслання на довгих десять років. Тяжко було Тарасові. Особливо дошкуляла заборона писати та малювати. Та світ не без добрих людей. Друзі намагаються полегшити долю митця. З цією метою зарахували йог до загону, який супроводжував експедицію на дослідження  Аральського моря, очолювану визначним російським ученим Бутаковим. Він дав Шевченкові  можливість малювати, доручивши йому виконувати зарисовки Аральського моря та нововідкритих берегів. Шевченко оформляє альбом малюнків  ( пейзажі, портрети, жанрові сценки з життя місцевого населення). Збереглося 146 малюнків цього періоду.

У перші дні перебування в Новопетровському укріпленні Шевченко робить спроби у скульптурі. Та для цих занять не було умов.

 Комендант Усков з прихильністю ставився до засланця і всупеч усьому дозволив йому малювати й писати. До нас дійшло три портети Агати Ускової, дружини коменданта, та його самого.

Серед робіт цього періоду «Притча про блудного сина».

Шевченко на волі. Від Астрахані до Нижнього Новгорода поет -  художник милуючися живописними берегами Волги, зробив кілька начерків. Майже два десятки портретів  написав Шевченко. Серед них на увагу заслуговує портрет негра Айри Олдріджа, великого актора, доля якого  близького до долі самого Шевченка.

Протягом свого короткого життя Створив близько 60 автопртретів. . Найбільше вражають  автопортрети 1840, 1845, 1847, 1857 років.

1860 рік. Передостанній рік життя. Шевченко зайнявся гравюрою. Він вважав, що гравюра – найкращий засіб розповсюдження творів мистецтва серед народу. У вересні 1860 року Петерберзька Академія мистецтв надала йому звання академіка – гравера.

Окремо слід зупинитися на такій темі  як жінки у долі й малярській спадщині Шевченка.

Це насамперед портрет княжни Варвари Рєпніної. Одним із кращих  творів  цього жанру – портрет Ганни Закревської.

Портрет Т. Маєвської – також один із кращих.

Одним із кращих вважається портрет Марії Максимович, дружини першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Одним із останніх портретів є портрет його нареченої Ликери Полусмакової.

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

ІІІ. Підсумок уроку.

ІV. Домашнє завдання.

Написати міні – твір «Мої враження від уроку».

Спробувати себе у ролі художників (етюд, замальовка, портрет).

Підготувати виступ на тему: «Сумщина в малярській спадщині Шевченка»