Проект з літературного читання на тему "Життя і творчість Т. Г. Шевченка"

      Урок-проект з  читання на тему «Життя і творчість Т.Г. Шевченка»

Мета: продовжити ознайомлення учнів з життям і творчістю Т.Г.Шевченка; розвивати пам’ять, мислення, увагу, техніку читання, вміння самостійно робити висновки; виховувати любов і повагу до світлого образу поета-мислителя і борця. Показати , як поет оспівує красу рідного краю. Вчити виразно, чітко читати вірші, збагачувати словник учнів, сприяти національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну.

Об’єкт пізнання: Т. Г. Шевченко.

Проблема: залучити учнів до пошуку інформації про життя і творчість Т. Г. Шевченка; виготовити власноруч «Кобзарики».

Спосіб вирішення проблеми: збір інформації в бібліотеці, інтернеті.

Обладнання: дитячі малюнки до творів поета, проектор, виставка книжок, присвячених Т. Г. Шевченку, портрет Шевченка, грамзапис пі сні  « Зацвіла в долині…»

Тривалість: 2 тижні

Предмет: «Літературне читання»

План виконання проекту

І етап. Підготовка.

Визначення теми, мети проекту, виду проекту, його тривалості.

ІІ етап. Планування.

1. Визначення джерела інформації: книги, підручники,
2. Розподіл на творчі групи пошуку інформації.

І група «Пошуковці».

ІІ група «Калинонька».

ІІІ група «Кобзарики».

ІІІ етап. Реалізація проекту.

Збирати матеріал, відібрати головне, найцікавіше.

ІУ етап. Оцінювання роботи учасників проекту.

Презентація проекту

Наше сьогоднішнє заняття я хочу розпочати словами: « Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани.» ( М. Рильський)

• Діти, а яких людей ми називаємо видатними? ( Тих, які прославили свою країну, і про них знають в інших державах)
• Яких  таких людей України ви знаєте? ( Л. Українка, М. Рильський, І. Франко, Т. Шевченко та інші).
• Сьогоднішній проект присвячений українському поету і художнику Т. Г. Шевченку

                                                                                     ( Слайд « Портрет Шевченка»)

І група «Пошуковці»

1 учень. Життя нашого поета таке дивне, що читаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, тому розпочати свою розповідь я хочу так, як починають казки.  За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край – розкішний і багатий, заворожений злими людьми. І жили там рабами в тяжкій роботі бідні люди. І називають той край - Україною.

Вчитель. І ось у такому краї  в с. Моринці, що на Черкащині в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Тарас…

2 учень. В похилій хаті край села                                 ( Слайд « Хата Шевченка»)

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

За що, не знаю, називають

Хатину в хаті тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились, найперші сльози.

3 учень.  Гірке дитинство випало на його долю. Коли було Тарасові 9 років – померла його мати. А мачуха була зла і недобра жінка, часто била хлопчика. А через 2 роки помер і батько. Залишився Тарас  сиротою.

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди похилитися

Хоч з гори та в воду.

4 учень. Ось як він писав про своє тяжке дитинство.

Вірш « Мені 13 минало….» (декламує вірш)

5 учень. Ось яку історію я знаю.

…Після смерті батьків Тарас знайшов притулок у школі, у приходського дячка. За 2 роки він вивчив граматику і псалтир. його дитяче серце було вражене жорстокістю дяка. Знайшовши дяка нестерпно п’яним, він вжив проти нього власну його зброю – різки, і скільки вистачило дитячих сил, відплатив йому за всю його жорстокість.

6 учень. Тарас дуже хотів вчитися. У сільській школі він дуже швидко навчився читати, а ще хотів бути малярем. Все, що бачив, хотів малювати. Малював вугіллям, крейдою, і мав тільки одного олівця, якого дуже беріг.

7 учень. Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. На своєму шляху він зустрів добрих і розумних людей, які побачили в ньому талановиту людину, і викупили його з неволі, заплативши викуп 2500 карбованців.

( Слайд «Художники, що викупили Шевченка»)

Вчитель. А чи знаєте ви, що Шевченко прожив лише 47 років, 24 з яких був він кріпаком, 10 років був у засланні, і лише 13 років мав волі. Слухаючи ці повідомлення, ми розуміємо, що дитинство Тараса було нелегке.  Свідченням цього є книжка Оксани Іваненко «Тарасові шляхи». (Показую на виставці)

-Діти, та не тільки сум та горе бачив Шевченко. Він зростав в Україні серед мальовничої природи, яка, мов жива істота: дихає, живе, сумує, радіє.

                                                                                                         (Слайд « Природа»)

Він так захоплювався нею, що любов і захоплення до природи виливалися рядками на папері. Деякі такі вірші ми вивчали на уроках. Назвіть їх. ( «Світає…», « Зоре моя вечірняя», « Зацвіла у лузі…», « встала весна…»). З іншими ви знайомилися вдома.

-Кому який вірш припав найбільше до душі?

1 учень декламує «Садок вишневий коло хати…»

2учень декламує «По діброві вітер віє».

-Пригадайте, а які рослини найчастіше  згадуються у творах Шевченка ( верба, калина, тополя). Особливо любив Шевченко калину.

                                                                                                     (Слайд «Калина»)

                                       ІІ група «Калинонька»

1 учень. Тече вода з – під явора яром на долину.

Пишається над водою червона калина.

Пишається калинонька, явір молодіє,

а кругом їх верболози й лози зеленіють.

2 учень. Над дніпровою сагою стоїть явір між лозою.

Між лозою я з ялиною, з червоною калиною.

А калина з ялиною, та гнучкою лозиною

Мов  дівчаточка із гаю, виходжаючи співають.

3 учень.  Посадила стара мати

А невістка посадила високу тополю

Три явори посадила сестра при долині

А дівчина заручена червону калину.

Учень 4. Щастя дні і світлої печалі – калину завжди українці величали.

Одна сімя у нас  і Батьківщина, де верби понад ставом і калина.

Де степ широкий і душа народу

Де райдуги з Дніпра  спивають в воду

Де полониною дівча блукає

І цвіт калини в коси заплітає

Нема, - говорить, - без верби калини

Співучої Вітчизни  - України.

Учень 5. Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина дитина…

Любо - любо стало, пташечка зраділа, і защебетала.

-До речі, діти, у «Кобзарі», слово «КАЛИНА» згадується 385 разів, а всього у творах – 965 разів.

А зараз давайте завітаємо до нашої картинної галереї.

Готуючи проект, ми багато малювали малюнків до улюблених творів Шевченка. Тож давайте пограємо в гру «Відгадай, до якого твору». ( Я показую малюнки, а діти називають назву вірша).

Малюнки до таких творів: «Садок вишневий коло хати», «Зацвіла у лузі…», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Світає», «Сонце заходить…», «Зоре моя вечірняя..»

-До речі, діти, цей вірш Шевченко написав, перебуваючи в орській фортеці. Туди його заслав цар за велику любов до України і за його вірші. Там він пробув цілих 10 років. Йому забороняли писати і малювати. Тому від дуже тужив за Україною і  згадував красу природи, а свою тугу виливав у віршах.

                                                                                      (Слайд «Шевченко  - солдат»)

«Вітер з гаєм розмовляє» - малюнок і учень читає вірш

Вчитель.  Шевченків край – співочий куточок України. Тарас ще змалку любив слухати народні пісні , сам любив співати. І коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню. З часом композитори поклали вірші Шевченка на музику. Так і народилися пісні.

-Діти, а хто з вас відшукав інформацію, які вірші були покладені на музику?

Учень читає:

(«Садок вишневий коло хати», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Зацвіла в долині…»

Всього 72 вірші стали піснями. Коли деякі з них починають співати. Всі люди встають, припиняють розмови, урочисто підспівують.

Звучить пісня « Зацвіла в долині»

ІІІ «Кобзарики»

-Діти, пригадайте, як називається збірка віршів Т. Шевченка? («Кобзар», показую на виставці різні «Кобзарі»)                                                            (Слайд «Кобзар»)

-А що цікавого ви довідались про цю збірку?

1 учень. Всі вірші Т. Шевченка зібрані в одній книзі, яка називається «Кобзар». Цю книгу український народ поставив на першому місці серед народних скарбів. Кобзаря всі люблять читати і він є у кожній хаті.

2 учень. Перший «Кобзар» вийшов у 1840 році у Петербурзі. В ньому було лише 8 поезій. А повне видання вперше було видане о у 1907 році.

3 учень. А я знайшла ось таку історію, яка трапилась понад 80 років тому. Три дівчини-сирітки закінчили читати «Кобзар». Витерли білими хустинами сльози і задумались.

Старша сказала: «Якби я була багатою, - то виткала би з чистого золота і срібла великий килим і накрила б ним могилу Т. Г. Шевченка.»

«А якби я була багатою, - говорить середня дівчинка-сирітка, - я б усю Чернечу гору, де похований Тарас, тополями і калиною засадила, чудовими квітами всіяла».

Третя ж , наймолодша, мовила: «Якби я була багатою, то купила б  мільйон «Кобзарів» і у кожну бідну хату дала.»

Вчитель. А я знайшла ось таку цікавинку про «Кобзаря».

Творцем найменшого у світі «Кобзаря» є Микола Сябристий. Він трудився над його виготовленням чотири місяці. Без мікроскопа цю роботу й годі побачити. Книжка легко проходить через вушко голки. У ній – 12 сторінок. Зшита вона звичайною павутинкою. Сторінки зроблені із ялинкової іграшки. Обкладинка виготовлена із пелюсток золотавого-жовтого кольору.

-Діти, Т. Г. Шевченка називали Кобзарем. До речі, а що то за люди були –кобзарі?

                                                                                               (Слайд «Кобза, кобзарі»)

Учень. Колись у сиву давнину  ходили по Україні старі люди, співали пісні про тяжке життя, про людські страждання, про козаків. Співаючи, вони грали на старовинному музичному інструменті – кобзі. Від назви цього інструмента їх називали кобзарями.

- Але чому саме Шевченка називають Кобзарем? Адже, він не грав на кобзі, не співав пісень, хоча дуже їх любив?

Учень. У своїх віршах та поемах Тарас Григорович описував тяжке життя, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

А ще тому, що Шевченко підписував свої вірші простим та зрозумілим словом – Кобзар.

Народ творив про Тараса Шевченка легенди, прислів’я, приказки, вишивав його портрети, малював.

-Які прислів’я про поета ви знаєте?

Шевченкове перо панів по серці скребло.

А Шевченків Кобзар обпік панів, мов жар.

Шевченкові твори сяють, мов зорі.

Тарасове слово живе і здорове.

Тарасів заповіт облетів увесь світ.

Шевченко тарас немов сонце для нас.

-Т. Г. Шевченко був не тільки поетом, а й талановитим художником. Він написав понад 1200 картин. (Показую його картини, його автопортрет)

                                                          (Слайд «Картини, які написав Т. Шевченко»)

Художню освіту він здобув у Петербурзькій академії мистецтв. Вчителем його був видатний художник Брюллов.

-Діти, а чому Шевченко такий сумний на цьому портреті? (Він був кріпаком, зо свої вірші був засланий у заслання, потім відправлений у солдати. Там йому не давали ні писати, ні читати. Життя в Україні було тяжким.)

Підсумок.

Пам’ятають люди свого Кобзаря, вшановують його пам'ять: іменем Шевченка називають вулиці,площі, створюють музеї.

Жителі нашого міста теж пам’ятають поета. Біля міського Будинку культури – пам’ятник Великому Кобзарю. В нашій школі щороку проводиться тиждень «Шевченкові дні», виховні години, виставка книжок його творчості. ( Слайд «Пам’ятник Т. Г. Шевченку»)

-Діти, ми з вами теж вшановуємо пам'ять Т. Г. Шевченка. І сьогоднішній урок – проект є тому підтвердженням. Але на цьому ми не закінчуємо ознайомлення із творчістю великого поета. Впродовж наступних років ми продовжимо іти Шевченковими шляхами. Будемо дізнаватися все більше і більше про його нелегке  і, водночас, цікаве життя. І обов’язково побуваємо біля його пам’ятника.

-Минають віки, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне.

-Вивчаймо його , виконуймо його заповіти. І серед них найголовніший:

Свою Україну любіть.

Любіть її… во время  люте,

В останню тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

5. Домашнє завдання. Роздаю малюнки калини, де написано д.з.: підготувати літературну казку.