Психологія.Матеріал до адаптації 1 класу.

 

Пояснювальна записка

       Початок навчання  в школі – один із найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей як в соціально-психологічному, так і в фізіологічному плані.
       Це не тільки нові умови життя і діяльності дитини – це нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню в школі, шкільним вимогам,  шкільним справам, формується новий тип взаємин з іншими людьми, виникають нові форми діяльності. Учням першого класу необхідно успішно опанувати навчальну діяльність, засвоїти шкільні норми поведінки, долучитися до життя у класному колективі, пристосуватися до нових умов розумової праці та режиму. На момент вступу до школи першокласники повинні бути зрілими у фізіологічному і соціальному відношенні, вони повинні досягти певного рівня розумового і емоційно-вольового розвитку, адже  тепер нова для них  навчальна діяльність вимагає певних знань про навколишній світ. Діти повинні вміти оперувати  елементарними поняттями, мати  позитивне відношення до навчання та здатність до саморегуляції поведінки.

      Проте, дуже часто серед першокласників є  діти, які через індивідуальні психофізіологічні особливості не можуть адаптуватися до нового для них життя: не вміють встановлювати позитивні відносини з іншими дітьми та вчителем, лише частково пристосовуються або не пристосовуються зовсім до режиму роботи і навчальної програми.

  Важливим чинником психо­логічної адаптації до школи є соціальне оточення. Від ставлення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання. Успішність процесу адаптації для неї визначає ще й те, наскільки міцно вона змогла ствердити свою позицію серед однолітків.

 Програма адаптації першокласників «Разом веселіше» спрямована на створення сприятливих умов в класному колективі для успішної адаптації дітей,  розвиток та вдосконалення комунікативних навичок, формування дружніх стосунків з однокласниками.

Мета програми: корекція труднощів, які виникли в учнів під час адаптації; розвиток умінь та навичок, які сприятимуть позитивному входженню в шкільне життя.

Завдання:

● побудова сприятливих взаємовідносин в класному колективі;

● формування навичок соціальної поведінки;

● розвиток комунікативної сфери;

● формування позитивної самооцінки;

● розвиток емоційно-вольової сфери, зниження тривожності;

● розвиток пізнавальних психічних процесів.

Методичні прийоми:

• вправи, спрямовані на згуртування учнівського колективу;
• вправи на розвиток емоційної сфери та соціальних навичок ;
• рухливі ігри;
• релаксаційні вправи;
• вправи для розвитку уваги, мовлення, пам’яті, мислення, уяви, сприймання, просторових уявлень.

 

Організація занять:

Оптимальною формою проведення роботи є заняття з усім класним колективом.

• кількість дітей у групі 15-20 осіб;

• тривалість заняття –  30-35 хвилин;
• кількість занять – 12;
• частота занять – раз на тиждень.

 

Структура занять:

1. Ритуал привітання.
2. Розминка. 
3. Основна частина. Вправи, спрямовані на згуртування учнівського колективу; рухливі ігри та вправи на розвиток емоційної сфери та соціальних навичок; релаксаційні вправи; вправи для розвитку уваги, мовлення, пам’яті, мислення, уяви, сприймання, просторових уявлень.
4. Рефлексія. (Що сподобалось – не сподобалось, було добре – погано і чому; чому це важливо, навіщо ми це робили).
5. Ритуал прощання.

 

Критерій ефективності програми.

Підвищення показників адаптації учнів першого класу за результатами повторної діагностики після проведення розвивальних занять.

Тематичний план

№	Зміст	Обладнання	Час, хв..
І	Заняття1. Мета: налагодження позитивних взаємостосунків у групі, усвідомлення дітьми своїх позитивних рис  характеру, розвиток мовленнєвих вмінь та просторових уявлень.		35 хв.
1.	Вправа «Знайомство».
2.	Вправа «Сонечко».	виготовлене з цупкого паперу кольорове «Сонечко»
3.	«Чарівна казка».	набір іграшок
4.	Домашнє завдання.
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
ІІ	Заняття 2. Мета: формування позитивного образу «Я», розвиток впевненості в собі, вмінь встановлювати позитивні взаємини з оточенням, мисленнєвої та мовленнєвої діяльності.		35 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Упізнайте один одного».
3.	Вправа «Моя улюблена іграшка».
4.	Вправа «Передай предмет».	м’ячик
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
ІІІ	Заняття 3. Мета: розвиток пізнавальних процесів,  просторових уявлень, формування  почуття єдиного цілого.		30 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа « Компліменти».
3.	Вправа «Знайди свою групу».	невеличкі аркуші паперу з малюнком зірочок або сонечок
4.	Вправа «Рахунок до 10».
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
ІV	Заняття 4. Мета: розвиток комунікативних навичок, психічних процесів, просторових уявлень.		35 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Домашні тварини».
3.	Вправа «Запам’ятай предмет».	невеличкі предмети (наприклад, олівець, лінійка, закладка, цукерка і т.ін.)
4.	Вправа «Чарівні предмети».
5.	Вправа «Геометричні фігури».
6.	Рефлексія.
7.	Прощання.
V	Заняття 5. Мета: зниження тривожності, підвищення самооцінки, впевненості в собі, сприяння згуртуванню дітей.		30 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Паровозик».
3.	Вправа «Давайте поаплодуємо».	Стілець
4.	Вправа «Сонечко, парканчик, камінці».
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
VI	Заняття 6. Мета: зниження агресії, емоційного напруження, виховання спостережливості, уважності, розвиток слухового аналізатора, продовжувати згуртування дітей.		30 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Друг до друга».
3.	Вправа «Скільки нас?»	хустинка
4.	Вправа «Так і ні».
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
VII	Заняття 7. Мета: формування доброзичливих стосунків в групі, розвиток впевненості, невербальних засобів комунікації.		30 хв
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Обійми».
3.	Вправа «Наша картина».	аркуші паперу А4, кольорова крейда
4.	Вправа «Оплески».
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
VIII	Заняття 8. Мета: розвиток впевненості, зняття тривоги, навчити учнів розуміти емоційний стан іншої людини.		35 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Передай маску».
3.	Вправа «Капітан корабля».	стільці
4.	Вправа «Я – унікальний».
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
IX	Заняття 9. Мета: продовжувати розвивати в дітей відчуття групи; формувати позитивне ставлення до оточуючих.		30 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Встигни зайняти місце».
3.	Вправа «Морський банан».
4.	Вправа Живий клубочок».
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
X	Заняття 10. Мета: розвиток комунікативних вмінь, виховувати повагу до інших дітей, продовжувати розвивати почуття єдності.		35 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Хороша новина».
3.	Вправа «Чарівна подушка».	подушка
4.	Вправа «Бджоли та змії».	два різних предмети невеликого розміру
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
XI	Заняття 11. Мета: формування позитивних взаємин в групі, навчити дітей вирішувати конфлікти мирним шляхом, розвиток уважності.		30 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Упізнай, хто витівник».
3.	Вправа «Килимок миру».	невеликий коврик, іграшка
4.	Вправа «Всі разом».	крейда
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
XII	Заняття 12. Мета: розвиток вмінь діяти разом,  розвиток фантазії, уваги, сприяння подальшому згуртуванню групи.		30 хв.
1.	Вправа «Привітання».
2.	Вправа «Тільки разом».
3.	Вправа «У магазині чарівних дзеркал».
4.	Вправа «Віддам тобі те, що в мене є».
5.	Рефлексія.
6.	Прощання.
Всього 12 занять. Загальна кількість годин 6 годин 25 хвилин.

 

Програма занять

з адаптації першокласників «Разом веселіше»

 

Заняття 1.

Мета: налагодження позитивних взаємостосунків у групі, усвідомлення дітьми своїх позитивних рис  характеру, розвиток мовленнєвих вмінь та просторових уявлень.

1.Вправа «Знайомство».

Мета: формування установки на взаємодію та доброзичливе ставлення до однокласників.

Повідомлення загальної мети роботи групи.

Діти сідають в коло. Психолог повідомляє дітям, що вони будуть зустрічатися разом на спеціальних заняттях. Ці заняття не будуть схожі на уроки. На них можна буде гратися, малювати, а головне – поділитися своїми радощами і проблемами, отримати добру пораду, допомогу або підтримку, навчитися краще розуміти себе та інших, дізнатись про себе та інших багато нового та корисного.

Правила групової взаємодії.

Психолог пропонує дітям для успішного проведення занять розробити та засвоїти правила групової взаємодії. Для дітей їх не повинно бути занадто багато. Головними можуть бути такі:

— Говорити коротко, конкретно і тільки про те, що думаєш або відчуваєш сам.

— Слухати товаришів уважно, не перебиваючи.

— Поважати інших дітей.

— Критикувати не дитину, а конкретний вчинок. Критика має бути в доброзичливій формі та супроводжуватись конкретною порадою та впевненістю у можливості виправлення недоліків або помилок.

Після прийняття правил роботи групи психолог пропонує дітям продовжити по колу речення: «Мене звати … ,  я люблю… . ( наприклад, тістечка, морозиво, ігри тощо).

2.Вправа «Сонечко».

Мета: розвиток вмінь правильно висловлювати власні думки, налаштування на позитивну співпрацю з однокласниками, формування позитивного «Я» образу.

Діти стають в коло. В руках у психолога виготовлене з цупкого паперу «сонечко». Він  передає його по колу сусідові ліворуч. Повідомляє учням, що коли він плесне в долоні, то в кого це сонечко буде, виходить в центр кола . Ця дитина стає «сонечком», яке зігріває клас і якому всі діти по черзі мають сказати  приємні слова та побажання. Коли всі діти висловляться, учень стає назад в коло. Гра триває доти, поки кожен учасник не побуває в ролі «сонечка».

3.Вправа «Чарівна казка».

Мета: розвиток мовленнєвої та мисленнєвої  діяльності.

Психолог заздалегідь готує набір іграшок. Їх має бути стільки, скільки дітей в групі. Завдання: розповісти казку, використавши дані іграшки. Кожна дитина має придумати тільки одне речення, в якому згадується вибрана іграшка. Перший  учасник  бере іграшку та придумує зачин казки. Далі по черзі діти вибирають з чарівної скриньки іграшки та продовжують розповідь. (Якщо дитині важко придумати речення, допомагають  інші діти. Психолог допомагає в тому разі, коли жодна дитина не може придумати речення з обраною іграшкою.) 

4.Домашнє завдання.

Скласти вдома невеличку казку про свою улюблену іграшку.

5. Рефлексія.

6. Прощання.

Всі діти  щільно стають  в коло, тримаючись за руки. Потім,промовляючи по складах «До побачення», роблять коло ширше й у кінці розмикають руки.

Заняття 2.

Мета: формування позитивного образу «Я», розвиток впевненості в собі, вмінь встановлювати позитивні взаємини з оточенням, мисленнєвої та мовленнєвої діяльності.

1.Вправа «Привітання».

Психолог вітається до дітей словами вірша та пропонує прийняти його в якості ритуального привітання на кожному занятті.

Зеленіє навіть пень,

Коли чує: «Добрий день!»

Не бачив друга триста літ –

Скоріш скажи йому: «Привіт!»

2.Вправа «Упізнайте один одного».

Мета: створення позитивної атмосфери на занятті.

Гру починає психолог. Він пропонує помінятися місцями тим, хто має спільну ознаку, наприклад, свійські тварини. Ведучий, який стоїть в центрі кола, має постаратися встигнути зайняти одне з вільних місць, а той, хто залишиться в центрі без місця, продовжує гру.

3.Вправа «Моя улюблена іграшка».

Мета: розвиток емпатії, мовленнєвих та мисленнєвих вмінь. 

Діти по черзі розповідають казку, головним героєм якої є їхня улюблена іграшка.(домашнє завдання).

4.Вправа «Передай предмет».

Мета:  розвиток групової згуртованості, уважності, спостережливості.

Діти щільно стають в коло. Свої руки вони кладуть собі за спину. В одного з дітей невеличкий м’яч. Ведучий стає в центр кола та заплющує очі. На сигнал психолога він розплющує очі та уважно спостерігає за гравцями, які руками передають м’яч по колу. За сигналом «Стій!» гра зупиняється, й ведучий повинен вгадати у кого в руках м’яч. Якщо йому це вдається, то ведучим стає той, кого вгадали. Якщо, ні, то ведучий залишається.

5. Рефлексія.

6.Прощання.(див. заняття 1, впр.6)

 

Заняття 3.

Мета: розвиток пізнавальних процесів,  просторових уявлень, формування  почуття єдиного цілого.

1.Вправа «Привітання».(див. заняття 2, впр. 1)

2.Вправа «Компліменти».

Мета: формування позитивного образу «Я», налаштування на взаємну співпрацю.

Усі гравці стають у коло. Один з гравців тримає в своїх руках «Сонечко». Він повертається до свого сусіда праворуч  і говорить йому щось приємне, передаючи при цьому «Сонечко».

3.Вправа «Знайди свою групу».

Мета: формування  почуття приналежності учнів до своєї групи.

На  маленьких листочках паперу(за кількістю дітей у групі) психолог заздалегідь готує  однаковий малюнок:  зірочки, сонечко. Він повідомляє дітям, що малюнок відповідає назві групи, яку учні мають утворити.

Кожен аркуш згортає та роздає дітям. Учні по команді розгортають та дізнаються назву своєї групи.

Необхідно якнайшвидше зібратися всій групі разом. Коли діти згуртуються в групу, їхнє завдання: знайти спільні риси, за якими вони відносяться до цієї групи. Всі діти по черзі висловлюють свої думки.

4.Вправа «Рахунок до 10».

Мета: розвиток вмінь вирішувати поставлене завдання  злагоджено всією групою.

Діти рахують від одного до десяти, при цьому кожна дитина вимовляє тільки одне число. Діти не домовляються між собою, хто почне рахувати. Якщо одне число вимовило кілька дітей, рахунок починаємо знову спочатку. Гравці мають право користуватися мімікою. Рахунок можна проводити і в зворотному порядку.

 5.Рефлексія.

6 .Прощання. (див. заняття 1, впр.6)

 

Заняття 4.

Мета: розвиток комунікативних навичок, психічних процесів, просторових уявлень.

1.Вправа «Привітання».

2.Вправа «Домашні тварини».

Мета: розвиток вміння встановлювати контакти, уважно слухати один одного.

Психолог пропонує дітям розійтися по кімнаті. Він підходить до  кожного з дітей  і пошепки каже на вушко назву якоїсь тварини. Діти повинні її запам'ятати, оскільки потім вони повинні уявити себе цією тваринкою. Діти заплющують очі, починають рухатися по класу та «розмовляють» так, як «розмовляє» тварина, назву якої повідомив психолог.  Учасники повинні не відкриваючи очей, згуртуватися з усіма тими тваринами, які «розмовляють» так само, як і вони.

3.Вправа «Запамꞌятай предмет».

Мета: розвиток памꞌяті, уважності, спостережливості.

Всі діти по черзі кладуть на стіл по одному предмету. Завдання одного з гравців – запамꞌятати, хто, що поклав, і повернути кожному його предмет.

4.Вправа «Чарівні предмети».

Мета: розвиток памꞌяті, уважності.

Як, звичайно, всі діти люблять казки. Психолог запитує дітей, які казки вони знають. Які їхні улюблені казкові герої? Потім наголошує, що завжди в казках є чарівні предмети, які допомагають героям перемогти зло, виконати важке завдання та пропонує дітям пригадати чарівні предмети. Діти називають по черзі по одному чарівному предмету. Кожний наступний учасник називає свій чарівний предмет, повторюючи предмети, названі іншими дітьми.

5.Вправа «Геометричні фігури».

Мета: розвиток вмінь діяти колективно.

Психолог разом з дітьми пригадує такі геометричні фігури, як коло, трикутник, квадрат. Потім пропонує всім дітям взятися за руки та утворити коло. Наступний етап: всі діти закривають очі, із закритими очима мають побудувати трикутник, потім квадрат.

6.Рефлексія.

7.Прощання. (див. заняття 1, впр.6)

 

Заняття 5.

Мета: зниження тривожності, підвищення самооцінки, впевненості в собі, сприяння згуртуванню дітей.

1.Вправа «Привітання». (див. заняття 2, впр.1)

2.Вправа «Паровозик».

Мета: розвиток позитивної групової взаємодії.

Обирається ведучий, який є «паровозиком». Діти виконують роль «вагончиків». «Паровозик» по черзі під’їжджає до кожного з «вагончиків» і знайомиться з ним. Під час знайомства діти до свого імені  додають позитивну рису, наприклад:

-Я веселий паровозик Галинка? А ти хто?

-А я красивий хлопчик Миколка?

-Поїхали далі разом.

-Поїхали.

Діти «йдуть» за наступним «вагончиком», і так доти, поки не збереться цілий веселий потяг.

3.Вправа «Давайте поаплодуємо».

Мета: розвиток впевненості, підвищення самооцінки.

Психолог ставить в центр класу стілець. Всі діти стають в щільне коло біля стільця. Психолог запитує дітей, чи були вони в театрі або цирку та бачили, як захоплено аплодує публіка вкінці вистави артистам; чи мріяли ви, щоб так аплодували вам.  Він запевняє дітей, що час від часу кожний з них заслуговує на аплодисменти.

Психолог запрошує першого сміливця стати на стілець. Всі діти гучно йому аплодують. На стілець по черзі стають всі діти.

4.Вправа «Сонечко, парканчик, камінці».

Мета: розвиток уважності, спостережливості.

Психолог у будь-якому порядку дає гравцям  такі команди: «Сонечко!», «Парканчик!», «Камінці!». Діти на команду «Сонечко!» розчепірюють пальці на руках, за командою «Парканчик!» стуляють пальці та випрямляють долоні, руки стиснуті в кулаки при команді «Камінці!».Темп гри можна поступово збільшити.

5.Рефлексія.

6. Прощання.(див. заняття1, впр.6)

  

Заняття 6.

Мета: зниження агресії, емоційного напруження, виховання спостережливості, уважності, розвиток слухового аналізатора, продовжувати згуртування дітей.

1.Вправа «Привітання»

2. Вправа «Друг до друга».

Мета: створення позитивної атмосфери на занятті.

Психолог повідомляє дітям, що вони мають зараз швидко знайти собі пару й привітатися:  доторкнутися руками. Той, хто залишився без пари, стає ведучим. Гра триває. Ведучий придумує оригінальні  команди: «мізинець до мізинця», «вухо до вуха», «пꞌятка до пꞌятки».

3.Вправа «Скільки нас?»

Мета: розвиток слухового аналізатора, групової згуртованості.

Всі діти стають в коло. Психолог запитує, хто з дітей вміє дуже добре і уважно прислухатися? Дитина, яка підняла руку, стає в центр кола. Їй завꞌязують очі. Інші діти  повинні стояти дуже тихо, щоб було чути, як пролітає муха. Коли психолог підніме руку, то учні один за одним повинні обережно підходити до гравця в центр кола і ставати за його спиною. Наступна дитина починає підходити тільки тоді, коли попередній гравець зайняв своє місце. Як тільки психолог опустить руку всі зупиняються на тих місцях, де знаходяться в цей момент та повинні вести себе якомога тихше. Гравець, який стоїть в центрі кола має визначити, скільки дітей у нього за спиною. Якщо він вгадає, діти гучно та захоплено мають йому аплодувати.

4.Вправа «Так і ні».

Мета: вивільнення негативної енергії.

Діти утворюють пари та домовляються між собою, хто в їхній парі буде говорити «так», а хто «ні». Починає дитина, котра говорить «Так!». Друга відповідає «Ні!». Тоді перша знову говорить «Так!», але вже чуть  сильніше, друга дитина відповідає «Ні!» і також злегка сильніше. Кожна дитина вимовляє тільки те слово, яке обрала спочатку. Психолог наголошує на тому, що діти можуть дані слова вимовляти по-різному: тихо або гучно, ніжно або грубо.

5.Рефлексія.

6.Прощання.(див. заняття 1, впр. 5)

 

Заняття 7.

Мета: формування доброзичливих стосунків в групі, розвиток впевненості, невербальних засобів комунікації.

1.Вправа «Привітання»

2.Вправа «Обійми».

Мета: створення позитивного настрою, розвиток групової згуртованості.

Психолог запрошує дітей сісти в коло та пригадати, що ми робимо з іграшками, щоб виразити своє хороше ставлення до них. Діти пригадують, що вони беруть їх в руки, ніжно пригортають до себе. Психолог зауважує, що хоче , щоб і діти добре ставилися одне до одного та дружили між собою. Адже друзям легше порозумітися в суперечці, легше переносити образи та  негативні переживання. Далі психолог пропонує, щоб діти виразили  через обійми своє дружнє ставлення до інших дітей. Психолог запитує дитину, яка сидить біля нього, чи хоче вона, щоб її обійняли. Якщо дитина відповідає ствердно, психолог легко та ніжно її обіймає. Продовжує гру дитина, яку обіймали. Вона в свою чергу теж запитує наступну  дитину чи можна її обійняти. Таким чином, дружні обійми передаються по колу.

3.Вправа «Наша картина».

Мета: розвиток невербальної комунікації.

Діти розбиваються на пари. Кожній парі психолог роздає аркуш паперу та одну кольорову крейду. Завдання кожній парі – намалювати картину однією крейдою, не розмовляючи один з одним та попередньо не домовившись про те, що будуть малювати.

4. Вправа «Оплески».

Мета: створення позитивного самосприйняття.

Діти стають у коло. Психолог ставить дітям питання:

•                 Хто хоче мати багато друзів;
•                 Любить ходити до школи;
•                 Прибирає вдома свої речі;
•                 Любить гратися в  різні ігри;
•                 Поважає старших;
•                 Хто не ображає інших дітей;
•                 Говорить слова ввічливості;
•                 Вміє гарно малювати .

Діти, які відповідають на запропоноване запитання ствердно, встають, а решта гравців гучно їм аплодують. Необхідно, щоб кожна дитина встала хоча б один раз. Повторюючи цю гру, можна , запропонувати дітям самостійно придумувати запитання.

5.Рефлексія.

6.Прощання. (див. заняття 1, впр.6)

 

Заняття 8.

Мета: розвиток впевненості, зняття тривоги, навчити учнів розуміти емоційний стан іншої людини.

1.Привітання.(див. заняття 2, впр. 1)

2.Вправа «Передай маску».

Мета: розвиток уваги, вміння жестами зобразити свій емоційний стан.

Психолог розповідає дітям, що вони зараз пограють в цікаву гру, елементи якої взяті з театру імпровізацій. Він пропонує дітям сісти в коло і подивитися, що він робить. В цей час психолог надає своєму обличчю який-небудь  особливий вираз та дає можливість всім дітям його побачити. Потім повертається до свого сусіда ліворуч, щоб він якомога краще міг роздивитися обличчя психолога. Дитина має в точності повторити вираз обличчя психолога. Потім повертає свою голову вліво, міняючи при цьому свій вираз обличчя на новий та передає своєму сусідові. Так само роблять наступні діти. Психолог говорить дітям, що вираз обличчя може бути комічним або погрозливим, смішним або наляканим.

3.Вправа «Капітан корабля».

Мета: зняття тривоги, емоційного напруження, подолання страху.

Серед гравців обирається капітан корабля. В класі зі стільців створюються перешкоди. Всі діти стають один за одним, кладучи свої руки попередньому гравцю на плечі. На чолі «корабля» стає капітан. Його завдання: довести свій «корабель» до берега. Можна дати кільком гравцям побути в ролі капітана.

4.Релаксаційна вправа «Я – унікальний».

Мета: розвиток впевненості, підвищення самооцінки.

Психолог звертається до дітей: «Які дуже-дуже приємні слова ви чули про себе самих за своє життя? Чи говорили вам хто-небудь, що ви унікальна людина і неповторна особистість? Чи можна сказати кому-небудь: «Ти унікальна людина!»? Чи можна говорити про унікальність та неповторність кожної людини?

Я хочу запросити вас в подорож в країну фантазій, під час якої ви почуєте багато прекрасних і приємних слів в свою адресу.

Сядьте якомога зручніше і закрийте очі. Зробіть три вдохи та три видохи та розслабтеся.

Чи знаєте ви про те, що в самій глибині кожного з нас ховається неповторна і дивовижна зірка? Ця зірка відрізняє нас від всіх інших людей. Адже у кожного з нас зірка своя особиста. Деякі зірки відрізняються одна від другої по кольору, деякі – по величині. Але кожний з нас несе в своїй душі свою зірку, яка і робить його унікальною і неповторною людиною. Давайте зараз разом пошукаємо  ваші  особисті зірки.

Може бути, що ця особиста зірка знаходиться в нашій голові. Можливо, вона ховається в нашому серці або  ще десь. Як тільки ви її знайдете,  тихенько підніміть руку. Почекаємо, поки всі діти знайдуть свої зірки.

Прекрасно! Ви знайшли свою зірку. Подивіться на неї уважно. Якого вона кольору? Якого розміру? А тепер уявіть собі, яке щасливе і задоволене обличчя у вашої зірки. Ви бачите широку посмішку на її обличчі? А може, ви бачите тиху і маленьку посмішку? Коли ви  добре роздивитеся посмішку вашої зірки, знову тихенько підніміть руку.

Почекаємо, поки всі діти не дадуть  цей сигнал.

Ваша зірка усміхається або ж сміється, тому що вона знає одну велику важливу таємницю. (Психолог говорить тихим задушевним голосом.) Обережно-обережно візьміть свою зірку на руки, піднесіть її до вуха і уважно послухайте, що вона хоче сказати вам. Нехай вона розповість вам, завдяки чому ви така унікальна і неповторна людина. Після того, як ви уважно вислухаєте все, що скаже вам ваша зірка, знову тихенько підніміть руку.

Знову почекаємо, поки всі діти подадуть сигнал.

Тепер ви знаєте, чому ви унікальна і неповторна людина. Тепер акуратно покладіть вашу зірку глибоко –глибоко на дно вашої душі, туди, де ви її розшукали. Тепер вона завжди буде нагадувати вам про вашу неповторність та особливість. Тихо-тихо скажи самому собі: «Я унікальна і неповторна людина!»

А тепер ви можете потягнутися, по черзі напружуючи і розслабляючи всі мишці свого тіла. Попрощайся зі своєю зіркою і поступово відкрий очі. Подивись на всіх оточуючих дітей в класі і вертайся до нас.

Обговорення:

•                 Де ти знайшов свою зірку?
•                 Чи є у неї ім'я?
•                 Тобі вона подобається?
•                 Що вона сказала тобі?
•                 Тепер ти віриш в свою унікальність?
•                 Як ти себе почуваєш?
•                 Чи хочеш ти час від часу чути від інших дітей про те, що ти унікальна, неповторна людина?

5.Рефлексія.

6.Прощання. (див. заняття 1, впр.6)

 

Заняття 9.

Мета: продовжувати розвивати в дітей відчуття групи; формувати позитивне ставлення до оточуючих.

1.Привітання. (див. заняття 2, впр.1)

2.Вправа «Встигни зайняти місце».

Мета: розвиток уважності, створення позитивної атмосфери на занятті.

Обирається ведучий гри. Він виконує роль листоноші. Всі інші гравці — міста. Ведучий оголошує: «Пошта йде зі Львова до Києва». Гравці, чиї міста названі, мають якнайшвидше помінятися місцями. Ведучий намагається зайняти чиєсь місце. Якщо йому це не вдається тривалий час, він може сказати: «Пошта йде в усі міста!». Тоді всі гравці мають помінятися місцями.

3.Вправа «Морський банан».

Мета: розвивати навички групової взаємодії.

Діти сідають на лаву, один за одним, тримаючи за лікті дитину, що сидить попереду. Психолог говорить, що вітерець дме легкий, тому море хвилюється дуже мало (діти потихеньку хитаються). Тепер вітер посилюється, й банан розгойдується сильніше (діти також мають розгойдуватися сильніше). Але існує правило: необхідно міцно тримати друзів за лікті, щоб ніхто не впав у воду.

4.Вправа «Живий клубочок».

Мета: формування доброзичливих стосунків в групі.

Психолог стоїть у центрі кола, яке утворюють усі діти групи. Він виконує роль «клубочка». Один з гравців перший підходить до нього, бере його за руку; в цей час вся група називає разом ім’я цієї дитини. Потім це саме робить інша дитина, беручи за руку вже першу дитину й «намотуючись» навколо «клубочка»  — психолога. Гра завершується тоді, коли остання дитина «намотається» навколо «клубочка».

Психолог робить разом з дітьми висновок: «Разом — добре, мене всі знають, і я всіх знаю».

5.Рефлексія.

6.Прощання. (див. заняття 1, впр.6)

 

Заняття 10.

Мета: розвиток комунікативних вмінь, виховувати повагу до інших дітей, продовжувати розвивати почуття єдності.

1.Привітання. (див. заняття 2, впр.1)

2.Вправа «Хороша новина».

Мета: розвиток комунікативних вмінь, налаштування на взаємну співпрацю.

Кожен учасник групи, тримаючи невеличкий м’яч, по колу розповідає  про хорошу подію, яка сталася з ним недавно. По завершенні своєї розповіді кидає м’яч наступному учаснику.

3.Вправа «Чарівна подушка».

Мета: розвиток вміння слухати інших, сприяння розумінню потреб кожної дитини.

Діти сідають, утворюючи коло. В центрі кола ставиться стілець з подушкою. Кожна дитина по  черзі  сідає на «чарівну подушку» та розповідає про свої бажання.

4.Вправа «Бджоли та змії».

Мета: розвиток вмінь діяти злагоджено для досягнення поставленої мети.

Учасники діляться на дві групи: «бджоли» та «змії». Кожна група обирає собі короля та місце перебування в класі. Королі виходять з класу. Тим часом психолог заховує в класі два предмети. Один предмет символізує мед, а інший – ящірку. Королі мають знайти дані предмети, а їхні «піддані» допомогти їм в цьому. Бджоли мають бриніти, а змії шипіти, коли їхні королі наближаються до захованих предметів.

Обговорення:

– Твоя група добре допомагала королю?

– Разом ви підсилювали чи зменшували звук?

– Як бджоли взаємодіяли одне з одним?

– Як змії взаємодіяли одне з одним?

– Як ти відчував себе в ролі короля?

– Що для тебе було найважчим в цій ролі?

– Ти залишився задоволений своїми «підданими»?

5.Рефлексія.

6.Прощання. (див. заняття 1, впр.6)   

 

Заняття 11.

Мета: формування позитивних взаємин в групі, навчити дітей вирішувати конфлікти мирним шляхом, розвиток уважності.

1.Привітання. (див. заняття 2, впр. 1)

2.Вправа «Упізнай, хто витівник».

Мета: формування доброзичливих взаємин в групі, розвиток уважності.

Діти стають в коло й обирають дитину, яка на певний час має їх залишити. Поки її нема, діти обирають витівника. Його роль полягає в тому, щоб показувати різні рухи, які усі діти мають точно повторювати.

Дитина повертається в клас, стає в центр кола й намагається визначити, хто виконує роль того витівника, якого діти наслідують.

Якщо вона правильно назве витівника, гра закінчується або ж повторюється з новою дитиною.

3.Вправа «Килимок миру».

Мета: навчити дітей вирішувати конфлікти за допомогою переговорів та дискусій.

Психолог розстеляє на підлозі невеличкий килимок та кладе на нього гарну іграшку. На нього сідають двоє бажаючих, які мають домовитися шляхом перемовин, кому ж дістанеться іграшка. Інші учасники теж приймають участь в дискусії, як розв’язати дану проблему. Коли перемовини завершуються, психолог пропонує прикрасити «килимок миру» та записує  на ньому імена всіх дітей.

Обговорення:

– Чому так важливий для нас «килимок миру»?

– Чому не можна розв’язувати конфлікти за допомогою насилля?

4.Вправа «Всі разом».

Мета: розвиток групової згуртованості.

Психолог малює на підлозі круг такого розміру, щоб діти з  певними труднощами, але все ж могли на ньому розміститися. Завдання для учасників: розміститися всім дітям.

5.Рефлексія.

6.Прощання. (див. заняття 1, впр. 6)

 

Заняття 12.

Мета: розвиток вмінь діяти разом,  розвиток фантазії, уваги, сприяння подальшому згуртуванню групи.

1.Привітання. (див. заняття 2, впр. 1)

2.Вправа «Тільки разом».

Мета: розвиток вмінь діяти разом, відчувати іншого.

Дана гра допомагає дітям відчути те, що і їхній партнер. Для цього дітям треба налаштуватися на взаємну співпрацю.

Діти розбиваються на пари і стають спина до спини. Їхнє  завдання повільно-повільно , не відриваючись від спини партнера сісти на підлогу? Далі дітям потрібно так само повільно встати, опираючись на спину партнера. Психолог наголошує дітям на тому, з якою силою треба опиратися на спину партнера, щоб було зручно рухатися. Потім діти міняються партнерами. Вкінці вправи проводиться обговорення:

•                 З ким тобі  найбільш зручніше  було вставати і сідати?
•                 Що було найбільш важчим у виконанні цієї вправи?

3.Вправа «У магазині  чарівних дзеркал».

Мета: розвивати спостережливість, уважність, памꞌять, формувати позитивні взаємини з оточуючими.

У магазині було багато великих дзеркал. Туди увійшла людина, на плечі  у неї була мавпочка (обирається заздалегідь). Мавпочка побачила себе у дзеркалах (дзеркала – діти ) й подумала, що це інші мавпочки і вони злі, тож  почала їм «кривлятися». Інші мавпочки відповіли тим самим. Вона пригрозила кулаком, і їй із дзеркал пригрозили так само, вона тупнула ногою, й усі мавпочки тупнули ногами. Хоч що б робила мавпочка, усі інші точно повторювали її рухи. Але ось мавпочка посміхнулася і із дзеркала їй у відповідь теж посміхнулися і вона подумала, що виявляється ці мавпочки не злі, а добрі.

4.Вправа «Віддам тобі те, що в  мене є».

Мета: розвиток фантазії, дружніх взаємостосунків в групі.

Діти сідають в коло. Один з учнів починає гру словами, наприклад: «Тобі, Миколка, віддам те, що в мене є…»  Говорячи ці слова, дитина робить вигляд, що тримає щось в руках, підходить до Миколки і передає їй це. Миколка, в свою чергу, «приймає подарунок» обома руками.  Психолог говорить: «Неважливо, що це за подарунок. Достатньо того, що ви зрозумієте, якого він розміру, важкий чи легкий». Після цього Миколка повинен вирішити, кому би він хотів зробити подарунок, та передає його з тими же словами. Гра закінчується тоді, коли кожна дитина отримає хоча б один подарунок.

Обговорення:

•                 Який подарунок отримав перший учасник?
•                 Ти вгадав, що це був за подарунок?
•                 Що тобі сподобалось більше – дарувати чи отримувати подарунки?
•                 Коли ти останній раз отримував подарунки?

5.Рефлексія.

6.Прощання. (див. заняття 1, впр.6)

 

Методи моніторингу та оцінки програми:

1. Методика визначення особистісної адаптованості школяра до зовнішнього та внутрішнього світу.(За Фурманом)

Джерело: Газета «Психолог», №29-32, 2003.

2. Методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи»

(В.Чирков, О.Соколова, О.Сорокіна).

Джерело: Газета «Психолог», №29-32, 2003.

3. Тест «Тривожність» (Р.Темл, М. Доркі, В. Амен).

Джерело: С.Коробко, О.Коробко. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.:Літера ЛТД, 2006. – 416 с.

4. Методика «Сходинки».

  Джерело: Ілляшенко Т.Д. Чому їм важко вчитися? Діагностика і корекція труднощів у навчанні молодших школярів- К.: Початкова школа, 2003.

5.Опитувальник „ Мій клас”(методика Боврозера у модифікації Ю.Гільбуха).

Джерело: С.Коробко, О.Коробко. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.:Літера ЛТД, 2006. – 416 с.

6.Методика гра  «Секрет».

Джерело: Рєпіна Т.А. Соціально-психологічна характеристика групи дитячого садка – М., 1988.

Дослідження соціально-психологічної адаптації:

Методика визначення особистісної адаптованості школяра до зовнішнього та внутрішнього світу

(Фурмана)

Дорогий друже! Прочитай уважно питання і постав навпроти «+» у відповідній колонці в залежності від того, яке місце займають у твоєму житті згадані люди, події, заняття.

Спробуй ретельно подивитись на свої взаємовідносини з оточуючим світом і оціни своє ставлення до:

№ п/п	Блоки	Моє ставлення до:
		дуже позитивне	Позитивне	Нейтральне	негативне	дуже негативне
		5	4	0	-4	-5
І.	Школа
1	- товаришів по класу
2	- вчителів
3	- класного керівника
4	- навчальних предметів
5	- школи та її вимог
ІІ.	Сім’я
1	- матері
2	- батька
3	- брата, сестри
4	- бабусі, дідуся, ін.. родичів
ІІІ.	Вулиця
1	- близьких друзів
2	- знайомих товаришів
3	- батьківських друзів
4	- сусідів
IV.	Власне «Я»
1	- своєї поведінки, вчинків
2	- внутрішнього «Я»

 

 

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ ОСОБИСТІСНОЇ АДАПТОВАНОСТІ ШКОЛЯРІВ

№ п/п	Вид соціально-психологічної адаптації	Рівні функціонування особистісної адаптації	Показник адаптованості
І.	Адаптованість	1.а) Максимальний   б)Дуже високий   2.Високий   3.Середній   4.Низький	75 73-74 69-72 64-68 57-63
ІІ.	Неадаптованість	5.Неочевидний 6.Очевидний	50-56 40-49
ІІІ.	Дезадаптованість	7.Ситуативний 8.Очевидний 9.а)Критичний    б)Суперкритичний	30-39 21-29 0-20 -75-1

 

Методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи»

(В.Чирков, О.Соколова, О.Сорокіна)

Методика складається з двох схем:

Схема 1: вивчення соціально-психологічної адаптації дітей до школи, для вчителів.

Схема 2: вивчення соціально-психологічної адаптації, для батьків.

 

Схема 1 (для вчителів) включає 4 критерії адаптованості і 7 характеристик (шкал) для їхньої оцінки. Як критерії виступають такі параметри:

1. Ефективність навчальної діяльності.
2. Засвоєння шкільних норм поведінки.
3. Успішність соціальних контактів.
4. Емоційне благополуччя.

 

Схема 2 (для батьків) містить 6 характеристик (шкал):

1. Успішність виконання шкільних завдань.
2. Ступінь зусиль, необхідних дитині для виконання шкільних завдань.
3. Самостійність дитини у виконанні шкільних завдань.
4. Настрій, з яким дитина йде до школи.
5. Взаємини з однокласниками.
6. Загальна оцінка адаптованості.

 

Форма проведення: індивідуальна і групова.

Матеріали: стимульний матеріал, бланки.

Порядок використання схем.

Використання схем може здійснюватися різними способами. При одноразовому їх застосуванні вчителя (або вчителів) і батьків за кожним критерієм просять вибрати твердження, найбільш точне на цей час. (Кожне твердження має свій бал). Підсумовування отриманих балів за кожною схемою дає змогу одержати оцінки адаптованості дитини до школи.

При багаторазовому застосуванні схем педагоги й батьки щодня в бланку спостереження протоколу відзначають номери тверджень, що найбільше відповідають формам поведінки та які часто трапляються у навчальній діяльності. На підставі цих даних виводять сумарний показник адаптованості дитини, а також складають графік динаміки процесу адаптації за визначений період.

У випадку застосування обох способів схем отримані результати порівнюють з нормами.

 

Схема 1

22-35 балів – зона адаптації;

15-21 бал – зона неповної адаптації;

0-14 балів – зона дезадаптації.

 

 

 

Схема 2

19-30 балів – зона адаптації;

13-18 балів – зона неповної адаптації;

0-12 балів – зона дезадаптації.

Схема 1

 

ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

(заповнюють вчителі)

Критерій І. «Ефективність навчальної діяльності»

Шкала «Навчальна активність»

5	Активно працює на уроці, часто підносить руку і відповідає правильно
4	На уроці працює, позитивні і негативні відповіді чергуються
3	Рідко підносить руку, але відповідає правильно
2	Навчальна активність на уроці має короткочасний характер, часто відволікається не чує запитання
1	Пасивний на уроці, дає негативні відповіді або не відповідає зовсім, часто переписує готове з дошки
0	Навчальна активність відсутня (дитина не включається в навчальний процес)

 

Шкала «Засвоєння знань» (успішність)

5	Правильне, безпомилкове виконання шкільних завдань
4	Невеликі поодинокі помилки
3	Поодинокі помилки, пов’язані з пропуском букв і їхньою заміною
2	Погане засвоєння матеріалу за одним з основних предметів, порівняно велика кількість помилок
1	Часті помилки, неакуратне виконання завдань: багато виправлень, закреслень
0	Погане засвоєння програмного матеріалу з усіх предметів: грубі помилки і їх чимало

 

Критерій ІІ. «Засвоєння шкільних норм поведінки»

Шкала «Поведінка на уроці»

5	Сидить спокійно, сумлінно виконує всі вимоги вчителя
4	Виконує вимоги вчителя, але іноді, на короткий час, відволікається від уроку
3	Зрідка повертається, обмінюється короткими репліками з товаришами
2	Часто спостерігається скутість у рухах, позі, напруженість у відповідях
1	Виконує вимоги вчителя частково, відволікається на сторонні заняття, постійно розмовляє
0	Не виконує вимоги вчителя: велику частину уроку займається сторонніми справами (переважають ігрові інтереси)

 

Шкала «Поведінка на перерві»

5	Висока ігрова активність, охоче бере участь у рухливих колективних іграх
4	Активність виражена мало: полюбляє заняття в класі з кимось із дітей, читання книг, спокійні ігри
3	Активність дитини обмежується заняттями, пов’язаними з підготовкою до наступного уроку (готує підручники, зошити, миє дошку, прибирає клас)
2	Не може знайти собі заняття, переходить від однієї групи дітей до іншої
1	Пасивна, рухи скуті, уникає інших
0	Часто порушує норми поведінки: заважає іншим дітям гратися, кричить, бігає, не змінює своєї поведінки, коли роблять зауваження (не володіє собою)

 

Критерій ІІІ. «Успішність соціальних контактів»

Шкала «Взаємини з однокласниками»

5	Товариська, легко контактує з дітьми
4	Малоініціативна, але легко вступає в контакт, коли до неї звертаються діти
3	Сфера спілкування обмежена: контактує тільки з деякими дітьми
2	Воліє бути поруч із дітьми, але не вступає з ними в контакт
1	Замкнена, ізольована від інших дітей, воліє бути на самоті (інші діти байдужі до неї)
0	Виявляє негативізм стосовно дітей, постійно свариться і кривдить їх (інші діти її не люблять)

 

Шкала «Ставлення до вчителя»

5	Виявляє товариськість стосовно вчителя, прагне сподобатися йому, після уроку часто підходить до вчителя, спілкується з ним
4	Цінує гарну думку вчителя про себе, прагне виконувати всі його вимоги, у разі потреби сама звертається до нього за допомогою
3	Старанно виконує всі вимоги вчителя, але за допомогою звертається частіше до однокласників
2	Виконує вимоги вчителя формально, незацікавлена у спілкуванні з ним, намагається бути непомітною
1	Уникає контакту з учителем, у спілкуванні з ним легко бентежиться, губиться, говорить тихо, затинається
0	Спілкування з учителем призводить до негативних емоцій, ображається, плаче при найменшому зауваженні

 

Критерій ІV. «Емоційне благополуччя»

Шкала «Емоційне благополуччя»

5	Гарний настрій, часто посміхається, сміється
4	Спокійний емоційний стан
3	Епізодично виявляється знижений настрій
2	Негативні емоції: тривожність, смуток, інколи страх; вразливість, запальність, дратівливість
1	Окремі депресивні прояви, плач без жодних причин; агресивні реакції: часто свариться з дітьми, підвищує голос
0	Переважання депресивного настрою; агресія (вибуху гніву, злості) виявляється у відносинах з дітьми (може вдарити, щось зламати, зчинити бійку) й у відносинах з учителем

 

Вчитель __________________________________

Дата ______________________

Схема 2

ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ

ДО НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

(заповнюють батьки)

Шкала «Успішність виконання шкільних завдань»

5	Правильне безпомилкове виконання шкільних завдань
4	Одиничні помилки
3	Поодинокі помилки, пов’язані з пропуском букв або їхньою заміною
2	Погане засвоєння матеріалу з одного з основних предметів
1	Погане засвоєння матеріалу з усіх предметів

 

Шкала «Ступінь зусиль на виконання шкільних завдань»

5	Дитина працює легко, вільно, без напруження
4	Виконання шкільних завдань не викликає в дитини особливих ускладнень
3	Інколи працює легко, виявляє впертість, завершення завдань вимагає певного напруження
2	Виконання шкільних завдань потребує від дитини напруження зусиль, сторонньої допомоги
1	Дитина відмовляється працювати, може плакати, кричати, виявляти агресію

 

Шкала «Самостійність дитини у виконанні шкільних завдань»

5	Дитина сама може впоратися зі шкільними завданнями
4	Працює самостійно, майже не звертаючись по допомогу до дорослого
3	Інколи звертається по допомогу, але частіше виконує завдання сама
2	Дитина могла б упоратись зі шкільними завданнями самостійно, але воліє робити їх із допомогою дорослого
1	Для виконання дитиною шкільних завдань потрібна ініціатива, допомога і постійний контроль з боку дорослого

 

Шкала «Настрій, з яким дитина йде до школи»

5	Дитина усміхається, сміється, з гарним настроєм іде до школи
4	Спокійна, організована, немає проявів зниженого настрою
3	Інколи бувають прояви зниженого настрою
2	Трапляються прояви негативних емоцій: А) тривожність, смуток, інколи страх; Б) уразливість, запальність, дратівливість
1	Переважання депресивного настрою або агресії (вибухи гніву, злості)

 

Шкала «Взаємини з однокласниками»

5	Дитина товариська, ініціативна, легко контактує з дітьми, у неї багато друзів, знайомих
4	Малоініціативна, але легко вступає в контакт, коли до неї звертаються діти
3	Сфера спілкування трохи обмежена: спілкується тільки з деякими дітьми
2	Воліє бути поруч, але не вступати з ними в контакт
1	Замкнена, ізольована від інших дітей, воліє бути на самоті; ініціативна у спілкуванні, але часто виявляє негативізм стосовно дітей: свариться, дражниться, б’ється

 

Шкала «Загальна оцінка адаптованості дитини»

5	Високий рівень адаптованості
4	Рівень адаптованості вищий за середній
3	Середній рівень адаптованості
2	Рівень адаптованості нижчий за середній
1	Низький рівень адаптованості

 

Батько _____________________________

Дата _____________________

 

ДОДАТОК 2.

 

СХЕМА-ХАРАКТЕРИСТИКА

(для виявлення шкільних труднощів та рівня адаптованості учнів класу, заповнює вчитель)

 

Запитання до схеми-характеристики учнів класу

1.               Чи охоче, з інтересом дитина вчиться?
2.               Чи достатньо відповідально ставиться до навчання?
3.               Чи переживає свої навчальні успіхи і невдачі?
4.               Чи прагне до поліпшення своїх результатів?
5.               Чи активна на уроках? Чи часто хоче висловитися, відповісти на запитання?
6.               Чи дисциплінований учень (учениця)?
7.               Чи вміє організувати себе в роботі?
8.               Чи досить при цьому уважний, наполегливий, цілеспрямований?
9.               Чи відповідає працездатність дитини пропонованим школою вимогам?
10.          Чи досить контактний, довірливий учень, чи легко піддається виховним впливам?
11.          Чи добре складаються відносини з іншими дітьми у класі?
12.          Чи можете ви покластися у роботі з дитиною на допомогу її батьків?
13.          Чи потребує дитина додаткової індивідуальної допомоги на уроках?
14.          Чи легко відгукується для допомоги?
15.          Чи успішно пройшов процес адаптації дитини до школи?
16.          Чи цілком задовільно засвоює дитина програмні знання, уміння й навички?

 

Інструкція до заповнення

Відповіді на запитання в схемі позначати цифрами – у графі відповідного питання проти прізвища учня ставити:

«1», якщо можна стверджувати «безумовно так»;

«2», якщо можна сказати «скоріше так, ніж ні»;

«3», якщо ви відповідаєте «швидше ні, ніж так»;

«4», якщо «безумовно ні».

У тих випадках, коли відповісти важко, залишіть графу незаповненою.

 

 

Інтерпретація результатів

Показники до 1,5 – норма;

1,6 до 2,2 – незначні прояви дезадаптації;

2,3 до 3,0 – яскраво виражена дезадаптація.

СХЕМА-ХАРАКТЕРИСТИКА

виявлення шкільних труднощів та рівня адаптованості учнів класу

Клас _________

Учитель ___________________________________

 

№ з/п	Прізвище, ім’я учня	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	Середній бал	Висновок
1
2
3
4

 

Тест «Тривожність» (Р.Темл, М. Доркі, В. Амен)

Мета. Виявити рівень тривожності дитини.

Обладнання. Серія малюнків із 14 картинок у двох варіантах (для хлопчиків і для дівчаток). Кожен малюнок сюжетно передає типову для життя дитини ситуацію.

Інструкція. «Подивись уважно на картинку. Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини — сумне чи веселе? Вибери».

 

Вибір дитиною відповідного обличчя і його словесних висловлювань фіксується у спеціальному протоколі.

Інтерпретування результатів

Потрібно здійснити кількісний та якісний аналіз інформації, зафіксованої у протоколі.

Якісний аналіз передбачає уважне вивчення висловлювань дитини, що фіксуються у другому стовпчику спеціального протоколу. На основі такого аналізу робляться висновки про емоційний досвід спілкування дитини з людьми, які її оточують, і той слід, який цей досвід залишив у душі дитини. Особливо високе проективне значення щодо цього мають малюнки серії 4, 6, 14 та 2, 7, 9, 11. Діти, які дають нечіткі пояснення до цих малюнків, з більшою ймовірністю одержать високий ІТ (індекс тривожності).

Кількісний аналіз може бути виражений як у балах, так і у відсотках;

ІТ = (кількість емоційно-негативних виборів/14) ٭100%

Рівні:

Слабкий - бали - 0-1; ІТ - 0-7,2 %.

Середній - бали - 2-5; ІТ -.14,3-35,7 %.

Добрий - бали - 6-7; ІТ - 42,9-50 %.

Високий бали - 8 і більше; ІТ - 57,1 % і більше.

ПРОТОКОЛ

до тесту «Тривожність»

 

Ім'я дитини

Вік дитини

 

Дані обстеження

Номер і зміст малюнка	Висловлювання дитини	Вибір дитини
		веселе обличчя	сумне обличчя
1. Гра з молодшими дітьми.
2. Дитина і мати з дитиною.
3. Об’єкт агресії.
4. Одягання.
5. Гра зі старшими дітьми.
6. Укладання спати на самоті.
7. Умивання.
8. Догана.
9. Ігнорування.
10. Агресивний напад.
11. Збирання іграшок.
12. Ізоляція.
13. Дитина з батьками.
14. Їжа на самоті.

 

Для полегшення якісного аналізу результатів додаємо коментарі, що спираються на досвід Л. Ясюкової. їх складено на основі узагальнення висловів «балакучих» дітей, які самі розмірковували з приводу запропонованих малюнків і вибраних відповідей, а також бесід із батьками.

 

 

Малюнок 1. Діти граються (емоційно позитивна ситуація).

Ця ситуація сприймається дітьми як гра з однолітками, а не з молодшою дитиною (що й передбачається стандартом методики). Малюнок викликає негативну реакцію дитини у тому разі, коли у неї не складаються стосунки з дітьми (постійні суперечки, інші діти часто її ображають), а також якщо батьки почали різко обмежувати її в іграх із друзями через те, що потрібно учитися. Першу причину дітям важко коментувати, щодо другої - охоче пояснюють: «Зараз прийде мама і сваритиметься через те, що уроки не зроблено, а ми тут граємося».

Той чи інший вибір інтерпретації робиться залежно від того, на які наступні ситуації (з дітьми або з матір'ю) дитина реагує негативно.

Малюнок 2. Дитина й мати з немовлям (нейтральна ситуація). Малюнок викликає негативну реакцію дитини, якщо мати приділяє їй менше уваги, ніж сестричці чи братикові (навіть якщо вони близнюки або старші від дитини за віком, незважаючи на те, що на малюнку зображено немовля). Першокласник може почувати себе обділеним увагою матері й нелюбимим не тільки у тих випадках, коли мати більше уваги приділяє малюкові або ставить у приклад більш успішного і слухняного брата (сестру), а й тоді, коли вона змушена багато часу приділяти підліткові, який відбився від рук, постійно лаючи та відчитуючи його. Отже, будь-яка, навіть негативна увага до іншої дитини може бути причиною ревнощів. Малюнок може сприйматися негативно й у тому разі, якщо дитина взагалі не має братів і сестер, але мати з повагою ставиться до когось із її друзів й постійно ставить його за приклад. Негативна реакція може бути викликана постійним порівнянням дитини із якимось ідеалом, невідповідність якому може дуже болісно переживатися дитиною. У цьому випадку мати може постійно вживати вирази : «хороші діти так не поводяться», «першокласник повинен уміти це робити», «справжні чоловіки не плачуть». Малюнок може сприйматися дитиною негативно, якщо мати надто часто як позитивний приклад подає батька або когось з близьких родичів (якщо той навчається у школі на «відмінно», має різні грамоти та медалі за спортивні досягнення, багато чого досяг у житті тощо).

Проективні малюнки надають додаткову інформацію для вибору тієї чи іншої інтерпретації. Певні уточнення можна зробити безпосередньо у процесі бесіди з матір'ю.

Важливо підвести матір до розуміння того, що дитині для нормалізації її емоційного стану слід приділяти трохи більше уваги й надавати трохи більше допомоги. Підкреслюючи певну неспроможність дитини, мати лише ускладнює ситуацію, а увага, підтримка й допомога надасть дитині сили діяти, стати такою, якою мати хоче її бачити.

Малюнок 3. Дитина як об'єкт агресії (емоційно негативна ситуація) Зазвичай ситуація сприймається негативно й дитина вибирає сумне обличчя для персонажа, зображеного на малюнку, але це має місце далеко не завжди. Й у цих випадках не можна (як нерідко робиться) поправляти дитину, переконувати у неправильності вибору або ж неправильному розумінні малюнка, та пояснювати його зміст. Позитивно малюнок сприймається активними, розгальмованими дітьми (частіше хлопчиками), які уміють протистояти агресії; бійки, навіть з друзями, для них звичні й сприймаються як нормальний спосіб вирішення суперечок. Вони полюбляють демонструвати силу й добре себе почувають після такого з'ясування стосунків. Така дитина не ображається, після бійки (навіть якщо вона зазнала поразки) завжди готова продовжити гру.

Малюнки 4, 7, 14. Вдягання, умивання, їжа (нейтральні побутові ситуації).

Малюнок 14 сприймається дітьми як звичайна ситуація, а не якесь особливе, споживання їжі, яке важко емоційно сприймається наодинці (відповідно до стандартного опису методики). Ці малюнки викликають негативну реакцію у тому разі, якщо батьки «фіксовані» на охайності, акуратності та режимі, постійно виправляють дитину й роблять їй зауваження: «зачешися», «поправ сорочку», «застібни ґудзика», «помий руки» тощо. Ситуація загострюється, якщо дитина уповільнена і її починають квапити. Окрім цього, мал. 14 негативно сприймається тими дітьми, батьки яких надто стурбовані правильним харчуванням й примушують дитину «їсти те, що потрібно», незважаючи на те, якій їжі вона надає перевагу та чи хоче дитина їсти взагалі. Мал. 14 іноді сприймається не як одна з побутових ситуацій (споживання їжі), а як власний портрет. У цьому випадку негативний вибір свідчить про негативну самооцінку дитини. Саме такий висновок слід зробити, якщо й у колірному виборі дитини (методика Люшера) на першому (або на другому) місці стоїть чорний.

Малюнок 5. Дитина грається з матір'ю (емоційно позитивна ситуація). На практиці всі діти сприймають персонаж, який у методиці позначено як старшу дитину, як матір. Малюнок викликає негативну реакцію, якщо мати зосереджена тільки на навчанні дитини, забороняє або суттєво обмежує її ігри, вважаючи це заняттям виключно для дошкільнят, марнуванням часу. Іноді така установка складається у матері, яка невпевнена у шкільних успіхах своєї дитини й яка прагне зробити усе можливе, щоб дитина навчалася на «відмінно». Такі матері можуть заохочувати відвідування гуртків та інтелектуальних занять, але обмежувати участь дитини у звичайних дитячих іграх.

Матері слід тактовно пояснити, що дитина не може повністю відмовитися від звичного для неї способу життя. Позбавлення її ігор призводить до емоційної дестабілізації, погіршує працездатність, знижує навчальну активність.

Малюнок 6. Дитина грається сама (нейтральна ситуація).

У практиці невідомі випадки, коли цей малюнок трактується як засинання наодинці (що відповідає стандартному опису методики). Зазвичай діти описують цю ситуацію так: «Мама з татом дивляться телевізор, а дитина грається». Малюнок сприймається негативно, коли батьки більше уваги приділяють собі, ніж дитині, «ігнорують» дитину, намагаються не займатися нею («іди пограйся», «не заважай», «у мене брак часу» тощо). Іноді такі стосунки з дитиною складаються через об'єктивні обставини. Батьки бажали б і більше спілкуватися з дітьми, але вимушені багато працювати, щоб задовольнити матеріальні потреби сім'ї. Вони дуже втомлюються, й на ігри з дитиною вже просто не вистачає сил. Маленькі діти неспроможні зрозуміти ці об'єктивні причини, навіть якщо їм намагаються ці причини пояснити. Вони реагують безпосередньо на слова, які чують найчастіше, та ставлення, яке відчувають.

У цьому разі важливо поновити позитивний емоційний контакт із дитиною. Не обов'язково гратися з нею, вистачить просто потримати дитину на колінах, приголубити. Не обов'язково підтримувати розмову, достатньо слухати та кивати. Така «взаємодія» не потребує особливих зусиль і часу, а дитина вже не відчуває себе знедоленою.

Малюнок 8. Мати сварить дитину (емоційно негативна ситуація).

Позитивно малюнок сприймається розпещеними, безтурботними дітьми. Як правило, вони коментують свій вибір так: «мама зараз посвариться й забуде, знов будемо гратися», «мама просто так погрожує, насправді вона не сердиться».

Малюнок 9. Дитина й батько, який грається з малюком (нейтральна ситуація). Негативна реакція дитини пояснюється аналогічно до інтерпретації мал. 2.

Малюнок 10. Ситуація суперництва (емоційно негативна ситуація).

Сприймається дітьми як ситуація суперництва, а не як агресивний напад (що відповідає стандартному опису методики). Малюнок сприймається позитивно активними, такими, які можуть постояти за себе, забіякуватими дітьми (дівчатками й хлопчиками приблизно однаково). Вибір веселого обличчя вони коментують так: «Тут діти граються».

Малюнок 11. Збирання іграшок (емоційно нейтральна ситуація).

На малюнку діти зазвичай бачать ігрову ситуацію, а не прибирання іграшок (згідно зі стандартним описом методики). Малюнок викликає негативну реакцію в тому разі, якщо дитині не дають гратися (аналогічно реакції на мал. 5). Вибір сумного обличчя діти зазвичай коментують так: «Мама прийшла й каже: "Досить гратися, іди робити уроки"».

Малюнок 12. Ізоляція, ігнорування дитини іншими дітьми (емоційно негативна ситуація).

Якщо дитина не є знедоленою, її не виключають постійно зі спільних ігор, то малюнок сприймається нею позитивно. Дитина пояснює, що на малюнку діти граються. Малюнок практично завжди сприймається негативно дітьми з високим рівнем інтелектуального розвитку: вони реагують на об'єктивний зміст ситуації незалежно від того, як реально до них ставляться інші діти (навіть у тому разі, коли посідають у класі провідні позиції). У цьому випадку негативний вибір дитини не слід інтерпретувати як показних тривожності й додавати до інших «тривожних» виборів. Малюнок також негативно сприймають і ті діти, яких справді не запрошують до спільних ігор, і вони цим надто переймаються.

Малюнок 13. Дитина з батьками (емоційно позитивна ситуація).

Малюнок сприймається негативно, якщо зіпсовано взаємини з батьками (емоційне неприйняття, байдуже ставлення, часті покарання), а також коли батьки конфліктують між собою чи із старшими членами сім'ї, а дитина мимоволі бере у цьому участь. У останньому випадку малюнки, де батько й мати зображені окремо, дитина може сприймати позитивно (тобто з кожним окремо у неї хороші стосунки, погано стає тільки тоді, коли вони збираються разом). Малюнок сприймається негативно й утому разі, коли зіпсовані стосунки дитини з одним із батьків (зазвичай із домінантним), а другий не може впоратися із захисною функцією. Якщо дитина виховується у неповній сім'ї, але не відчуває ніякого дискомфорту, почувається добре, то малюнок вона сприймає позитивно. Якщо ж вона почуває себе ущемленою, глибоко переживає відсутність батька чи матері, вважає свою сімейну ситуацію неповноцінною, то малюнок оцінюється негативно.

ВАРІАНТ ДЛЯ ДІВЧАТОК

 

 

 

 

Методика «Сходинки»

Мета:вивчення динаміки самооцінки.

Хід виконання

Дитині показують намальовані на папері 7 сходинок , де середня  сходинка має форму майданчика і пояснюють завдання: «На трьох нижніх сходинках знаходяться погані діти (чим нижче, тим гірші), на майданчику -  не погані і не гарні, а на трьох верхніх сходинках - гарні діти(чим вище, тим краще)». Кожна сходинка має, тим самим, певну змістову характеристику. Дитина повинна поставити себе на одну зі сходинок і обґрунтувати свій вибір.

Інструкція для дитини

Психолог говорить: «Якщо всіх дітей розставити на цих сходинках, то на трьох верхніх сходинках опиняються хороші діти: добрі, розумні, сильні, слухняні - чим вище, тим краще. Так на сходинці 1 знаходяться просто гарні діти, на сходинці 2 - дуже гарні, на сходинці 3 - найкращі.

Ти знаєш, що є дуже гарні діти, є погані, є середні. Ось на цій драбинці (Показується листок паперу з намальованою драбинкою) середні діти знаходяться посередині, ось на цьому майданчику (показати майданчик). Ці діти не погані, і не гарні, а середні.

А на трьох нижніх сходинках знаходяться погані діти - чим нижче, тим гірші. Знизу від майданчика знаходяться погані діти, на 2 сходинці знизу - дуже погані, на 3 знизу - найгірші.

Зрозумів? Давай повторимо (повторюється з дитиною розташування сходинок).

А тепер постав себе на ту сходинку, яку ти, на твою думку, займаєш. Покажи, куди б ти поставив себе, на яку сходинку?» Щоб легше було виконати завдання можна помістити на ту чи іншу сходинку картинку із зображенням хлопчика чи дівчинки.

• Чому ти поставив себе на цю сходинку?

Оцінювання результатів

Для дітей, які вступають у перший клас, характерна наявність високої позитивної самооцінки. У нормі дитина повинна ставити себе не нижче, ніж на другу сходинку зверху, тобто нормою є самооцінка в 6 балів. 7 чи 5 балів не є відхиленням від норми, а свідчать про дуже гарні чи просто добрі стосунки дитини в сім’ї  й у дошкільному закладі.

Самооцінка від 1 до з балів, тобто віднесення дитиною себе до «поганих» дітей, є важливою ознакою неблагополучного соціального розвитку і, в першу чергу, є показником несприятливого досвіду соціальних взаємодій. Швидше за все, негативна самооцінка пов’язана з неблагополучними сімейними відносинами чи негативним ставленням  батьків до самої дитини або пов’язана з несприятливим досвідом спілкування дитини в дошкільному закладі. Необхідно з’ясувати конкретні причини негативної самооцінки, тому що на цій підставі можна прогнозувати успішність включення  дитини в колектив класу і будувати програму корекції образу «Я » дитини.

Опитувальник „ Мій клас”

(методика Боврозера у модифікації Ю.Гільбуха)

 

       Методика складається з 15 запитань, що розділені на 5 блоків. У кожному  окремому блоці з трьох запитань 1-ше запитання  вимірює ступінь задоволеності  шкільним життям, 2-ге – ступінь конфліктності у класі ( як вона усвідомлюється  окремими  учнями та класом у цілому) і 3-тє – ступінь згуртованості класу(тобто як ця якість відбивається у свідомості учнів).

 

       Суми балів:

• ступінь задоволеності (З) – 10;
• ступінь конфліктності(К) – 9;
• ступінь згуртованості(Зг) – 12.

 

Усна інструкція:

„Запитання цієї анкети спрямовані на те , щоб з’ясувати, яким є ваш клас. Обведіть кружечком слово „так”, якщо ви згодні з даним твердженням, і слово ”ні”, якщо не згодні з цим твердженням.

    Не забудьте підписати власне ім’я та прізвище на зворотньому боці анкети”.”(Психолог допомагає підписати).

 

    Правила оцінювання (останній стовпчик)

   Запитання , поруч з яким відсутня позначка „п”(протилежний), оцінюється балом „3”,  при відповіді „так” і балом „1” при відповіді „ні”. Запитання з позначкою „п” оцінюється протилежно ( тобто при відповіді „так” - 1 , а при відповіді „ні” -3).

    За запитання , на які не дали відповіді або дали з порушенням правил, проставляється бал 2.

    Для одержання оцінки за даним параметром бали за п’ятьма запитаннями, що його стосується , підсумовують. Наприклад , загальну оцінку із задоволеності одержують шляхом додавання балів за запитаннями                № 1,4,7,10,13.

    Ця методика дає змогу діагностувати насамперед ставлення окремих учнів до свого класу. Водночас вона дає  можливість отримати й узагальнену характеристику. Для цього за кожний  із трьох параметрів вводять середній бал( як середнє арифметичне).

Пам’ятай, що характеризуєш свій клас, який він є сьогодні	Обведи кружечком свою відповідь	Для учителя
1.Вам подобається навчатися в вашому класі. 2.Діти в класі завжди б’ються між собою. 3.У вашому класі кожен учень – твій друг.	Так           Ні Так           Ні Так           Ні	3 1 1
4.Деякі учні вашого класу нещасливі. 5.Деякі діти в вашому класі є середнячками. 6.З деякими дітьми в вашому класі ви не товаришуєте.	Так           Ні Так           Ні Так           Ні	1    п 3 3     п
7.Діти вашого класу із задоволенням ходять до школи. 8.Багато дітей з вашого класу люблять битися. 9.Усі учні в вашому класі –друзі.	Так           Ні   Так           Ні Так           Ні	1   2 3
10.Деякі учні не люблять свій клас. 11.Окремі учні завжди прагнуть настояти на своєму. 12.Усі учні в вашому класі ставляться добре один до одного.	Так           Ні Так           Ні   Так           Ні	3      п 1   3
13.Ваш клас веселий. 14.Діти в вашому класі багато сваряться. 15.Діти в вашому класі люблять одне одного як друзі.	Так           Ні Так           Ні Так           Ні	2 1 3

Протокол результатів опитувальника «Мій клас»

№	Прізвище, ім’я учня	Ступінь задоволеності (бали)	Ступінь конфліктності (бали)	Ступінь згуртованості (бали)
1
2
3
4

 

Діагностична методика «Секрет» («Подарунок»)

Мета: виявлення положення (соціометричного статусу) дитини , його ставлення до дітей, а також про ставлення однолітків до нього; ступеня доброзичливості дітей один до одного, їх емоційного благополуччя.

Експеримент проводиться психологом індивідуально з кожною дитиною. Психолог запрошує одного з дітей класу в свій кабінет та пропонує сісти за стіл, на якому заздалегідь розкладені картинки або іграшки в кількості трьох предметів.

Інструкція: Сьогодні всі діти вашого класу  по секрету, щоб поки ніхто не знав про це, дарують один одному картинки (іграшки).Тут на столі лежать картинки (іграшки), які ти можеш подарувати. А інші діти подарують тобі, адже сьогодні всі один одному дарують.Ти хочеш подарувати картинки (іграшки) дітям вашого класу? (Отримавши позитивну відповідь, дорослий продовжує).Тоді вибери, будь ласка, картинку (іграшку), яка тобі більше всіх подобається. Кому з дітей вашого класу ти хочеш її подарувати? Чому?

Отримавши відповідь, дорослий пропонує покласти подарунок в шафку.

Кому з дітей ти хочеш подарувати другу картинку (іграшку)? Чому? А третій?

Після того, як всі подарунки розкладені, дорослий ставить дитині питання: «Є у вашому класі такі діти, яким тобі зовсім не хочеться дарувати? Чому? Як ти думаєш, хто з дітей тобі подарує? Чому? А хто з дітей не захоче тобі дарувати? Чому? »

Відповіді фіксуються в протоколі. Після закінчення експерименту дорослий дякує дитини і просить його зберігати секрет. Щоб виключити можливість змови, дитину проводжають в інший клас. Коли всі діти класу зроблять свій вибір, психолог виявляє дітей, які нічого не отримали, і кладе їм 1 або 2 картинки (іграшки), а потім запрошує всіх в свій кабінет, щоб отримати подарунки від однолітків. При цьому бажано реєструвати поведінку і висловлювання дітей.

	Андрій	Борис	Ігор	Таня	Оля	Віра	Іван К.	Іван Г.	Поведінка дітей	Висловлювання дітей
Андрій
Борис
Ігор
Таня
Оля
Віра
Іван К.
Іван Г.
Кількість одержаних виборів

 

Вже з таблиці, побудованої за результатами гри «Секрет», можна зробити висновок про те, хто в класі найпопулярніший, а кому, навпаки, зовсім не симпатизують однокласники.

В аналізі використовуються такі поняття:

«Зірка» - учень, який одержує найбільшу (або принаймні дуже велику) кількість виборів у однокласників.

Ізольований – учень, що не дістав жодного вибору.

Зневажений – учень, що одержав відносно мало виборів.

Взаємний вибір – два або більше учнів, які вибрали один одного.

Соціометрична кліка (тісно згуртоване угруповання) – група учнів, що вибирають одне одного, але роблять мало виборів щодо дітей за межами своєї групи.

Соціометричний розкол – відсутність виборів між двома або кількома підгрупами в класі (наприклад, між хлопцями і дівчатами).

Список літератури:

 

1. Адаптація першокласників до школи. Матеріали сайту – Ваш психолог. Работа психолога в школе. www.:vashpsixolog.ru
2. Аминникова Н.С. Адаптация первокласников к школьным условиям// Фестиваль педагогических идей «Открытый урок». http://festival/lseptember/ru/articles/314289/
3. Войтович Г.І. Забезпечення психологізації навчально-виховного процесу у початковій  школі:  діагностико-розвивальна робота з учнями (методичні рекомендації для адміністрації школи, вчителів, психологів) Хмельницький, 1998.
4. Газета «Психолог» №29-32, 2003.
5. Диагностика школьной дезадаптации / Под ред. С.А. Беличевой, И.А. Коробейникова, Г.Ф. Кумариной. – М.: Академия, 1993.
6. Ілляшенко Т.Д. Чому їм важко вчитися? Діагностика і корекція труднощів у навчанні молодших школярів- К.: Початкова школа, 2003.
7. Корекційні заняття психолога з дітьми 4 – 6 років / упоряд. Т.Ш.Червонна. – К.: Шк. світ, 2009. – 128с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
8. Коробко С.Л. Шестирічний учень.- К.: Знання, 1985.
9. Коробко С., Коробко О. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.:Літера ЛТД, 2006. – 416 с.
10.  Марінушкіна О. Діагностика шкільної дезадаптації дітей молодшого шкільного віку// Діагностичний інструментарій психолога/ Упор. Т.Гончаренко. – К.: Шкільний світ, 2008.
11.  Основи психокорекційної роботи. Методичний посібник/ Укладачі Комісарова С.М., Романовська Д.Д., Унгурян І.К. – Чернівці: «Технодрук», - 2007.
12.  Рєпіна Т.А. Соціально-психологічна характеристика групи дитячого садка - М. 1988.
13.  Рогов Е.И. Настольная  книга практического психолога в образовании. – М., 1994.
14.  Романовська Д.Д., Чаплак Я.В. Психологічне забезпечення внутрішньої диференціації у навчально-виховній роботі в дошкільній та початковій ланках освіти. Методичний посібник. – Чернівці, 2001.
15.  Фопель Клаус. Как научить детей сотрудничать? ( Психологические игры и упражнения). Практическое пособие для педагогов и школьных психологов. – Москва «Генезис» 1998.