Реалізація технологій особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови та літератури

Реалізація технологій особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови та літератури

Актуальність обраної мною проблеми «Реалізація технологій особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови та літератури» визначається концептуальними положеннями Національної доктрини розвитку освітиУкраїни у ХХI столітті, згідно з якою серед пріоритетних її напрямів є формування навичок самостійного наукового пізнання і самореалізації особистості. Одним із стратегічних завдань освіти повинно стати виховання мовної культури громадян, поваги до державної мови і мов національних меншин України.

Сучасна освітня парадигма спрямована на становлення особистості з високим інтелектуальним потенціалом, здатної вчитися і працювати в умовах постійного розширення інформаційного простору, що значною мірою залежить від того, чи вміють школярі самостійно знаходити,переосмислювати, об'єктивно оцінювати інформацію та практично її застосовувати.Формування загальної культури учнів неможливе без розвитку в них навичок грамотного письма.

Орфографічна та пунктуаційна грамотність одна із складових загальної культури людини. Тому ми повинні дотримуватися орфографічної та пунктуаційної грамотності. Адже, у більшості нинішніх випускників не розвинені орфографічні навички, вони слабо підготовлені до узагальнення отриманої інформації. Проте відомо, що діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися. Для того, щоб кожна дитина могла розвивати свої орфографічні навички, необхідне розумне керівництво з боку вчителя. Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці застосувати різні методи роботи, що виробляють в учнів правильне написання слів.

На мою думку, однією із причин великої кількості орфографічних помилок у письмових роботах учнів є розрив між теоретичними знанням та вміннями й навичками, тобто вони не вміють зовнішні дії переносити у внутрішній, розумовий план.

Учителі переконуються, що школярі, добре знаючи правила, вміючи навести приклади, під час виконання письмових робіт не бачать орфограми, не можуть застосувати правило на практиці.Отже, у дітей відсутні орфографічна пильність, навички самоконтролю, пишуть вони на слух, як чують.

І все ж таки є всі підстави стверджувати, що диспропорція між знаннями і практичними вміннями(орфографічними навичками) пояснюється насамперед недостатнім засвоєнням теоретичного матеріалу. Адже відомо, що грамотно може писати той, хто глибоко засвоїв, осмислив граматичний матеріал.

Виробити свідоме письмо допоможуть активні методи навчання, а ними можуть бути певні дослідження,спостереження, узагальнення, які проводять самі учні.

Але вчитель не повинен задовольнятись лише їхнім розумінням нового матеріалу. Перше сприймання ними нового не має цілісного характеру, тому велику роль тут повинні відігравати добре продумані вправи навчальні, а вже потім творчі.

Слід колективно закріпити виучуване, переконатись, що кожен розуміє правило, наведе самостійно приклади і лише після цього дати класну самостійну роботу.

Інтерес учнів до навчання словесник постійно формує за допомогою різних ігрових ситуацій, які дають можливість учителеві поєднати в одне нерозривне ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування. Роботу слід організувати так, щоб діти вчилися на заняттях, а вдома тільки закріплювали здобуте. Іноді на уроці активно працює лише вчитель, а учням відводиться пасивна роль. Аби цього уникнути, слід розподілити розумову діяльність дітей таким чином, щоб усі вони в міру своїх сил і можливостей шукали і знаходили шляхи розв’язання завдань, самостійно доходили висновків, щоб процес пошуку істини захоплював їх, а всі види роботи спонукали їх до цього, створювали відповідний психологічний настрій.

Головне завдання уроків української мови та літератури – навчити дітей змістовно, логічно, чітко висловлювати думки,виробити необхідні навички грамотного письма. 

Готуючись до уроку, слід добре продумувати матеріал, добирати такі види вправ, які б зацікавлювали,викликали бажання виконати їх, давали змогу осмислено засвоїти нову інформацію і водночас запам’ятати відповідні орфограми. Вихованці не заучують правило, а обґрунтовують, підкріплюють новими прикладами і таким чином свідомо його запам’ятовують, вчаться правильно застосовувати у майбутньому.

Передумовою правильного виконання різних видів завдань є стійка увага. Розсіяність – характерна психологічна особливість підлітків. Тому-то учнів насамперед слід привчати слухати, систематично й наполегливо виробляти вміння зосереджуватись під час будь-якої письмової роботи. Проте одних словесних спонукань не досить. Для цього потрібні різноманітні, добре підготовлені навчальні завдання, які активізували б думку учня. Крім того, кілька робіт учитель має перевірити на оцінку під час уроку, чим стимулюватиме дітей виконувати завдання уважно, з почуттям відповідальності.

Узагалі ефективним я вважаю той урок, на якому вдається досягти високої мовленнєвої активності учнів. Тому на більшості уроків необхідно йти шляхом створення проблемної ситуації та обов’язкового варіативного повторення виучуваного матеріалу. При цьому урізноманітнюю форми роботи на уроці. Серед них вважаю вдалими такі:конкурс на краще запитання, тематичний брейн-ринг, виклад матеріалу за опорним плакатом, схематичне відтворення теми, роботи з додатковою літературою на зіставлення матеріалу та інші. Звичайно, навчання при цьому диференційоване.Великої уваги потребує робота з обдарованими дітьми. Виділити можна кілька основних напрямів:

1.  Забезпечення опрацювання обдарованим дітьми позапрограмної літератури.

2.  Умотивований контроль за виконанням завдань підвищеної складності.

3.  Організація наукової роботи учнів у шкільному науковому товаристві.

4.  Додаткові індивідуальні заняття.

5.  Орієнтація та аналіз позакласних занять.

6.  Організація творчої роботи.

Значна частина учнів із задоволенням виконує завдання творчого характеру:

складання мовної казки,створення поезії, рецензування творчої роботи, запис віршованої абетки.

Основний метод –проблемно-пошуковий; основна вимога – наростання складності; педагогічна технологія – класно-урочна система в поєднанні з лекційно-семінарською формою,система формування і розвитку творчої особистості в поєднанні диференційованого та індивідуального навчання.

Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів, і найбільша варіантність представлена повторювально-узагальнюючим уроком. Варто спробувати такі форми,як семінар, залік, практикум, диспут, конференція, навчальна гра. Проте варто пам’ятати, що в основу проведення мають бути покладені неординарний підхід,незвичайний ракурс, самостійний вибір, цікавий текст, ігрова ситуація. Адже мислення дитини, як зазначав В.Сухомлинський, починається із здивування, звідси аксіометричною є вимога створення емоційної комфортності.

Урок-семінар. Цей різновид повторювально-узагальнюючого уроку втілює в собі ідею співпраці вчителя і учнів, стимулює самоосвіту школярів, сприяє глибокому узагальненню матеріалу,формує комунікативні вміння, виробляє навички спілкування з аудиторією за допомагаю невербальних засобів (міміка, жести). Найдоцільніше семінарські заняття проводити в старшій ланці середньої школи (9-11-ті кл.). Визначаючи тему, орієнтуємося на основні розділи науки про мову.

Методика організації і проведення семінарських занять може бути різною. В основі найбільш ефективної, на мій погляд, технології такого уроку – робота в малих групах. Орієнтовано за тиждень оголошуємо т Ему заняття, тематику доповідей, ознайомлюємо з літературою. Загальну тему членуємо на кілька часткових підтем, відповідно клас ділимо на підгрупи і призначаємо основних доповідачів, які писатимуть реферати. Дбаємо про те, аби кожен учень отримав певне завдання: підготувати і відповідно оформити стисле повідомлення із визначеного питання підтеми (1-2 учні з кожної підгрупи), розробити індивідуальну картку контролю, у якій зафіксувати п’ять теоретичних питань з теми і два завдання практичного характеру (добирають вправи з посібників,дидактичних матеріалів). Учитель передбачає створення ситуацій пошуку введенням запитань і завдань проблемного характеру, використання елементів зацікавленості(один з доповідачів готує, наприклад, виступ на тему «Це цікаво знати» або«Цікаво про складне» за матеріалами науково-популярних видань про мову).

Перед оголошенням теми і мети уроку доречно з’ясувати етимологію, лексичне значення слова семінар(походить з латинської мови, означає прктичні заняття у групах).

Перший доповідач (5-7хв.) у формі вільних висловлювань (текст реферату не читається,використовуються план, окремі тези) ознайомлює учнівську аудиторію з першим питанням загальної теми, пропонує класу окремі вправи із самостійно дібраних прикладів (речення, словосполучення) для колективного виконання, ілюструє доповідь яскравими зразками за допомогою різноманітних засобів навчання.Завершивши усне повідомлення, доповідач відповідає на поставлені запитання з теми виступу.

Надаємо слово співдоповідачеві, після чого організовуємо перехресне колективне взаємоопитування (учень-учневі, учитель-учневі) згідно підготовлених індивідуальних карток контролю; школярі першої підгрупи пропонують самостійно дібрати до семінарського заняття практичні завдання. Суворо регламентуємо час,запрошуємо до виступу другого доповідача і т.д.

Семінар завершуємо обговоренням доповідей і підсумком учителя. Оцінки виставляємо за зміст доповіді та вміння її виголосити, за грамотність письмового оформлення(реферати подають на перевірку), зміст самостійно розроблених карток та правильність їх мовного оформлення, участь у роботі семінару, за рецензування доповідей. На заняття відводиться дві навчальні години.

Очевидно, нові підходи до навчання мови слід пошукати тут – у резерві навчальної гри, яка здатна активізувати діяльність, підвищити інтерес до предмета і, що важливо,стимулювати різні види спілкування, розвивати мовлення.

Урок-змагання «Брейн-ринг»

(варіант повторювально-узагальнюючого уроку, уроку закріплення).

Мовна гра «Коректор».

Знайдіть помилку у виборі слова, правильну відповідь запишіть, з двома словами складіть речення. (Вправа сприяє виробленню навичок культури мовлення, виконується самостійно, після чого зачитується вголос. Члени журі беруть на бліц-перевірку окремі роботи, підводяться підсумки).

Рольова гра «Плюс-мінус»

(сприяє виробленню орфоепічних норм)

Уяви себе диктором відомої радіопрограми. У твоєму дикторському тексті є ряд «небезпечних» слів стосовно їх наголошування. До початку ефіру всі сумнівні питання треба з’ясувати. Отож проставте в рядок чотирнадцять цифр, що відповідатимуть кількості слів, які ви не записуєте, а лише ставите позначку +, якщо наголос у слові вас задовольняє, і позначку -, якщо не задовольняє. Диктуючи слова, учитель деякі з них зумисне неправильно наголошує. 

Ситуативна гра «Чи комунікативна ти людина?»

Скласти діалог зі своїм суперником, обіграти одну із запропонованих життєвих ситуацій. Під час розмови пам’ятати про інтонацію,жести, міміку.

Рольова гра «Ти – стиліст»

(творчий диктант)

Уяви, що ти досвідчений редактор. Допоможи письменникові-початківцю. А для цього перепиши поданий текст, дай йому назву,добери з дужок потрібне за змістом слово. Розкажи молодому авторові про роль синонімів та художніх означень у тексті, зверни його увагу на орфограми, які інколи стають «підступними» і «кепкують» з неуважних.

Рольова гра «Ти – оратор» (інтонаційна вправа)

Капітани одержують завдання прочитати речення з певними інтонаціями:

Спочатку із захопленням,потім з осудом (Ну і вірші!);

Із захватом, із розчаруванням (Оце так сюрприз!);

Зачудовано, із зневагою(Яка красуня!)

Урок-гра мобілізує емоційну пам’ять дітей, якій властива особлива міцність, мобільність і швидкість формування.

Одним з ефективних видів роботи, найбільш перевірених на практиці, і одним із засобів підвищення грамотності учнів є диктанти. Класифікуючи їх, враховують такі критерії: мету проведення, характер запису друкованого тексту, час пояснення правопису орфограм у тексті. За метою проведення диктанти поділяють на контроль навчальні та контрольно-навчальні (диктант «Перевіряю себе»). За характером запису тексту– дослівні та із зміною тексту. За часом пояснення орфограм – попереджувальні,коментовані, пояснювальні. Використовують у шкільній практиці різні види диктантів.

На уроках закріплення та перевірки знань учнів з орфографії чільне місце займають словникові диктанти,що охоплюють матеріал одного правила чи кількох. Проводячи їх, можна за короткий час повторити значний обсяг матеріалу, з’ясувати прогалини у знаннях.Крім того, вони сприяють виробленню автоматизму грамотного і швидкого письма,вчать визначати і коментувати орфограми.

Проте не слід захоплюватися словниковими диктантами, бо саме у зв’язному тексті найбільше виявляються знання учнів, вміння їх знайти потрібне слово, визначити орфограму,її тип, вид.

Серед вправ важливе місце займають вправи на порівняння явищ і фактів української і російської мов. Такі вправи полегшують засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння нормами як української, так і російської мов, сприяють розвитку мислення і мовлення.

Важливим етапом уроку є закріплення знань і недооцінка його призводить до згубних наслідків, коли учні не привчаються вдумуватися в результати своєї роботи. Вправи на закріплення можуть бути різні: за підручником, за словником, картиною, опорними словами, за індивідуальними картками. Учитель може запропонувати відкрити сторінку,наприклад, підручника історії, літератури і виписати слова з орфограмами, що саме вивчаються (з апострофом, м’яким знаком, подвоєними буквами тощо), чи виписати речення, у яких є слова на вивчені правописні форми. Подібну роботу можна дати на домашнє завдання у вигляді само диктанту чи вибіркового диктанту.

Крім того, у 5-му класі майже на кожному уроці проводиться повне або часткове коментування речень,окремих слів або орфограм.

Коментоване письмо запобігає помилкам і закріплює правило, але якщо учні добре засвоїли тему, то коментування користі не принесе, а, навпаки, гальмуватиме процес пізнання,здійснення посильних розумових операцій.

Я у своїй роботі не обмежуюся лише власною перевіркою виконання учнівських робіт, а й використовую самоперевірку, взаємоперевірку, привчаючи таким чином школярів критично ставитися до своїх помилок і помилок товаришів.

Серед багатьох прийомів виправлення орфографічних і пунктуаційних помилок найефективнішим є ті, які допомагають дітям усвідомити допущені ними помилки в письмових роботах різного виду й позбутися їх. Так, у зошиті слабкого учня закреслюю написане неправильно і зверху подаю правильний варіант, у роботі сильного учня – просто підкреслюю,а виправляю лише помилки на ще не вивчені правила. Підкреслюю помилки за встановленим принципом, а саме: орфографічні – двічі (на полях ставлю (І),пунктуаційні – один раз (на полях – v), стилістичні – хвилястою лінією (в окремих випадках на полях пишу пояснення). Пропущені розділові знаки ставлю сама,зайві – закреслюю. При неправильному розташування слів у реченні над словами ставлю цифри, визначаючи ними послідовність

Слід зазначити, що інтерес до уроків української мови та літератури відчутно зросте, якщо проводитимуться декади української мови у школі, виставки кращих учнівських зошитів та творчих робіт, активно працюватиме шкільна бібліотека,діти відвідуватимуть театри, музеї з наступним їх обговоренням. Усі ці заходи разом збагатять лексичний запас учнів, зроблять їхню мову багатою і яскравішою.

Пам’ятаймо, що найефективнішими будуть ті форми роботи, які в центрі уваги триматимуть учня.