Рекомендації для батьків "Як допомогти дитині справитись зі стресом"

Як допомогти дитині справитися зі стресом

Найважливіше, що ви можете зробити для своєї дитини – турбуватися про свій стан й бути якомога спокійнішими, коли ви знаходитеся поруч з дитиною. Діти доволі добре відчувають те, у якому ви стані. Якщо вони відчувають, що ви хвилюєтеся, тривожитеся чи перебуваєте у стресі, вони також будуть відчувати подібні переживання. Тому, якщо ви маєте особисті труднощі, рекомендуємо потурбуватися про себе та підтримати себе. Зверніться по підтримку до друзів, близьких, груп підтримки, спеціалістів у сфері охорони психічного здоров’я.  Якщо ви потурбуєтеся про своє самопочуття, ви допоможете своїй дитині справитися з її стресом та зберігати спокій.

Будьте уважними до дітей

Діти та підлітки під дією сильного стресу можуть регресувати. Тобто вони повертаються до тієї поведінки, яка була притаманна для них у молодшому віці, щоб почувати себе більш комфортно та безпечно. І це

НОРМАЛЬНО. Для прикладу, дитина дошкільного віку може почати смоктати великий палець, а дитина шкільного чи підліткового віку може стати більш залежною від батьків, “прилипати” та мати труднощі з розставанням з близькими, навіть на короткий час. Також проявами регресії можуть бути: говорять ніби стали маленькими знову, нічне нетримання сечі (діти старші за 5 років), капризи та істерики, перестають говорити/забувають як говорити.

Загальні ознаки тривоги та стресу у дітей

старшого шкільного віку та підлітків

 труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю: важко довільно зосереджувати увагу, швидко відволікається, забуває де знаходяться речі тощо.

труднощі зі сном (важко засинати, кошмари, поверхневий сон, надмірна сонливість)

гнів та роздратування (можуть бути агресивними, битися, лаятися, конфліктувати)

занепокоєння та гіперактивність (надмірно рухливі, багато говорять, бігають, мають різкі рухи) фізичні скарги: дискомфорт та болі в різних частинах тіла, головні болі, нудота, діарея, виснаженість, запаморока, тремор, підвищене серцебиття тривожна поведінка: уникнення (занурюються в ігри, фільми), гризуть нігті, надмірна пильність (прислуховуються до усіх звуків, перевірять постійно місцевість), емоційне оніміння (не проявляють емоції, попри те, що вони мають бути відповідно до ситуації)  тривожні переживання: думки про те, що станеться катастрофа, думки на кшталт “а що, якщо…”, які є частими та довго тривають (напр., а що, якщо у нас гроші закінчаться, у нас не буде за що їжі купити, ми будемо голодувати…)

Також починаючи з 9 років діти усвідомлюють незворотність смерті. Й страх смерті чи фізичного насилля або ушкодження, страх за смерть рідних чи близьких (в тому числі й тваринок чи іграшок) є звичними проявами розвитку дитини. Якщо це питання постало перед вами й у вас виникають труднощі з цим, рекомендуємо книгу “Таємниця Життя та смерті” Світлани Ройз – для дітей 4-9 років.

Ознаки вищеперелічених проявів стресу зазвичай є нормальною реакцією на стресові ситуації й з часом згасають, коли дитина адаптовується до нових умов чи залишає стресову подію. Однак, якщо ці прояви тривають непритаманно для вашої дитини довго чи продовжуються більше кількох тижнів, важливо звернутися до спеціалістів по консультацію (лікар, психолог чи психотерапевт, які є свідомими у вашому питанні) для розуміння, як вам далі діяти.

Також за сильного та тривалого стресу у дитини можуть проявитися інші труднощі з психоемоційним станом – депресія, психологічна травма та ПТСР, тривожні розлади, ускладнена реакція на втрату, розлади адаптації тощо. Ці труднощі починають проявлятися після кількох тижнів від стресової події та можуть розвиватися до 3-12 місяців.

Як допомогти дитині справитися зі стресом та тривогою?

 Говоріть з дитиною про стресові ситуації. Будьте чесними з дітьми та давайте зрозумілі дитині (відповідно до її віку та стану) пояснення стресовим ситуаціям.

 Для маленьких дітей (менше ніж 8 років) давайте відповіді лише на ті запитання, які вони задають, тому вам потрібно бути уважними до дітей та не ігнорувати їх. Не перевантажуйте їх надмірною кількістю інформації. Використовуйте зрозумілу мову для маленьких дітей. Не показуйте візуальні зображення, які можуть жахати дітей.

 Інколи маленьким дітям легше проявити свої переживання, думки та емоції, коли їх просять розповісти про те, що відчувають чи думають їх іграшки чи ляльки.

 Допомагайте дітям розповісти свої переживання, емоції та почуття про стресову ситуацію, у якій вони перебували, яку побачили чи чули. Якщо їм важко виразити це словами, попросіть їх намалювати, як вони почуваються. Дітям старшого шкільного віку та підліткам є корисним написати історію про стресову подію та свої переживання та емоції щодо неї.

 Запитайте у дитини/підлітка: “Що для тебе найбільш страшне чи жахливе у цій події?” або “Що тебе зараз найбільше турбує?” та виділіть достатньо часу, щоб слухати, те що вони говорять та підтримати їх.

 Дайте зрозуміти дітям, що вони не зробили нічого поганого, щоб ця подія сталася. Особливо це потрібно дітям дошкільного віку, які часто покладають відповідальність на себе за подію та відчувають провину за неї.

 Якщо ви маєте труднощі з власним станом, тоді також потрібно це пояснити дітям. Що ваш стан є таким тому, що ви також вразилися цією подією та її наслідками, що вам потрібно трішки часу для відновлення. І як тільки ви відновитеся, то відразу про це повідомите дитині. Також наголосіть, що у цьому відсутня відповідальність дитини. Й передайте по можливості догляд за дитиною іншому дорослому, у якого є на це ресурси.

Скажіть дітям та підліткам, що їх емоції (гнів, тривога, безсилля тощо) є нормальними й що інші також мають ці емоції.

Виділяйте час разом з дитиною у кожному дні, хоча б 15 хв. Цей час має бути лише для неї. Якщо у вас кілька дітей, то важливо, щоб спільний час був для кожної окремо й для усіх разом.

 Дайте дитині добре послання про їх безпеку. Скажіть, що ви разом й що це допоможе вам справитися з цими подіями. Наголосіть на тому, що дорослі роблять усе можливе, щоб справитися зі стресовими подіями, та що вони не на одинці з ними.

 Допомагайте дітям та підліткам знімати напруження та стрес за допомогою фізичних активностей та занять медитацією або релаксацією. Дуже важливо, щоб ви разом виконували вправи чи техніки, тоді діти більш включені й для вас це буде також корисним.

Матеріали  https://trevog-bolshe.net/blog/stress-in-children