Професійна етика педагогів закладу позашкільної освіти

Про матеріал
Професійна етика педагогів закладу позашкільної освіти. Моральні цінності. Педагогічна справедливість . Професійна честь педагога.
Перегляд файлу

Професійна етика педагогів закладу позашкільної освіти та педагогічний такт.

Для кожної професії якогось особливого значення набувають ті чи інші професійні моральні норми. Професійні моральні норми — це правила, зразки, порядок внутрішньої саморегуляції особистості на основі етичних ідеалів.

Кожен вид професійної етики визначається своєрідністю професійної діяльності, має свої специфічні вимоги в області моралі.

Моральними цінностями можна назвати систему представлень про добро і зло, справедливості і честі, що виступають своєрідною оцінкою характеру життєвих явищ, моральних достоїнств і вчинків людей і т.п. До педагогічної діяльності застосовні всі основні моральні поняття, однак окремі поняття відбивають такі риси педагогічних поглядів, діяльності і відносин, що виділяють педагогічну етику у відносно самостійний розділ етики. Серед цих категорій — професійний педагогічний борг, педагогічна справедливість, педагогічна честь і педагогічний авторитет.

Педагогічна справедливість має специфічні риси, представляючи собою своєрідне мірило об'єктивності вчителя, рівня його моральної вихованості (доброти, принциповості, людяності), що виявляється в його оцінках вчинків вихованців, їхні відносини до навчання, суспільно корисної діяльності і т.д.

Професійна честь педагога— це не тільки усвідомлення учителем своєї значимості, але і суспільне визнання, суспільна повага його моральних заслуг і якостей. Честь педагога — суспільна оцінка його реальних професійних достоїнств, що виявляються в процесі виконання їм професійного боргу.

Педагогічний авторитет педагога — це його моральний статус у колективі вихованців і колег, це своєрідна форма дисципліни, за допомогою якої авторитетний і шановний педагог регулює поводження вихованців, впливає на їхні переконання. Педагогічний авторитет залежить від попередньої морально-етичної і психолого-педагогічної підготовки вчителя. Рівень його визначається глибиною знань, ерудицією, майстерністю, відношенням до роботи і т.д.

Педагогічна етика вміщує в себе характер моральної діяльності вчителя і моральних відносин у професійному середовищі, основи педагогічного етикету, що представляє собою сукупність вироблених у освітньому середовищі специфічних правил спілкування, манер поводження і т.п. людей, що професійно займаються навчанням і вихованням.

Практична діяльність педагога не завжди відповідає нормам професійної етики, що викликано складністю і протиріччями педагогічної практики, тому одна з важливих задач педагогічної етики —вивчення стану моральної свідомості педагога.

Задача самоосвіти кожного педагога — підняття свого рівня морально-педагогічної підготовки, озброєння знаннями, використання яких дасть можливість більш ефективного вирішення протиріч  в освітньому процесі.

Педагогічний такт як основа професійної діяльності. Педагогічний такт — найхарактерніша професійна особливість вчителя. В будь-якій професії є щось особливе, що відрізняє її від інших професій, виявлятись це зможе і в звичках людини, і в його мові, зовнішньому вигляді. Особливість професії вчителя, перш за все, виявляється в його педагогічному такті.

Саме слово «такт»  (від латинського tactus) — це форма людських взаємовідносин. Такт — необхідна умова успішного спілкування між людьми. Тактовна людина намагається вести себе в колективі так, щоб ні своїм зовнішнім виглядом, ні необережним словом не зіпсувати настрій навколишнім.

Зараз багато говорять про педагогічну майстерність, основою якої, по-перше, є кругозір педагога, його ідейні переконання. По-друге, педагогічна майстерність передбачає досконале володіння предмета навчання, знання фактичного матеріалу. По-третє, необхідно володіти методикою навчання і виховання. Педагог повинен уміти передавати свої знання, тобто трансформувати їх, надати їм такого вигляду, щоб вони були цікаві, зрозумілі й доступні вихованцям певного віку і певного розумового розвитку. Педагогічний такт можна рахувати як четвертою особливістю педагогічної майстерності.

Педагогічний такт необхідний і в навчанні і у вихованні. Але у вихованні його роль особлива. Моральні переконання, інтереси, смаки не можна формувати насильно. Для цього необхідно, щоб вихованці любили похвали свого керівника гуртка.

Використання загального такту в педагогіці, в навчанні і вихованні дітей, являється педагогічним тактом. Тактовну людину характеризують такі риси характеру, як ввічливість, привітність, кмітливість, повага до чужої думки, врівноваженість, почуття гумору. Такі риси особливості повинні бути і у тактовного педагога.

До учнів необхідно відноситись так ввічливо і з повагою, як і до дорослої людини, тальки ще більш уважніше і обережніше.

Педагогічний такт — це професійна якість керівника гуртка. Він являться складовою педагогічної майстерності і набувається разом з педагогічною освітою і педагогічною практикою. Повага до вихованців, бережливе ставлення до їх особистості лежить в основі педагогічного такту.

Такт потрібний педагогу не тільки в його взаєминах з гуртківцями, а й з їхніми батьками, своїми колегами, взагалі з іншими людьми. І скрізь, в різних умовах педагог виступає не тільки як тактовна людина, а й як носій педагогічної професії, що якимось чином позначається на його поведінці.

Потреба в педагогічному такті дуже часто відчувається у взаєминах керівника гуртка з вихованцями, бо педагог з почуття професійного обов'язку змушений реагувати на поведінку дітей, повсякчас оцінювати її і вести боротьбу з негативними вчинками, домагатися дисципліни, засуджувати лінощі, нечесність, недбайливість. 1 все це він повинен робити так, щоб не втратити поваги з боку гуртківців, зміцнювати дружні взаємини з дитячим колективом. Дуже важливо також зважати на особливості конкретних обставин, індивідуальні риси кожного вихованця.

Педагогічний такт потрібний для того, щоб не викликати з боку дітей образи і додаткового опору вимогам педагога, щоб роззброїти того, хто чинить опір, і, вплинувши на його совість, зробити з нього спільника в загальній справі.

Нетактовність педагога може бути  результатом багатьох причин, що пов'язані з його невмінням зрозуміти іншу людину, поставити себе на її місце, уявити її думки та почуття.

Найпоширенішими формами нетактовності є:

  •                   завдавання душевних ран людям шляхом підриву їхнього авторитету, створення атмосфери непорозуміння, відчуження і неприязні в межах формальної правильності;
  •                   застосування будь-яких засобів впливу на вихованця як наслідок безсилля педагога, його невміння використати доцільніші, моральні методи;
  •                   формальний підхід до учня, нерозуміння мотивів його дій, необґрунтована оцінка вчинків;
  •                   будь-які дії, що пов'язані з виявом неприязні до вихованця, наслідком чого є неправильні вчинки дітей.

 

docx
Додано
18 жовтня
Переглядів
27
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку