Активна конструкція. Виконавця дії називаємо суб’єктом, а те, на що спрямовано дію, — об’єктом. У реченні Олег прочитав книжку суб’єктом є підмет Олег, а об’єктом — додаток книжку, адже саме на неї було спрямовано дію. Речення, у якому підмет виражає виконавця дії (суб’єкт), а додаток — об’єкт, на який її спрямовано, називаємо активним: Олег прочитав книжку.
Конструкція з формами на –но, -то. В українській мові широко вживані пасивні конструкції, у яких присудки вираженібезособовими формами на -но, -то: Чашку розбито. Нарешті названо ім’я переможця. У таких реченнях немає вказівки на виконавця, а зосереджується увага на результатідії чи її наслідках. Не треба вживати безособові форми на -но, -то, коли за логікою не може бути діяча: Дике поле встелено ромашками. Аж ніяк не встелено, а встелене, бо ніхто не міг застелити дике поле ромашками. У реченні з народної пісні можна домислити виконавців дії: жито збили коні, козаченька вбили вороги і т. д.