Промова до Дня Незалежності

День незалежності

   Великих свят для держави, як і справжніх друзів у людини, не може бути багато. День незалежності – свято із свят Української держави. Воно величне, як дух сивої і славної давнини, і тепле, і сучасне, як святкування дня народження для кожної людини. Це свято особливе, як унікальні ті події, що відбувалися у 1991 році. Вдумаймося, скільки поколінь українців боролися за незалежність України, віддали за неї своє життя, скільки людей мріяли про цей день, а саме нам випала честь бути сучасниками народження  Української держави!

                                       То птах свободи знов змахнув крилом...

                          І стала незалежною країна,

Багата сонцем, хлібом і добром!

                          В твоє майбутнє вірю, Україно!

Довго йшла до волі наша ненька – Україна, дорогою ціною заплатила за неї. Це тисячі найкращого ясиру, проданого в татарсько – турецьку неволю, це буйні козацькі голови на полі брані. Споконвічне приниження, утиски з боку магнатів. Всі зазіхали на нашу хоч багатостраждальну, але щедру, родючу, плодоносну землю. Кованим чоботом топтали її чужинці. Намагались обплутати колючим дротом Гулагів, залякали Соловками. Не білими лілеями чи пишними трояндами устелена дорога до перемоги, а обагрена кров^эю та усипана буйним цвітом нашої нації.

  Та не схилилась в ярмі Україна, не надламалась. Виплакала, вистраждала, вистояла і перемогла. Не тільки зберегла давні традиції народу, солов’їну пісню, рідну мову. Гордо розправила плечі. Вільно дихнула. Хоч ще не все гаразд в нашому нелегкому сьогоденні, хоч з усіх сторін обсіли біди і негаразди та паростки нового все впевненіше торують собі дорогу. Це відчувається, це вільна мова, це відчинена церква. Це діти – ровесники Незалежної України. Їм рости разом з нею, мужати, кріпитись, розправляти свої крила та квітнути під сонцем Свободи. Берегти Вкраїну, возвеличувати її славу. А основне – вимолювати у Бога благодатей для свого народу, Покрову Божої Матері.

Особливо зараз, на порозі важливого вибору, тих, хто впевнено поведе Україну до нових висот, тих, кому не байдужа доля України, тих, хто віддасть все , щоб вільно зітхнув наш народ, скинув тягар сьогодення турбот, зберіг незалежність, збудував міцну державу.

Треба вірити, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, хлібом і квітами, сподіванням і радістю, працею і відпочинком – тим, що робить життя людським.

Щоб кожен з гордістю міг сказати:

„Я – громадянин України!”. Для цього сьогодні потрібно головне – впевненість в силах народу і своїх власних, дружня робота і віра в її успіх, у майбутнє України.

   Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій Землі.

           І де б у світі ти не був

          Куди б не занесла Тебе життя рутина

          Завжди пишайся і гордись,

          Що ти родивсь й живеш на Україні!