ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

УДК59.9:043.2

Жадан Т.О.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

Процес інтеграції України до світового співтовариства окреслив вимоги щодо забезпечення рівних умов для розвитку, навчання, виховання, соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами. Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання.

В українському педагогічному словнику поняття «готовність до шкільного навчання» розглядається як «сукупність морфофізіологічних і психологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематично організованого шкільного навчання» [3, с.73].

Л.А. Венгер вважає, що «готовність до школи – це певний набір знань і вмінь, у якому повинні існувати всі інші елементи, хоча рівень їх розвитку може бути різний» [2]. Він стверджує, що бути готовим до школи – не означає вміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим всьому цьому навчитися [2].

Готовність до шкільного навчання – це бажання і усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, які визначають мотивацію до навчальної діяльності.  [1].

Отже, психологічна готовність до навчання у школі – цілісна й багатокомпонентна освіта, яка передбачає досить високий рівень розвитку мотиваційної, особистісної, інтелектуальної сфери та сфери продуктивності. Відставання в розвитку одного з компонентів психологічної готовності тягне за собою відставання розвитку інших.

Сучасний український науковець Р.В.Павелків зазначає, що складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є:

 мотиваційна (особистісна), інтелектуальна, емоційно-вольова [1, с.177].

Мотиваційна готовність (або особистісна) розглядається, як рівень прояву потреби дитини у спілкуванні з однолітками, уміння підкорювати свою поведінку законам групи, здатність виконувати роль учнів у ситуації шкільного навчання, відповідний рівень сформованості ставлення до школи, шкільних обов’язків тощо.

Інтелектуальна (розумова) готовність характеризує рівень відповідальної сформованості диференційованого сприймання, перцептивних та пізнавальних дій, концентрації уваги, наочно-образного мислення, мисленнєвих операцій, аналітичного мислення, мовленнєвого розвитку, логічного запам’ятовування, уміння відображувати зразок, дрібної моторики та сенсомоторної координації, що залежить, передусім, від функціонального дозрівання структур головного мозку.

Емоційно-вольова готовність потребує відповідного рівня прояву позитивних емоцій, відсутність імпульсивних реакцій, можливість довгий час виконувати непривабливе завдання, відповідний розвиток емоційних та вольових якостей особистості дитини, емоційно-вольової регуляції,вольових дій та довільності уваги.

Категорія дітей з порушеннями інтелектуального розвитку – це різнорідна група дітей, що має спільні риси, головною з яких є психофізичний дефект, обумовлений органічними порушеннями центральної нервової системи. Діти з порушеннями інтелектуального розвитку дошкільного віку відстають за всіма показниками психофізичного розвитку від однолітків в нормі. Для організації навчання і виховання дітей з інтелектуальними порушеннями в спеціалізованих закладах особливу роль відіграють такі способи впливу, які спрямовані на подолання відхилень дитини, активізацію її пізнавальної діяльності, а значить і до психологічної готовності дитини до школи. Одним із таких способів є гра.

Отже, як найбільш загальний результат психічного розвитку дитини і показник його адекватності, у кінці вікового періоду у дошкільнят формується інтегральне особистісне новоутворення – психологічна готовність дитини до навчання у школі або шкільна зрілість. Підготовка дитини до школи включає формування у неї готовності до прийняття нової соціальної позиції – становища школяра, який має коло важливих обов’язків та прав, займає нове становище в суспільстві. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання не з’являється автоматично по завершенню дошкільного періоду, а потребує ґрунтовної стимуляції зі сторони дорослих [1].

Список літератури

1. Павелків Р.В. Вікова психологія: підручник / Р.В. Павелків. – К.: Кондор, 2015. – 469 с.
2. Венгер А.Л. Психологическая готовность ребенка к школе / А.Л. Венгер // Вопросы психологии. – 1984. -№4.-С. 24-33
3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 374 с.