Робота над твором за оповіданням Михайла Шолохова «Доля людини»

Урок

Тема. РМ. Робота над твором за оповіданням Михайла Шолохова «Доля людини»

Мета:

• навчальна: перевірити набуті впродовж вивчення оповідання М. Шолохова «Доля людини» знання учнів; навчати узагальнювати вивчене й робити висновки;
• розвивальна: формувати й розвивати навички письмового мовлення учнів, навички визначення теми; удосконалювати навички текстологічного аналізу літературного твору, навички складання розгорнутого плану твору;
• виховна: стимулювати зацікавленість учнів вивченням творів світової літератури; формувати культуру письмової відповіді (логічність, послідовність, аргументованість, емоційність, самостійність), культуру спілкування на уроці під час обговорення спірних питань, уміння обстоювати власну точку зору.

Обладнання: тексти оповідання М. Шолохова «Доля людини»; словники; ТЗН.

Тип уроку: урок повторення та узагальнення вивченого матеріалу; урок розвитку зв’язного мовлення.

Хід уроку

І. Організаційний момент

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

Інтерактивна вправа «Дискусійний клуб»

1) Обговорення тем творів, запропонованих учнями, і планів до цих тем

(Методична порада. Спершу учні по черзі оголошують придумані вдома назви творів. Учитель на власний розсуд обирає 5–7 найвдаліших і найпоширеніших варіантів для подальшого обговорення й обрання з-поміж них 2–3. Далі учні, чиї теми було обрано, пропонують до обговорення плани написання творів за цими темами (або учитель (чи учні голосуванням) обирає (обирають) найвдаліші теми, а план до кожної з них складають гуртом).)

Орієнтовні теми творів і плани до них

Тема 1. Трагічна доля людини, обпаленої війною.

План

I. Випадкова зустріч біля річки.

II. Життя, зламане війною.

2. 1. Руйнування мирного життя та надій.

2. 2. Біль розлуки з рідними.

2. 3. Загибель дружини й доньок.

2. 4. Поранення і полон героя.

2. 5. Жахіття фашистського полону.

2. 6. Радісне очікування зустрічі з сином і втрата останньої надії на щастя.

2. 7. Героєві несила повернутися додому.

2. 8. Зустріч героя з хлопчиком, чиє дитинство відібрала війна.

III. Спроба повернутися до життя заради щастя новообраного сина.

Тема 2. Хто сильніший — людина чи війна?

План

I. Випадковий співрозмовник біля річки — один із тих, кому довелося пережити всі тяготи війни. Нездоланне горе, навічно застигле в очах головного героя оповідання.

II. Уміння зберегти мужність і людяність у страшних випробуваннях — ось провідна риса солдата-патріота.

2. 1. На війну — у перші ж дні.

2. 2. Не скаржиться і не жаліється в листах додому.

2. 3. Презирство до ворога: віддав онучі на додачу до чобіт.

2. 4. У полоні:

а) допомога товаришів в колоні полонених;

б) зустріч із лікарем;

в) власноруч убитий потенційний зрадник;

г) розмова з комендантом концтабору, що викликала повагу ворога;

д) чесність у поділі отриманих харчів.

2. 5. Утрата останньої надії: смерть сина.

2. 6. Прагнення допомогти знедоленому війною хлопчиськові, узявши його собі за сина.

III. Сенс узагальнення в назві оповідання.

2) Обрання учнями з-поміж запропонованих 2–3 тем творів

(Методична порада. Учитель спрямовує дискусію між учнями класу у продуктивному напрямку, запобігаючи галасу й емоційній нестриманості дітей. Остаточне рішення щодо обрання 2–3 тем творів і планів до них може прийматися методом голосування. Якщо ж учні не можуть дійти згоди, учитель самостійно визначає найкращі теми.)

IV. Робота над темою уроку

Самостійна робота над написанням твору

1) Складання остаточного плану до твору

2) Написання чернеток твору

3) Оформлення чистового варіанта письмової роботи

(Методична порада. Зважаючи на те, що твір М. Шолохова «Доля людини» дітям варто прочитати російською мовою (тобто в оригіналі), можна (як виняток) дозволити учням написати твір також російською мовою — див. додаток до цього уроку.)

V. Домашнє завдання

Для всіх. Підготуватися до уроку позакласного читання (вивчити напам’ять вірш, написаний одним із поетів — учасників війни: С. Гудзенком, М. Кульчицьким, П. Коганом, З. Городиським, М. Майоровим, Є. Аграновичем).

Індивідуальне. Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях одного з поетів — учасників війни, вірш якого обрав (обрала) для вивчення напам’ять (5 учнів). Підготувати пантомімічну інсценівку та костюми (за можливості) до наступного уроку: наслідувати пози скульптурної групи пам’ятника студбатівцям у Харкові (5 учнів: 4 хлопці й 1 дівчина; див. хід уроку 26).

Додаток до уроку 25

Кто сильнее — человек или война?

И повсюду клубится за нами,

Поколеньям другим не видна,

Как мираж, как проклятье, как знамя,

Мировая Вторая война.

Ю. Друнина

Я иногда задумываюсь о силе коротких стихов, точных и ёмких. Как выстрел. Как точка в итоге. Особенно когда эти стихи на тему, которая не дает покоя. Почему люди вспоминают о войне? Почему возвращаются к страшным событиям, заново переживают боль испытаний, ужас необратимых потерь, в корне изменивших судьбу? Когда читаешь рассказ М. Шолохова «Судьба человека», словно видишь «мёртвые, потухшие глаза» опалённого войной человека, его застывшее на мгновение лицо…

Но разве можно сказать об Андрее Соколове, что он «сломан войной», «искалечен войной»? Может, воспоминания о страшных событиях для этого человека — это понимание и своей победы над войной?

Меня поразили его будничное мужество, понимание не воинского — простого человеческого долга, непоказной патриотизм. Настоящий мужчина не жалуется в письмах с фронта, не раздумывает над приказом, как доставить снаряды под обстрелом. «Там товарищи мои, может, погибают, а я тут чухаться буду? Я должен проскочить, и баста!» И Андрей Соколов не один такой. Помогают более слабому и другие пленные, поставив в середину колонны, поддерживая его из последних сил. Врач отыскивает раненых, чтобы оказать им помощь. А если рядом оказывается возможный предатель, Соколов убивает его собственноручно! Казалось бы, можно ожесточиться, забыть о других в этом аду или разучиться понимать ценность жизни, перестать ощущать себя как личность. Но нет же! Военнопленный Андрей Соколов не будет пить перед расстрелом за победу немецкого оружия, разве что — за свою погибель. Поражает не награда немецкого коменданта солдату за смелость, а отношение Андрея к той буханке хлеба и куску сала. Он бежит к бараку, хотя и боясь выстрела в спину, но больше боясь того, что потеряет сознание и не донесёт этих харчей другим пленным. Соколов просит разделить всё поровну, ибо каждый кусочек хлеба размером со спичечный коробок придаст измученным людям силы — силы братства.

Главный удар войны — потеря близких: воронка от снаряда на месте родного дома, где остались жена и дочь, гибель сына в последние дни войны. Невыплаканные слёзы, застывшие в сердце, могли бы сделать это сердце каменным, и тогда бы война победила человека. Но открылось сердце навстречу горю мальчонки-сироты, появился смысл жизни: «Не бывать тому, чтобы нам порознь пропадать! Возьму его к себе в дети».

Как будто у засохшего дуба с растрескавшейся корой зазеленел на ветке листок, пока единственный, но дающий надежду на возрождение из пепла, на жизнь и возможное счастье. У ребёнка появилась отцовская любовь, отнятая войной, а у его названого отца — надежда: «И хотелось бы думать, что этот русский человек, человек несгибаемой воли, выдюжит и около отцовского плеча вырастет тот, который, повзрослев, сможет всё вытерпеть, всё преодолеть на своём пути, если к этому позовёт его Родина».

Человек сильнее войны, потому что он частичка своего народа, своей страны, потому что его предназначение — жизнь и созидание.