Психолого педагогічний семінар для профілактики емоційного виснаження педагогів "Світячи іншим - не згори сам!"

                           Некрасовська  загальноосвітня  школа

                                      І- ІІІ ступенів

 

 Тема:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

практичний  психолог    

Мацюк  Лариса  Петрівна

 

 

                                                 с.Некрасове

СВІТЯЧИ ІНШИМ -  НЕ ЗГОРИ САМ

 

Психолого  педагогічний  семінар

 ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИСНАЖЕННЯ ПЕДАГОГІВ

 

«Таїсе ії еазу» — сприймай усе легше.

Усе, що робиш охоче, — не є тягарем.

                                        Томас Джеферсон

 

Мета:

• здійснити діагностику рівня емоційного виснаження учасників тренінгу;

•   зняти психологічну втому;

• активізувати мотиваційний компонент у щоденній роботі та потребу у професійно­му вдосконаленні;

• сприяти глибшому самопізнанню, особистісному зростанню та духовному добро­буту

 

Матеріали: папір формату А4, скоч, фло­мастери, годинник із секундною стрілкою, мотузки або палички завдовжки 40—50 см, « чарівна  паличка», стікери.

 

Вправа «Знайомство»

 

Запишіть, як би ви хотіли, щоб до вас звертались упродовж нашої роботи. На кожну букву обраного імені придумайте собі характерис­тику, яка починається на ту саму букву.

На початку роботи для почуття безпеки вводяться правила роботи у групі, їх прий­мають після обговорення. Вони можуть бути такими:

•   кожна думка важлива;

•   конфіденційність;

•   позитивність;

•   говорити по черзі, не переривати;

• ділитися власним досвідом, а не оці­нювати, засуджувати чи критикувати;

• говорити з використанням «Я  висловлювань;

•   участь — добровільна.

 

Вправа «Очікування»

Скажіть, як ви почуваєтеся зараз, і про­пишіть, які маєте сподівання від нашої зу­стрічі. Прикріпіть їх на «пісковий  годинник »,  який  намальований  на  плакаті,    у  верхній  частині .

Діагностика рівня емоційного вигоряння

 

Інформаційне повідомлення

Емоційне вигоряння — це синдром, що розвивається на основі безперервного впливу на людину стресових ситуацій, які призводять до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми. Це захисна реак­ція організму на стрес, що виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій. Дійшовши до піку напруження, людина «заощаджує енергію»: з'являється байдужість, вона ігнорує спілкування, у професійній діяльності починають переважати «варварські методи».

Чи почуваєтесь ви втомленими, приходячи  з  роботи додому?

Синдром хронічної втоми ввели у 50-ті роки й лікували як інфекційне захворюван­ня. З 1974 року Фрайдербер почав вживати термін «синдром емоційного вигоряння». У 80-ті визначили «групу ризику» — це ті, хто працює у сфері «людина — людина». Морроу запропонував яскравий образ — «за­пах пойнятого вогнем дроту».

Здоров'я — стан повного фізичного і ду­ховного благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад. Щохвилини завдяки впливу зовнішніх і внутрішніх чинників лю­дина може почуватися по-різному. Емоції напряму пов'язані зі здоров'ям. Емоційне виснаження — один із захисних механізмів. Його викликає психічна втома: коли людина змушена тривалий час виконувати одну і ту саму роботу, постійно надавати підтримку і допомогу. Це може призвести до знижен­ня сили мотиву і меншої емоційної реакції на різні робочі ситуації.

Подолати професійне вигоряння можна кількома шляхами. Існують природні спо­соби регуляції: сон, відпочинок на природі, смачна їжа, вечірні прогулянки, подорож до моря.

Інший варіант — саморегуляція — керу­вання своїм психоемоційним станом за до­помогою слів, образів, технік, методик.

 

Складові синдрому вигоряння:

 

1. Емоційне виснаження (спустошення, втома, емоційні перевантаження).

2. Деперсоналізація (цинічне ставлення до роботи, до об'єкта своєї діяльності).

3. Редукція професійних досягнень (нега­тивне оцінювання себе та своїх досягнень, відчуття неуспішності).

 

 

Для синдрому емоційного виснаження ха­рактерні:

• невдоволення собою, небажання пра­цювати;

•   посилення соматичних хвороб;

•   безсоння або поганий сон;

•   нехтування своїми обов'язками;

• потреба у стимуляторах (кава, алко­голь, тютюн);

•   зниження апетиту або переїдання;

•   негативна самооцінка;

•   цинізм, песимізм;

•   неможливість зосередитися;

•   неможливість закінчити роботу вчасно;

•   швидкий темп мовлення;

•   відсутність задоволення від роботи;

•   відсутність нових ідей;

•   втома;

•   зниження ентузіазму;

•   невпевненість, дратівливість;

•   формальне виконання обов'язків;

•   почуття влади;

• дистанціювання від учнів, втрата здат­ності співчувати;

             •   прагнення до усамітнення;

•   почуття провини.

 

Три стадії «Емоційного вигоряння»

 

1. Легке (3—5 років).  Часті перерви в ро­боті.

2. Затяжне (5—15 років).  Зниження інте­ресу до роботи, апатія, дратівливість, голов­ний біль, «сон без сновидінь», «знемога».

3. Хронічне. Сумніви у цінності своєї ро­боти й життя, прагнення до самотності, пси­хологічні й фізіологічні проблеми — виразка шлунку, депресія

 

Найбільше емоційне виснаження загро­жує тим, хто не може власне «Я» відділити від «ти», тобто чужі проблеми сприймає, як свої. У небезпеці є ті, хто не вміє спілку­ватися, висловлювати свої почуття, емоції.

Помилково думати, що лише емоційні стреси зумовлюють емоційне виснаження. Нудьга також може стати його причиною.

.

ФАКТОРИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ

1. Індивідуальні:

• вік;

• стать;

• освіта;

• сімейний стан;

• стаж роботи;

• особливості характеру;

• самооцінка;

• рівень домагань;

• самодостатність.

 2. Організаційні:

• умови праці;

• робочі перевантаження;

• тривалість робочого дня;

• оплата праці;

• гострота проблем;

• зворотний зв'язок;

• стосунки з колегами;

• взаємодія з адміністрацією.

Вберігає від емоційного виснаження:

• одержання емоційного ресурсу від ро­дини, друзів;

• позитивне мислення, доброзич­ливість;

•   сильна віра;

•   міцне здоров'я;

•   адекватне почуття відповідальності;

•   улюблені заняття, спорт, прогулянки;

•   аутотренінг, інші методи релаксації;

•   масаж, гаряча ванна, ароматерапія;

•   навички планування часу;

•   вміння сказати «ні»

Вправа

«Глечик наших емоцій»

Уявімо світ наших емоцій у вигляді гле­чика (див. схему).

Негативні прояви помістимо біля його вінець. Бризки з глечика — зовнішні прояви емоцій, їх не приховати. Це образи, прини­ження, покарання. Чому виникає гнів? Від болю, страху, образи. Усе — наслідки образ. Про них не прийнято говорити, їх прихову­ють через острах здатися слабким. Інколи ми самі їх не усвідомлюємо.

Страждання виникають від незадоволеної потреби. Фізичні потреби залишімо осто­ронь. Звернімося до тих, які прямо пов'язані зі спілкуванням.

Будь-яка незадоволена потреба призво­дить до страждання, а потім — до руйнівної емоції. Що лежить нижче від потреб?

Ставлення до самого себе, самооцінка. У цьому процесі ми не маємо бути пасив­ними. Діє закон: активно прагнути того, від чого залежить виживання.

Позитивне ставлення до себе — основа психологічного виживання. Помістімо на дно головну «коштовність», дану нам від приро­ди — відчуття енергії життя. Наше внутріш­нє уявлення про себе ґрунтується на трьох засадах:

• успішність наших дій;

• ставлення дорогих нам людей;

• наскільки ми самі вміємо правильно оцінювати свої досягнення і ставлення ін­ших людей до нас.

 

Вправа  «  Емблема  моєї  сім ї »

Психолог: Якщо  вберігає  від  емоційного  вигорання  одержання емоційного ресурсу від ро­дини,  сім ї,     то  зараз  ми  будемо  малювати  емблему  своєї  сім ї.

Проговорення  та  пояснення  емблем  учасників  семінару  по  колу.

Вправа «Міфи»

Кожна група отримує твердження і пере­конує учасників у його істинності чи хиб­ності:

• учитель у будь-якій ситуації має збері­гати спокій;

•   учитель має бути стриманий;

•   учитель має любити всіх дітей;

•   учитель має віддати себе дітям.

Обговорення

• Де черпає натхнення до роботи вчи­тель?

• Учительський досвід допомагає у сі­мейному житті чи заважає?

• Чи всі правила, які ми засвоїли у школі, витримали випробовування часом?

• Чого більше в учительській роботі — розчарування чи задоволення?

• Учитель щасливий, коли...

Вправа «Прогноз погоди»

 

Мета: розслабитися, зняти психологіч­ні бар'єри, згуртувати групу, налаштувати на роботу.

Психолог. Встаньте в коло одне за одним. Виконуйте те, що я буду казати:

• пішов дощ (легенько постукуйте кінчи­ками пальців по спинах одне одному);

• пішов град (постукуйте вже кулачка­ми);

• грім та блискавка (ребром долоні тремо по спині того, хто попереду);

• землетрус (легенько потрусіть його за плечі);

• вийшло сонце (погладьте його по спині).

Дослідження  психологічного клімату  колективу

 

Раніше  була  проведена  методика  Фідлера  « Вивчення  психологічного  клімату  колективу  ».  Доведення  результатів  дослідження  до  педагогів. 

 

Педагоги  об єднаються  в  групи  за  рахунком  літо – весна - осінь – зима  і  групи далі мають прописати:

 

1. Риси характеру вчителя, які заважають у роботі (на думку дітей, на думку батьків).

2. Риси характеру вчителя, які сприяють ефективній роботі (на думку батьків, на дум­ку директора).

3. Риси характеру, що з'являються у люди­ни, яка працює вчителем (на думку рідних).

4. Учителем не може бути людина, яка... Обговорення вправи.

 

       Вправа «  12 тварин »

З  педагогами  проводиться  методика  Б.К.Пашнєва  « 12 тварин »

Мета:

• Виявлення  індивідуальних  типологічних  рис  особистості
• Виявлення  основних  рис  характеру  і  тимчасових  психічних  станів
• Інформація  про  рівень  намагань  та  особливості  самооцінки
• Виявлення  основних  складностей  та  протиріч  у  розвитку  особистості

 

 

Вправа « Чарівна  паличка »

 

Висловіть побажання собі, тримаючи   паличку в руках. Передайте її далі по колу.

 

Підбиття підсумків   «Пісковий  годинник »

 

— Як ви зараз почуваєтеся?

— Сформулюйте і запишіть ваші вражен­ня від роботи.

— Чи справдились ваші очікування?

Повернемося  до  нашого  пісочного  годинника  і  опустимо  у  нижню  його  частину  наші  очікування,  які   були  у  верхній  його  частині  і   справдилися  на  сьогоднішній  час

— Що, можливо, довелося переосмисли­ти, побачити по-новому?

Дякую  Вам  за  гарну  співпрацю  і  дарую  вам  методичні  поради,  які  знадобляться  Вам  у  роботі.

ПРАКТИЧНІ   РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

15 способів подолати емоційне вигоряння

1. З'ясуйте, що саме вас тривожить. Пого­воріть із близькими, проаналізуйте вголос.

2. Не виставляйте себе «бідною ягнич­кою»! Знайдіть людину, якій гірше, ніж вам.

3. Плануйте не тільки свій робочий час, але і свій відпочинок. Встановлюйте пріо­ритети. Принцип Ейзенхауера: непотрібні справи — у смітник.

4. Не згущуйте хмар! Не робіть із мухи слона!

5. Керуйте своїми емоціями! Заплющте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть уго­ру й розведіть убік. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.

6. Не забувайте хвалити себе!

7. Усміхайтеся, навіть якщо не хочеться! (1-1,5 хв.)

8. Робіть гімнастику. Адреналін не нако­пичується.

9. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях! Згадайте опудало началь­ника в Японії.

10. Улаштовуйте собі свята! Живіть кра­сиво!

11. Умійте відмовляти чемно, але пере­конливо!

12. Станьте ентузіастом власного життя!

13. Проблеми не треба переживати, їх треба вирішувати! Геть — самопожертву й довготерпіння!

14. Робіть дні «інформаційного відпочин­ку» від ТБ. Почитайте щось.

15. Дозвольте собі займатися своїм здоров'ям!