13 травня о 18:00Вебінар: Як навчати майбутніх програмістів: практичні кейси для уроків інформатики

"Родина, родина - це вся Україна!"

Про матеріал

Цей матеріал є сценарієм родинного свята, який може бути використаним як для учнів та батьків одного класу, так і для організації шкільного свята із залученням родин школи, які мають особливі хобі, беруть активну участь у житті села (міста, району чи області). Даний захід зараз є дуже актуальним, адже родинне виховання сьогодні відтіснилося компютеризацією та глобалізацією суспільства.

Перегляд файлу

Родина-родина — це вся Україна

Мета: розширити уявлення учнів про родину; формувати в дітей та молоді духовність рідного народу, виховувати високосвідомих представників, патріотів українського народу, надії, поетів і творців національної та загальнолюдської культури, вільних громадян незалежної України. Передання вихованцям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури. Розвивати пізнавальні інтереси. Виховувати бережне і шанобливе ставлення до усіх членів родини.

Звучить пісня «Ми всі одна сім’я, ми всі одна родина» Синогач Х.

(Виходять діти)

Ведучий: Доброго дня, шкільна родино, поважні гості та всі присутні. Сьогодні ми зібрались в родинному колі, щоб поговорити про найважливіше у житті кожної людини – про сім’ю, про родину та про неньку – Україну.

Ведуча: До цього свята ми довго готувалися, багато цікавого дізналися про кожну родину. Отже, нам є чим поділитися один з одним, є про що розповісти.

Ведучий : Тож, ми раді вітати вас на святі : «Родина-родина – це вся Україна»

Учень

Моя сім’я і дорога родина —
Це тато, мама, бабця і дідусь,
Сестричка, братик і любов єдина,
І я у них також любити вчусь.
Мені тут тепло, затишно і тихо,
Надійно, світло, радісно завжди.
 

Учень

Мене в родині оминає лихо,
З усім на світі я біжу сюди.
Чи радість світла в серденьку буяє,
Чи сльози гіркі ллються із очей.
Я йду в родину, я ж бо добре знаю,
Як люблять у моїй сім’ї дітей.
Учень

Я завжди можу спертись на родину,
Тут серце біль тяжкий не обпече.
Бо є любов, підтримка і увага,
Є тепле слово — щастя джерело.
Панує у родині в нас повага,
Любов прадавня, ласка і тепло.

учень

Ми, українці, нація прадавня,
На цій Землі — багато тисяч літ.
Культурою й традиціями славна,
І багатющий в нас духовний світ.

учень

В нас звичаї свої, неписані закони,
По них пізнає українця вся земля.
Своє світосприймання й заборони,
Як і свої ліси, річки й поля...

 учень

Усе, що є в нас, в праці здобували,
Пройшли дорогу в світі нелегку.
Та завжди хлібом друзів зустрічали
На вишитому шовком рушнику.

 учень

Народ цінує землю цю єдину,
В якій коріння наше з правіків.
Вітчизну любить і свою родину,
Бо тут народжений й життя прожив.

 учень

Ми на своїй землі віки й тисячоліття,
Тут славний рід, родина і сім’я.
Коріння у землі, а в небо — пишне віття.
У світі — українці нам ім’я.

Ведуча: На нашому святі присутні почесні родини нашої школи, нашого села.

Ведуча: Це родина Чопчик- Віталій Михайлович, Ірина Михайлівна та їх діти:Христинка, Дмитро та Катруся.

Ведучий: Родина

 

 

Ведучий  Наш народ — добрий, гостинний і щедрий. Тому завжди зустрічають друзів із хлібом-сіллю, підносить його на вишитому рушникові. Адже рушник — наш оберіг. Тож, і ми сьогодні зустрічаємо наших гостей пишним караваєм.

(Вручення караваю родинам та гостям)

Ведучий  Наш народ дуже майстерний. Він уміє багато чого робити, може здивувати людей витворами мистецтва. Адже чого тільки наші люди не вміють робити! А все тому, що з сивої давнини українці любили вчитися і були грамотними завжди.

Ведучий  У кожній родині цінувалися знання, кожен прагнув знати якомога більше. Було обов’язковим, щоб діти вміли читати й писати. Люди добре знали, що дитину вчити треба змалку, бо: «Чого Івась не навчиться, того Іван знати не буде».

Ведучий  Наші люди гончарі, можуть плести з лози меблі, ковалі... А жінки і вишивають, і плетуть, і прядуть. Українку по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі.

Ведучий  Українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю. Тому рушник і став синам та донькам оберегом, бо це — сама материнська любов і щира молитва, що оберігають її дітей від біди в далеких дорогах.

Ведучий  Українці дуже поважають і цінують свою сім’ю, свою родину, народні звичаї та традиції. Із давніх часів повелося в українців так, що вони дуже поважають матір та батька, які дали їм життя. Навіть прислів’я таке є: «Хто матір зневажає, того бог карає».

Ведучий Українських сумних та веселих пісень не перелічити — це все світла, добра і щира душа мого народу. Тож і ми давайте заспіваємо гарну українську народну пісню, бо що ж то за свято без пісні!

Діти виконують пісню «Ой, зелене жито, зелене» 

(Відеоролик  )

Учитель. Тепер будемо ближче знайомитися з нашими родинами, щоб дізнатися про їхні інтереси, заняття, традиції. Знаю, кожна родина до свята приготувала щось цікаве і радо поділиться своїми секретами.

Презентація родин

1. З давніх – давен Хотинщина славилася  пишними та родючими  садами,які оспівані в піснях та про які  складено немало віршів і легенд. Усе більше наших  жителів займаються садівництвом. Не виняток і родина Чопчиків, які присутні сьогодні на святі. Це  батько – Віталій Михайлович, мати -  Ірина Михайлівна, донька Христина, син  Дмитро та найменша  донечка Катруся.

 Віталій Михайлович, ваша сім’я займається садівництвом вже дуже давно, цікаво, а як  до цієї відповідальної та нелегкої справи ви привчаєте своїх дітей?

В.М  Виріс я у селі , тому працювати у саду, на городі, та й взагалі, біля землі почав ще з дитинства. Найбільше  мені подобалося доглядати за деревами. Тому  й вирішив після закінчення університету займатися садівництвом, тоді це стало дуже популярним та й непоганим матеріальним доповненням до скромної зарплати вчителя. Своїх дітей ми змалечку привчили працювати на своїй  рідній землі й доглядати за деревами, допомагати нам по господарству. Христинка і Дмитро з самого рання прокидаються і йдуть з нами в сад. Меншенька Катруся  теж допомагає нам  і їй це дуже подобається. Я вважаю, що дітям потрібно з раннього віку прищеплювати  любов до праці, відповідальність за доручену справу. Бо наші діти – це наше майбутнє,, майбутнє нашої держави. А нашій молодій, незалежній країні потрібні  працьовиті люди, що здатні підтримати її не словом, а ділом.

Катруся: - Лічилка про мою родину
Раз – турботлива матуся,
Два – до татка пригорнуся,
Бабця – три, дідусь – чотири,
П’ять – сестричку полічили,
Шість – Дмитрик, братик милий.
Я – найменша - Катеринка!
Ось така моя родина!
І привітна, і гостинна.

Христина Пригощайтеся плодами нашої праці. (Пригощають яблуками)

(Відео)

Ірина Михайлівна: Наша родина дуже любить веселі жарти, це часто допомагає нам в нелегкій праці.

Гумореска у виконанні Чопчика Дмитра і Христини.

ЯК КУЗЬМУ ПРОВЧИЛА ЖІНКА ЙОГО МИЛА
Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні, Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані. Лежить собі, проглядає журнали й газети. А дружина варить, смажить, готує котлети. Пообідав Кузьма смачно, запалив «Казбека». — Ну чого ти, — пита жінку, — така недалека? Тільки в тебе і балачки про борщі й олію, І ні слова про театри, про драматургію. А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда. Драматургів усіх знає аж до Евріпіда. Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні, Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні… А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса. Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса. Давно тебе не бачив я в хорошому платті. Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті. Ти забула, що є в світі жіночі принади — Перманенти, манікюри, духи та помади. Я хотів би бути мужем культурної дами, А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками, Що побачиш — вишні, сливи, — пхаєш у консерви… Я не можу, розумієш? Здають уже нерви. Через добу повернувся наш Кузьма додому. Зустрічає його жінка в платті голубому. Очі чорним підведені, на губах помада. Закрутило Кузьмі в носі від духів «Еллада». Плаття модне, вузесеньке, облягає форми, Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми! Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього. Як французька кінозірка, виставила ноги. У Кузьми від здивування потилися змокла. А дружина запитує: — Ти читав Софокла? Тобі, може, до вподоби п’єси Евріпіда? — Сопе Кузьма: — Відчепися! Подавай обідать. Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п’єси? — А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси, Що немає шику-блиску, манери негарні. Я сьогодні простирчала півдня в перукарні. Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову. Запевняв, що я похожа на Любов Орлову. Не було у мене часу возиться з обідом, Так я тобі й замінила обід Евріпідом.


 


2.  Український народ скаже, як зав’яже – говориться у народному фольклорі.  Слово може бути  зброєю, а може і життя врятувати – впевнена бабуся Семенюка Владислава - ______________________________________. У селі її знають як  порядну  та  творчу людину, здатну  за допомогою своєї поезії і настрій підняти і надію на краще  майбутнє подарувати. У Владика також проявляється  хист до написання віршів, він є призером багатьох літературних конкурсів, зокрема конкурсу «Космічні фантазії» в номінації «літературна творчість».

____________________________________, розкажіть як у вашій родині розвивається мистецтво слова, як ви виховуєте любов до поезії у вашого внука?

_____________Коли сумно на душі, чи коли  життя дарує радісні моменти, мені дуже хочеться писати, щоб передати свої емоції. І тоді стає приємно та спокійно . Я пишу вірші вже давно, на різні теми….Хочу поділитися з вами кількома рядками. (зачитує власний вірш)

3.Бабуся Віталіни Турецької___________________________________________ впевнена, що її захоплення поезією допомагає боротися з важкою недугою та  завжди піднімає настрій. ____________________-чи можете поділитися з нами своєю улюбленою поезією?.

Демонструє власну збірку віршів. Розповідає  про її створення. Читає вірш

4.Український народ завжди славився своєю любов’ю до квітів. У господинь на подвір’ї біля хати завжди буяли та п’янили запашними ароматами гвоздики, жоржини,мальви, чорнобривці, троянди, любисток, м’ята. Вважалося, що справжня газдиня - та , котра виростила більше квітів, ніж її сусідка. Сучасні жінки також захоплюються квітами. Саме про свою любов до флористики і поділиться родина Рибак: дідусь Михайло___________, бабуся Ніна Пилипівна, мама Світлана Михайлівна та донечка Маргариточка.  В селі їх називають квітковими спонсорами, адже  наше шкільне подвір’я, подвір’я  нашої церкви прикрашають квіти, що виростила  Ніна Пилипівна.

 Ніна Пилипівна, як любов до квітів ви передаєте своїй онучці?

Н.П.________________________________________________________________

Вірш , у виконанні  Маргарити

Які дивовижні ці квіти,
У кожній чарівність своя.
Всі різні, та й що говорити —
У квіти закохана я.

Дивитись годинами можна
На ніжні пелюстки в росі.
Дивує і радує кожна,
А щастя дарують усі.

5.

 

6.  Пісня – душа народу, його історія, його надбання. А в українського народу пісні особливі, бо виконуються вони від щирого серця, з відкритою душею. В родині Лисак пісня займає особливе почесне місце. Жодне родинне свято не  обходиться без  неї. А про те, як вони виховують  любов до української  пісні в молодого покоління  своєї родини зараз поділяться з нами. Отже, на нашому святі присутні : дідусь__________________, бабуся___________________________, тато_____________________________, мама_____________________________________, сини Денис  та Максимко.

Мама: В нашій родині  культ пісні існує вже  дуже давно. Ми  любимо збиратися за дружнім родинним столом з батьками, сім’єю моєї сестри і співати українських народних пісень. Мої діти теж люблять  українські народні пісні, вже роблять перші спроби  і приєднуються до співочої компанії, поки що несміливо, але я впевнена, що згодом  для них пісня стане улюбленою справою. Мої батьки  є активними учасниками  фольклорного  колективу  «Джуленець», що представляв наше село на багатьох фестивалях і конкурсах.  Сьогодні вони теж заспівають свою улюблену пісню.

Виконується українська народна пісня.

Тетяна _______: я теж захоплююся українським мистецтвом – це мистецтво української вишивки. Вишиваю українські картини та сорочки, які ви зараз бачите. Це заняття приносить мені велике задоволення, тому всім своїм друзям та близьким залюбки дарую такі призенти. А перейняла я цю любов від своєї бабусі,надіюся, і мої діти теж колись захочуть спробувати щось вишити.

(оформлення виставки)

Максим:В нас родина просто клас

Беріть приклад ви із нас

Пісні українські в родинах співайте

Шедеври такі, як у нас вишивайте!!!


Учень

З чим мамину любов нам порівняти?

Із сонечком, що світло шле й тепло...
Готова мама все для нас віддати,
Щоб дітям добре й сонячно було.
Чи з зорями її нам порівняти,
Що наче мрії, в небі миготять?
Матуся й зірку нам готова зняти,
Її на щастя дітям дарувать.

Учень

Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.
Він вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.

Учень

А з нами разом дідусь і бабуся,
Ну, словом, повна родина у нас!
Добру й любові у них я вчуся,
Вони — чудові, ну, просто — клас!
Учень

Родина — стовбур дерева міцного.
Це батько й мати, бабці й дідусі.
Тітки і дядечки всі до одного,
Ну, словом, родичі й близькі усі.
Учень

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам.

Тому вклонятися доземно ми повинні

За диво й за життя – своїм батькам.

Учень

Батьки для нас – це найдорожчі люди,

Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато й мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

 

Ведучий: Ми-діти України сьогодні молимось та просимо у Бога миру, злагоди

в наших серцях, родинах, в нашій державі.

Молитва до Божої Матері.

( Виходять діти із запаленими свічками і стають біля образу Божої Матері)

- Пречиста Мати, просять діти вірні, 

Сповни наші просьби сердечні, покірні

Дай, щоб ми невинні у мирі зростали,

Тебе й твого сина завжди прославляли.

- Зволь нам, Мати Божа, силу й волю дати,

Для рідного краю жити й працювати.

- Дай , щоби сповняли заповіт Шевченка

Щоб цвіла у щасті Україна - ненька.

Зволь над нашим краєм зіркою ясніти,

Просять Тебе нині українські діти.

- В здоров’ї маму й тата зберігай,

Сестриці й братикові щастя дай,

Зроби , щоб всі вдоволені були,

На лихо – горе раду, щоб знайшли.

- Благослови наш любий рідний дім

І всіх – усіх, що проживають в нім,

І неньку нашу, і садок – розмай,

І нарід наш , і рідний край.

І ті могили, що в полях стоять,

І тих героїв, що в могилах сплять

Під пишним кровом квітів і трави,

Навіки вічні, Боже, прослави!

Ведучий

Ми не будем сумувати,не будем ніколи

Разом,дружньо  станьмо в коло 
Як одна родина 
Щоб не плакала ніколи ненька-Україна 

 

 

 Танець «Годі, браття сумувати!»

Ведучий:Ось і завершилось наше свято.

Ведуча: Ми дякуємо всім родинам, які сьогодні завітали до нас.

Ведучий:Зичимо добра, злагоди, терпіння та божого благословення.

Ведуча: Хай матір Божа оберігає ваші родини від нещасть та бід.

 

 Мелодія «Родина-родина- це вся Україна.

 

 

 

1

 

docx
Додав(-ла)
Капустяк Діана
Пов’язані теми
Етика, 10 клас, Сценарії
Додано
22 серпня 2018
Переглядів
905
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку