Розробка гурткового заняття №1 "Навчалочка"

Заняття 1

Тема. Знайомство. Моя сім’я. Місце проживання. Ми вже скоро школярі.

Мета. Познайомитися з дітьми для подальшої співпраці, зацікавити до занять; дослідити їхній рівень знань та вмінь; розвивати увагу, пам'ять, мислення, просторову уяву; розвивати навички аналізу, синтезу, узагальнення; сприяти розвитку моторного компонента графічних навичок; сприяти фізичному розвитку дітей; виховувати поважне відношення один до одного, сумлінність до праці.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

- Доброго ранку, діти! Я рада вас усіх бачити тут. Думаю, ви майже всі знайомі між собою, бо ходили разом до садочка, або може навіть дружите ще змалечку. Пропоную вам одразу ж зіграти в цікаву гру, щоб ми ще краще познайомилися та запам’ятали один одного.

ІІ. Ранкове коло. Гра – знайомство «Відкриємо серце один одному»

Кожен гравець отримує  сердечко, на якому він пише своє ім’я. Ведучий йде з капелюхом по колу. Гравці голосно називають свої імена і опускають сердечко у капелюх. Завдання гравців: витягнути з капелюха сердечко, прочитати ім’я і віддати його хазяїну. (Робимо велике серце на ватмані з малих сердечок)

ІІІ. Мотивація. Виявлення знань дітей.

- Ну ось ми і познайомилися! Діти, а ви любите мультики? Зараз ми це перевіримо. До мене за допомогою звернулася одна мультяшна  сестричка. Її братик зовсім не розуміє для чого йому ходити до школи. Вона йому пояснює, але сама впоратись не може. Ось, що вона нам написала. Уважно слухайте і може здогадаєтесь хто вони – наші загадкові герої.

«Це трапилося в неділю. Сестричка, як завжди, вирішила почитати свою улюблену книгу.

- Братику, знаєш, у книгах стільки всього цікавого! – поділилася враженнями сестричка.

- Не розумію, як можна весь час читати книги, - здивувався братик. – Це так нудно. Пішли краще гуляти!

- І зовсім це не нудно! Соромно нічого не знати! – трішки розсердилася розумниця сестричка.

- Жодної користі від того, що ти читаєш книжки, немає! Я от не читаю, то й що? Нічого страшного зі мною не трапляється! – задер носа братик.

- А дідусь каже, що всі дітки мають вчитися. От підеш до школи, а там не лише читати вчитися треба! (Запитання до дітей: що ще треба робити у школі?)

Братик задумався. Йому зовсім не хотілося йти до школи. Його найулюбленішим заняттям були ігри. Добре було ганяти весь день, ні про що не турбуючись.

- Я й без вашої школи проживу, - зарозуміло продовжував сперечатися братик.

- Хочеш, доведу тобі, що не проживеш? – сестричка сильно засмутилася, почувши такі слова від свого любимого братика.

- І як же ти мені це доведеш?...

Саме в цей час у двері подзвонили. Братик жваво відчинив двері, а на порозі листоноша:

- Вам посилка надійшла від Дім Дімича. Розпишіться, будь ласка. (Запитання до дітей: Може хто вже здогадався, з якого мультика прийшли наші герої? Як їх звати? Хто дивився цей мультик? У кого з вас це улюблений мультик?)

- Ой, а я не вмію… - тихо мовив Нулик.

Довелося Сімці за братика розписуватися, адже вона не лише читати, а й писати потроху вчилася.

- Дякую, - тихенько сказав Нулик. – Добре, що ти писати вмієш, а то б залишилися без подарунків від Дім Дімича.

- От бачиш, я ж казала тобі, що потрібно вчитися!

- Подумаєш, усього один раз наука стала в пригоді! – пробурчав Нулик.

Пішли Сімка з Нуликом у лабораторію Професора Чудакова до друзів. Там всі зібралися. Почали веселу гру в хованки. Шпуля і каже Нуликові:

- Ну, тепер тобі водити! Лічи до десяти, а ми всі будемо ховатися.

- Я аж до десяти лічити не вмію, - засоромився Нулик, - тільки до трьох.

- Ну що ж ти так! – похитала головою Шпуля. – Тоді йди в пісочницю пасочки ліпити з малюками.

- Я за нього водитиму, - втрутилася Сімка й почала лічити до десяти.

(Запитання до дітей: А хто з вас вміє порахувати до 10? Молодці! Тоді давайте пограємо гру «По порядку!». Я вам дам номерки з циферками від 1 до 10. Ви вільно рухаєтеся по залу. Коли я тричі поплескаю в долоні і почну рахувати, ви маєте стати по порядку – 1,2,3…)

Після гри Сімці й Нулику потрібно було трішки підзарядитися, але Нулик тільки розгублено зітхнув:

- Як ми знайдемо прилад, який дасть нам необхідну кількість енергії. Адже їх у лабораторії професора чимало.

- Так. Але всі вони підписані і на них написано їх потужність. Але для цього теж треба вміти читати, - пояснила Сімка.

- Виявляється, щоб отримати посилку треба вміти писати, водити в грі – треба вміти лічити, а щоб знайти правильний прилад для підзарядки, треба вміти читати. А я цього не вмію! -  ледь не плакав Нулик.

- Не біда! Ми з тобою гарненько підготуємося і підемо восени до школи. Допоможете нам, друзі? (Так) Ви не проти, якщо ми приходитимемо на заняття?

- Ну що діти, приймемо фіксиків до нашої дружньої компанії? Тоді давайте і їхні імена напишемо на сердечках. Але, так як фіксики незвичайні, полюбляють електроніку і всілякі премудрі коди, то вони пропонують навчитися кодувати імена. Хочете навчитися? Тільки це буде наш секрет)))

(Голосний звук  О, приголосний твердий -, приголосний м’який =. Наприклад, слово «Сімка» запишеться так «=О - - О»)

-  Тепер спробуйте закодувати свої імена.

• А хто може порахувати, скільки фіксиків буде ходити на наші заняття?
• А щоб ви про них не забули, Сімка надіслала нам ще й їхні портрети. Давайте зробимо сюрприз фіксикам і гарно розфарбуємо їхні портрети.

ІV. Підсумок заняття.

- Ви великі молодці сьогодні. А скажіть мені будь ласка, як ви думаєте, треба ходити в школу, чи ні? Вам сподобалася наша гра? Що найбільше сподобалося? То я чекаю вас завтра. До побачення! Гарного дня!