Психологічний тренінг "Формування мотиваційної готовності педагога до впровадження нової програми скрізь призму згуртованості колективу"

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ ДНЗ НА ТЕМУ:

«ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГА ДО ВПРОВАДЖЕННЯ БАЗОВОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ "Я У СВІТІ" КРІЗЬ ПРИЗМУ ПІДВИЩЕННЯ ЗГУРТОВАНОСТІ КОЛЕКТИВУ»

 

 

Мета.

• знизити бар'єр тривожності у ставленні до впровадження Базової програми;
•    сформу­вати толерантність до невизначеності, гнуч­кість у сприйнятті світу, усвідомлення невідворотності змін та можливості їх прийняття;
•    навчити педагогів розпізнавати страхи, пов'язані з невизначеністю ситуацій, та зна­ходити способи їх подолання;
•    підвищити здатність педагога до саморегуляції;
• допо­могти учасникам сформувати мотиваційну готовність до сприйняття нового;
• підвищити згуртованість колективу;

•    сформу­вати бачення та усвідомлення учасниками власних пріоритетних цінностей, підвищи­ти життєвий тонус шляхом формування по­зитивного мислення;
• розвивати творчість;
•  сприяти розвитку про­фесійної майстерності.

 

Орієнтовна тривалість: 1 година 45 хвилин

 

Обладнання.

Бейджи, фломастери, ручки, олівці, кольорові олівці, маркер, ватман, 3 пачки ліпстікерів різного кольору, дерево очікувань і підсумків, 2 Базові програми, клубок яскравих ниток, 50 листів паперу А-4, 6 різних предметів  (янгол, люстерко, ялинкова прикраса, камінець, мушля, свічка), фішки двох кольорів (приблизно 50 штук), мелодія з шумом океану.

 

Хід роботи

 

Вступна частина

 

Вступ. Повідомлення теми та мети тренінгу (2 хвилини)

 

Вправа «Самопрезентація» (5 - 7 хвилин)

Мета: налаштування учасників на роботу; активізація відчуття особистості; створення умов для ефек­тивної співпраці.

На початку заняття кожен учасник оформ­лює картку-візитівку, де вказує своє ім'я, На оформлення дається 3-5 хв.

Психолог. Зараз кожен із вас назве своє ім'я, покаже оформлену візитівку і продовжить таке речення: «Не хочу хвалитись, але я...».

 

Визначення правил роботи групи (7 - 10 хвилин)

Психолог  звертається до групи із запитанням: «Для чого в нашому житті існують різні пра­вила?».

Психолог. На тренінгових заняттях існують певні традиції — пра­вила, про які я хочу вам розповісти. Саме згідно із цими традиціями я й пропоную проводити наші зустрічі.

Обговорення відбувається за такою схемою:

— Щоб наша робота була ефективною, да­вайте визначимо правила.

— Які ви пропонуєте варіанти? Що це пра­вило означає?

— Чи всі погоджуються?

— Приймаємо це правило?

Правила роботи записуються на плакаті «Правила групи».

 

МОЖЛИВІ ПРАВИЛА РОБОТИ ГРУПИ

Правило № 1. «Тут і тепер»

Це правило вказує на те, що зараз для нас існує лише ця кімната, лише присутні в ній особи, які саме цієї миті перебувають поруч із нами. Для нас має значення лише те, що в даний момент відбувається з нами, те, про що ми говоримо, те, що ми чуємо й відчуваємо. Має значення наш емоційний стан, наш світогляд лише в цей конкретний час, лише зараз, лише «тут і тепер».

Правило № 2. «Піднята рука»

Це правило вказує на те, що ми висловлюємо думку по черзі, не перебиваючи одне одного.

Правило № 3. «Конфіденційність»

Усе, що відбуватиметься сьогодні на нашій зустрічі, не буде розголошено поза групою. Тут ми довіряємо одне од­ному свої думки, почуття, робимо якісь не притаманні нам у повсякденні дії. Тому розповідати стороннім про те, що від­бувалося на занятті, можна лише з дозволу його учасників.

Правило № 4. «Персоніфікація висловлювань»

Усе, що ви хочете сказати або зробити, говоріть і робіть тільки від свого імені. Забудьте про вислови на кшталт: «Ми вирішили...», «Усі так кажуть...» тощо. Ви можете вико­ристовувати лише такі фрази: «Я хочу сказати...», «Я відчуваю...», «Я зроблю...» тощо.

Правило № 5. «Активність»

Усе, що ви хочете отримати від даного заняття, зале­жить саме від вашої активності. Чим більше активності ви будете проявляти, тим більше отримаєте відповідей на ваші запитання. Всі учасники виконують всі вправи. Пропустити можна лише одну вправу.

Правило № 6. «Толерантність»

Кожна думка має право на існування. Кожний учасник каже те, що відчуває, висловлює будь-яку власну думку, навіть якщо йому самому вона здається «неправильною», «нереальною» тощо. Учасники сприймають висловлювання без оцінювання і поважають точку зору інших.

Правило № 7. «Обговорення і критика висловлювань і дій, а не людини, як особистості»

Кожний учасник може висловити свою незгоду з тією чи іншою думкою, етапом роботи, дією колег, але не спрямо­вувати свої негативні висловлювання на конкретну адресу. Можна висловлюватися так: «Ця думка помилкова, бо...», «Я не згодна з такою позицією, тому що...», «Мені не сподо­бався емоційний стан під час цієї вправи, оскільки...» тощо. Тим часом висловлювання на зразок: «Ксенія Петрівна, як| завжди, сказала дурницю», «Оксана Миколаївна зіпсувала нам вправу...» тощо -  заборонені.

Правило № 8. «Щирість, відвертість та доброзичливе ставлення всіх учасників»

Це правило вказує на те, що ми зібралися тут і зараз для того, щоб бути самими собою, а не для того, щоб комусь щось показати, продемонструвати або довести. Ми зібралися для того, щоб отримати певний досвід, і від того, наскільки ми будемо щирими, відвертими із собою та іншими, зале­жить те, що ми можемо отримати від нашої зустрічі.

 Кожний учасник має право на помилку, тому важливо зберігати доброзичливе ставлення один до одного за будь-яких ситуацій.

 

Психолог. Це основні правила, проте якщо у вас виникне бажання, то можна додати й інші.

Доцільно вивісити правила на видному місці і починати кожен тренінг із їх повторення.

 

Вправа «Дерево очікувань» (5 хвилин)

Мета: визначення очікувань від заняття.

Психолог. Чого саме ви очікуєте від сьогод­нішньої зустрічі? На аркушах паперу напишіть ваші очікування, а тоді помістіть їх на «дерево очікувань».

Учасникам роздають невеликі аркуші па­перу (можна липкого). Психолог просить на­писати на них, чого саме педагоги очікують від тренінгу. Після цього кожен учасник за­читує (за бажанням) свій напис і прикріплює аркуш на під­готовлений тренером плакат із зображенням дерева. (Спочатку йде обговорення, а потім усі вивішують написане.)

 

Вправа-розминка «Австралійський дощ» (2 хвилини)

Мета: забезпечення психологічного роз­вантаження учасників.

(Учасники стають у коло.)

Інструкція. Чи знаєте ви, що таке австра­лійський дощ? Ні? Тоді давайте послухаємо разом, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете пе­редавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

 

В Австралії здійнявся вітер. (Ведучий тре долоні.)

Починає накрапувати дощ. (Клацає паль­цями.)

Дощ посилюється. (Почергове плескання долонями по грудях.)

Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)

А ось і град — справжня буря. (Тупіт ногами.)

Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)

Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях.)

Рідкі краплі дощу падають на землю. (Клацання пальцями.)

Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)

Сонце! (Руки догори.)

 

Основна частина

 

Доповідь «Взаємодія практичного психолога та педа­гогів — запорука успішної реалізації Базової програми "Я у Світі"» (5 хвилин)

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (далі — Базова програма) проголошує принци­пово нові пріоритети дошкільної освіти, її завдання та очіку­вані результати. Відтак виникає потреба в новому характері взаємодії практичного психолога з педагогами ДНЗ.

Основна проблема полягає в тому, що в період упрова­дження Базової програми постає нагальна потреба у квалі­фікованих спеціалістах, які здатні працювати по-новому, мають бажання самостійно й раціонально увійти в інно­ваційні процеси. Це не означає, що старі кадри слід замі­нити новими. Запорука успішної реалізації Програми — в зміні ставлення педагогів до дітей як до партнерів, а не як до суб'єктів виховного процесу, а отже, має змінитися й ставлення педагога передусім до самого себе, до своїх можливостей та пріоритетів. На цьому етапі педагоги особливо потребують психологічної допомоги й підтримки.

Кожний етап упровадження Базової програми вимагає певної організації роботи й застосування відповідних мето­дів. В одних випадках потрібне чітке окреслення меж ініціа­тиви та відповідальності, в інших, наприклад при виконанні робіт, які потребують ініціативи, творчого підходу, опера­тивного реагування на швидкозмінювані ситуації, чіткий розподіл обов'язків і відповідальності неможливий і навіть шкідливий, оскільки потрібна гнучка організація праці.

Саме тому актуальною стає організація взаємодії прак­тичного психолога та педагогів, яка є запорукою успішної реалізації Базової програми «Я у Світі». На жаль, реалії життя не дозволяють практичному психологу повною мі­рою забезпечувати психологічний супровід упровадження Базової програми. Але практичний психолог у жодному разі не має права перекладати частину своєї роботи на педа­гогів закладу. Взаємодія практичного психолога та педагогів повинна ґрунтуватися на принципах:

• взаєморозуміння;
• усвідомлення користі для всіх учасників педагогіч­ного процесу;
• власної зацікавленості всіх учасників у реалізації концепції Базової програми.

Основні напрями роботи практичного психолога дошкіль­ного закладу, в яких обов'язковою умовою є спільна робота з педагогами закладу, такі:

• взаємодія практичного психолога та вихователів під час адаптації новоприбулих дітей до ДНЗ;
• спільне моніторингове вивчення показників нервово-психічного розвитку дітей раннього віку;
• підготовка до школи — пріоритетний напрямок у вза­ємодії практичного психолога та вихователів груп старшого дошкільного віку;
• соціометричне дослідження;
• робота з обдарованими дітьми;

— робота практичного психолога за запитом педагогів.

 

Вправа «Клубочок асоціацій» (2 хвилини)

Мета. Усвідомлення кожним учасником розуміння суті Базової програми.

Психолог бере в руки яскравий клубочок ниток. Тримаючи кінчик ниточки, він передає клубочок педагогові, який пере­буває поруч нього, промовляючи: «Продовжте фразу: "Базова програма — це… "». Педагог закінчує фразу, розмотує клубочок і передає його далі по колу, а сам продо­вжує триматися за нитку. У такий спосіб клубочок повертається до психолога, нитка об'єднує всіх учасників тренінгу.

 

Вправа «Відпускання каміння» (5—7 хвилин)

Мета: зменшення рівня ситуативної та особистісної тривожності, використовуючи методи експресивно-емоційної дії.

Інструкція. Налаштування: Сідайте зручно. Розслабтеся. Уявіть собі апельсин, його колір, склад і запах. Зніміть із нього шкірку, відламайте шматочок і відкусіть, відчуйте, який він на смак. Потім по­верніться в уяві назад так, щоб знову побачити цілий, нечищений апельсин.

Уявіть собі, що ви стоїте у гірській річці з дуже швидкою течією. Щоб вас не відніс стрімкий потік, ви тримаєтеся за великий камінь — схопіть його і напружтеся. Слухайте притчу, намагаючись утриматися за камінь.

Притча

На дні річки з дуже швидкою течією жили істоти, схожі на людей, тільки вони могли ди­хати під водою. Усе своє життя вони проводили там, чіпляючись за велике каміння, що лежало на дні.

Так, стримуючись від швидкої течії, вони народжувались, їли, кохали та помирали. Вважалося, що той, хто відпустить камінь, обов'язково загине, його понесе стрімкий потік води. Та все ж таки один із них відпустив свій камінь, але не загинув, а поплив за течією. Йому зустрілись інші, такі ж поселення, в яких люди проводили своє життя так, як у його рід­ному поселенні. Вони дивувалися: «Дивіться! Він літає! Це надлюдина!».

На це «надлюдина» відповідала: «Це не так, я така людина, як і ви. Просто відпустіть ваші

каменюки, й ми полетимо разом». Але ніхто не відважився зробити так, як він...

Ваш камінь — це ваш страх. Відпустіть його (учасники відпускають свої камені, напруження спадає, всі розслаблюються).

Обговорення:

— Що дає вам ця вправа?

— Як ви почуваєтеся?

 

Притча (текст подано на російській мові).

В утробе беременной женщины разговаривают два близнеца: один из них – верующий, другой – неверующий.

Неверующий младенец: «Ты веришь в жизнь после родов?»

Верующий младенец: «Да, конечно. Всем понятно, что жизнь после родов существует. Мы здесь для того, что бы стать достаточно сильными и готовыми к тому, что нас ждет потом».

Неверующий младенец: «Это глупость! Никакой жизни после родов быть не может! Ты можешь себе представить, как такая жизнь могла бы выглядеть?»

Верующий младенец: «Я не знаю всех деталей, но я верю, что там будет больше света и что мы, может быть, будем сами ходить и есть своим ртом».

Неверующий младенец: «Какая ерунда! Невозможно же самим ходить и есть ртом! Это вообще смешно! У нас есть пуповина, которая нас питает. Знаешь, я хочу тебе сказать: невозможно, чтобы существовала жизнь после родов, потому что наша жизнь – пуповина – и так уже слишком коротка». 

Верующий младенец: «Я уверен, что это возможно. Все будет просто немного по-другому. Это можно себе представить».

Неверующий младенец: «Но ведь оттуда еще никто никогда не возвращался! Жизнь просто заканчивается родами. И вообще, жизнь – это одно большое страдание в темноте».

Верующий младенец: «Нет, нет! Я точно не знаю, как будет выглядеть наша жизнь после родов, но в любом случае мы увидим маму, и она позаботится о нас».

Неверующий младенец: «Маму? Ты веришь в маму? И где же она находиться?»

Верующий младенец: «Она везде вокруг нас, мы в ней пребываем и благодаря ей движемся и живем, без нее мы просто не можем существовать».

Неверующий младенец: «Полная ерунда! Я не видел никакой мамы, и поэтому очевидно, что ее просто нет».

Верующий младенец: «Не могу с тобой согласиться. Ведь иногда, когда все кругом затихает, можно услышать, как она поет, и почувствовать, как она гладит наш мир. Я твердо верю, что наша настоящая жизнь начинается только после родов. А ты?»

 

Ігрова вправа «Педагогічні терези» (15 хвилин)

Мета: розвиток креативного мислення, вміння формувати і висловлювати власну точку зору.

Педагоги по­діляються на 2 команди: одна шукає у Базовій програмі все негативне (на їхній погляд), інша — все позитивне.

Завдання: хто більше набере аргументів на користь влас­ної команди (за кожен аргумент — фішка на чашу «терезів»).

Приклади (можна скористатися цитатами з методичної літератури та періодичних фахових видань).

 

Негативне	Позитивне
Програма перевантажена на­уковими термінами, психоло­гічними поняттями; завдан­ня не зосереджені в одному розділі, а розміщені в інших. (Наприклад: у розділі «Ор­ганізація життєдіяльності», старший дошкільний вік — мовленнєвий розвиток).	Так. Але ця програма розрахова­на на вихователя, який не стоїть на місці, а весь час у пошуку, займається самоосвітою. А в тому, що завдання не зосереджені в од­ному розділі, є свій плюс. Педагог краще орієнтується в програмі. Базова програма сприяє підви­щенню професійної майстерності педагогів, активізації педагогічної творчості, спонукає вихователів до впровадження нових освітніх технологій. Програма забезпечує збалансованість розвитку дошкіль­ників на різних вікових етапах, формує їхню життєву компетенцію й спрямована на збереження пси­хічного та фізичного здоров'я дітей.
Немає конкретності у формах організації життєдіяльності, не визначено чітко, яка фор­ма дієвіша.	Вихователю дається можливість самостійно обирати найбільш до­цільну форму організації життєдіяльності, враховуючи кількість дітей у групі, їхній настрій, про­грамові завдання, пору року. Як позитив можна відзначити структуризацію програми. Вона побудо­вана за сферами життєдіяльності та лініями розвитку дитини. Така структуризація не є типовою для вітчизняних програм. Становлення життєвої компетентності дитини відбувається через органі­зацію цілісного розвивального се­редовища (природного, предметно-ігрового, соціального). Програмові завдання розв'язуються не тільки на заняттях, а й у грі, спілкуванні дитини з природою та людьми.
Не визначено, як організо­вувати запропоновані програмою «уроки практичного життя», «особистий час».	Немає догми, як організовувати «уроки практичного життя»,  вихователь виступає творцем, ініціа­тором, виходячи з того, що добре для дитини, враховуючи вікові та індивідуальні особливості. Провідні види діяльності (гра, спіл­кування, праця) набули більш зрілих, відповідних вікові та особис­тому досвіду дитини форм за всіма структурними компонентами: мо­тивами, метою, засобами, оцінкою, результатами. Вихователь виступає не контролером, постачальником знань, експертом, а партнером, довіреною особою, носієм інформації.
І так далі (стільки аргументів, скільки наведуть опоненти)

Наприкінці вправи, підбиваючи підсумок, психолог за­питує: «Як ви гадаєте, у кого було легше завдання: у тих, хто шукав негативне, чи в тих, хто шукав позитивне? Як ви при цьому почувалися?».

 

Розминка «Ковпак» (1 хвилина)

Мета: забезпечення психологічного роз­вантаження учасників.

Психолог. Після такої напруженої розумової праці необхідна фізкультхвилинка.

Я говорю вголос слова: «Ковпак ти мій три­кутний, трикутний мій ковпак, якщо ти не три­кутний, то ти не мій ковпак». І одночасно де­монструю рухи. Ви запам'ятовуєте, потім рухи виконуєте всі разом, але без мене.

• слово «ковпак» — двічі поплескати себе по голові;

• слово «мій» — показати на себе;

• слово «трикутний» складається з двох жестів: показати «З» на пальцях і «кутний» — показати зігнутий лікоть.

 

Завдання «За що ми любимо колег» (10 хвилин)

Мета: підвищення згуртованості колективу, забезпечення позитивного психологічного клімату.

Психолог. Вступаючи у взаємодію з оточуючими, ми зазвичай вияв­ляємо, що вони нам подобаються або не подобаються. Як правило, цю оцінку ми пов'язуємо з внутрішніми якостями людини. Давайте спробу­ємо оцінити, які якості в людях ми цінуємо, приймаємо. Завдання будемо виконувати письмово. Візьміть аркуш паперу, оберіть у групі людину, яка за багатьма своїми проявами імпонує вам. Зазначте п'ять якостей, які особ­ливо подобаються вам у цій людині.

Почали!.. Ваш час скінчився. Тепер, будь ласка, по черзі прочитайте вашу характеристику, а ми спробуємо визначити, про яку людину складена характеристика.

Будь ласка, хто почне? Той, чий портрет ми відгадаємо відразу безпо­милково,— буде серед переможців. Можна починати зліва направо.

Будь ласка, почали! Ну а зараз можна підбити підсумок.

Давайте визначимо, кого із присутніх ми впізнали швидше за всіх.

 

Вправа «П'ять добрих слів» (5 хвилин)

Мета: створити позитивну атмосферу гру­пової взаємодії.

Кожен із учасників повинен обвести свою руку на аркуші паперу і на малюнку долоні написати власне ім'я. Потім необхідно пере­дати аркуш комусь з учасників, який на одному пальчику має записати побажання власнику малюнка. Далі аркуш передається іншому учас­нику, доки не буде записано п'ять побажань. Аркуш повертається до свого власника. За бажанням побажання зачитуються.

Вправи на вибір (вправи для міні-груп)

Вправа «Реклама» (10 хвилин)

Мета. Спонукати педагогів до творчості, оригінальності, креативності.

Присутні діляться на дві команди. Кожна команда має розробити рекламу (усну та наочну) Базової програми для батьків і для педагогів.

Після презентацій визначаються переможці.

Вправа «Креативні шифрувальники» (10 хвилин)

Мета. Спонукати педагогів до творчості, оригінальності, креативності.

Педагоги поділяються на дві команди. Завдання: «роз­шифрувати» кожну букву заданих слів (базова і програма) у рамках теми тренінгу.

Приклад:

 

П— простір

Р— розвиток

О— оригінальність

Г— гуманізація

Р— раціональність

А— аплікація

М— модернізація

А— активність

т	Б— багатофункціональність
в	А— активність
0	З— здібності
Р	О— оптимізація
ч	В— виховання
І	А— аналітичність
с
т
ь

 

             Творча гра «Предмети-цікавинки»  (10 хвилин)

Мета. Спонукати педагогів до творчості, оригінальності, креативності.

Кожна команда обирає на дотик по 3 предмети (янгол, люстерко, ялинкова іграшка, свічка, мушля, камінець) и отримує завдання: через 5 хвилин дати рекомендації щодо використання цих предметів у роботі з дітьми згідно з вимогами Базової програми.

 

Вправа «На помилках вчаться» (5 хвилин)

Мета. Аналіз ставлення до помилкових вчинків..

Психолог. Кожний із нас іноді помиляється. Хтось, помилившись, суворо засуджує себе, тим часом інші просто ще раз намагаються зробити те, що не вийшло першо­го разу. З кожним разом вони вчаться і не роблять великих проблем зі своїх невдач.

А як ви реагуєте на свої помилки?

Згадайте якусь свою велику помилку. Як ви на неї реа­гували тоді? Як реагуєте зараз?

Чи переживаєте ви, коли в чомусь помиляєтеся?

Чи пробуєте ще раз виконати дію, яка закінчилася для вас невдачею?

 

Вправа «Моє серце» (5 хвилин)

Мета. Формувати навички розв'язувати проблему нетра­диційно.

Завдання: намалюйте своє серце нетрадиційним спосо­бом, відійшовши від установленого стереотипу, щоб воно певною мірою характеризувало вас як особистість, як пе­дагога. Обміняйтесь малюнками з учасниками, розкажіть про серце, яке отримали. Хто хоче повернути своє серце?

 

 

Заключна частина

 

Вправа «Дерево підсумків» (5 хвилин)

Мета: усвідомлення учасниками, наскільки реалізувалися їх очікування щодо тренінгу.

На столі лежать два стосики липкого паперу різного кольору, наприклад, синього і рожевого.

Інструкція. Ви бачите на столі аркуші. Вони стануть нам у пригоді для підбиття підсумку. На аркушах рожевого кольору ви напишете свої позитивні враження від тренінгу (що спо­добалося найбільше), а на синіх аркушах — побажання щодо поліпшення нашої роботи (що сьогодні не сподобалося). Не забудьте вказати, чому саме.

Не обов'язково брати і рожевий, і синій ар­куші. Ви можете скористатися (при бажанні) лише одним кольором. Після того, як опишете власні враження, підійдіть, будь ласка, до дерева і наклейте свої аркуші на нього.

Обговорення:

— Чи здійснилися ваші очікування?

— Які знання ви здобули?

— Як ці знання використаєте у своєму по­дальшому житті?

— Що взяли особисто для себе?

— Оцініть вашу активність під час тре­нінгу?

 

Релаксація (звучить мелодія звуків моря) (7 хвилин)

Мета: забезпечення психологічного роз­вантаження учасників.

— Сядьте якнайзручніше й заплющте очі. Спокійно вдихніть і видихніть, вдихніть і видихніть. Уявіть, що ви знаходитесь на кораблі, який пливе по океану. Ви насолоджуєтесь почуттям спокою, відчуваєте своє дихання: вдих — видих, вдих — видих, вдих — видих... Ви стаєте все спокійнішими, більш віль­ними... вдих — видих, вдих — видих, вдих — видих... Наш човен наближається до чудового маленького острова. Уже видніються пальми, піщаний пляж. І ось ви ступаєте на бе­рег. Стаєте босими ногами на пісок і відчуваєте його тепло, м'якість, приємність (пауза). Ви лягаєте й знову відчуваєте тепло, розслаблюєтеся... Відчуйте, як усю вашу втому, усі ваші негаразди всмоктує пісок... Віддайте йому все погане, все зайве. А ось і струмок із цілющою водою. Наберіть освіжаючу, прозору, цілющу вологу в долоні й напийтеся досхочу... Відчуйте, як вас сповнює радість. До вас повер­тається сила, ви відчуваєте натхнення, бажання творити, діяти. Запам'ятайте це відчуття радості, спокою, безпеки... (пауза 2 хвилини). Попрощайтесь із цим місцем, коли будете готові — повільно розплющте очі.

 

Вправа на завершення (2 хвилини)

Мета: створення позитивної атмосфери у групі.

Психолог. Я пропоную всім стати в коло.

Учасники групи стають у широке коло, три­маючись за руки. Кожен по колу говорить: «Сьогодні я... (навчився, відчув, зрозумів тощо)». Уся група робить крок уперед. Після промов­ляння досягнень коло має стати щільним.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Базова програма: працюємо з педагогами (психолого-методичний супровід) / О. Л. Дроботій, М. Л. Криво­ніс. — X.: Видавництво «Ранок», 2011.— 224 с.— (Дошкільна освіта).

2. Васильєва О. Тренінг формування команди // Психолог дошкілля. – 2009. - № 5.

3. Корекційні програми на допомогу практичному пси­хологу ДНЗ / уклад. О. Є. Марінушкіна, Г. В. Замазій. — X. : Вид. група «Основа», 2008. — 204, [4] с. : табл. — (Серія «Дошкільний навчальний заклад. Психологія виховання»).

4. Нижник Г. Раціональне використання часу як складова життєвого успіху  // Психолог дошкілля. – 2011. - № 5.

5. Нижник Г. Формування позитивного іміджу сучасного педагога  // Психолог дошкілля. – 2010. - № 10.

6. Синельников В. В. Формула жизни. Как обрести личную силу. – М.: Издательство Центриполиграф, 2010. – 254 с. – (Тайны подсознания).

7. Смеречинська Л. Розвиток креативних здібностей педагога // Психолог дошкілля. – 2011. - № 5.

8. Тарасюк Н. Профілактика стресів у педагогічній практиці // Психолог дошкілля. – 2011. - № 1.