Психолого-педагогічний семінар «Психологічні маніпуляції»

Психолого-педагогічний семінар «Психологічні маніпуляції»

Мета: ознайомлення з видами психологічних маніпуляцій, їх впливом на свідомість людини; розвиток соціальних компетентностей педагогів, формування значимості власної думки

Хід семінару

Вправа «Намистинка»

Намалюйте ниточку, на яку ви нанизаєте, у вигляді намистин, образи тих людей, думка яких для вас є важливою.

Обговорення. Кого Ви зобразили у своєму намисті? Дякую. А хто зобразив себе? Чому? Чи для Вас важливіша думка інших людей за Вашу особисту? Саме з метою протидії використання нас попри нашу волю ми сьогодні ознайомимося з психологічними методами маніпуляції

Виступ психолога. Маніпуляції − це способи впливу на людину для отримання вигоди. Вони можуть відбуватися свідомо або несвідомо. Якщо людина розуміє, що чинить підло, некрасиво та жорстоко, і робить це для досягнення своєї мети − це усвідомлена маніпуляція. Її приклад показаний у фільмі «Газове світло» (Gaslight), з якого увійшов у вжиток термін «газлайтинг». Стрічка розповідає про потужну та продуману маніпуляцію, ціль якої була отримати багатство. Людині повільно, дуже обережно й поступово вселяли думку про те, що вона божеволіє.

Маніпуляція − це можливість отримати необхідне без бажання іншої людини. Її суть зводиться до задоволення трьох біологічних потреб:

інстинкт харчування,

статевий інстинкт,

інстинкт домінантності.

Несвідома маніпуляція − це коли людина обирає такий спосіб контакту, бо просто не навчилася інакше задовольняти свої потреби. Це відбувається незаплановано, інстинктивно, за принципом звички.

Маніпуляції − це способи впливу на людину для отримання вигоди

Психологічна маніпуляція — різновид соціального впливу, який використовується для прихованого впровадження в психіку жертви цілей, бажань, намірів, відносин або установок маніпулятора, які не збігаються з актуально існуючими потребами жертви. Це приховане управління людьми та їх поведінкою.

Види маніпуляцій можна звести до викликання трьох почуттів: сорому, вини і страху. Це ті почуття, які ведуть до зміни поведінки і стану, в якому людиною легше керувати.

 Сором: «Ну як так можна, я на тебе розраховувала!», «Як можна бути таким неохайним?», «Як ти могла про мене забути?». У результаті людина намагається позбутися почуття сорому і робить усе,  аби довести, що вона не така, тобто намагається бути не собою.

  Провина: маніпуляція «Ти мене не любиш» змушує людину в парі відчувати провину та доводити, що він або вона любить. Але це доведення не буде щирим виявом кохання, а буде спрямоване на те, щоб не мати почуття провини перед партнером.

 Страх: це шантаж, погрози та залякування: «Якщо ти не зробиш це, я зроблю так».

Людина інстинктивно намагається позбутися цих почуттів і робить те, чого бажає маніпулятор.

  Маніпуляція спрацьовує там, де є багато незадоволених потреб, найчастіше базових: потреба в любові, визнанні, прийнятті − те, що робить нас більш важливими. Маніпулятор часто відчуває, що потрібно жертві, тому може грати на цих потребах. Але це не завжди відбувається усвідомлено. Наприклад, нерідко ми використовуємо формулювання «Якщо ти.., то я…», навіть не замислюючись, що це шантаж, але точно потрапляємо на потрібну емоцію.

Соціальний вплив не у всіх випадках буває негативним. Наприклад, лікар може намагатися переконати пацієнта змінити нездорові звички. Соціальний вплив, зазвичай, вважається нешкідливим, якщо він поважає право людини прийняти його або відхилити і не є надмірно примусовим. Залежно від контексту і мотивації, соціальний вплив може бути прихованою маніпуляцією.

Види маніпуляцій

Шантаж

  Карлсон: Ні, я так не граю! Я просто у нестямі! Але якщо я отримаю який-небудь невеликий подарунок, то, можливо, все ж таки, повеселішаю….
Астрід Ліндгрен, «Карлсон, який живе на даху».

     Формула шантажу: «якщо ти не..., то я...». Таку маніпуляцію досить важко провести несвідомо, але і це буває. Приклад завуальованого шантажу – фраза мами з кінофільму «Денний потяг», яка говорить дорослій дочці: «Ти можеш повертатися, коли захочеш, але ти повинна знати, що коли тебе немає о сьомій годині, у мене починає стискати серце»... Хіба це не шантаж? Так, адже якщо перекласти несвідоме послання мовою свідомості, вийде: «Якщо ти не приходитимеш додому рівно о сьомій, я помру від інфаркту».

     Мета, яка в даному випадку переслідується, – контроль над дочкою. Реакція дочки, втім, доводить, що «фокус» не зовсім вдався. Вона відповідає: «Мама, хай воно починає у тебе стискатися о-пів на восьму».

Тиск

Я повинна жити так, як я вважаю за потрібне. Ти повинна жити так, як я вважаю за потрібне.

     Ще один із спрощених способів маніпулювання - тиск. Виглядає це простіше простого: «Зроби так. Зроби, так буде краще. Зроби. Ні, зроби. Зроби, я тобі говорю!..» і т.д.      Подіяти таке може або на примітивну, або на дуже слабку людину, звиклу підкорятися. Тиск у разі непокори може перетворюватися на шантаж, що часто прикрашається страшилками: «Зроби, а то...». В цьому випадку, здавалося б, можна легко протистояти, але не все так просто.

     Не завжди тиск настільки легко читається. Іноді він виглядає, як конструювання якоїсь смислової аури, створення контексту, коли безпосередньо ніким нічого не мовиться, але в свідомість людини постійно «встромляються голочки».

Анекдот з життя.
Мама:
- Салат робити з майонезом або зі сметаною?
Дочка:
- Зі сметаною.
Через 5 хвилин.
Мама (незворушно):
- Так з чим робити салат? З майонезом?
Дочка (з деяким подивом):
- Зі сметаною.
Ще через 5 хвилин.
Мама (ненав'язливо):
- Або з майонезом? ..
Дочка (виразно):
- Я люблю зі сметаною, мама.
Ще через 10 хвилин:
- Так з майонезом або зі сметаною?
Дочка (сміючись):
- З майонезом, з майонезом ...

Маніпуляція почуттями

     Дуже часто вигода буває не матеріальною, а психологічною. З цієї причини чинити опір особливо важко – начебто у вас ніхто нічого не просить, тим більше – не відбирає. Начебто навіть не зрозуміло, про що йде мова. Просто, кожного разу після розмови ви відчуваєте себе розбитим, роздратованим, спустошеним. Вам (чомусь) не хотілося розповідати про свої успіхи, але вона (він) кожного разу так наполегливо розпитує. Ви дечим ділитеся, і після цього ваші успіхи починають здаватися вам сумнівними, а самі ви починаєте здаватися собі невдахою. От це і є маніпуляцією вашими почуттями.

Несвідомі маніпуляції подібного роду завдають нашій психіці серйозного збитку з кількох причин. Перша очевидна – падіння самооцінки, погіршення самопочуття. Друга причина менш очевидна: перед несвідомою маніпуляцією людина беззбройна тому, що «не помічає» її. Отже, думки і відчуття, що завдають психіці шкоди, відчуваються смутно, і сприймаються як щось, що прийшло не ззовні, а зсередини, а, отже, сприймаються нами зі 100-відсотковою довірою (тобто, з тим ступенем довіри, з яким ми ставимося до власних, а не до чужих думок, почуттів, відчуттів). З цієї причини боротися з шкідливою дією таких маніпуляцій особливо важко. Адже спочатку необхідно зрозуміти, що ж, власне, відбулося.

Маніпуляції почуттям провини

 - Співай, співай, ведмежа Пух, радій та розважайся під горіховим кущем. Декому вдається.
- Що трапилося, Іа? У тебе сумний вигляд.
- Сумний? Чого б це? Сьогодні ж мій день народження - подивись на всі ці подарунки. - Іа-Іа помахав ногою з одного боку в бік. - Подивися на іменинний пиріг!
- Подарунки? - Спитав Пух. - Іменинний пиріг? Де?
- Хіба ти їх не бачиш?
- Ні, - відповів Пух.
- Я теж, - сказав Іа-Іа. - Це жарт, - пояснив він. - Ха-ха.
А. А. Мілн, «Вінні-Пух і всі, всі, всі»

Маніпулятори цього типу мають цілий ряд особливих прийомів. Один з найбільш поширених – так званий «вид жертви». Погодьтеся, якщо людина пашить здоров'ям, у неї хороший сон, апетит і колір обличчя, їй досить складно переконати іншу людину в тому, що та жахливо перед нею завинила. Вельми бажано вигляд мати блідий, голос – слабкий, ходу – хистку, а костюм – поношений.

Ще один прийом з серії маніпуляцій відчуттям провини – підміна борг-провина. Маніпулятори цього типу обожнюють поміркувати в жанрі мораліте («Ви тільки подумайте, яке неподобство! І як вам тільки не соромно. Зовсім совість втратили!», , „Який жах ” і т.п.). Почувши таке, можете бути впевнені – ні сорому, ні совісті у людини, що говорить це, швидше за все немає. Таким людям взагалі властиво приписувати тим, хто їх оточує, власні недоліки. (Цей феномен в психології отримав назву «проекція», а в житті саме йому присвячений відомий жарт: «егоїст – це людина, яка весь час думає про себе, і зовсім не думає про мене».)    

Маніпуляція з опорою на відчуття провини – найостанніший і наймогутніший засіб, а також – найбезсоромніша і найшкідливіша для нашої психіки. Тому що, навіть захищаючись від неї, ми змушені ламати себе. Відчуття провини – річ заразлива й отруйна.

Саймон виявив наступні маніпулятивні методи:

Заперечення (спростування): Маніпулятор відмовляється визнати, що він зробив якусь кривду.

Вибіркова неуважність або вибіркова увага: Маніпулятор відмовляється звертати увагу на все те, що може відволікати від його "порядку денного", говорячи такі речі як "Я не хочу це чути".

Раціоналізація: Виправдання, яке робить маніпулятор щодо невідповідної поведінки.

Диверсія (відволікання): Маніпулятор не дає прямої відповіді на пряме запитання, натомість є диверсійним, керуючи розмову у бік іншої теми.

Ухилення: Подібно до диверсії, надання нечітких відповідей, посилання на анонімний авторитет.

Обман (за призначенням): Важко сказати, чи хтось бреше у той час, коли вони це роблять, хоча часто правда може бути очевидною пізніше, коли вже надто пізно. Щоб мінімізувати шанси бути обманутим треба розуміти, що деякі типи особистості (зокрема психопати) є експертами у сфері обману та нечесної гри, роблячи це постійно і зазвичай тонко.

Обман (через упущення): Це дуже тонка форма брехні, через утримання значного об'єму правди. Цей прийом також використовується у пропаганді.

Приховане залякування: Маніпулятор змушує жертву захищатись, використовуючи завуальовані (тонкі, непрямі або не прямо виражені) загрози.

Насадження відчуття провини: Особливий тип тактики залякування. Маніпулятор зауважує сумлінній жертві, що вона не достатньо дбає, занадто егоїстична чи легковажно ставиться. Це зазвичай призводить до поганого самопочуття жертви, утримування її у сумнівах, тривожній і покірливій позиції.

Ганьба (сором): Маніпулятор використовує сарказм і приниження, щоб збільшити страх і сумніви щодо себе у жертви. Маніпулятори використовують цю тактику, щоб інші почувались недостойними і сумлінно підкорялись. Тактика ганьби може бути дуже тонкою, наприклад, жорстокий погляд, неприємний тон голосу, риторичні коментарі, тонкий сарказм. Маніпулятори можуть змусити людину почуватись соромно навіть тільки за те, що вона наважилась заперечувати їм. Це ефективний засіб для виховування відчуття неадекватності у жертви.

Розігрування ролі жертви: Маніпулятор зображає себе як жертву обставин або чужої поведінки, щоб здобути жалість, симпатію або викликати співчуття і тим самим отримати щось від іншого. Турботливі і сумлінні люди не можуть дивитись на тих, хто страждає, і маніпулятор часто може використовувати симпатію і отримувати через неї взаємодію (співпрацю).

Звинувачення жертви: Більш ніж будь-яка інша, така тактика є потужним засобом змусити жертву захищатись, одночасно маскуючи агресивні наміри маніпулятора, тоді як маніпулятор фальшиво звинувачує жертву у тому, що вона є зловмисником, коли жертва відстоює чи захищає себе чи свою позицію.

Розігрування ролі слуги: Приховування "порядку денного", який відповідає виключно власним інтересам, під виглядом служіння більш благородній справі або "просто роблять свою роботу".

Зваблення: Маніпулятор використовує принаду, похвали, лестощі або відкрито підтримує інших, щоб змусити їх зменшити захист, і довіритись та відчути вірність до маніпулятора. Вони також запропонують допомогу з наміром отримати довіру та доступ до жертви, яка нічого не підозрює, яку вони привабили.

Проекціювання провини (звинувачення інших): Маніпулятор часто знаходить "козла відпущення" у тонкий спосіб, який важко виявити. Часто маніпулятор проекціонує своє власне мислення на жертву, змушуючи жертву виглядати так, наче вона зробила щось не так. Маніпулятори також заявлятимуть, що жертва сама винна у тому, що повірила у брехню, у яку вони спонукали повірити, начебто жертва змусила маніпулятора довіритись. Все звинувачення, за винятком тієї частини, яку маніпулятор використовує для прийняття фальшивої провини, робиться для того, щоб жертва почувалась винною у тому, що зробила здоровий вибір, має правильне мислення та добру поведінку. Воно часто використовується як засіб психологічного та емоційного маніпулювання та контролю. Маніпулятори брешуть про брехню, лише щоб ще раз зманіпулювати оригінальною, менш правдоподібною історією і створити "більш прийнятну" правду, у яку повірить жертва. Проекціювання брехні як істини - це ще один звичайний метод контролю та маніпулювання. Маніпулятори люблять фальшиво звинувачувати жертву в тому, що вона "заслуговує на те, щоб до неї так ставились". Вони часто заявляють, що жертва є божевільною та/або зловмисною, особливо якщо є свідчення (докази) проти маніпулятора.

Мінімізація: Це різновид заперечення у поєднанні із раціоналізацією. Маніпулятор стверджує, що його поведінка не настільки шкідлива або безвідповідальна, як зауважує інша людина, наприклад, кажучи, що докір, глузування або образа були лише жартом.

Мартін Кантор додає наступні маніпулятивні техніки контролю:

Удавання невинності: Маніпулятор намагається припустити, що будь-яка шкода була ненавмисною або що вони не зробили нічого, за що їх звинувачували. Маніпулятор може зробити гримасу здивування або обурення. Ця тактика змушує жертву ставити під сумнів своє власне судження і, можливо, власну розсудливість (психічне здоров'я).

Удавання розгубленості: Маніпулятор намагається удавати дурня, роблячи вигляд, що він не знає, про що говорить жертва, або заплутався із важливим питанням, на яке звернули його увагу. Іноді маніпулятори заздалегідь використовують прихільників (прибічників), щоб допомогти підтримати свою історію.

Розмахування гнівом: Маніпулятор використовує гнів, щоб "розмахувати" достатньою емоційною інтенсивністю і люттю, аби шокувати жертву і підпорядкувати її. Маніпулятор насправді не сердиться, він просто грає роль. Він просто хоче того, чого він хоче, і стає "сердитим", коли йому відмовляють. Контрольований гнів часто використовується як маніпуляційна тактика, щоб уникати протистояння, уникати говорити правду або приховувати намір. Гнів також використовується як захист, щоб маніпулятор міг не говорити правду у незручний час або за незручних йому обставин.

Ефект "вагону з оркестром": Маніпулятор заспокоює жертву для підпорядкування, стверджуючи (правдиво чи неправдиво), що багато людей вже щось зробили, і жертва також повинна це зробити. Ця тактика включає такі фрази, як "Багато людей як ти ..." або "Так чи інакше кожен це робить." Такі маніпуляції можна спостерігати в ситуаціях тиску з боку однолітків, які часто відбуваються в сценаріях, коли маніпулятор намагається вплинути на жертву для того, щоб спробувати наркотики або інші речовини.

Знецінення

Це нічого не змінить ”.

«Є люди, яким гірше».

«А у мене в житті такого не було, значить, цього не існує, проблема надумана».

 «Вона просто піариться, це хайп».

Реакції такого типу легко згрупувати. Припустимо, ви говорите: «У мене депресія» або «Одного разу мені зробили дуже боляче». Ось найпоширеніші типи знецінення.

«Будь вище цього, не звертай уваги». (Інакше кажучи: «Мовчи, цурайся і приховуй, нічого не роби, чекай, коли саме мине».)

«Не стався так серйозно до себе, будь простіше». (Це можна перевести як «Ти занадто високої думки про себе і свої переживання».)

«А ось у мене було набагато гірше, зараз я тобі розповім». (І від цього, звичайно, повинно стати легше, від того, що комусь було гірше.

«А тобі не здалося?» (Навіть не знаю, як можна відповісти на таке питання, тільки уявіть: «Так, мені не було боляче, мені здалося!»)

Знецінення вшиті в нашу мову – навіть на «дякую» ми машинально реагуємо фразою «немає за що». Але якщо вдуматися, то чому нема за що? Якщо ми зробили щось хороше (а іноді це означає «складне»), то чому ми говоримо, що нам це нічого не коштувало? Знецінення (і самознецінення) – це настільки звична побутова практика, що багато виявляються просто нечутливі до її розпізнавання в своїй мові. Адже ми начебто нічого поганого не мали на увазі, хотіли підтримати людину в біді, а в підсумку самі не помітили, як звели все до себе і своїх переживань: «А у мене ось і гірше було».

Але найгірше те, що знецінення заподіює реальну шкоду. У відносинах між людьми воно може мати накопичувальний ефект і діяти руйнівно. Наприклад, людина поруч з нами (дитина, дружина, партнер – хто завгодно) перестає відчувати себе значущим і важливим, адекватно оцінювати свої і чужі вчинки і бажання. Це не те, що легко забувається, легко прощається, це не «образа на порожньому місці». Воно впливає на мотивацію і довіру. Психологи відносять знецінення до однієї зі складових емоційного насильства.

«Не знецінювати» – це не означає постійно приймати, підтримувати і хвалити. Це означає усвідомлювати всю важливість будь-якого явища для іншої людини, а вже потім не погоджуватися з тим, що з себе представляє це явище. Замість: «Якою нісенітницею ти займаєшся!» Можна сказати: «Не могла б ти розповісти, чим ти займаєшся і чому для тебе це так важливо? Я не розумію ”. Замість: « Шо ти плачеш, нічого ж не сталося» запитати: «Що тебе так засмутило?» Замість: «Я знаю, що ти відчуваєш» (не варто багато на себе брати і думати, що ми знаємо, що там всередині у іншої людини, навіть якщо ми начебто пережили те ж саме) – «Розкажи, що ти відчуваєш, у мене є схожий досвід; якщо ти захочеш, я можу ним поділитися».

Так, це більш складні фрази, на які, можливо, піде трохи більше часу, ніж на звичні знецінювання. Але я згадую, як після двох місяців усвідомленої внутрішньої роботи над подібними висловлюваннями я озирнулася і жахнулася: як часто ми відтворюємо на адресу інших людей ті формулювання, які ображають нас самих! А потім зраділа, бо відчула, наскільки краще спілкуватися, не самостверджуючись за чужий рахунок.

Розумна турбота про почуття іншої людини – це турбота і про себе теж, така собі емоційна гігієна.

Як маніпулятори контролюють своїх жертв

Гарріет Б. Брейкер визначає такі шляхи, якими маніпулятори контролюють своїх жертв:

Позитивне підкріплення: включає похвалу, поверхневу принаду, поверхнева симпатія , надмірне вибачення, гроші, схвалення, подарунки, увагу, вирази обличчя, такі як примусові сміх або усмішка, і суспільне визнання.

Негативне підкріплення: передбачає вилучення людини з негативної ситуації у якості винагороди, наприклад "Тобі не доведеться робити домашнє завдання, якщо дозволиш мені зробити з тобою це".

Періодичне або часткове підкріплення: часткове або періодичне негативне підкріплення може створити ефективний клімат страху та сумніви. Часткове або періодичне позитивне підкріплення може заохотити жертву до продовження, наприклад, у більшості форм азартних ігор гравець, швидше за все, виграє час від часу, але все одно втрачає гроші в цілому.

Покарання: включає в себе набридливе бурчання як заклик виконати попередній запит чи діяти згідно пораді, крик, мовчазне ставлення, залякування, загрози, лайки, емоційний шантаж, насадження відчуття провини, перебування у гніві, плач і зображення жертви

Травматичне одноразове навчання: використання словесної образи, вибуховий гнів або інша загрозлива поведінка для встановлення домінування або переваги; навіть поодинокий прояв такої поведінки може привчити жертв уникати засмучення, протистояння або суперечок із маніпулятором.

Як розпізнати маніпуляцію

Якщо до контакту з людиною у вас було все добре, а після контакту з нею ви відчуваєте сором, страх або провину, найімовірніше, вами маніпулюють. Ще одна ознака маніпуляції − різка зміна стану. Ви можете гостро відчути негативні емоції або ейфорію.

 Почуття ейфорії − це про те, що ти раптом виявляєшся дуже потрібним комусь, важливим, у тобі помічають те, що ніхто ніколи не помічав, тебе починають не очікувано відзначати.

Людині, яка має низьку самооцінку, мінімум упевненості, не має внутрішнього стрижня, дуже важко розпізнати маніпуляцію. Щоб відстежити це, треба мати усвідомленість. Потрібно звертати увагу на психологічні та фізичні відчуття. Перший сигнал − дискомфорт та напруга, які виникають у контакті з маніпулятором. Це може проявлятися по-різному: в особливо тривожних людей пришвидшується серцебиття, дихання, посилюється потовиділення. Якщо людина відстежує це, але їй складно заперечувати і відстоювати свої межі, варто взяти паузу і хоча б сказати: «Мені потрібно подумати». За цей час є можливість зрозуміти, чи потрібно тобі те, що пропонують, чи можеш ти це зробити.

Також можна запитати прямо: «Чого ти хочеш? Я розумію, що ти мною маніпулюєш, скажи прямо, що тобі потрібно». Це вибиває з колії, тому маніпулятор, який не звик до такого, відступає.

Чому люди стають маніпуляторами

Несвідомий маніпулятор − практично кожен другий з нас. Ми вдаємося до цього, бо не розуміємо, як інакше отримати бажане. Ми не звикли до здорового способу контакту, де можемо прямо озвучити свою потребу. Для цього треба бути впевненим, відчувати свої межі та поважати межі іншої людини − тоді ми зможемо діяти прямо.

Часто несвідомими маніпуляторами стають діти директивних батьків, від яких дуже багато очікували. Оскільки діти не могли виправдати всіх очікувань, вони навчилися за допомогою маніпуляцій обходити конфронтацію. Їм страшно попросити прямо, бо залишився страх, що їм зроблять щось погане і вони буду переживати негативні емоції.

Маніпулятор впливає на інших через почуття страху, сорому і провини, але робить так через ті самі причини − йому страшно і соромно діяти прямо. «Якщо попрошу, а мені відмовлять, мені буде соромно. Значить, я неважливий і непотрібний». Через небажання зіткнутися з виною і страхом ми обираємо непрямі шляхи взаємодії.

Вправа для підвищення впевненості та самооцінки

Аби не піддаватися на маніпуляції, треба працювати над впевненістю та самооцінкою. Якщо людина не має змоги піти на психотерапію, варто скласти список своїх сильних сторін. Розпишіть усі позитивні якості, а також створіть окремий список досягнень за останні 5 або 10 років залежно від віку. У цьому списку мають бути не тільки робочі досягнення, а й ментальні, спрямовані на розвиток себе як особистості, наприклад: «Я зміг почати жити окремо від батьків» або «Я змогла розлучитися з чоловіком, який мене використовував», «Я зміг створити класну сім’ю».

Також варто створити список ваших базових цінностей, наприклад: «Я ніколи не дозволю нахабства у свій бік», «Я не дозволю використовувати себе». Це все те, чого ви точно робити не хочете і не будете. Що краще ви себе розумієте, то простіше буде розуміти, коли вами маніпулюють, і протистояти цьому.

Як успішно мати справу з маніпулятором

Джордж К. Саймон пропонує, що людина, яка хоче уникнути позиції жертви прихованої агресії має перевизначити умови, на яких відбувається взаємодія із потенційним маніпулятором. Щоб зробити це ефективно людина має:

• бути вільною від будь-яких шкідливих неправильних уявлень щодо людської природи та поведінки;
• знати, як вірно оцінювати характери інших людей;
• посилювати самоусвідомлення, приділяючи окрему увагу тим аспектам власного характеру, що збільшують вразливість до маніпуляції;
• правильно розпізнавати і відмічати маніпулятивні тактики і відповідно на них реагувати;
• уникати участі у "безнадійній боротьбі";
• знати, як утримувати позицію влади та сили у міжперсональних стосунках
• Не приймайте виправдань. Не вірте жодній з багатьох причин (раціоналізації), які людина може запропонувати, пояснюючи агресивну або приховано агресивну поведінку. Якщо поведінка людини є невідповідною, то обґрунтування, які вона надає, не мають значення. Ціль ніколи не виправдовує засоби.
• Оцінюйте вчинки, а не наміри. Ніколи не намагайтесь «прочитати думки” або передбачити, чому хтось робить щось, особливо, коли вони роблять щось не відповідне. Ви ніколи не зможете про це дізнатись напевно, і, врешті решт це не має значення. Якщо те, що людина робить, шкідливо будь-яким чином, приділяйте цьому увагу і давайте раду з цим питанням.
• Будьте чесними з собою. Знайте і “ володійте ” своїм порядком денним ”. Будьте певні того, якими є Ваші справжні потреби і бажання у будь-якій ситуації.
• Встановлюйте особисті обмеження. Щоб стати більш уповноваженим у міжперсональних стосунках Ви маєте визначити, які види поведінки іншої людини Ви будете толерувати до того, як вирішите протидіяти або вийти із взаємодії. По-друге, Ви маєте вирішити якого роду дії обидва з вас хочуть і спроможні вчинити, щоб краще подбати про себе.
• Робіть прямі запити. Коли про щось просите, будьте чіткі з приводу того, чого Ви хочете. Використовуйте твердження з “я”. Уникайте узагальнень. Будьте детальні з приводу того, що Вам не подобається, чого Ви очікуєте або хочете від іншої людини.
• Просіть прямих реакцій. Якщо Ви не отримуєте прямої, чіткої відповіді по суті, запитуйте ще раз. Не робіть цього у ворожій або загрозливий спосіб, стверджуючи, що питання, яке Ви підняли, є важливим і заслуговує на пряме звернення уваги.
• Коли потрапляєте у протистояння із агресивною поведінкою, залишайте частину відповідальності на агресорі. Утримуйте увагу на тій шкоді, що він зробив, незалежно від того, яку тактику він буде використовувати, щоб відволікти Вас. Запитайте, що він буде робити аби виправити свою поведінку. Не зважаючи на те, чи які раціоналізації буде вигадувати, не дозволяйте йому ухилятися від проблемного питання. Не приймайте його спробу уникнути звинувачення або відповідальності.
• Коли потрапляєте у протистояння, уникайте сарказму, ворожості і приниження. Агресивні особистості завжди шукають виправдань, щоб розпочати війну. Отже, вони сприйматимуть будь-яку “атаку” на свій образ себе як саме те виправдання, яке їм потрібно. Напад на їхній характер “запрошує” їх до використання їхніх улюблених нападницьких тактик - заперечення, вибіркової неуважності або звинувачення інших. Не відступайте від необхідного протистояння, але будьте певні, щоб протистояти у манері, яка відверта, але не агресивна. Сфокусуйтесь виключно на недоречній поведінці агресора.
• Уникайте погроз. Погрози завжди свідчать про спробу маніпулювати іншими, щоб вони змінили свою поведінку, але одночасно це уникання стверджувальних змін у собі. Ніколи не погрожуйте. Просто робіть вчинки. Будьте обережні, щоб не відповідати агресією на агресію. Просто робіть, що Вам дійсно потрібно аби захистити себе та забезпечити власні інтереси.
• Говоріть від себе. Використовуйте ствердження з “я” і не намагайтесь говорити від імені іншої людини. Крім того, використання інших у якості “щита” передає Ваше відчуття небезпеки. Розправляйтеся із Вашим “опонентом” один на один. Майте сміливість відстоювати те, чого Ви хочете відкрито і прямо.
• Залишайтесь тут і зараз. Фокусуйтесь на питаннях сьогодення. Не піднімайте питань з минулого та не прогнозуйте майбутнє. Не дозволяйте агресору відволікати Вас диверсійною тактикою і скеровувати в бік від того, що він робить зараз і що є шкідливим.
• Робіть розсудливі домовленості. Робіть домовленості, які є відповідними, на які можна покластись, які можна перевірити та здійснити. Будьте готові виконати Вашу частину контракту так само, як Ви очікуєте, що людина, з якою Ви вкладаєте угоду, виконає свою. Не давайте обіцянок, яких Ви не зможете дотриматись, і не питайте про те, що, Ви знаєте, у Вас мала ймовірність отримати або з приводу чого Ви не можете бути певними, що Вас не обдурять.
• Будьте готові до наслідків. Завжди будьте свідомі щодо рішучої налаштованості прихованого агресора бути переможцем. Це означає, що якщо, за будь-яких обставин, вони відчувають себе переможеними, то вони, швидше за все, намагаються робити усе можливе, щоб відновити контроль і відчуття домінування. Важливо бути підготовленим до цієї можливості, і діяти відповідно.
• Дійте швидко. Агресивним особистостям усіх типів не вистачає внутрішніх “гальм”. Якщо вони завзято переслідують свою цілі, їх важко зупинити. Якщо Ви хочете успішно їх знешкодити, то висловте свою думку, не зважаючи на те, що вони домінують у розмові.

Тест «Три тварини»

Кожен хоче дізнатися щось цікаве про себе, про свій характер, здібності. Для того, щоб визначити, яка Ви людина, як Вас сприймають інші, виконайте таке завдання. Напишіть на аркуші назви  трьох тварин, які вам подобаються. Над назвою тварини, яка Вам найбільше подобається поставте цифру «1». Цифру «2» напишіть над тією твариною, яка Вам подобається трохи менше. Над останньою поставте цифру «3». 1.Перша тварина  (під цифрою «1») – це те, ким Ви мрієте бути, проектуючи асоціації, які приписують цій тварині. Подумайте, які якості має ця тварина. Це саме ті якості, що вам подобаються та які Ви хотів би мати в себе.

2.Друга тварина (під цифрою «2») – це те, як, на вашу думку, сприймають інші люди, 3.Третя тварина (під цифрою «3») – це те, які якості Вам притаманні.

Зрозуміло, що цей тест, є дещо жартівливим. Але в кожному жарті є доля правди

Притча про перстень

Одного разу до Майстра прийшов молодий чоловік і сказав:
- Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо твердять, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу тебе, Майстер, допоможи мені!
Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів:
- Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново владнати одну дуже важливу справу, - і, трохи подумавши, додав: - Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі в твоїй.
- І ... із задоволенням, Майстер, - пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, що його в черговий раз відсувають на другий план.
- Добре, - сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невеликий перстень з красивим каменем.

- Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цей перстень, щоб віддати борг. Постарайся взяти за нього побільше і ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети! Скачи ж і повертайся якомога швидше! Юнак взяв перстень і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати перстень торговцям, і ті спочатку з цікавістю роздивлялися його товар. Але варто було їм почути про золоту монету, як вони втрачали до перстня всяку цікавість. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб'язно пояснив йому, що золота монета - це занадто висока ціна за такий перстень і що за нього можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну.

Почувши слова старого, молодий чоловік дуже засмутився, адже він пам'ятав наказ Майстра ні в якому разі не знижувати ціну нижче золотої монети. Обійшовши весь ринок і запропонувавши перстень добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він увійшов до Майстра.

- Майстер, я не зміг виконати твого доручення, - із сумом сказав він. - У кращому випадку я міг би виручити за перстень пару срібних монет, але ж ти не велів погоджуватися менше, ніж на золоту! А стільки цей перстень не коштує.

- Ти тільки що вимовив дуже важливі слова, синку! - Відгукнувся Майстер. - Перш, ніж намагатися продати перстень, непогано було б встановити його справжню цінність! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за перстень. Тільки що б він тобі ні відповів, не продавай перстень, а повертайся до мене.

Юнак знову скочив на коня і відправився до ювеліра.

Ювелір довго розглядав перстень через лупу, потім зважив його на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака:
- Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше п'ятдесяти восьми золотих монет. Але якщо він дасть мені час, я куплю перстень за сімдесят, враховуючи терміновість угоди.
- Сімдесят монет?! - Юнак радісно засміявся, подякував ювеліра і щодуху помчав назад.

- Сідай сюди, - сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь молодого чоловіка. І знай, сину, що ти і є той самий перстень. Дорогоцінний і неповторний! І оцінити тебе може тільки справжній експерт. Так навіщо ж ти ходиш по базару, чекаючи, що це зробить перший зустрічний?

 Вправа «Намистинка»

Давайте повернемося до нашого намиста. Кого зараз би ви зобразили, як значущих для Вас людей?

Обговорення.

Я дякую вам за сьогоднішню зустріч.

 

Література:

1.Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е.Л.  Доценко. – СПб: Речь, 2004. – 292 с

2.Семиченко В.А. Психология общения. -  К: «Магістр – S» - 1998 г. – 152 с.